Рішення № 139420671, 02.09.2026, Маневицький районний суд Волинської області

Справа №: 164/53/26

п/с: 2/164/673/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 вересня 2026 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Шумік О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Маневичі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейсдо ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 36400 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ „Фінансова компанія „Ейс звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитноїзаборгованості на загальну суму 36400 гривень. Свої вимоги обґрунтували тим, що 19 березня 2024 року ТОВ „Авентус Україна та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 7701479 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на суму 10000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. 19 березня 2024 року ТОВ „ Авентус Україна на банківську карту відповідачаОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти на суму 10000 гривень, що свідчить про прийняття останнім пропозиції кредитодавця ТОВ „Авентус Україна на укладення договору. Свої зобов`язання за договоромпро надання споживчого кредиту № 7701479 ТОВ „Авентус Україна виконало у повному обсязі. 23 жовтня 2024 року між ТОВ „Авентус Україна та ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн фінанс було укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн фінанс перейшло право грошової вимоги, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року. 16 травня 2025 року між ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн фінанс та ТОВ „Фінансова компанія „Ейс було укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ „Фінансова компанія „Ейс перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року. Загальна сума заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року на момент подання позовної заяви становить 41400 гривень, з них: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 26400 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 5000 гривень - заборгованість за штрафними санкціями. Відповідачем у добровільному порядку заборгованість за вказаним договоромпро надання споживчого кредиту не сплачено. Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ „Фінансова компанія „Ейс просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року на загальну суму 36400 гривень та судові витрати по даній справі.

Представник позивача - ТОВ „Фінансова компанія „Ейс Поляков О.В. в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення у випадку неявки в судове засідання відповідача не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 на виклик в судове засідання не з`явився, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлявся судом про час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки за його зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про одержання судової повістки, про причини неявки суд не повідомив, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості на загальну суму 36400 гривень визнає у повному обсязі.

Враховуючи те, що представник позивача у поданій до суду заяві не заперечує щодо розгляду справи у його відсутності та у відсутності відповідача, в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності представника позивача - ТОВ „Фінансова компанія „Ейс Полякова О.В. та відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов?язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов?язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України „Про електронну комерцію, який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов?язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з ст. 3 Закону України „Про електронну комерцію електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України „Про електронну комерцію).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов?язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб?єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

В судовому засіданні встановлено, що 19 березня 2024 року ТОВ „Авентус Україна та відповідач ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 7701479 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит на суму 10000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. 19 березня 2024 року ТОВ „ Авентус Україна на банківську карту відповідачаОСОБА_1 № НОМЕР_1 було перераховано грошові кошти на суму 10000 гривень, що свідчить про прийняття останнім пропозиції кредитодавця ТОВ „Авентус Україна на укладення договору. Свої зобов`язання за договоромпро надання споживчого кредиту № 7701479 ТОВ „Авентус Україна виконало у повному обсязі. 23 жовтня 2024 року між ТОВ „Авентус Україна та ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн фінанс було укладено договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого до ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн фінанс перейшло право грошової вимоги, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року. 16 травня 2025 року між ТОВ „Фінансова компанія „Онлайн фінанс та ТОВ „Фінансова компанія „Ейс було укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до умов якого до ТОВ „Фінансова компанія „Ейс перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року. Загальна сума заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року на момент подання позовної заяви становить 41400 гривень, з них: 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 26400 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом, 5000 гривень - заборгованість за штрафними санкціями. Відповідачем у добровільному порядку заборгованість за вказаним договоромпро надання споживчого кредиту не сплачено. Зазначені обставини встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, договору про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року та додатків до нього, паспорта споживчого кредиту, Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ „Авентус Україна, довідки ТОВ „Пейтек про перерахування грошових коштів відповідачу ОСОБА_1 , розрахунку заборгованостіза договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року, виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року,договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року та додатків до нього,реєстру боржниківдо договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23 жовтня 2024 року,договору факторингу № 16/05/25-Е від 16 травня 2025 рокута додатків до нього.

Судом встановлено, що між ТОВ „Авентус Україна та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року у формі електронного документу, який підписано електронними підписами сторін. Із запропонованими умовами договору відповідач ознайомився та погодився з ними.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов?язків (ст.ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов?язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов?язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов?язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов?язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов?язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов?язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов?язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки ТОВ „Авентус Україна взяті на себе зобов?язання по укладеному договору про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 рокувиконало у повному обсязі, а відповідачем ОСОБА_1 порушено умови вказаного договору, заборгованість по платежах та поточні платежі відповідно до умов укладеного договору ним своєчасно не сплачувалися, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Фінансова компанія „Ейс, до якого згідно умов договору факторингу № 16/05/25-Евід 16 травня 2025 року перейшло право вимоги, 36400 гривень заборгованості.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України „Про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ „Фінансова компанія „Ейс підлягає поверненню з державного бюджету 1331 гривень 20 копійоксудового збору, сплаченого позивачем при поданні позову згідно платіжної інструкції № 31931 від 8 січня 2026 року.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 від 1 квітня 2025 року, а тому ТОВ „Фінансова компанія „Ейс слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплаченийзгідно платіжної інструкції № 31931 від 8 січня 2026 року за подання позовної заяви судовий збір на суму 1331 гривень 20 копійок.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно сторони, на яку судовим рішенням покладено витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; у межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову. Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В судовому засіданні встановлено, що згідно умов договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року та додатками до нього, додаткової угоди № 25770998723 від 11 вересня 2025 року до вказаного договору про надання правничої допомоги, протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, акта прийому-передачі наданих послуг від 1 листопада 2025 року позивачем - ТОВ „Фінансова компанія „Ейс були понесені витрати на правничу допомогу на загальну суму 7000 гривень.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об?єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 2 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача - ТОВ „Фінансова компанія „Ейс витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги заяву відповідача про необґрунтованість та зменшення витрат на правничу допомогу, складність справи, час, затрачений представником позивача на виконання ним відповідних робіт (надання послуг).

Суд бере до уваги, що розмір витрат позивача - ТОВ „Фінансова компанія „Ейс на оплату правничої допомоги по даній справі не є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надані послуги, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи вказані обставини, суд вважає, що витрати позивача - ТОВ „Фінансова компанія „Ейс на оплату правничої допомоги на суму 7000 гривень є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг поза судом під час підготовки позовної заяви, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з відповідача на користь позивачазгідно з положеннями ст.ст. 137, 141 ЦПК України підлягає стягненню 3000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 516, 525-526, 527, 530, 536, 599, 610, 634, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1077 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, р/р НОМЕР_4 у АТ „Універсал Банк, МФО 322001) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 7701479 від 19 березня 2024 року на загальну суму 36400 (тридцять шість тисяч чотириста) гривень.

Зобов`язати територіальний орган Державної казначейської служби України - Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, р/р НОМЕР_4 у АТ „Універсал Банк, МФО 322001)1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок сплаченого згідно платіжної інструкції № 31931 від 8 січня 2026 року судового збору.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, р/р НОМЕР_4 у АТ „Універсал Банк, МФО 322001) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений згідно платіжної інструкції № 31931 від 8 січня 2026 року судовий збір на суму 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс (місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956, р/р НОМЕР_4 у АТ „Універсал Банк, МФО 322001) 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінансова компанія „Ейс, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, б. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 2 вересня 2026 року.

Суддя районного суду О.В. Невар