Ухвала суду № 139416247, 02.09.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5331/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року с-ще. Овідіополь

Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Спічак Вадим Олексійович, розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шляпіної Людмили Миколаївни про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області 02.09.2026 року надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шляпіної Людмили Миколаївни про забезпечення позову, у якій представник позивача просить забезпечити позов у цивільній справі № 509/5331/26 шляхом встановлення тимчасового порядку спілкування малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його матір`ю ОСОБА_1 на період до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. Зобов`язати відповідача ОСОБА_2 забезпечити матері можливість особистого спілкування із сином на території Румунії без присутності відповідача, якщо інше не буде обумовлено безпекою та найкращими інтересами дитини. Встановити, що мати має право особисто спілкуватися із сином протягом 2 днів два раза на місяць за попереднім погодженням із відповідачем щодо конкретних дат, а у разі недосягнення згоди у суботу і неділю кожного місяця з 10 годин суботи до 18 годин неділі два рази на місяць. Зобов`язати відповідача не чинити матері перешкод у особистому спілкуванні із сином та не перешкоджати їхньому телефонному і відеозв`язку. Зобов`язати відповідача забезпечити можливість матері спілкуватися із сином за допомогою телефонного або відеозв`язку не менше 5 разів на тиждень у період з 18 год. до 19 год. 6. Зобов`язати відповідача повідомити матері актуальний номер телефону та/або інший засіб електронного зв`язку, за допомогою якого вона може безпосередньо спілкуватися із сином.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначає, що у березні 2026 року малолітній син ОСОБА_4 виїхав з України разом із бабусею ОСОБА_5 до свого батька в м. Констанца (Румунія) на канікули, на підставі письмової згоди матері. При цьому, зазначений виїзд не був пов`язаний із передачею дитини батькові для постійного проживання. Мати надала згоду на тимчасову поїздку дитини, після чого відповідач відмовився повернути дитину матері. На даний час відповідач фактично усунув матір від спілкування із сином і два місяця мати не спілкується з сином. Зокрема, відповідач заблокував матір у доступних засобах електронного зв`язку;- змінив номер телефону дитини з травня 2026 року; не забезпечує можливості матері регулярно телефонувати та спілкуватися із сином; не повідомляє матері належним чином про життя та стан дитини;- фактично позбавив матір можливості підтримувати нормальний емоційний контакт із сином; не забезпечив можливості матері навіть привітати дитину з днем народження, та у спілкуванні з донькою, позивачу було дозволено відправити на телефон доньки ОСОБА_6 голосове повідомлення - привітання сину, але як у подальшому було дозволено сину ОСОБА_4 прослухати це привітання досі позивачу не відомо.

Таким чином, на час розгляду справи по суті між матір`ю та дитиною фактично припинено нормальне спілкування.

Позивач вважає, що тривалість судового розгляду спору про визначення місця проживання дитини може призвести до подальшого погіршення та фактичного розриву емоційного зв`язку між матір`ю та дитиною.

Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Оцінивши доводи учасників справи, дослідивши аргументи заяви про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, зважаючи на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.

Норми статей 149, 150 Цивільного процесуального кодексу України регламентують, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому забезпечення позову не порушує принцип змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Статтею 150 Цивільного процесуального кодексу України визначено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 3 є встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних відносин.

Частиною 10 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до неможливості поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та утруднити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.

В постанові від 29 вересня 2021 року у справі №490/1087/21 Верховний Суд зауважив, що заходи забезпечення позову, які полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання. У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Подібних висновків ВС дійшов у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20, 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20, 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/22, 16 березня 2023 року у справі № 520/13963/17, 16 серпня 2023 року у справі № 331/24/22, 05 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23 та ін.

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати, яка на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Матеріали справи не містять жодного доказу того, що спілкування позивачки ОСОБА_1 з її сином може негативно впливати на дитину.

Суд вважає, що зустрічі матері з дитиною будуть сприяти відновленню довірчих відносин та емоційного контакту між ними, відповідатимуть інтересам дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Також суд враховує, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивачка за змістом не є тотожними до заявлених нею позовних вимог, які описано вище.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, задоволення цієї заяви не вирішить спір по суті, а лише забезпечить збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком, незважаючи на тривалість розгляду справи.

При цьому, суд враховує вік дитини ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітнім), та приходить до висновку, що зустрічі матері з малолітньою дитиною безумовно повинні відбуватися, але без виключення присутності батька, і батько дитини має право бути присутнім на вказаних зустрічах. Крім того, на думку суду, використання дитиною ОСОБА_3 технічних засобів під час спілкування з матір`ю за допомогою відео зв`язку може також відбуватись у присутності батька під час такого спілкування, оскільки позивачкою не доведено, що присутність батька може певним чином завдати шкоди інтересам дитини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, оскільки у протилежному випадку можливий тривалий розгляд справи може призвести до втрати емоційно-психологічного зв`язку між матір`ю та її сином, що в свою чергу унеможливить поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, та утруднити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Застосувати заходи забезпечення позову шляхом визначення часу та способу побачення і спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 встановивши тимчасовий графік побачень ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме: кожну суботу і неділю місяця з 11:00 години до 14:00 години, у присутності батька ОСОБА_2 ; з понеділка по п`ятницю з 18:00 години до 19:00 години, засобами телефонного, чи відео зв`язку, у присутності батька ОСОБА_2 .

У разі неможливості батька ОСОБА_2 бути присутнім при побаченнях і спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допустити проведення побачень і спілкування між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 без присутності ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Суддя Спічак В.О.