Рішення № 139422836, 27.08.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7630/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасників справи:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Незнамової Т.О.,

представника відповідача адвоката Качан Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину звернулася представник ОСОБА_1 адвокат Незнамова Т.О., в якій просить суд стягнути з відповідача додаткові витрати на спільного сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 26 262 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання якого визначено разом із матір`ю. На утримання дитини з відповідача стягуються аліменти, однак, на думку позивачки, стан здоров`я та особливості розвитку сина зумовлюють необхідність несення додаткових витрат. Зазначає, що дитина народилася передчасно та надалі у неї були виявлені наслідки перинатального ураження центральної нервової системи, затримка психомовного, стато-кінетичного та моторного розвитку, порушення мовлення, а також розлад аутистичного спектра, у зв`язку з чим дитина потребує постійного медичного нагляду, особливого догляду, реабілітаційних та корекційно-розвиткових занять із профільними спеціалістами. Позивачка вказує, що у період із грудня 2024 року по грудень 2025 року нею понесено витрати на медичні, реабілітаційні, психологічні та інші послуги, пов`язані з лікуванням і розвитком дитини, частина яких підтверджується відповідними актами, квитанціями та платіжними документами. Загальний розмір документально підтверджених витрат, за твердженням позивачки, становить 52 525 грн. Вважає, що вказані витрати є додатковими витратами на дитину, зумовленими особливими обставинами, та відповідно до статті 185 СК України батьки мають брати участь у їх несенні порівну. У зв`язку з цим просить стягнути з відповідача половину понесених нею додаткових витрат на дитину, що становить 26 262 грн 50 коп.

Відповідач заперечуючи позовні вимоги зазначає, що позивачкою не доведено необхідності понесення заявлених витрат саме як додаткових витрат на дитину та не підтверджено належними доказами їх фактичну оплату. Вказує, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України та учасником бойових дій, а їхній син як член сім`ї військовослужбовця має право на безоплатне отримання необхідної медичної допомоги, однак позивачка таким правом не скористалася та не надала доказів неможливості отримання відповідних послуг безоплатно. Зазначає, що позивачка самостійно обирала приватні медичні заклади та спеціалістів, не погоджуючи з ним необхідність і вартість відповідних послуг, а надані акти приймання-передачі послуг та окремі квитанції, на його думку, не підтверджують у повному обсязі фактичного понесення заявлених витрат. Також відповідач вказує, що належним чином виконує обов`язок зі сплати аліментів на дитину, розмір яких є достатнім для її утримання та розвитку. У зв`язку з наведеним вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними і просить у їх задоволенні відмовити.

Представник відповідача у відповіді на відзив вказує на те, що доводи відповідача є безпідставними та не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Зазначає, що у малолітнього ОСОБА_3 підтверджено діагноз розладу аутистичного спектра, у зв`язку з чим дитина потребує постійного спостереження лікарів, систематичних корекційних занять із психологом, логопедом-дефектологом, занять із сенсорної інтеграції та дотримання спеціального режиму. Вважає, що понесені позивачкою витрати на обстеження, лікування та реабілітацію дитини були необхідними, обґрунтованими та відповідають рекомендаціям профільних спеціалістів, а проведення нічного ЕЕГ-дослідження в іншому місті було зумовлено медичними показаннями та необхідністю забезпечення належних умов для його проведення. Заперечує доводи відповідача щодо відсутності погодження з ним лікування дитини, посилаючись на тривалу відсутність його участі в житті сина та зазначає, що відповідно до статті 157 СК України той із батьків, з ким проживає дитина, має право самостійно вирішувати питання щодо її лікування в інтересах дитини. Також представник позивача вважає необґрунтованими посилання відповідача на можливість отримання відповідних послуг безоплатно, оскільки необхідні вузькопрофільні спеціалісти та своєчасна медична допомога не завжди доступні в державних закладах, а позивачка була змушена звертатися за платними послугами з огляду на потреби дитини. У зв`язку з наведеним просить долучити відповідь на відзив до матеріалів справи та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 березня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 50-51)

Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на недоведеність факту та розміру понесених позивачкою додаткових витрат на дитину, можливість отримання необхідної медичної допомоги на безоплатній основі, а також відсутність погодження з ним необхідності отримання дитиною відповідних платних медичних, реабілітаційних та інших послуг. (а.с. 54-66)

Від відповідача надійшла заява про приєднання доказу, у якій він долучає до матеріалів справи копію Довідки № 52 від 29.04.2026, з якої вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує дошкільний навчальний заклад ясла-садок № 11 інтелектуального напрямку. (а.с. 70-72)

Представник відповідача адвокат Незнамова Т.О. у відповіді на відзив заперечила доводи відповідача, зазначила про підтверджений діагноз у дитини та необхідність систематичного лікування, реабілітації й корекційних занять, обґрунтованість понесених позивачкою витрат, а також просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с. 77-80)

Представник відповідача адвокат Незнамова Т.О. подала клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та письмових пояснень, зазначивши, що на виконання вимог суду після оголошеної 24.06.2026 року перерви надає додаткові документи на підтвердження понесених витрат на дитину, а також докази на спростування доводів відповідача щодо відсутності його обізнаності про стан здоров`я дитини, можливості отримання необхідних послуг безоплатно та необґрунтованості витрат, зокрема квитанції про оплату, листи закладу дошкільної освіти та КНП «Рівненська обласна дитяча лікарня», відомості та скріншоти листування і публікацій у соціальних мережах, зазначивши, що акти приймання-передачі послуг є первинними документами та разом із платіжними документами підтверджують фактичне понесення позивачкою витрат, у зв`язку з чим просила долучити подані докази до матеріалів справи та врахувати їх під час розгляду справи. (а.с. 89-126)

Відповідач подав клопотання про приєднання письмових пояснень на клопотання позивача про долучення додаткових доказів та додаткових доказів, у якому заперечив належність і достатність поданих позивачкою платіжних документів для підтвердження понесених витрат, зазначивши, що надані квитанції не підтверджують оплату послуг за актами ТОВ «Простір здорової дитини» та більшістю актів ФОП ОСОБА_4 , а перекази на особисті рахунки уповноваженої особи товариства не є належним підтвердженням оплати послуг безпосередньо товариству. Також відповідач заперечив доводи позивачки про його відсутність у житті дитини та зазначив, що є військовослужбовцем ЗСУ, у зв`язку з чим перебуває у відрядженнях, однак не ухиляється від виконання батьківських обов`язків, діагноз дитини не заперечує та звертався до КНП «Рівненська обласна дитяча лікарня» з метою отримання роз`яснень щодо рекомендацій лікаря. Крім того, посилаючись на можливість отримання необхідної медичної та реабілітаційної допомоги безоплатно у державних і комунальних закладах охорони здоров`я, вказав на відсутність доказів неможливості отримання дитиною таких послуг безоплатно та просив приєднати до матеріалів справи довідку форми 5, накази про відрядження, копію заяви до КНП «Рівненська обласна дитяча лікарня» та інші додані документи. (а.с. 129-137)

Представник позивача адвокат Незнамова Т.О. подала до суду письмові пояснення у справі, у яких повідомила про зміну прізвища позивача з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » та зазначила, що долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі наданих послуг є належними доказами понесення додаткових витрат на дитину, оскільки підтверджують вид, обсяг і вартість наданих послуг, а також їх зв`язок із потребами дитини. Пояснення обгрунтовує правовими висновками Верховного Суду щодо доказування додаткових витрат на дитину, наголошує на наявності особливих обставин, пов`язаних зі станом здоров`я дитини, та обов`язку обох батьків брати участь у таких витратах, а також заперечує доводи відповідача щодо непогодження з ним лікування дитини, можливості отримання необхідних послуг безоплатно та його належної участі у житті дитини. Зазначає, що відповідач тривалий час не брав участі у лікуванні та реабілітації сина, ставив під сумнів встановлений діагноз і не надав доказів можливості отримання всіх необхідних послуг безоплатно, просила долучити подані пояснення до матеріалів справи та врахувати їх під час її розгляду. (а.с. 139-143)

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, а відповідач - заперечень, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . (а.с. 14)

Відповідачем сплачуються аліменти на утримання дитини у розмірі заробітку (доходу) згідно з судовим наказом від 01 серпня 2024 року у справі № 569/13054/24. (а.с. 15) Як вбачається зі звітів про здійснені відрахування та виплати з місця проходження військової служби відповідачем з його доходів систематично проводяться відрахування на утримання дитини за період з 01.09.2024 по 31.03.2026 (а.с. 60-63)

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2025 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір`ю. (а.с. 18-19) Водночас відповідачу визначено спосіб участі у вихованні сина, що підтверджується розпорядженням голови Рівненської міської ради № 1479-ОПД від 04.10.2024. (а.с. 17)

Відповідно до консультативного висновку дитячого психіатра від 21 квітня 2026 року у ОСОБА_3 встановлено діагноз дитячий аутизм (розлад аутистичного спектра), F84.0, що супроводжується порушеннями комунікативної функції, затримкою експресивно-рецептивного мовлення та порушенням соціальної взаємодії. Зазначеним висновком дитині рекомендовано постійне спостереження дитячого психіатра, систематичні корекційні заняття з психологом, логопедом-дефектологом, заняття із сенсорної інтеграції, а також дотримання спеціального охоронно-психологічного режиму з уникненням сенсорного перевантаження. (а.с. 24)

Із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку зі станом здоров`я та особливостями розвитку дитини позивачкою у період із грудня 2024 року по грудень 2025 року здійснювалися витрати на консультації медичних спеціалістів, обстеження, лікування, реабілітаційні та корекційно-розвиткові заняття, зокрема із психологом, логопедом, реабілітологом та іншими спеціалістами. (а.с. 21-44)

На підтвердження понесених витрат позивачкою до матеріалів справи долучено акти приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи та квитанції, з яких убачається вид та вартість відповідних послуг, а також інші документи, що характеризують стан здоров`я дитини та необхідність проведення лікування, обстежень і реабілітаційних заходів.

Зокрема, позивачкою надано акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27 березня 2025 року, складений між ТОВ «Простір здорової дитини» та ОСОБА_7 , на загальну суму 34 650 грн, а також акти приймання-передачі наданих послуг № 5 від 01 квітня 2025 року на суму 540 грн, № 6 від 01 травня 2025 року на суму 2 160 грн, № 7 від 01 червня 2025 року на суму 2 975 грн, № 8 від 01 липня 2025 року на суму 975 грн, № 9 від 01 серпня 2025 року на суму 975 грн, № 10 від 01 вересня 2025 року на суму 2 475 грн, № 11 від 01 жовтня 2025 року на суму 3 375 грн та № 12 від 01 листопада 2025 року на суму 1 650 грн, складені між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .

Загальна вартість послуг за зазначеними актами становить 49 775 грн.

Крім того, матеріалами справи підтверджується понесення позивачкою інших витрат, пов`язаних із медичним обстеженням та лікуванням дитини, унаслідок чого загальний розмір заявлених до стягнення додаткових витрат становить 52 525 грн, з яких позивачка просить стягнути з відповідача половину - 26 262 грн 50 коп.

Суд також встановив, що позивачкою було організовано проведення дитині нічного ЕЕГ-дослідження у місті Мукачево, що, за її поясненнями, було зумовлено рекомендаціями медичних спеціалістів та необхідністю проведення дослідження в умовах, максимально наближених до природного сну дитини, з урахуванням особливостей її розвитку та підвищеної сенсорної чутливості. На підтвердження необхідності відповідних медичних заходів позивачкою надано консультативні висновки медичних спеціалістів, документи щодо проведених обстежень та лікування, а також інші письмові докази.

З листа КНП «Рівненська обласна дитяча лікарня» від 23 червня 2026 року № 19/01-10/26, наданого у відповідь на звернення ОСОБА_2 від 18 червня 2026 року, суд встановив, що медичним закладом підтверджено факт видачі дитині консультативного висновку дитячого психіатра від 21 квітня 2026 року, встановлений діагноз та надані за результатами обстеження рекомендації.

Також із листа закладу дошкільної освіти від 03 червня 2026 року вбачається, що за результатами спостереження за дитиною відповідні матеріали були передані до інклюзивно-ресурсного центру, що було пов`язано з необхідністю організації для дитини додаткової підтримки та корекційно-розвиткових послуг.

Суд встановив, що позивачка зверталася до закладів охорони здоров`я та інших спеціалістів із метою забезпечення дитині необхідного медичного та реабілітаційного супроводу, а частина відповідних послуг надавалася на платній основі.

Суд також встановив, що відповідно до наданої відповідачем довідки форми № 5 ОСОБА_2 проходить військову службу у Збройних Силах України та має статус учасника бойових дій згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 59).

Відповідач 18 червня 2026 року звертався до КНП «Рівненська обласна дитяча лікарня» із заявою про надання роз`яснень щодо консультативного висновку № 134963201 від 21.04.2026.

Із поданих сторонами письмових доказів, зокрема листування між сторонами, листа закладу дошкільної освіти та відповіді КНП «Рівненська обласна дитяча лікарня», суд також встановив наявність між сторонами спору щодо стану здоров`я дитини, необхідності проведення відповідних лікувальних і реабілітаційних заходів та способу їх фінансування.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 зазначає, що їхній син має особливі потреби, що підтверджується відповідними довідками та іншими доказами, наявними в матеріалах справи. Вказує, що дитина систематично проходить заняття з лікарями та спеціалістами, а понесені нею витрати на додаткові медичні, корекційні та реабілітаційні послуги підтверджені наданими до суду документами. На запитання суду щодо погодження з відповідачем оплати послуг з лікування дитини пояснює, що зверталася до нього з цього приводу один раз, однак спільної зголи щоло лікування не було досягнуто. Також вказує, що кошти на лікування сина сплачувала в тому числі у готівковій формі та підтвердила, що укладала договір із центром «Кульбаба».

Представник позивачки адвокат Незнамова Т.О. звертає увагу суду на практику Верховного Суду щодо належності доказів, які підтверджують стан здоров`я дитини та необхідність понесення у зв`язку з цим додаткових витрат. На уточнення суду щодо періоду за який заявлено позовні вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину зазначає, що заявлені позивачкою витрати були понесені у період із грудня 2024 року до кінця 2025 року. Заперечує доводи представника відповідача щодо відсутності підтвердження оплат медичних послуг, покликаючись на те, що до матеріалів справи були долучені відповідні квитанції. На запитання суду щодо призначення платежу на суму 500 грн пояснює, що дитина отримувала значну кількість різних послуг. Після завершення дослідження письмових доказів підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Качан Т.Г. заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що підстав для їх задоволення немає. Вказує, що позивачка не погоджувала з відповідачем питання щодо необхідності отримання дитиною відповідних послуг. Також звернула увагу суду на те, що надані платіжні документи, на її думку, не підтверджують фактичного понесення заявлених витрат, оскільки грошові кошти перераховувалися позивачкою на інші банківські картки, а не безпосередньо на рахунки відповідних суб`єктів, які надавали послуги. Під час дослідження письмових доказів зазначила, що акти приймання-передачі послуг не підтверджені належними платіжними документами, а також звернула увагу на те, що окремі кошти були перераховані фізичній особі, а не безпосередньо ФОП. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

З огляду на зазначене, предметом спору у цій справі є правовідносини щодо виконання обов`язку відповідача брати участь у понесенні додаткових витрат на спільну дитину, зумовлених станом її здоров`я та особливостями розвитку, а також наявність підстав для стягнення з нього половини документально підтверджених витрат, понесених позивачкою на лікування, обстеження, реабілітацію та корекційно-розвиткові заняття дитини.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Похідний характер означає відсутність пріоритету інтересів батьків над інтересами дитини та переважність права захисту прав дитини, а тому у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин кожної конкретної справи, а вже тільки потім - права батьків.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ст. 18 вищезазначеної Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини установлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (далі СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема у зв`язку з хронічною хворобою дитини, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що, дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3 зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини можуть залучатися батьки, а додаткові витрати це такі, які викликані особливими обставинами: розвитком здібностей дітей, хворобою, каліцтвом тощо.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 127\16614\15-ц (провадження № 61-2371св18), від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17, від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20, від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Відповідно до частини 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками тощо).

Суд встановив, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має особливості розвитку та за станом здоров`я потребує медичного спостереження, лікування, реабілітаційних та корекційно-розвиткових занять із відповідними спеціалістами. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи медичними документами, консультативними висновками та іншими доказами. Суд враховує, що витрати, понесені позивачкою у період із грудня 2024 року по грудень 2025 року на обстеження, лікування, реабілітацію та корекційні заняття дитини, за своїм характером пов`язані саме з особливостями стану здоров`я та розвитку дитини, а тому виходять за межі звичайних витрат на її утримання та є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України. При цьому доводи відповідача про те, що відповідні послуги могли бути отримані безоплатно у державних чи комунальних закладах охорони здоров`я, самі по собі не спростовують факту необхідності отримання дитиною відповідних послуг та понесення витрат, оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів того, що саме необхідний дитині обсяг та види лікування, реабілітації і корекційних занять могли бути фактично отримані безоплатно у відповідний період.

З огляду на викладене та, враховуючи стан здоров`я ОСОБА_3 , суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів, які в сукупності підтверджують, що дитина потребує постійного лікування і догляду, та, відповідно, значних матеріальних витрат.

Оцінюючи докази щодо розміру понесених витрат, суд виходить із того, що подані позивачкою акти приймання-передачі наданих послуг у сукупності з іншими матеріалами справи підтверджують вид, обсяг та вартість послуг, пов`язаних із лікуванням і розвитком дитини. Разом із тим, суд враховує заперечення відповідача щодо окремих платежів та встановлює фактично підтверджений розмір витрат на підставі оцінки кожного доказу окремо та всіх доказів у їх сукупності. Обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину є самостійним та не залежить від належного виконання ними обов`язку зі сплати аліментів. Відсутність попереднього погодження з відповідачем кожної окремої витрати також не звільняє його від участі у необхідних додаткових витратах, якщо їх необхідність обумовлена станом здоров`я дитини та вони належним чином підтверджені. Враховуючи встановлені обставини, рівність обов`язків батьків щодо дитини, характер необхідних дитині послуг, а також матеріальне та сімейне становище сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку компенсувати позивачці відповідну частину фактично понесених та документально підтверджених додаткових витрат на дитину.

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17, від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19, від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19 Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

При визначенні розміру компенсації понесених додаткових витрат суд враховує те, що відповідач є здоровим, працездатним, інших утриманців не має, отримує щомісячний дохід, в його власності перебувають об`єкти нерухомості, що свідчить про існування можливості брати участь в додаткових витратах на дитину. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Також суд вважає, що витрати на системне та довготривале лікування при такому стані здоров`я дитини є додатковими та необхідними витратами, що викликані особливими обставинами, передбаченими ст. 185 СК України. Інших обставин, що мають істотне значення при вирішенні питання про стягнення додаткових витрат на дітей, суд не встановив.

Враховуючи засади рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, викладені у ст. 141 СК України, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення половина понесених нею додаткових витрат на дитину, тобто 26 262 грн. 50 коп. (52 525 грн. 00 коп. : 2).

Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

На підставі статей 141, 180, 185 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 10 -13, 19, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, статей 4, 5 Закону України «Про судовий збір», суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на спільного сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 26 262 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 02 вересня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА