Постанова № 13941725, 27.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 року 11:59 Справа № 2а-10134/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтрельнікової Н.В.

при секретаріПавлові С.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Комплект», м. Запоріжжя

до:Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя

за участю прокуратури Запорізької області

провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: Жадлун А.М., протокол № 1 від 08.07.1999 року;

Буря О.Є., довіреність від 03.09.2009 року

від відповідача: Заболотний О.А., довіреність № 19006/10/10-010;

Радова С.О., довіреність № 19690/10/10 від 30.11.2010 року

від прокуратури: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Комплект» звернулося із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0001042302/0 від 24.11.2010 р. про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ та штрафних санкцій на загальну суму 177096,00 грн. та № 0001052302/0 від 24.11.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за червень 2010 року в сумі 14496386,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки були винесені на підставі помилкових, необґрунтованих та таких, що не відповідають законодавству висновків акту перевірки. Так, позивач не погоджується із висновком податкової інспекції щодо виявленого порушення підприємством вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме відсутність документального підтвердження фактичного виконання робіт за укладеними товариством договорами з надання посередницьких, консалтингових, юридичних, рекламних та інформаційно-консультаційних послуг. Зазначає, що для перевірки податковій інспекції були надані договори, акти виконаних робіт, платіжні документи на інформаційно-консультаційні послуги, які придбавав позивач та стверджує, що придбання таких послуг обумовлене необхідністю організації, ведення виробництва та продажу продукції, вирішення інших питань, необхідних для здійснення та забезпечення поточної господарської діяльності товариства. З тих же підстав позивач не погоджується із висновками перевіряючи щодо завищення суми податкового кредиту з ПДВ по вказаним операціям.

Також позивач не погоджується із висновками перевіряючи в частині неправомірності віднесення до складу валових витрат товариства відсотків за користування кредитами. З цього приводу позивач зазначає, що всі отримані товариством грошові кошти по кредитним договорам відповідають визначенню фінансовий кредит і були використанні на операції, які безпосередньо повязані із господарською діяльністю ТОВ «Приват Комплект». З огляду на це, позивач вважає, що віднесення товариством до складу валових витрат відсотків за користування кредитами не є порушенням вимог п. 1.11.1, п. 1.32 ст. 1 , п. п. 5.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджується позивач також із доводами податкової інспекції щодо завищення ТОВ «Приват Комплект» суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 14496386,00 грн. по декларації з ПДВ за червень 2010 року. Вказує, що відємне значення обєкту оподаткування з ПДВ було сформовано внаслідок експортних операцій. Всі експортовані товари сплачено постачальникам, тому позивач вважає, що висновок про порушення п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач адміністративний позов не визнає, у письмових запереченнях від 24.01.2011 р. вказує, що на порушення вимог п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством необґрунтовано віднесено до складу валових витрат інформаційно-консультаційні послуги, які фактично не призвели до розширення кола або зміни споживачів, а надані документи не підтверджують зв'язок даних послуг з господарською діяльністю. Стверджують, що вказане порушення в свою чергу призвело до порушення п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку із чим товариством завищено податковий кредит на 115325 грн. Також вказує, що при перевірці віднесення до складу валових витрат відсотків, нарахованих за використання кредитів на придбання цінних паперів встановлено порушення вимог п. п. 1.11.3 та п. 5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки підприємство придбало акції за договорами купівлі-продажу цінних паперів для подальшої їх реалізації, як товару. На суму 64301506,05 грн. Однак не отримало ніякого доходу від операцій з цінними паперами, при цьому суму відсотків, нарахованих за кредитними договорами з придбання цінних паперів віднесено до складу валових витрат в сумі 15427100 грн. Щодо виявленого податковою інспекцією завищення товариством суми бюджетного відшкодування зазначає, що до перевірки товариством не надано платіжних доручень, банківських, касових документів, які б свідчили про обґрунтованість декларування ТОВ «Приват Комплект» у графі 4 довідки щодо залишку відємного значення попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу кредиту наступного податкового періоду за червень 2010 року. Стверджує, що згідно наданих банківських виписок було встановлено, що у травні 2010 року ТОВ «Приват Комплект» фактично не сплачено залишок відємного значення, який виник у попередніх податкових періодах та задекларований товариством у Довідці щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів за червень 2010 року. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали заперечення з підстав, викладених вище.

Згідно повідомлення від 20.12.2010 року вх. № 39416 до участі у справі вступила прокуратура Запорізької області. В судове засідання представник прокуратури Запорізької області не зявився, причини неявки суду не відомі. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлень від 03.09.2010 року № 642 та № 642/1 та відповідно до плану-графіка проведення планової виїзної перевірки субєкта господарювання фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Приват-Комплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 3541/23/30571299 від 11.11.2010 року.

Перевіркою встановлені порушення:

-п. п. 7.4.1 , п. 7.4.4, п. п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР ТОВ «Приват Комплект» занижено податку на додану вартість на загальну суму 118064 грн., в т.ч. по періодам: за січень 2009 року 24247 грн., за лютий 2009 року 28818 грн., за березень 2009 року 48771 грн., за квітень 2009 року 13228 грн., за червень 2010 року 3000 грн.;

-п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4, п. 7.4.5 п. 7.4, п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Приват Комплект» завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 декларації з ПДВ) на загальну суму 6067 грн., в т.ч. за червень 2010 року на суму 6067 грн.;

-п. п. 7.7.1, п. п .7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Приват Комплект» завищено суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 14496386 грн.

24 листопада 2010 року на підставі акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення-рішення № 0001042302/0, яким ТОВ «Приват Комплект» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 177096,00 грн. (118064,00 за основним платежем та 59032,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та № 0001052302/0 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 14496386,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Приват Комплект» звернулося до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що між ТОВ «Приват Комплект» та ППКП «Полюс-М» укладено договір № 07/10 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 05.10.2007 р. , відповідно до умов якого обєктом послуг є консультації відносно отримання документів на проведення реконструкції жилих будинків, вводу в експлуатацію та документальному оформленню даних операцій.

31 травня 2007 року та 12 липня 2007 року між ТОВ «Приват Комплект» та ТОВ «Валикон» укладено договори № 31/05 та № 12/07 відповідно про надання інформаційно-консультаційних послуг, а саме консультацій відносно отримання документів на проведення реконструкції жилих будинків, вводу в експлуатацію та документальному оформленню даних операцій.

Також, ТОВ «Приват Комплект» мало стосунки з ЗАТ КБ «Приват Банк» з отримання інфомраційно-консультаційних посуг на підставі договорів № Г.22.4.1.0-21 від 01.05.2007, № Г.26.0.0.0.0/15-33 від 05.01.2009.

В акті перевірки зазначено, що «до перевірки підприємством ТОВ «Приват Комплект» не було надано звітів з надання посередницьких, консалтингових, юридичних, рекламних, інформаційно-консультаційних послуг підприємства-контрагенти: ППКП «Полюс-М» (м. Дніпропетровськ, вул. 25 а, ЄДРПОУ 32716805, ФПН 327168004638), ТОВ «Валикон» (м. Дніпропетровськ, вул. Г.Сталінграду, буд. 227, ЄДРПОУ 34498355, і.п.н. 344983504261), ЗАТ КБ «Приват Банк» (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570), ТОВ «ПриватІстейт» (м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 5 п/р 26003060004905 в КБ «Приватбанк», МФО 305299, ЗКПО 33563166) з виконання умов вище перелічених договорів. В актах здачі-приймання виконаної роботи, які були надані до перевірки, є наявність інформації лише про номер та дату договору, розмір винагороди та про виконання роботи в повному обсязі без визначення виду роботи та обєкту відповідно до якого вони здійснювалися. Вартість вище перелічених робіт без документального підтвердження їх звязку з господарською діяльністю підприємства згідно наданої до перевірки відомості податкового обліку валових витрат за періоди, що перевірялися з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. була включена до складу валових витрат відповідних звітних періодів в ряд. 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток підприємства. Таким чином, документального підтвердження фактичного виконання робіт згідно вимогам договорів на момент перевірки на підприємстві не було. Включення до складу валових витрат, витрат, не підтверджених первинними бухгалтерськими документами є неправомірним, чим порушено п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. із змінами та доповненнями за рахунок включення до складу валових витрат, витрат, не підтверджених первинними бухгалтерськими документами.».

З огляду на це, податковий орган дійшов висновку про те, що в підприємством в порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Приват Комплект» завищено податковий кредит на 115325 грн.

Однак, суд не погоджується із висновками податкової інспекції та зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Закону України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних послуг були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ «Приват Комплект» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

В цьому звязку суд не може погодитися із доводами податкової інспекції про те, що придбані послуги не повязані із здійсненням господарської діяльності позивачем.

Так, відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Слід зазначити, що необхідність, доцільність та господарську потребу у придбанні таких послуг визначає власник підприємства та уповноважені ним особи. У звязку із цим, податковий орган, стверджуючи про відсутність у підприємства в отриманні таких послуг, будує свої доводи лише на припущеннях, а не на конкретних обставинах та документах.

Як вбачається із долучених до справи документів, зокрема звітів про надані послуги, а також складених документальних підтвердженнях результатів вказаних послуг вбачається, що вказані договори були укладені позивачем із відповідними контрагентами саме для організації, ведення виробництва та продажу продукції, а також вирішення інших питань, необхідних для здійснення та забезпечення господарської діяльності ТОВ «Приват Комплект».

Також суд звертає увагу на те, що відповідачу для здійснення перевірки та з метою підтвердження факту надання послуг надавалися договори, акти виконаних робіт, платіжні документи тощо, які відповідають визначенню первинних документів і є передумовою правомірності віднесення витрат на їх придбання до складу валових витрат підприємства. Тому твердження відповідача щодо неможливості встановлення з актів виконаних робіт виду роботи та обєкту, відповідно до якого вони здійснювалися, є необґрунтованим, оскільки саме консультації та письмові висновки, які надавалися виконавцями послуг містять в собі відповіді на поставлені питання. В свою чергу акти виконаних робіт підтверджують лише факт виконання та передання замовлених послуг.

Щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 14496386 грн.

В акті перевірки вказано, що «до перевірки ТОВ «Приват Комплект» не надано платіжних доручень, банківських, касових документів, які б свідчили про обґрунтованість декларування ТОВ «Приват Комплект» у графі 4 Довідки щодо залишку відємного залишку попередніх податкових періодів, що залишаються непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу кредиту наступного податкового періоду за червень 2010 року з урахуванням змін до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР викладених вище. Згідно наданих банківських виписок було встановлено, що у травні 2010 року ТОВ «Приват Комплект» фактично не сплачено залишок відємного значення, який виник у попередніх податкових періодах та задекларований ТОВ «Приват Комплект» у Довідці щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів за червень 2010 року.».

З огляду на це, податкова інспекція дійшла висновку про порушення товариством вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР та враховуючи зміни, внесені Законом України від 16.06.2010 року № 2275-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», внаслідок чого підприємством завищено заявлену до бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 14496386 грн.

На думку суду, такий висновок податкового органу не ґрунтується на законі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами та доповненнями: «сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Згідно з п. п. 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами та доповненнями: «якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду».

В судовому засіданні представником відповідача надані усні пояснення, згідно яких податковий орган не заперечує той факт, що весь товар, який був переданий покупцям згідно експортних контрактів був оплачений позивачем при його придбанні у постачальників в повному обсязі у попередніх податкових періодах. Однак вважає, що абз. «б» п. п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону передбачає можливість включення залишку від'ємного значення після бюджетного відшкодування до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) у попередньому звітному періоді.

Однак, суд вважає, що податкова інспекція невірно тлумачить зміст вказаної норми, оскільки згідно розяснень ДПА України, наданих у листах від 12.08.2010 р. N 16354/7/16-1517, від 08.07.2010 р. N 13547/7/16-1517 особи, на яких розповсюджуються норми цього підпункту, застосовують змінену редакцію підпункту 7.7.2 "б" пункту 7.7 статті 7 Закону з урахуванням наступних особливостей: до рядка 23.2 податкової декларації за червень чи за наступні звітні періоди до кінця поточного року включається значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість попереднього податкового періоду лише в частині суми податку, фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах; зазначена сума враховується при визначенні суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за червень чи за наступні звітні періоди до кінця поточного року, а її залишок переноситься до рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість та додається до залишку значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками;

в податковому періоді, в якому платник податку набуває права на отримання бюджетного відшкодування, накопичена в рядку 26 за попередні звітні періоди сума податку, фактично сплачена отримувачем постачальникам товарів (послуг) у таких попередніх звітних періодах, переноситься до рядка 23.2 декларації з податку на додану вартість і включається до розрахунку бюджетного відшкодування; сума бюджетного відшкодування відображається в рядку 25.1 чи рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість.

Щодо незгоди позивача із виявленим податковим органом порушення п. п. 1.11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме зайвого включення до складу валових витрат суми відсотків, нарахованих за використання кредитів на придбання цінних паперів на загальну суму 15427100 грн. суд вказані доводи не досліджує по суті, оскільки предметом розгляду у справі є податкові повідомлення рішення, що повязані із донарахуванням позивачу суми податкового зобовязання з ПДВ та зменшенням суми бюджетного відшкодування. Вказане ж порушення тягне за собою зміни у податкових зобовязаннях платника податків з податку на прибуток. Слід зазначити, що вказаний епізод не вплинув на податкові зобовязання позивача з ПДВ.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про заниження позивачем податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 118064,00 грн. і завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 14496386,00 грн., а тому необґрунтовано прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.11.2010 р. № 0001042302/0 та № 0001052302/0.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Првиат Комплект» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 24.11.2010 р. № 0001042302/0 та № 0001052302/0 - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 159-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Комплект» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001042302/0 від 24 листопада 2010 року, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Приват Комплект» суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 177096,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001052302/0 від 24 листопада 2010 року, винесене Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Приват Комплект» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року у розмірі 14496386,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Комплект» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова