Рішення № 139417831, 02.09.2026, Зборівський районний суд Тернопільської області

Справа № 599/864/26

н.п.2/599/580/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:

судді Снігурського В. В.,

за участю секретаря Грицай О. П.,

розглянувши у в м.Зборові у порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

позивач - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором №1610-9500 від 09 жовтня 2025 року в сумі 15336,39 грн. та судових витрат в сумі 2662,40 грн, посилаючись на те, що відповідач не виконує своїх договірних зобов`язань, в результаті чого, його заборгованість за вказаним договором, станом на 10 квітня 2026 року, складає 15336,39 грн.

Представник позивача просить розглянути справу без його участі, позов підтримує повністю, щодо постановлення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача надав відзив на позов, згідно якого відповідач позовних вимог не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що вимогу про дострокове повернення кредиту від 23 квітня 2026 року, копію якої надав позивач, відповідач не отримував, зокрема щодо погашення тіла кредиту - 6720,00 грн., відсотків за користування кредитом - 8616,39 грн.

На момент пред`явлення позивачем Вимоги про дострокове повернення кредиту, заборгованість відповідача по тілу кредиту склала 1176,60 грн.

Таким чином, проведений позивачем розрахунок заборгованості по договору споживчого кредиту не відповідає фактичним обставинам кредитування.

Так, позивачем нараховано відсотки в сумі 4 200,00 грн. в порядку статті 625 ЦК України за період з 07 листопада по 01 грудня 2025 року, тобто в період строку кредитування.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Таким чином, припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Лише після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно частини 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначає, що у період з 07 листопада по 01 грудня 2025 року відсутнє прострочення грошового зобов`язання зі сторони відповідача. За вказаний період відповідачу здійснювалось нарахування відсотків за кожний день користування кредитом, що виключає право на застосування позивачем статті 625 ЦК України за вищенаведений період.

Таким чином заборгованість відповідача складає 2 716,54 грн., із них: заборгованість по тілу кредиту - 1 186,00грн., заборгованість по нарахованих процентах - 1 529,94 грн.

Суд дослідив та оцінив докази у справі та встановив, що 09.10.2025 року між ТОВ УКР КРЕДИТ ФІНАНС відповідачем за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1610-9500.

У відповідності до норм ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію" електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту в електронному документі.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На виконання зазначених вимог ОСОБА_1 було надано одноразовий ідентифікатор А5958, для підписання кредитного договору №1610-9500 від 09.10.2025 року, підтвердження ознайомлення з правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах:

сума кредиту 8 400,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період* 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; промо % ставка 0,80 % в день; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка 1,00 % в день.

Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти.

Факту укладення договору та отримання коштів відповідач не заперечує.

Згідно розрахунку позивача, станом на 10.04.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 15 336,39 гривень, а саме: заборгованість за кредитом 6 720,00 гривень; заборгованість за нарахованими процентами 8 616,39 гривень

Слід звернути увагу, що у позовних вимогах позивач не вимагає стягнення з відповідача відсотків в сумі 4 200 грн. в порядку статті 625 ЦК України та 1260 грн комісії, що підтверджується також розрахунком заборгованості (а.с. 31-33).

Представник відповідача стверджує, що відсутнє прострочення грошового зобов`язання зі сторони відповідача і його заборгованість складає 2716,54 грн., із них: заборгованість по тілу кредиту - 1186,00грн.,заборгованість по нарахованих процентах - 1529,94 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.31-33, рядок 55 розрахунку), відповідач 01.12.2025 сплатив 11205,60 грн заборгованості за кредитом.

Тобто строк від дати видачі кредиту - 09.10.2025 до дня сплати зазначеної суми - 01.12.2025, становив 65 днів.

Враховуючи умови договору, сума нарахованих відсотків, виходячи з максимальної процентної ставки один відсоток в день не може перевищувати 5460 грн, а загальна сума заборгованості не могла перевищувати 13860 грн.

Після часткової оплати, загальна сума заборгованості не могла перевищувати 2654,40 грн. Тобто заборгованість по тілу кредиту не могла становити 6720,00 грн.

Таким чином наданий позивачем розрахунок не відповідає дійсним обставинам справи.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а тому інформація, зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 759/10277/20.

Відповіді на відзив позивач не надав, заперечень відповідача не спростував та не надав детального розрахунку заборгованості щодо врахування сплачених відповідачем 11205,60 грн при визначенні остаточної заборгованості і суми позову, не надав первинних документів на підставі яких проведено розрахунок.

Отже наявний у справ розрахунок заборгованості, зроблений позивачем, суд вважає неналежним доказом.

Таким чином сума заборгованості відповідача належно не доведена.

Відповідно до ст.ст. 12. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач визнає заборгованість в сумі 2716,54 грн., із них: заборгованість по тілу кредиту - 1186,00 грн.,заборгованість по нарахованих процентах - 1529,94 грн.

Відповідно до ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

За таких обставин позов слід задовольнити частково, в межах позовних вимог, визнаних відповідачем.

Крім цього, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 480 грнсудових витрат (судового збору), пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст.ст. 12,81,141 263-265 ЦПК України, ст.ст. 525,526,530,558,559, 1046-1050, 1054 ЦК України,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м.Київ, 01133, рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_2 UAH, банк: АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478) заборгованість за кредитним договором № 1610-9500 від 09 жовтня 2025 року в сумі 2716,54 грн. (дві тисячі сімсот шістнадцять гривень 54 копійка).

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 480,00 грн (чотириста вісімдесят гривень) судових витрат (судового збору).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його прийняття.

Суддя Зборівського

районного суду В. В. Снігурський