Рішення № 139422645, 02.09.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/929/26

Провадження № 2/548/883/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.09.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Старокожка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

представника позивача - Тарабан М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хорол цивільну справу за позовом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою,

встановив:

Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області звернулася до суду із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , у якій просить стягнути з останнього на користь позивача суму безпідставно збережених коштів у розмірі 183314 грн 71 коп. у зв`язку з користуванням останнім земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 5324810100:50:001:1216, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , площею 0.5793 га) без правовстановлюючих документів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 5324810100:50:001:1216, розташованої за адресою АДРЕСА_1 знаходиться нерухоме майно - нежитлові будівлі загальною площею 740.7 кв. м, яке належить відповідачу на праві приватної власності з 13.07.2021. Відповідач, набувши право власності на вказане нерухоме майно, не оформив та не зареєстрував речові права на земельну ділянку, на якій розташоване вказане майно, орендну плату за цю земельну ділянку позивачу не сплачував.

Обґрунтовуючи підставу позову, позивач зазначає, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави безпідставно зберіг грошові кошти у вигляді орендної плати за землю за 2023-2025 роки в сумі 183314 грн 71 коп. за рахунок власника цієї ділянки, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Рух справи у суді.

Ухвалою судді від 11.05.2026 цивільну справу за позовом Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених (заощаджених) коштів за користування земельною ділянкою передано на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду міста Полтави за місцем реєстрації відповідача.

Ухалою судді Подільського районного суду міста Полтави Подмаркової Ю.М. від 05.06.2026 матеріали позовної заяви Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених (заощаджених) коштів за користування земельною ділянкою з урахуванням положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України (щодо підсудності позовів, які виникають з приводу нерухомого майна та пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини), повернуто до Хорольського районного суду Полтавської області як помилково надіслані.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 цю позовну заяву було передано для розгляду судді Старокожку В.П.

Ухвалою судді від 13.07.2026 відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження, надано відповідачу строк 15 днів для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 03.08.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено її до судового розгляду на 31.08.2026.

Позиція сторін по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, надала суду пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви, прохала позовні вимоги задоволити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, необхідно вважати відповідача ОСОБА_1 належно повідомленим про час та дату проведення судового засідання, оскільки копія ухвали від 03.08.2026, яка повернулася до суду із відміткою про відсутність адресата, була надіслана безпосередньо за місцем його реєстрації - АДРЕСА_2 .

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Під час здійснення судового провадження суд встановив, що земельна ділянка, кадастровий номер 5324810100:50:001:1216, що розташована за адресою АДРЕСА_1 площею 0.5793 га, належить до комунальної власності Хорольської міської територіальної громади в особі Хорольської міської ради Лубенського району, так як перебуває в межах м. Хорола Лубенського району Полтавської області.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.03.2026 датою державної реєстрації земельної ділянки 5324810100:50:001:1216 є 26.02.2020. Отож, земельна ділянка, кадастровий номер 5324810100:50:001:1216, сформована з 26.02.2020.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу № 728 від 13.07.2021 набув у власність нежитлові будівлі загальною площею 740.7 кв. м, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Указані нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці, кадастровий номер 5324810100:50:001:1216, за адресою АДРЕСА_1 площею 0.5793 га.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не уклав договору оренди земельної ділянки. Відтак, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 5324810100:50:001:1216, цільове призначення 11.02 ''для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком'' за адресою: АДРЕСА_1 .

Розмір безпідставно збережених коштів за використання цієї земельної ділянки відповідно до наданого позивачем розрахунку, виконаного відповідно до Порядку здійснення державного контролю за порушення земельного законодавства та відшкодування безпідставно збережених коштів за використання земель комунальної власності Хорольської міської територіальної громади, затвердженого рішенням 34 сесії 8 скликання Хорольської міської ради від 28.10.2022 № 1722 (зі змінами) за 2022 рік становить 56786.83 грн, за 2024 рік - 59682.96 грн., за 2025 рік - 66864.92 грн, а всього 183314,71 грн.

Норми права, застовані судом та мотивування рішення суду.

Правові підстав користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), тут і далі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Водночас згідно зі статтями 122- 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Водночас ЗК України регламентує перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 цього Кодексу (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Отож, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Отже, із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 , як власник такого майна, став фактичним користувачем спірної земельної ділянки, на якій розташовані такі об`єкти, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування нею.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, що розташовані на спірній земельній ділянці, проте у спірний період із 01.01.2023 по 31.12.2025 він користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкт розташовані, за відсутності оформленого згідно з вимогами чинного законодавства права користування земельною діляною, не сплачуючи коштів за користування нею, а відтак останній є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок позивача - власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тому зобов`язаний повернути ці кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.

А відтак, відповідач повинен був вживати заходів щодо збереження свого майна на вказаних земельних ділянках, які перебували у його фактичному користуванні.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави. Отже, встановлення саме таких обставин входить до предмета доказування у межах вирішення спору у цій справі.

Ураховуючи, що під час здійснення розгляду справи по суті суд встановив всі обставини, які входять до предмета доказування, він доходить переконання, що позов про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою підлягає до задоволення.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач вказує на те, що ним понесено судові витрати в розмірі 2662,40 грн по сплаті судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 180 від 08.04.2026.

Ураховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача необхідно стягнути судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити повністю цивільний позов Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області безпідставно збережені кошти у зв`язку із користуванням земельною ділянкою комунальної власності, кадастровий номер 5324810100:50:001:1216, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів, у загальному розмірі 183314 (сто вісімдесят три тисячі триста чотирнадцять) грн 71 коп., нараховані за 2023 рік у сумі 56786,83 грн, за 2024 рік - 59682,96 грн, за 2025 рік - 66864,92 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 22528612, юридична адреса: вулиця Соборності, 4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий