Рішення № 139423536, 31.08.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 443/2138/25

Провадження № 2/456/952/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Валовін Ю. В. ,

з участю секретаря Байко В.З.

представників позивача Колтоновського О.О., Колтоновського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Гніздичівської селищної ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін та учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Колтоновський О.О. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свої вимоги обґрунтовує наступним.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13 липня 2024 року, виданого Стрийським відділом ДРАЦ у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 13 липня 2024 року уклала шлюб зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 записаний батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану від 08 листопада 2024 року були внесені зміни щодо ОСОБА_3 на підставі заяви про визнання батьківства, зокрема, прізвище « ОСОБА_4 » змінено на « ОСОБА_5 » та по батькові « ОСОБА_6 » - на « ОСОБА_7 ».

3 лютого 2025 року подружжя ОСОБА_5 почали проживати окремо, ведення спільного господарства припинили. 30 жовтня 2025 року Жидачівським районним судом Львівської області було ухвалено рішення у справі № 443/1382/25 про розірвання шлюбу, яким позов було задоволено.

Відповідно до частини 2 статті 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо , момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Оскільки батько дитини, який подав заяву про визнання батьківства не має права оспорювати своє батьківство, оскільки в момент подання відповідної заяви останньому було відомо, що він не є біологічним батьком, а тому єдиним законним варіантом для врегулювання питання вважає є позбавлення батьківських прав.

Батько дитиною не цікавиться, зв?язку не підтримує. Дитиною опікується повністю позивачка, дитина перебуває на її повному утриманні. Стягувати аліменти із відповідача , не планує та не бажає, оскільки ОСОБА_1 фактично не є біологічним батьком для її дитини.

Відповідно до відомостей № 57 від 29 вересня 2025 року про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб, за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , її син ОСОБА_3 та батьки позивачки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов домогосподарства фактичного місця проживання особи № 56 від 29 травня 2025 року позивачка зареєстрована та проживає разом зі своїм сином та батьками. Чоловік з нею не проживає, участі у вихованні сина, якого усиновив (щодо якого визнав батьківство), не приймає. Будинок, у якому проживає сім?я, придатний для проживання з малолітньою дитиною, є все необхідне.

Відповідно до довідки, виданої КНП "Гніздичівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" батько ОСОБА_3 контакту з сімейним лікарем не підтримує, здоров?ям дитини ні цікавиться, з сімейним лікарем не спілкується, на прийом до сімейного лікаря з дитиною не приходив. Дитину на профілактичні огляди та вакцинацію приводить тільки мати. Дитина вакцинова згідно з віком.

До Служби у справах дітей Гніздичівської селищної ради були подані заяви трьох свідків від 29 вересня 2025 року, зокрема, ОСОБА_10 жительки села Руда, ОСОБА_11 , жительки с. Лівчиці, ОСОБА_12 , жительки смт. Гніздичів, які підтвердили факт відсутності батька у житті дитини, невиконання ним батьківських обов?язків, а також те, що останній не спілкується з дитиною, участі у вихованні не бере, матеріально не підтримує та н відвідує дитину.

У свою чергу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповідною заявою від 04 листопада 2025 року, написаної у присутності ТВО начальника ВКС ХНУПС підполковника ОСОБА_13 .

Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31.10.2025 року та 05.11.2025 року відбулись засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Гніздичівської селищної ради на яких було розглянуто заяву громадянки ОСОБА_14 . За результатами розгляду даної заяви та доданих до неї документів, встановлено наступне. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_3 , виданим повторно Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зі слів громадянки ОСОБА_15 було з?ясовано, що на момент народження сина ОСОБА_3 вони з громадянином ОСОБА_2 не перебували у офіційному шлюбі. Однак 13 липня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 13.07.2024 року Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У жовтні цього ж року, за їх спільною згодою вони звернулися до Жидачівського відділу РАЦС у Стрийському районі Львівської області для того щоб Зареєструвати ОСОБА_2 батьком малолітнього ОСОБА_3 через визнання батьківства. Однак, як стверджує громадянка ОСОБА_1 , з моменту реєстрації шлюбу ОСОБА_2 дуже рідко бував вдома один або два рази в місяць, а згодом взагалі обірвав будь які стосунки з нею та дитиною, перестав приїжджати та спілкуватися з ними.

На даний час мати дитини, ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Громадянка ОСОБА_18 самостійно займається вихованням малолітнього сина та немає інших доходів, окрім державної соціальної допомоги на дитину до трьох років у розмірі 860 гривень. Зі слів ОСОБА_1 їй матеріально допомагає її мама ОСОБА_8 , 1978 року народження, яка проживає разом із нею.

Батько дитини ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Громадянин ОСОБА_2 з липня 2025 року з сім?єю не проживає, не цікавиться життям сина ОСОБА_3 , станом здоров?я, не надає жодної матеріальної підтримки.

Таким чином, стверджує, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків, оскільки не цікавиться його життям і здоров`ям, не бере участі в його вихованні, не підтримує з ним родинних зв`язків, не проявляє батьківського піклування та турботи, не виявляє щодо сина жодного інтересу, а тому вважає, що в інтересах дитини його необхідно позбавити батьківських прав.

Третя особа служба у справа дітей виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради, позов підтримали, надали висновок про доцільність позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітнього ОСОБА_3 2023 року народження.

Відповідач в судове засідання, будучи належним чином повідомленим не з`явився, своєї позиції щодо розглядуваної справи не висловив.

Заяви учасників справи.

Позивач через представників - адвокатів Колтоновського Олександра Олеговича та Колтоновського Олександра Олександровича в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, що у ньому викладені.

26.02.2026 представником позивачки ОСОБА_19 подано клопотання про участь в справі в режимі відео конференції.

Аналогічне клопотання подано 23.03.2026 представником позивачки ОСОБА_19 .

23.04.2026 представник служби у справа дітей виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради подала заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.05.2026 представником третьої особи долучено до матеріалів справи оригінал заяви ОСОБА_2 про те що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, просить вказане питання розглядати без його участі. Вказана заява написана в присутності ТВО Начальника ВКСС ХНУПС підполковника Сергія Луценка 04.11.2025 та адресована компетентним органам.

10.08.2026 представник служби у справа дітей виконавчого комітету Гніздичівської селищної ради подала заяву про розгляд справи без її участі з долученням копії рішення № 111 від 19.11.2025 про затвердження висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина ОСОБА_3 2023 року народження.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, в запропонований судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2026 справу розподілено судді Валовін Ю.В.

02.02.2026 ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до підготовчого судового засідання на 03.03.2026.

Розгляд справи на стадії підготовчого судового розгляду було відкладено на 26.03.2026 з причин неявки позивача, його представника та відповідача. В судовому засіданні 26.03.2026 розгляд справи відкладено на 23.04.2026 у зв`язку з відсутністю третьої особи, явку якої було визнано обов`язковою.

Ухвалою підготовчого судового засідання у справі від 23.04.2026, підготовче провадження закрито, а справу призначено до розгляду по суті на 21.05.2026.

21.05.2026 розгляд справи на стадії судового розгляду по суті відкладено у зв`язку з неявкою відповідача на 09.06.2026.

09.06.2026 протокольною ухвалою постановлено здійснювати заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення в справі. В подальшому, на стадії дослідження доказів оголошено перерву за клопотанням третьої особи для надання рішення про затвердження висновку органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 28.07.2026 розгляд справи відкладено на 13.08.2026 у зв`язку з неявкою представника третьої особи та недолучення ним копії рішення.

В судовому засіданні 13.08.2026 розгляд справи по суті завершено з оголошенням перерви перед стадією ухвалення судового рішення до 20.08.2026.

Згідно з ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому, відповідно до ч.6 ст. 259 ЦПК України, у виняткових випадках, в разі складності справи, суд вправі відкласти виготовлення повного тексту рішення на десять днів.

Враховуючи наведене вище, датою ухвалення рішення у розглядуваній справі є дата складення повного судового рішення 31.08.2026.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись. Всі заяви та клопотання сторін у справі були вирішені у встановленому чинним ЦПК України порядку.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 13 липня 2024 року, виданого Стрийським відділом ДРАЦ у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 13 липня 2024 року уклала шлюб зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На дату реєстрації шлюбу в позивачки був син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьком якого згідно даних з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану від 08 листопада 2024 року зі слів матері було вказано ОСОБА_16 .

15.10.2024 за заявою про визнання батьківства ОСОБА_2 , було внесено зміни в актовий запис про батька, зокрема батьком зазначено ОСОБА_2 , з відповідною зміною прізвища та по батькові дитини.

3 лютого 2025 року подружжя ОСОБА_5 почали проживати окремо, ведення спільного господарства припинили. 30 жовтня 2025 року Жидачівським районним судом Львівської області було ухвалено рішення у справі № 443/1382/25 про розірвання шлюбу, яким позов було задоволено.

Позивачка разом з сином, відповідно до відомостей № 57 від 29 вересня 2025 року про зареєстрованих в житловому приміщенні осіб, зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов домогосподарства фактичного місця проживання особи № 56 від 29 травня 2025 року позивачка зареєстрована та проживає разом зі своїм сином та батьками. Будинок, у якому проживає сім?я, придатний для проживання з малолітньою дитиною, є все необхідне.

Відповідно до довідки, виданої КНП "Гніздичівська амбулаторія загальної практики сімейної медицини" батько ОСОБА_3 контакту з сімейним лікарем не підтримує, здоров?ям дитини ні цікавиться, з сімейним лікарем не спілкується, на прийом до сімейного лікаря з дитиною не приходив. Дитину на профілактичні огляди та вакцинацію приводить тільки мати. Дитина вакцинова згідно з віком.

До Служби у справах дітей Гніздичівської селищної ради були подані заяви трьох свідків від 29 вересня 2025 року, зокрема, ОСОБА_10 жительки села Руда, ОСОБА_11 , жительки с. Лівчиці, ОСОБА_12 , жительки смт. Гніздичів, які підтвердили факт відсутності батька у житті дитини, невиконання ним батьківських обов?язків, а також те, що останній не спілкується з дитиною, участі у вихованні не бере, матеріально не підтримує та не відвідує дитину.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 31.10.2025 року та 05.11.2025 року відбулись засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Гніздичівської селищної ради на яких було розглянуто заяву громадянки ОСОБА_14 . За результатами розгляду даної заяви та доданих до неї документів, встановлено наступне. Малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія НОМЕР_3 , виданим повторно Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зі слів громадянки ОСОБА_15 було з?ясовано, що на момент народження сина ОСОБА_3 вони з громадянином ОСОБА_2 не перебували у офіційному шлюбі. Однак 13 липня 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 13.07.2024 року Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У жовтні цього ж року, за їх спільною згодою вони звернулися до Жидачівського відділу РАЦС у Стрийському районі Львівської області для того щоб Зареєструвати ОСОБА_2 батьком малолітнього ОСОБА_3 через визнання батьківства. Однак, як стверджує громадянка ОСОБА_1 , з моменту реєстрації шлюбу ОСОБА_2 дуже рідко бував вдома один або два рази в місяць, а згодом взагалі обірвав будь які стосунки з нею та дитиною, перестав приїжджати та спілкуватися з ними.

У свою чергу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не заперечує проти позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповідною заявою про те що він не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав, просить вказане питання розглядати без його участі. Дана заява написана в присутності ТВО Начальника ВКСС ХНУПС підполковника ОСОБА_13 04.11.2025 та адресована компетентним органам.

Думка дитини, ОСОБА_3 2023 року народження, в силу віку, не була заслухана.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов?язків, не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, фактично самоусунувся від виконання обов`язків батька покладених на нього законом.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування, оцінка судом доказів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)).

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це, в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17 (провадження № 61-44369св18), від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19 (провадження № 61-9754св20), від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21 (провадження № 61-10098св23), та багатьох інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до частини 2 статті 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

В даній справі судом встановлено, що ОСОБА_2 , батьківство якого зареєстровано за його заявою, маючи малолітнього сина, вже тривалий час не виконує покладених на нього батьківських обов`язків. Будучи необтяженим станом здоров`я чи іншими важкими життєвими обставинами, свідомо залишив сина, нехтуючи своїми обов`язками протягом тривалого часу (практично два роки безперервно і тривалий час до цього), не цікавлячись ним, його здоров`ям, навчанням, вихованням тощо. При цьому суд звертає увагу, що розірвання шлюбу між подружжям не позбавляє особу батьківства та не звільняє від обов`язків які з цим пов`язані. Судом, з пояснень служби у справах дітей, висновку органу опіки та піклування встановлено, що ОСОБА_2 ніхто не забороняє бачитись з сином, жодних перешкод для того щоб відвідати школу чи інші заклади де навчається чи буває син немає. Суд враховує також позицію органу опіки і піклування, який стверджує, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам неповнолітнього, а також бере до уваги лист поданий під час розгляду питання позбавлення батьківства органом опіки піклування ОСОБА_2 , написаний в присутності командира, в якому він не заперечує щодо позбавлення батьківства. Вказана обставина в сукупності з характеристикою з учбового закладу та довідкою від лікаря та іншими даними, які підтверджують, що батько вже тривалий час не бере жодної участі у вихованні та утриманні сина, стали підставою для висновку рекомендувати позбавити ОСОБА_2 батьківських прав. Судом не визнано висновок органу опіки та піклування таким, що є недостатньо обґрунтованим чи суперечить інтересам дитини.

За таких умов, суд дійшов висновку про наявність належних, допустимих та достатніх доказів, які в своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_2 порушує право своєї дитини на виховання в сім`ї, яка є першоосновою розвитку особистості, самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про духовний та фізичний розвиток дитини, матеріально його не утримує, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду та свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків, а відтак вимога ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 2023 р.н. підлягає задоволенню як така, що відповідає якнайкращим інтересам дитини.

Необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частинами 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_3 2023 р.н. перевіривши їх доказами, які в силу ст. ст. 81-82, 89-90, 234 ЦПК України оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, а також встановивши, що відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків і вже тривалий час не дбає про дитину, скерував органу опіки та піклування лист, в якому фактично відмовився від дитини, вказана обставина підтверджена органом опіки і піклування, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. В розглядуваній справі відсутні вимоги про стягнення судових витрат.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: ОСОБА_1 адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: Служба у справах дітей Гніздичівської селищної ради, адреса вул. Грушевського, 3 селище Гніздичів Стрийський район Львівська область 81740, ЄДРПОУ 42914284.

Повний текст рішення складено 31.08.2026.

Суддя Юлія ВАЛОВІН