Постанова № 13942028, 15.02.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2011 р. № 2а-7064/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Костіва М.В.

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників:

від позивача: Шестюк О.М.;

від відповідача: Кармелюк Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сферос-Електрон”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0001822340/0/17325 від 22.07.2010 р.,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Спільним українсько-німецьким підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сферос-Електрон”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0001822340/0/17325 від 22.07.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 67948 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2010 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 13.10.2009 р. Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що позивач у податковій декларації за січень 2010 р. заявив до бюджетного відшкодування податковий кредит 483457 грн. з урахуванням чого сума бюджетного відшкодування склала 414313 грн. У січні 2010 р. позивач придбав у ТзОВ “Уран-78” товарно-матеріальні цінності на суму 232088,06 грн., у т.ч. ПДВ 38681,34 грн.., що підтверджується податковими накладними №2 від 13.01.2010 р. та №4 від 18.01.2010 р. У лютому 2010 р. позивач заявив до бюджетного відшкодування 363823 грн. У лютому 2010 р. позивач провів розрахунки з ТзОВ “Уран-78” в сумі 38681,34 грн. У березні 2010 р. позивач заявив до бюджетного відшкодування 413987 грн. У березні 2010 р. позивач придбав у ТзОВ “Уран-78” товарно-матеріальні цінності на суму 175600,75 грн., у т.ч. ПДВ 29266,80 грн., що підтверджується податковими накладними №54 від 11.03.2010 р. та №55 від 15.03.2010 р. У квітні 2010 р. позивач заявив до бюджетного відшкодування 334765 грн., провівши розрахунки з ТзОВ “Уран-78”. Однак, оскаржуваним рішенням відповідач зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування, посилаючись на фактичне ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів по ланцюгах. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях на позовну заяву. Стверджує, що виходячи із суті податку на додану вартість, право на формування податкового кредиту та його подальше відшкодування, виникає лише після оплати податкових накладних на підставі яких його було сформовано та при фактичному надходженні сум податку на додану вартість до державного бюджету України за аналогічні попередні податкові періоди від контрагента позивача. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач у податковій декларації за січень 2010 р. заявив до бюджетного відшкодування 414313 грн. У лютому 2010 р. позивач заявив до бюджетного відшкодування 363823 грн. У березні 2010 р. позивач заявив до бюджетного відшкодування 413987 грн. У квітні 2010 р. позивач заявив до бюджетного відшкодування 334765 грн. Актом відповідача від 20.05.2010 р. №662/116/23-4/23972496 було підтверджено відображене у декларації за лютий 2010 р. бюджетне відшкодування в сумі 363823 грн. Актом від 21.06.2010 р. №758/155/23-4/23972496 було підтверджено відображене позивачем у декларації за березень 2010 р. бюджетне відшкодування в сумі 413987 грн. та за квітень 2010 р. в сумі 334765 грн. Не було підтверджено суму в частині 217 грн.

Актом від 22.07.2010 р. №1075/23-4/23972496 “Про результати невиїзної позапланової перевірки СП ТЗОВ “Сферос-Електрон” ЄДРОПУ 23972496 з питань правових відносин з: ТзОВ “Уран” (ЄДРПОУ 35183276) за січень 2010 р. (бюджетне відшкодування лютий 2010 р.), ТзОВ “Уран” (ЄДРПОУ 35183276) за березень 2010 р. (бюджетне відшкодування квітень 2010 р.) встановлено, що позивачем в порушення п. 1.8., 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1., 7.7.2. Закону України “Про податок на додану вартість” завищено суми, що підлягають відшкодуванню за лютий 2010 р. на суму ПДВ 38681 грн. та за квітень 2010 р. на суму ПДВ 29267 грн. Зі змісту акту вбачається, що причиною такого висновку є не встановлення відповідачем факту надмірної сплати ПДВ по всьому “ланцюгу” придбання товару.

З цієї підстави було винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0001822340/0/17325 від 22.07.2010 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 67948 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені суми податкового кредиту були включені позивачем за наслідками здійснення господарських операцій із ТзОВ “Уран-78”. У січні 2010 р. позивач придбав у ТзОВ “Уран-78” товарно-матеріальні цінності на суму 232088,06 грн., у т.ч. ПДВ 38681,34 грн.., що підтверджується накладними, податковими накладними №2 від 13.01.2010 р. та №4 від 18.01.2010 р. У лютому 2010 р. позивач провів розрахунки з ТзОВ “Уран-78” в сумі 38681,34 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. У березні 2010 р. позивач придбав у ТзОВ “Уран-78” товарно-матеріальні цінності на суму 175600,75 грн., у т.ч. ПДВ 29266,80 грн., що підтверджується накладними, податковими накладними №54 від 11.03.2010 р. та №55 від 15.03.2010 р. У квітні 2010 р. позивач провів розрахунки з ТзОВ “Уран-78”, що підтверджується платіжними дорученнями.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

При цьому, суперечить вимогам законодавства висновок відповідача, про те, що бюджетному відшкодуванню підлягає саме та сума від'ємного значення податкового кредиту, сформованого у попередніх періодах, яка була фактично оплачена постачальникам, згідно отриманих від них податкових накладних. Як вбачається з наведених вище законодавчих вимог, такого механізму бюджетного відшкодування Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Матеріалами справи підтверджується (акти перевірок, податкові декларації позивача з податку на додану вартість) що у позивача у всіх вказаних періодах наявне відємне значення суми податкового кредиту. Також, як вбачається, що позивачем було сплачено у попередньому податковому періоді постачальникам товарів (послуг) кошти, що відповідають сумі заявленого бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість.

Не відповідає вимогам законодавства висновок відповідача, про завищення позивачем залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду внаслідок ненадходження до державного бюджету України суми податку на додану вартість за аналогічні попередні податкові періоди від ТзОВ «Уран-78»та постачальників по ланцюгу. Так, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає дату виникнення права платника податку на податковий кредит, не встановлює звязку між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення відповідної суми до складу податкового кредиту та подальшого відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за стверджувану несплату податку продавцем товару ТзОВ «Уран-78» чи його контрагентами. Отже, для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України «Про податок на додану вартість», не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника, чи його контрагентів. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, банківські виписки, податкові накладні є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними. Відповідно до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. При цьому, правом видачі податкової накладної користується виключно платник ПДВ, зареєстрований як такий на підставі ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку відсутні правові підстави зменшувати залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відмовляти у здійсненні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, внаслідок стверджуваного ненадходження цього податку до бюджету від продавця товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0001822340/0/17325 від 22.07.2010 р..

3.Стягнути з державного бюджету на користь Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Сферос-Електрон” (м. Львів, вул. Шевченка 315, ЄДРПОУ 23972496) 3,40грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 21.02 2011 року.