Рішення № 139423799, 28.08.2026, Устинівський районний суд Кіровоградської області

Справа №403/280/26 провадження № 2/403/449/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року с-ще Устинівка

Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Атаманової С.Ю.,

при секретарі судового засідання Муляві В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту рішення - ТОВ «Діджи Фінанс») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 46500 грн. 00 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 12000 грн. 00 коп. та за процентами - 34500 грн. 00 коп..

Позов обгрунтовується тим, що 24 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі по тексту рішення - ТОВ «Аванс Кредит»), як товариством, та відповідачем ОСОБА_1 , як клієнтом, у порядку ст.ст.11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» був укладений договір про надання фінансового кредиту №32136-10/2023, за яким відповідачу, шляхом безготівкового перерахування на належний йому поточний рахунок, було надано кредит в сумі 12000 грн. 00 коп.. Вказаний кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного одноразового ідентифікатора після ідентифікації особи відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та розміщений в особистому кабінеті відповідача. Враховуючи, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати процентів та інших платежів, а також заміну у порядку укладення договору факторингу №15022024 від 15 лютого 2024 року сторони кредитора у договорі №32136-10/2023 від 24 жовтня 2023 року з ТОВ «Аванс Кредит» на ТОВ «Діджи Фінанс», позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості.

З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн..

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «Діджи Фінанс» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

ІІ. Заяви та клопотання.

Представник позивача згідно з викладеним в прохальній частині позовної заяви клопотання прохав суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази, що становлять банківську таємницю, а саме: про наявність емітованої на ім`я ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 ; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку, відкритого до зазначеної картки, в тому числі прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адреса місця проживання, контактні дані (номер телефону, електронна пошта тощо); виписку про рух коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки №№ НОМЕР_1 із відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором (а.с.7 зворот).

Згідно з викладеним в прохальній частині позовної заяви клопотанням представник ТОВ «Діджи Фінанс» прохав у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи без участі представника позивача та ухвалити заочне рішення (а.с.7 зворот).

Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 04 червня 2026 року постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.42-43).

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1 за період з 24 жовтня по 29 жовтня 2023 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.59-60).

В зв`язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 28 серпня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

24 жовтня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит»», як товариством, та ОСОБА_1 , як клієнтом, було укладено договір про надання фінансового кредиту №32136-10/2023 (далі - Договір, кредитний договір), який відповідно до положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений у формі електронного правочину шляхом його підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора у вигляді коду - W0437, надісланого йому у виді смс-повідомлення (пункт 2.3, 2.5, 2.18, розділ 8 Договору «Реквізити та підписи сторін») (а.с.13-16).

Згідно з умовами укладеного Договору (пункти 1.1, 1.6) ТОВ «Аванс Кредит» надає відповідачу ОСОБА_1 на умовах строковості, зворотності та платності фінансовий кредит в розмірі 12000,00 грн. в безготівковій формі на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №5363-54хх-хххх-3974 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

За змістом пунктів 1.2, 1.4.1, 3.1 Договору: 1) кредит надається строком на 360 днів, тобто до 17 жовтня 2024 року (дата погашення кредиту); 2) денна процентна ставка становить 2,50% та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього Договору; 3) повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з підписаним відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора W0437 Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору (пункт 3.1), чиста сума кредиту складає 120000,00 грн., з яких 12000,00 грн. - сума кредиту, а 108000,00 грн. - проценти за користування кредитом. Сума платежу за кожний розрахунковий період, починаючи з 07 листопада 2023 року, становить по 4500,00 грн.. Останній платіж 17 жовтня 2024 року становить 16500,00 грн. та включає суму кредиту - 12000,00 грн. та проценти за користування кредитом - 4500,00 грн. (а.с.17).

24 жовтня 2023 року відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора W0437 було підписано паспорт споживчого кредиту з викладеними в ньому умовами кредитування (а.с.19-20).

Здійснення 24 жовтня 2023 року переказу грошових коштів в сумі 12000 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 підтверджується випискою про рух коштів по рахунку, електронним засобом доступу до якого є картка № НОМЕР_2 , наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.73, 74).

15 лютого 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» (клієнт) та ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) було укладено договір факторингу №15022024, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором №32136-10/2023 від 24 жовтня 2023 року в сумі 46500,00 грн., що безпосередньо підтверджується Актом приймання-передачі реєстру прав вимог та відповідним витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №15022024 від 15 лютого 2024 року та платіжною інструкцією №6759 від 15 лютого 2024 року про сплату фактором на користь клієнта ціни договору, визначеної у п.4.1 договору факторингу №15022024 від 15 лютого 2024 року (а.с.24-26, 27, 28, 29).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №32136-10/2023 від 24 жовтня 2023 року загальна сума заборгованості відповідача за період з 24 жовтня 2023 року по 15 лютого 2024 року складає 46500,00 грн., з яких заборгованість за кредитом - 12000,00 грн. та заборгованість за відсотками - 34500,00 грн.. Суми внесених відповідачем грошових коштів на оплату заборгованості за кредитом відсутні (а.с.23, 58).

Під час судового розгляду справи відповідачем з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 24 жовтня 2023 року кредитного договору та отримання за ним грошових коштів (кредиту) у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі або частково відповідачем під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків та оформлена в електронній формі.

За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.

Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту №32136-10/2023 від 24 жовтня 2023 року був підписаний відповідачем по справі ОСОБА_1 після його ідентифікації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора W0437, надісланого ТОВ «Аванс Кредит» відповідачу, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.

В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.

Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «Діджи Фінанс» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора W0437 суду надано не було.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що згідно умов укладеного відповідачем ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту №32136-10/2023 від 24 жовтня 2023 року, останній отримав від ТОВ «Аванс Кредит» в якості кредиту грошові кошти в сумі 12000 грн. 00 коп., однак своїх зобовязань за вказаним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не виконував належним чином, внаслідок чого в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 46500 грн. 00 коп., з яких: 12000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 34500 грн. 00 коп. - заборгованість за процентами.

Наведений позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі і щодо нарахування процентів згідно з умовами Договору за ставкою 2,50% в день від суми кредиту, тобто по 300,00 грн. (2,50 % від 12000,00 грн.), в межах строку кредитування, що складає в загальній сумі 34500,00 грн. (115 днів х 300,00 грн.).

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобовязань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обовязки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту №32136-10/2023 від 24 жовтня 2023 року, укладеного між ним та первісним кредитором ТОВ «Аванс Кредит», а також договору факторингу №15022024 від 15 лютого 2024 року, укладеного між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Діджи Фінанс».

Зазначені договори з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавались судом недійсними.

Судом також враховується, що у даній справі відповідачем дії фінансових установ щодо виконання договору не оскаржені, власний розрахунок заборгованості ним не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розміру.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобовязань за договором про надання фінансового кредиту №32136-10/2023 від 24 жовтня 2023 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом), право грошової вимоги за яким у встановленому законом порядку було набуте позивачем на підставі договору факторингу №15022024 від 15 лютого 2024 року, та приходить до висновку про задоволення позову та стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в сумі 46500 грн. 00 коп..

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2662 грн. 40 коп. з урахуванням пониження ставки судового збору на коефіцієнт 0,8 (а.с.1).

З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «Діджи Фінанс» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «Діджи Фінанс» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомоги в розмірі 6000,00 грн..

На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №42649746/01 про надання правової допомоги від 02 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс», як клієнтом, та адвокатом Лівак І.М., яким визначено, що загальна вартість послуг (яка може бути змінена в залежності від умов/складності), складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження) згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.8 даного договору (зокрема, ознайомлення з матеріалами справи, формування правового аналізу - 3000 грн (1 том) та позовна заява - 3500-7000 грн.), а також гонорар, який визначений у п.4.9 даного договору у розмірі 6000,00 грн. (а.с.30-32); 2) додаткової угоди №32136-10/2023 від 10 квітня 2026 року до договору про надання правової допомоги, згідно якої розділ «1. Предмет договору» доповнено новим пунктом такого змісту: «1.2. Адвокат зобов`язується здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 » (а.с.33); 3) детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М. на підставі договору про надання правової допомоги №42649746/01 від 02 січня 2026 року та додаткової угоди до нього, а саме: усна консультація клієнта щодо спірних правовідносин (1,5 год.) - 300,00 грн., виходячи із вартості 1 год. - 200,00 грн.; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» (1 год.) загальною вартістю 500,00 грн., виходячи із вартості 1 год. - 500,00 грн.; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, позивач (3 год.) загальною вартістю 4500,00 грн., виходячи із вартості 1 год. - 1500,00 грн.; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (1 год.) вартістю 700,00 грн., виходячи із вартості 1 год. - 700,00 грн. (а.с.34); 4) акту №32136-10/2023 від 10 квітня 2026 року про підтвердження факту надання правничої (правої) допомоги адвокатом (виконаних робіт, наданих послуг) на суму 6000,00 грн. (а.с.35); 5) свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Лівак І.М.(а.с.36).

В судове засідання представник позивача не з`явився. Згідно викладеного в прохальній частині позовної заяви клопотання прохав провести судовий розгляд справи без участі позивача ТОВ «Діджи Фінанс» (а.с.7 зворот).

На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача ОСОБА_1 щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача зазначеного у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв`язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 24-26), від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обгрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (див. постанова Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі №94/2355/21).

З наданого представником позивача детального опису робіт (наданих послуг) та акту №№32136-10/2023 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 10 квітня 2026 року вбачається вартість наданих адвокатом Лівак І.М. послуг: 1) усна консультація клієнта - 300,00 грн. за 1 год. часу; 2) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів клієнта ТОВ «Діджи Фінанс» - 500,00 грн. за 1 год. часу; 3) складання позовної заяви, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в сумі 4500,00 грн. за 3 год. часу та 4) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) в сумі 500,00 грн. за 1 годину часу.

Разом з тим, спір по справі, яка є малозначною, не є складним; позовна заява містить посилання на норми чинного законодавства та усталену практику суду касаційної інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, що, як наслідок, не потребувало від адвоката Лівак І.М. проведення їх порівняльного аналізу та витрачання у звязку з цим значного часу для визначення способу захисту права ТОВ «Діджи Фінанс», як позивача, та обгрунтування правових підстав позову, а тому суд приходить до висновку про достатність витрачання адвокатом 2 годин часу для складання позовної заяви, вартість яких відповідно складатиме 2500,00 грн., виходячи з вартості 1 год. - 1250,00 грн..

Правовий аналіз обставин спірних правовідносин (вартістю 500,00 грн.) та формування додатків до позовної заяви (вартістю 700,00 грн.) не є самостійними послугами з надання правничої допомоги, оскільки повністю охоплюються наданням такої послуги як складання позовної заяви, виходячи зі змісту п.п.5, 8 ч.3 ст.175 ЦПК України, якими передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, а тому вартість цих послуг підлягає виключенню із загальної вартості наданих адвокатом Лівак І.В. послуг з професійної правничої допомоги.

З огляду на викладене, обсяг як юридичної, так і технічної роботи адвоката Лівак І.В. не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у загальній сумі 6000,00 грн. є завищеною, належним чином не обгрунтованою, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення визначеного позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнення на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2800,00 грн., що на думку суду в повній мірі відповідатиме принципам співмірності та розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи та реальності наданих адвокатських послуг.

Інші судові витрати, повязані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №32136-10/2023 від 24 жовтня 2023 року в розмірі 46500 грн. 00 коп. (сорок шість тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2662 грн. 40 коп. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в порядку розподілу витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2800 грн. 00 коп. (дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок).

Повне ім`я та найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.№8, м.Київ, поштовий індекс 04112, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 02 вересня 2026 року.

Суддя С.Ю.Атаманова