Рішення № 139421863, 20.08.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2639/25

Провадження № 2/382/379/26

РІШЕННЯ

Іменем України

20 серпня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

за участю секретаря Голованова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" в особі представника Мишевської Наталії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся з позовом до Яготинського районного суду Київської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до вимог якого просить стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 12209,88 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 08.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (Далі - Позивач, ТОВ «БІЗПОЗИКА) та ОСОБА_1 (Далі - Позичальник, Відповідач) укладено Договір № 434373-КС-001 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

ТОВ «БІЗПОЗИКА» 08.11.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 434373-КС-001 про надання кредиту. 08.11.2021 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 434373-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-2081, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено. Таким чином, 08.11.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено Договір № 434373-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 6000,00грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір). Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,07857385 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору. ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 6000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 - 4576(котру Позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням). Також, 01.12.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 434373-КС-001 про надання кредиту (Далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 23.02.2022р.» До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 434373- КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише часткового сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у Розрахунку заборгованості за Договором № 434373-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором № 434373-КС-001 Позичальника ОСОБА_1 , Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 434373-КС-001 на загальну суму 1200,00 грн Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту. ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало та не просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача жодну неустойку (у формі пені чи штрафів). ТОВ «Бізнес Позика» просить стягнути з Відповідача лише заборгованість по тілу, процентам, та комісії за надання кредиту, які були нараховані відповідно до умов Кредитного договору та норм Цивільного кодексу України. Також хочемо звернути особливу вагу суду на те, що ТОВ «Бізнес Позика» не нараховувало жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору. Як вбачається з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, заборгованість Відповідача за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не змінювалася (тобто проценти за Кредитним договором після закінчення строку дії Кредитного договору не нараховувалися). Оскільки розрахунок заборгованості, який був доданий Позивачем до позовної заяви формується автоматично, програма автоматично «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення цього розрахунку заборгованості. Дата створення розрахунку заборгованості зазначена на його початку у першій таблиці. Звертаємо увагу суду, що у випадку укладення Додаткових угод до Кредитного договору, Додатковими угодами строк дії Кредитного договору міг бути продовжений (у разі якщо Додаткові угоди до Кредитного договору укладалися). Звертаємо особливу увагу суду на те, що не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку в день, яка встановлена в Кредитному договорів укладеному Відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика». Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 30.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором №434373-КС-001про надання кредиту, в розмірі 12 209,88 грн, що складається з: Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 470,65 грн; Суми прострочених платежів по процентах - 5 839,23 грн; Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; Суми прострочених платежів за комісією - 900,00грн Як описано вище, ТОВ «БІЗПОЗИКА» 08.11.2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір № 434373-КС-001 про надання кредиту. Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю. 08.11.2021 року ОСОБА_1 , прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 434373-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора G-2081, (направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_1 вказаного Позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним (з метою отримання кредиту) поточний (картковий) рахунок належать саме йому і треті особи не мають до нього доступу. Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.

Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 26.11.2025 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено строк для подання відзиву на позовну заяву, відповіді та заперечень та за клопотанням представника позивача витребувано інформацію у АТ «Універсал Банк» щодо карткових рахунків ОСОБА_1 .

08.12.2025 року від АТ «Універсал Банк» на ухвалу надійшла відповідь (а.с.80-103).

20.04.2026 року надійшло лист від Військової частини НОМЕР_3 про те, що солдат ОСОБА_1 вибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь у бойових діях, перебуваючи безпосередньо у районах ведення воєнних дій з метою виконання службових завдань та додають витяг з наказу №555 від 20.12.2025 року (а.с.107-108).

15.05.2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив, в якому зазначено що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що відповідач ОСОБА_1 дійсно отримав одноразовий ідентифікатор на свій номер телефону та дійсно ввів його як підпис під Кредитним договором № 434373-КС-001 від 08.11.2021 р. і Додатковою угодою № 1 від 01.12.2021 р. У справі наявні лише роздруківки документів, складені самим Позивачем («Договір», «Оферта», «Акцепт», «Візуальна послідовність дій»), які не містять ні власноручного, ні цифрового підпису Відповідача та фактично є саморобними документами Позивача, відповідно належні докази укладення Кредитного договору Відповідачем взагалі відсутні.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Належними доказами перерахування коштів є меморіальні ордери, платіжні інструкції банку, виписки з банківського рахунку, оформлені відповідно до вимог Постанови Правління НБУ № 163 від 29.07.2022 р. «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг» (на момент перерахування - Постанови Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р.).

Однак, у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів. Позивач у позовній заяві визнав відсутність у нього належних доказів перерахування кредитних коштів Відповідачу. Так, ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 26.11.2025 р. судом задоволено клопотання Позивача про витребування у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» письмових доказів. Саме звернення Позивача до суду з клопотанням про витребування у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» доказів випуску картки на ім`я Відповідача та виписок про рух коштів є прямим визнанням Позивачем того факту, що у самого Позивача на момент звернення до суду не було (та й нині немає) належних та допустимих доказів того, що: (а) банківська картка № НОМЕР_4 дійсно належить ОСОБА_1 ; (б) кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн. дійсно були перераховані саме на банківський рахунок Відповідача та дійсно отримані ним. Надана Позивачем «довідка про перерахування коштів» (або платіжне доручення) не є первинним банківським документом у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Отже, Позивачем взагалі не доведено факт перерахування кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн. саме ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови в позові. Позивач посилається на те, що часткова сплата Відповідачем 1 200,00 грн. нібито є конклюдентними діями, які підтверджують укладення Кредитного договору, з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 та Верховного Суду від 23.12.2020 р. у справі № 127/23910/14-ц. Однак цей довід Позивача є необґрунтованим з огляду на наступне.

Факт здійснення Відповідачем часткової сплати у розмірі 1 200,00 грн. підтверджується виключно одностороннім розрахунком Позивача (Розрахунок за КД 434373-КС-001), складеним в електронній формі самим Позивачем (його програмою). Жодних первинних банківських документів, які підтверджували б факт зарахування цих коштів від Відповідача на рахунок Позивача, у матеріалах справи не міститься. Зокрема, відсутні платіжні доручення про перерахування коштів від імені Відповідача; банківські виписки з рахунків Позивача, які підтверджували б зарахування коштів від Відповідача; меморіальні ордери щодо відповідних операцій.

Навіть якби факт часткової сплати був доведений, він не доводить ані факту укладення саме ОСОБА_1 кредитного договору № 434373-КС-001 від 08.11.2021 р. шляхом використання одноразового ідентифікатора, ані факту отримання саме відповідачем коштів у розмірі 6 000,00 грн. на свій банківський рахунок. Часткова сплата теоретично могла бути здійснена будь-якою особою, у тому числі особою, яка незаконно використала персональні дані ОСОБА_1 . Також, як вже зазначено вище, без отримання витребуваних виписок від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» неможливо встановити, чи дійсно картка № НОМЕР_4 належить Відповідачу, чи це чужа картка, на яку були перераховані кошти неуповноваженими особами. На підтвердження наявності у Відповідача заборгованості до позовної заяви додано Розрахунок за КД № 434373-КС-001 та Довідку про заборгованість, які складені в односторонньому порядку самим Позивачем. Позивач у позовній заяві визнає, що його розрахунок заборгованості формується автоматично програмою, яка нібито «протягнула» дати після закінчення строку дії Кредитного договору до дати створення розрахунку. Це фактично означає, що Позивач сам визнає недосконалість свого розрахунку, який містить дати поза межами строку кредитування. Така автоматична генерація розрахунку Позивачем без можливості його перевірки Відповідачем робить такий розрахунок неналежним доказом розміру заборгованості. Розрахунок є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків Позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не може слугувати належним доказом безспірності розміру грошових вимог Позивача до Відповідача з огляду на його неналежність та недопустимість (правова позиція Верховного Суду в постанові від 03.08.2022 р. у справі № 156/268/21). За умовами Договору № 434373-КС-001 від 08.11.2021 р. встановлена плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,07857385 % за кожен день користування Кредитом. У перерахунку на річну процентну ставку це становить близько 393,68 % річних (1,07857385 % 365 днів), що є явно надмірним та свідчить про несправедливість умов кредитного договору. За тілом кредиту у розмірі 6 000,00 грн. за період з 08.11.2021 р. по 23.02.2022 р. (107 днів) Позивачем нараховано проценти у розмірі 5 839,23 грн., що становить близько 97 % від суми отриманого кредиту. Тобто за 3,5 місяці кредитування Відповідач мав би сплатити Позивачу майже стільки ж процентів, скільки і саму суму кредиту. 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», в Україні розпочав діяти особливий період. ОСОБА_1 , солдат, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації в військовій частині НОМЕР_3 (посвідчення УБД та військовий квиток додаються). Отже, у відповідності з вказаною нормою права проценти за користування кредитом не повинні нараховуватися та стягуватися. Позивачем заявлено до стягнення комісію за надання кредиту у розмірі 900,00 грн. при тілі кредиту 6 000,00 грн., що становить 15 % від суми кредиту. Стягнення такої комісії є незаконним з огляду на наступне. У жодному з документів Позивача (Договорі, Правилах, Паспорті споживчого кредиту) не наведено економічного обґрунтування розміру комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн. та не доведено, що ця сума покриває реальні витрати Позивача на надання саме цього кредиту. За цих обставин умова Кредитного договору про сплату комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн. є нікчемною, а нарахована сума підлягає виключенню з розрахунку заборгованості. З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 434373-КС-001 про надання кредиту від 08.11.2021 р. не підлягають задоволенню. (а.с.109-131).

08.06.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що у відзиві на позовну заяву сторона Відповідача не заперечувала факт здійснення відповідачем платежів за кредитним договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 1 200,00 грн. Докази здійснення відповідачем платежів за кредитним договором надаються у формі довідок, які були сформовані в платіжній системі «Platon», та які були надані ТОВ «Бізнес Позика» посередником ТОВ «ПрофітГід» (ТОВ «Платежі Онлайн»), який надає послуги на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 р.

ТОВ «Бізнес Позика» є небанківською установою, яка не відкриває позичальникам банківські рахунки та не випускає на ім`я позичальників банківські картки, тому перерахування кредитних коштів та зарахування платежів позичальників за Кредитними договорами ТОВ «Бізнес Позика» зазвичай здійснюється за допомогою платіжних систем відповідних посередників; ТОВ «Бізнес Позика» зазвичай не здійснює перерахування кредитних коштів Позичальникам зі своїх рахунків. На підтвердження перерахування кредитних коштів Позичальникам та зарахування платежів

Позичальників за Кредитними договорами, відповідні посередники надають ТОВ «Бізнес Позика» довідки з їх платіжних систем. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов Кредитного договору, Відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання факту укладення Кредитного договору і, відповідно, визнання правомірності вимог Позивача щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором. Під час укладення Кредитного договору сторони погодились укласти Кредитний договір з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (що зазначено на самому початку Кредитного договору). Аналогічні положення зазначаються на початку Додаткових угод (у випадку їх укладення). Кредитний договір укладений між Сторонами не є договором приєднання (у розуміння ст. 634 Цивільного кодексу України). Позичальник не укладав Кредитний договір шляхом підписання заяви-анкети тощо про приєднання до публічної пропозиції. Кредитний договір не підписувався Відповідачем з накладенням кваліфікованого електронного підпису і не мав бути підписаним таким чином, оскільки як вже було зазначено вище, Кредитний договір між Сторонами був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи на веб- сайті Кредитодавця в особистому кабінеті Позичальника, та підписаний Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Звертаємо увагу суду на те, що кваліфікований електронний підпис та електронний підпис одноразовим ідентифікатором є різними видами електронного підпису які не слід ототожнювати! Крім того, вищезазначені анкетні дані Позичальника були зазначені наприкінці Кредитного договору у розділі «Реквізити та підписи сторін», який Позичальник укладав шляхом обміну електронними повідомленнями. Позичальник ознайомився з Офертою на укладення Кредитного договору та умовами Кредитного договору, після чого він ввів отриманий на свій номер мобільного телефону одноразовий ідентифікатор у відповідній графі у своєму особистому кабінеті (заповнив формуляр заяви (форми) про прийняття акцепту на укладення Кредитного договору в електронній формі), чим акцептував Оферту на укладення Кредитного та підписав Кредитний договір своїм підписом одноразовим ідентифікатором у відповідності до ч. 6 ст. 11 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після цього, оригінал цілісного та незмінюваного Кредитного договору був розміщений в особистому кабінеті Позичальника на веб-сайті Кредитодавця в цілодобовому постійному доступі, а також був додатково направлений на електронну адресу Позичальника, яку він вказав під час заповнення своїх анкетних даних. Аналогічним чином Позичальники укладають Додаткові угоди до Кредитного договору (у випадку їх укладення). Повідомленням Нацкомфінпослуг від 13.02.2019р. «Щодо порядку укладення електронного договору», встановлено, що для Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС), якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно- телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів. Відповідно до п. 1. Кредитного договору, ТОВ «БІЗПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 6 000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених Правилами надання споживчих кредитів ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Договором про надання кредиту. Номер банківської картки для перерахування кредитних коштів за Кредитним договором був вказаний Позичальником під час заповнення анкетних даних в його особистому кабінеті на веб-сайті Кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви була додана «Анкета клієнта», яка є витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті Кредитодавця, відповідно до якої Позичальником був зазначений номер банківської картки НОМЕР_4 для перерахування на цю картку кредитних коштів за Кредитним договором. 08.11.2021 р. між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та Відповідачем було укладено Договір № 434373-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». 01.12.2021 р. між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та Відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору. Відповідно до п. 4. Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 23.02.2022 р.». Із наданої копії військового квитка вбачається, що Відповідач став військовослужбовцем 09.05.2023 р., тобто, після закінчення строку дії Кредитного договору (23.02.2022 р.). Із наданої копії посвідчення УБД вбачається, що воно було видано Відповідачу 25.04.2024 р., тобто, після закінчення строку дії Кредитного договору (23.02.2022 р.). Звертаємо увагу суду на те, що сторона Відповідача не надала суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме Відповідач по справі перебував на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії Кредитного договору, а саме з 08.11.2021 р. по 23.02.2022 р., що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям. Відповідно до п. 1. Кредитного договору, процента ставка: в день 1,07857385, фіксована. Відповідно до п. 3. Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору, сторони домовились встановити Процентну ставку за користування Кредитом в наступному розмірі: - з 01.12.2021 року до 15.12.2021 року (включно) 1,07857385 % в день, - з 16.12.2021 року 1,07857385 % в день (а.с.132-182).

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 08.11.2021 року укладено договір №434373-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленням підписаний. 08.11.2021 ОСОБА_1 прийняв пропозицію щодо надання кредиту. Зі сторони ТОВ «Бізпозика» направлено одноразовий ідентифікатор G-2081, на номер телефону НОМЕР_1 , котрий Боржником було введено/відправлено. Відповідно до договору ТОВ «Бізпозика надає грошові кошти у розмірі 6000, 00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_4 . Сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,07857385 процентів за кожен день користування Кредитом. 01.12.2021 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 434373-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку. Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору: до 23.02.2022 р. Відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за Договором № 434373-КС-001 на загальну суму 1200,00 грн. станом на 30.10.2025 року утворилась заборгованість за Договором № 434373-КС-001про надання кредиту, в розмірі 12 209,88 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 470,65 грн; суми прострочених платежів по процентах - 5 839,23 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; суми прострочених платежів за комісією - 900,00грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ "Бізнес Позика". (а.с. 11-71).

Докази здійснення відповідачем платежів за кредитним договором надаються у формі довідок, які були сформовані в платіжній системі «Platon», та які були надані ТОВ «Бізнес Позика» посередником ТОВ «ПрофітГід» (ТОВ «Платежі Онлайн»), який надає послуги на підставі договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020 р. (а.с.166-179)

За змістом положень ч. 1, 2 ст.207, п. 2 ч. 1 ст.208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Однак важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: - припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; - зміна умов зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України за міна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або закон.

Отже, ТОВ «Бізнес Позика» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пунктом 6-2 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування» врегульовано питання простроченої заборгованості на період дії воєнного стану в Україні. Так, на період дії воєнного стану та упродовж трьох місяців після його припинення або скасування банки, небанківські фінансові установи та колекторські компанії під час врегулювання простроченої заборгованості зобов`язані дотримуватися додаткових вимог щодо етичної поведінки, зокрема не взаємодіяти за власною ініціативою зі споживачем, що належить до захищеної категорії, та з його близькими особами.

До категорії захищених осіб віднесено: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України; військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби; членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; осіб - які перебувають у полоні; з якими втрачено зв`язок; зниклих безвісти.

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідач ОСОБА_1 , згідно посвідчення УБД та військового квитка) являється солдатом, перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 (а.с. 122-130)

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі N 642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків відповідно до договору №434373-КС-001 про надання кредиту від 08.11.2021 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів та пені (неустойки) в особливий період.

Тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії у в розмірі 900,00 грн, суд покликається на таке.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

За таких обставин, умови кредитного договору щодо встановлення плати за послуги з надання кредиту і відповідно сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 900,00 грн є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави визнати ОСОБА_1 боржником за цим платежем, що свідчить про безпідставність заявлених в цій частині вимог які не підлягають задоволенню.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача 5470,65 грн, які становлять тіло кредиту, підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав, тому судовий збір з ОСОБА_1 стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1-13, 19, 76-81, 95, 128, 141, 259, 263-265, 273, 274 ЦПК України, ст.ст.526, 536, 611, 625, 1048, 1046, 1050 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" в особі представника Мишевської Наталії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БІЗНЕС ПОЗИКА" м. Київ вул.Лесі Українки - 26 офіс 411 (код ЄДРПОУ 41084239), 5470 (п`ять тисяч чотириста сімдесят) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок заборгованості за кредитним договором № 434373-КС-001 від 08.11.2021 року.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 01 вересня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 01.09.2026 року.

Суддя Кисіль О. А.