Рішення № 139423260, 01.09.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/4170/26

Провадження № 2/712/3140/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого- судді - Пироженко В.Д.

за участі секретаря Каплі А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

У С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (фактична адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим,що 15.09.2014 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № F00/002462/14.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.

21.10.2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 21/10/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № F00/002462/14 від 15.09.2014року.

Відповідач не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 68 585,86 грн., із яких заборгованість за тілом кредиту становить 54583,75 грн.; заборгованість за відсотками становить 14002,11 грн.

Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 68 585,86 грн., а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 67000 грн.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.03.2026 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася.

29.07.2026 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву позивача в якій зазначено, що вона не погоджується із заявленими позовними вимогами, не визнає їх та заперечує проти їх задоволення. Відповідач дійсно у 2014 році зверталася до ОТП Банку за отриманням банківських послуг, відкриття карткового рахунку та отримала відповідну пластикову картку. Зазначає, що жодних кредитів щодо вказаного карткового рахунку вона не отримувала та умов кредитування з Банком не узгоджувала, за отриманням саме кредитних коштів та встановлення їй кредитного ліміту по вказаній платіжній картці до банку не зверталася. Нею було заповнено заяву-анкету про надання банківських послуг, заяву на отримання дебетної картки згідно змісту якої просила відкрити картковий рахунок та видати пластикову картку , розписку про отримання відповідної картки № НОМЕР_1 з терміном дії 04/19.

Відповідач, в даному випадку звернулася до банку виключно з метою відкриття карткового рахунку, без будь-якої вимоги щодо надання їй кредиту, жодних заяв щодо встановлення кредитної лінії не заповнювала. Надані позивачем документи не містять суми кредитного ліміту, ні строку кредитування, ні дати видачі кредитних коштів, а також не містять жодних інших умов, які є істотними при укладенні кредитного договору. Сторони не узгоджували розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування кредитними коштами, строк повернення кредиту та інші необхідні умови відкриття кредитної лінії. Надана виписка та розрахунок не містить відомостей про встановлення відповідачці суми кредитного ліміту та відкриття кредитної лінії. Не містить даних щодо періодів нарахування відсотків, сум тіла кредиту, на які нараховані відсотки, розмір таких відсотків, що унеможливлює перевірку правильності такого розрахунку судом. У виписці зазначено номер рахунку НОМЕР_2 , так само у розрахунку заборгованості вказано номер карткового рахунку НОМЕР_2 . Водночас, згідно заяви на оформлення дебетної картки від 15.09.2014 року, згідно змісту якої відповідач просила відкрити картковий рахунок та видати пластикову платіжну картку вказано зовсім інший рахунок НОМЕР_3 . Виписка містить інформацію по рахунку починаючи з 25.10.2015 року і не містить відомостей за період, що передує 25.10.2015 року, враховуючи, що заява на оформлення дебетної картки датована 15.09,2014 року. Відомості про заявлений до стягнення розмір заборгованості 68 585,86 грн жодним чином не узгоджується з випискою по рахунку, у якій наведено суми по картці НОМЕР_4 на кінець періоду 563711,43 грн і по всіх картках 1184262.01 грн. Будь-яких даних про продовження дії картки № 436323хххх0615, дія якої закінчилася 04/19, матеріали справи не містять

Позивач звернувся до суду з позовом у березні 2026 року, проте правочин, на який він посилається датований вереснем 2014 року. Очевидним є недотримання строків позовної давності при зверненні до суду навіть з урахуванням карантинних продовжень та зупинення під час дії воєнного стану. Просила в позові позивачу відмовити.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч .1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позивач вказує, що 15.09.2014 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № F00/002462/14.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором.

В матеріалах справи міститься Заява анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» від 15.09.2014 року в якій міститься підпис відповідача по справі.

Крім того, відповідач була ознайомлена зі всіма умовами банківських послуг, правилами, тарифами, про що мається її підпис .

Відповідач у своєму відзиві не заперечувала щодо звернення нею до банку виключно з метою відкриття карткового рахунку, без будь-якої вимоги щодо надання їй кредиту, проте вказує, що жодних заяв щодо встановлення кредитної лінії не заповнювала.

Відповідного до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до частин 1,2 ст.207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 ст. 1048 ЦК України).

У частині 1 ст.1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 ст.1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 524, 533-535 і 625ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст. 625 ЦК України).

Частиною 1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 ст. 12 ЦПК України).

За змістом частини 3 ст. 12, частини 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 ст. 76 ЦПК України).

У частині 2 ст.78ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як було встановлено судом, 15.09.2014 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «ОТП Банк» із заявою про надання банківських послуг, із заявою на оформлення дебетної картки (із можливістю встановлення кредитної лінії). В матеріалах справи мається розписка ОСОБА_1 про отримання картки з правилами користування карткою. Однак, не вказаний строк дії договору та порядок повернення кредиту. Також не заначено суму кредитного ліміту, строку кредитування, дати видачі кредитних коштів, а також не містять жодних інших умов, які є істотними при укладенні кредитного договору, строк повернення кредиту та інші необхідні умови відкриття кредитної лінії

Позивач зазначає, що 21.10.2022 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 21/10/22, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № F00/002462/14 від 15.09.2014року.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 68 585,86 грн., із яких заборгованість за тілом кредиту становить 54583,75 грн.; заборгованість за відсотками становить 14002,11 грн.

Водночас, жодних належних доказів на підтвердження наявності суми боргу і його розміру позивачем не надано.

Так, позивачем не надано жодного розрахунку заявленої суми заборгованості станом на 21.10.2022, з чого було би можливо зробити висновок про наявність заборгованості, її період, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом..

Суд зауважує, що у позовній заяві не вказано, коли саме відповідач отримала кредит, а суд не має можливості це встановити самостійно.

У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

Оскільки саме на позивача в силу положень ст.12, 13ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс», що має наслідком відмову у їх задоволенні в повному обсязі.

Водночас суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлена ст.257ЦК України і становить три роки.

За змістом частини 2 ст.259 ЦК України, строк позовної давності може бути збільшений за домовленістю сторін, договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно частини 1 ст.261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14«Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст.256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

В силу частини 1, 5 ст. 261, частини 1, 3 ст. 264ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідач у своєму відзиві посилається на строки позовної давності. Проте не просив їх застосувати.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення із мотивів викладених вище, тобто позивачем не обгрунтовані позовні вимоги та не надано доказів протилежного.

При цьому суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Згідно зі ст. 141ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6,12, 13,18, 263, 265, 268, 279 ЦПК України, на підставі ст. ст. 526, 527, 530, 625, 626, 628, 1054, 1059 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзалишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746).

Відповідач:ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , фактична адреса проживання як ВПО: АДРЕСА_1 )

Повний текст рішення складений 01.09.2026