Рішення № 139417875, 01.09.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 304/926/26

Провадження №2/603/277/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

01 вересня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гудкової Ю. Г.,

секретар судового засідання Сандалюк О. В.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 63417687 від 13.02.2025 року у розмірі 20 212,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 13.02.2025 року із відповідачем укладено договір № 63417687, на підставі якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 360 днів із встановленням плати за користування кредитними коштами у розмірі 0,8 % у день протягом пільгового періоду (21 день) та 0,96 % у день протягом поточного періоду (339 днів), а також сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, тобто 600,00 грн. Внаслідок порушення відповідачем умов договору, неповернення суми кредиту, несплати процентів та комісії у повному обсязі у ОСОБА_1 є заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 20 212,80 грн. На підставі наведеного позивач просить стягнути зі ОСОБА_1 зазначений розмір заборгованості, а також 2662,40 грн сплаченого судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 01.09.2026 року постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.

Представник позивача ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» адвокат Усенко М. І. у судове засідання не з`явився, проте надіслав суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явився у судове засідання, не повідомивши про причини своєї відсутності, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку розгляду справи по суті відзиву на позовну заяву не подав.

Суд установив такі обставини.

13.02.2025 року ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) в електронній формі із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклали договір про споживчий кредит (індивідуальна частина) № 63417687.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», акцепт договору № 63417687 від 13.02.2025 року ОСОБА_1 здійснив за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором XSBr7Vw5.

Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника (п. 1.1 договору).

Умовами п. 1.2 договору визначено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 4000,00 грн.

Відповідно до п. п. 1.3-1.4 договору кредит надається/видається 2025 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 13.02.2025 року.

Дата надання кредиту 13.02.2025 року.

Повернення кредиту, сплата процентів за користування кредитом та сплата комісії має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії (за умови дотримання графіку платежів) 08.02.2026 року.

Пільговий період - це період, який обирає позичальник у особистому кабінеті на сайті кредитодавця. При цьому строк пільгового періоду починається з 1 дня строку кредитування та закінчується останнім днем, обраного позичальником строку пільгового періоду. Пільговий період не може перевищувати 30 календарних днів.

Стандартний період - це період, який починається з наступного дня після закінчення строку пільгового періоду і діє до закінчення строку кредитування, якщо інше не визначено договором (п. п. 1.7, 1.8 договору).

У п. 2.2.1 сторони погодили, що позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та комісію у розмірах, зазначених в п. п. 1.5.1, 1.5.2, 1.6 договору відповідно.

Відповідно до п. п. 1.5.1, 1.6 договору пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 0,8 відсотків в день. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 350,4 відсотків річних.

За умовами п. 2.2.3 за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до таких умов: пільгова процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,8 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом пільгового періоду користування кредитом, що становить 21 календарний день з 13.02.2025 року до 08.02.2026 року.

Стандартна процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду, що становить 339 календарних днів з 07.03.2025 року до 08.02.2026 року.

Згідно з п. 2.2.2 нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору.

Пунктом 1.5.2 договору передбачено, що кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 600,00 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 1.4.1 договору.

Згідно з п. 1.4.1 договору позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії до 06.03.2025 року та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 08.02.2026 року.

У п. 1.4.2 договору сторони погодили, що плата за надання кредиту є економічною сутністю комісії за надання кредиту, при цьому базою розрахунку комісії за надання кредиту є сума (загальний розмір) кредиту, визначеного у п. 1.2 договору. У будь-якому разі комісія не є платою за додаткову та / або супутню послугу кредитодавця.

Як видно зі змісту п. 1.5 договору, денна процентна ставка становить 0,99 %.

У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4 кредитного договору, на один календарний день, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 10 % від суми отриманого кредиту. У разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого п. 1.4 кредитного договору, на десять календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф) у розмірі 40 % від суми отриманого кредиту (п. 4.7, 4.7.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Згідно з графіком платежів до договору про споживчий кредит № 63417687 від 13.02.2025 року (додаток 1) загальна вартість кредиту визначена у розмірі 18 289,59 грн, з яких 4000,00 грн сума кредиту за договором, 13 689,59 грн проценти за користування кредитом, 600,00 грн комісія за надання кредиту.

До позовної заяви також долучено копію паспорта споживчого кредиту від 13.02.2025 року, підписаного за допомогою електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором.

Згідно з інформаційною довідкою № 144140-1557630169-16022026 від 16.02.2026 року на виконання умов договору № 070524/А1-1909 від 07.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Контрактовий дім» 13.02.2025 року перерахувало 4000,00 грн (номер транзакції 1557630169).

Згідно з відомістю про отримання грошових коштів, складною ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», станом на 07.02.2026 року у ОСОБА_1 за кредитним договором № 63417687 від 13.02.2025 року була наявна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4000,00 грн, заборгованість за процентами у розмірі 13 612,80 грн, заборгованість за комісією у розмірі 600,00 грн та заборгованість за штрафом у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, складених ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», відповідачу ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4000,00 грн та нараховано комісію у розмірі 600,00 грн. Зі змісту вказаних відомостей також видно, що Товариство здійснювало нарахування процентів за період з 13.02.2025 року до 06.03.2025 року за процентною ставкою 0,8 % (32,00 грн), а за період із 07.03.2025 року до 07.02.2026 року за процентною ставкою 0,96 % (38.40 грн).

На підтвердження надіслання ОСОБА_1 досудової вимоги до позовної заяви долучено копію відповідної вимоги № 1427/24177554 від 02.03.2026 року про необхідність сплати заборгованості за договором № 63417687 від 13.02.2025 року у розмірі 20 212,80 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору, що передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон № 675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону № 675-VIII, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 675-VIII).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Установлено, що 13.02.2025 року ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» і ОСОБА_1 в електронній формі уклали кредитний договір № 63417687, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000,00 грн на строк 360 днів із встановленням комісії за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту (600,00 грн) та плати за користування кредитними коштами розмірі 0,8 % у день протягом пільгового періоду (21 день) та 0,96 % у день протягом поточного періоду (339 днів). Отримавши кредит, ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Визначаючись із розміром заборгованості ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово було продовжено і який триває дотепер.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Так, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, за змістом якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналізуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також ст. ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 року (справа № 706/68/23) дійшов висновку, що дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Отже, тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язання. Такі наслідки полягають у тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі, якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час виникнення спірних правовідносин, як і на час розгляду цієї справи, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

З урахуванням наведеного, зважаючи на закріплений ч. 2 ст. 4 ЦК України пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів, вимога позивача про стягнення зі ОСОБА_1 штрафу у розмірі 2000,00 грн, нарахованого у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, з огляду на відсутність доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором суд приходить висновку, що зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 63417687 від 13.02.2025 року у розмірі 18 212,80 грн, з яких 4000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 13 612,80 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків, 600,00 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Щодо судових витрат позивача суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Установлено, що 02.07.2025 року ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» (далі клієнт) і Адвокатське об`єднання «Апологет» (далі виконавець) уклали договір про надання правової (правничої) допомоги № 0207, відповідно до п. 1.1 якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

У п. 2.3 цього договору його сторони погодили, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000,00 грн без ПДВ.

Як видно зі змісту акта № 1427 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026 року, виконавець надав клієнту, а клієнт прийняв послуги згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги № 0207 від 02.07.2025 року щодо стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 63417687 від 13.02.2025 року. Вартість наданих послуг відповідно до договору складає 8000,00 грн.

Згідно з детальним описом наданих послуг до акта № 1427 від 09.03.2026 року Адвокатське об`єднання «Апологет» надало позивачу такі послуги: 1) усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (30 хв); 2) ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год); 3) погодження правової позиції клієнта у справі (30 хв); 4) складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год 30 хв); 5) подання заяви до суду від імені клієнта (1 шт.).

Згідно з вимогами п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У постанові від 26.06.2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Окрім того, у постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Зважаючи на незначну складність цієї справи, керуючись критеріями реальності та розумності, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Також у силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» слід стягнути 2398,96 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (18 212,80 грн * 2662,40 грн / 20 212,80 грн).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст. ст. 14, 205, 207, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 63417687 від 13.02.2025 року у розмірі 18 212 (вісімнадцять тисяч двісті дванадцять) грн 80 (вісімдесят) коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» 2398 (дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн 96 (дев`яносто шість) коп. сплаченого судового збору.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайгер-Фінанс», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 43561909.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя Ю. Г. Гудкова