Рішення № 139417790, 02.09.2026, Борщівський районний суд Тернопільської області

Справа № 594/415/26

Провадження №2/594/485/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

Борщівський районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого Чир П.В.

з участю секретаря Козій Я.Ю.

позивача ОСОБА_1

предстанвника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника Борщівської міської ради Паламарчук Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Борщеві, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Борщівська міська рада, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітей,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом, в якому просить визначити місце проживання малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за будь-яким постійним чи тимчасовим місцем проживанням їх матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з відповідача судові витрати. Позовні вимоги обгруннтовує тим, що з відповідачем прербувала у шлюбі, в якому народились діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Водночас молодша донька народилась в Італії, а тому немає зареєстрованого місця проживання в Україні, хоча фактично проживає з матір`ю. З метою реєстрації місця проживання молодшої доньки вона звернулась до відповідача про надання ним згоди. Однак, незважаючи на її звернення та надання відповідачу можливості добровільно врегулювати питання реєстрації місця проживання дитини, він згоди так і не надав. Відповідач фактично безпідставно перешкоджає реалізації права малолітньої дитини на реєстрацію місця проживання разом із матір`ю за місцем її фактичного проживання за адресою АДРЕСА_2 , де сворені всі належні, комфортні та безпечні умови для проживання малолітніх дітей.

30 березня 2026 року ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

23.04.2026 предстаник відповідача адвокат Когут О.В. подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що будь-якого спору між сторонами про місце проживання дітей ніколи не було і на сьогоднішній день немає, відповідач не заперечує, щоб діти проживали разом з матір`ю за її місцем проживання. Відповідач підтверджує, що позивачка зверталась до нього з проханням надати дозвіл на реєстрацію молодшої доньки, проте їй достименно відомо, що він проживає в Італії і не може сам особисто приїхати в Україні та надати такий дозвіл. З дітьми відповідач постійно спілкується по телефону, позивачка йому в цьому не заперечує та перешкод не чинить.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 25.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Щербатий Р.Р. в залі судового засідання позовні вимоги підтримали та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в зал судового засідання не прибув.

Представник відповідача ОСОБА_3 в залі судового засідання позовні вимоги не визнав та просить у їх задоволенні відмовити у зв`язку з безпідставністю поданого позову. Вказав, що місце проживання дітей визначено між батьками і спору немає. Відповідач ОСОБА_4 не заперечує щодо реєстрації дитини ОСОБА_5 за адресою місця проживання матері, проте перебуває за кордоном і не може особисто надати таку згоду.

Представник Борщівська міська радив залі судового засідання вказала, що буде доцільним визначити місце проживання дітей з матір`ю.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши докази, встановив наступні обставини справи.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Борщівського районного суду Тернопільської області від 16.01.2026, за позовом ОСОБА_1 , було розірвано.

Від шлюбу у сторін є малолітні діти, дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25.02.2026 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Центру надання адміністративних послуг Борщівської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак у реєстрації місця проживання відмовлено, відповідно до постанови КМУ №265 п.87.3 - не надано необхідних документів або відомостей (заява №69 від 25.02.2026).

18.02.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідача ОСОБА_11 з листом, в якому просила з метою дотримання прав та законних інтересів малолітньої дитини, а також виконня вимог законодавства щодо реєстрації її місця проживання в Україні, 25.02.2026 о 10 год. з`явитися до Центру надання адміністративних послуг та надати відповідну згоду на реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_5 , за адресою фактичного проживання разом із матр`ю.

Згідно характеристики, виданої Борщівським НВК «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №3- гімназія імені ОСОБА_12 » 23.01.2026, ОСОБА_6 зарахована до НВК у 2025 році до 3-го коасу після повернення з Італії. Особливу роль у житті дитини відіграє мати ОСОБА_1 , яка приділяє дитині максимум уваги, постійно опікується її успіхамита емоційним станом. Мати перебуває у тісному контакті з педагогами, активно цівкавиться навчальним процесомта сворює всі умови для адаптації дочки до української системи освіти.

Згідно довідки №3 від 21.01.2026, виданої лікарем ОСОБА_13 , 29.05.2020 ОСОБА_1 уклала декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу з лікарем педіатором ОСОБА_13 з її дочкою ОСОБА_6 . Мати дитини систематично цікавиться станом здоровя дочки, забезпечує проведення профілактичних оглядів, вакцинації. За весь період перебування дитини після спостереженням батько жодного разу не був присутнім при медичному огляді, та не звертався для отримання інформації щодо стану здоров`я його дочки.

Борщівська міська рада як орган опіки та піклування направила суду висновок від 30.04.2025 за №03-18/688, в якому вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_1 , жителькою АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов`язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв`язання спору.

Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи те, що діти прихильні до матері, після розірвання шлюбу між сторонами залишилися проживати з нею, суд вважає, що їхнє місце проживання необхідно визначити з матір`ю, оскільки це буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, сприятиме їхньому повноцінному вихованню та розвитку.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити та визначити місце проживання малолітніх дітей сторін, дочок ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом з матір`ю ОСОБА_1 , за її фактичним місцем проживання.

При цьому суд зауважує, що батьки дітей, які безсумнівно відіграють важливу роль у їхньому житті та розвитку, мають право та обов`язок піклуватися про їхнє здоров`я, стан їхнього розвитку, створити належні умови для спілкування дітей. Суд звертає увагу, що стосунки батьків з дітьми у великій мірі будуть залежати від того, як батьки будуть спілкуватися, комунікувати з ними, незалежно від того, з ким діти проживають.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, між батьками, визначене судом місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивачки необхідно стягнути понесені судові витрати на сплату судового збору.

На підставі ст.ст. 7, 141, 161 СК України, ч.4 ст.29 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Борщівська міська рада, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дітейзадовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей сторін, дочок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за її фактичним місцем проживання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 1064,96 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , житель АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа - Борщівська міська рада в особі органу опіки та піклування, місцезнаходження: м.Борщів, вул.Грушевського,2 Чортківського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04058485.

Головуючий: Чир П. В.