Рішення № 139416222, 25.08.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 522/3246/26-Е

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є. С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про захист прав споживача визнання протиправними та скасування рішення комісії і акта-розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням відповіді на відзив, просить: визнати протиправним та скасувати рішення комісії АТ «Одесагаз» № 08813 від 12.11.2025 та складений на його підставі акт-розрахунок № 08813 від 12.11.2025; стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач є побутовим споживачем природного газу та отримує послугу з його розподілу від АТ «Одесагаз» за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок/договір розподілу природного газу № 20028463).

06.10.2025 представниками відповідача було складено акт про порушення № 08813 з посиланням на пошкодження охоронної пломби-наліпки.

15.10.2025 за результатами експертизи складено акт № 647 експертизи ЗВТ та/або пломб, у висновку якого прямо зазначено, що несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ не виявлено, цілісність заводського та повірочного тавра, лічильного механізму, корпусу та конструктивних елементів ЗВТ не порушено, сторонніх предметів усередині не виявлено.

16.10.2025 лічильник газу «Візар» G-4, зав. № 0623328, визнано придатним до подальшої експлуатації (свідоцтво про повірку № 020073 та протокол повірки № 647 від 16.10.2025).

Попри це, 12.11.2025 комісія відповідача прийняла рішення № 08813 та склала акт-розрахунок № 08813, якими здійснено донарахування необлікованого об`єму природного газу за період з 06.04.2025 по 05.10.2025 в обсязі 11 021,62 м? на суму 88 419,62 грн.

Позивач вважає таке донарахування протиправним, оскільки воно здійснене за відсутності встановленого факту несанкціонованого втручання у роботу ЗВТ та без доведення викривлення даних обліку природного газу, яке є обов`язковим елементом (наслідком) відповідного правопорушення. Посилається на положення Кодексу газорозподільних систем, статей 4, 5, 15, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 3, 13, 16, 714 Цивільного кодексу України та на сталу практику Верховного Суду.

АТ «Одесагаз» подало відзив, у якому позов не визнало та просило відмовити в його задоволенні в повному обсязі. У відзиві Відповідач зазначив, що актом про порушення № 08813 від 06.10.2025 зафіксовано пошкодження (розірвання) охоронної пломби-наліпки № В 14244416, а сам факт пошкодження пломби є самостійним видом порушення і не потребує додаткового встановлення факту втручання в роботу лічильника та викривлення даних обліку. Оскільки Кодекс газорозподільних систем прямо не передбачає донарахування саме за пошкодження пломби-наліпки, відповідач застосував порядок розрахунку за граничними об`ємами споживання (п. 1 глави 3 розділу XI Кодексу) за аналогією закону. Відповідач посилається на те, що за збереження і цілісність комерційних вузлів обліку та пломб відповідає власник (користувач) приміщення (п. 4 глави 6 розділу X Кодексу), а придатність лічильника за висновком повірки не спростовує факту пошкодження пломби, яка є гарантією недоторканності приладу обліку.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що перерахунок (донарахування) об`ємів газу здійснюється лише у разі підтвердженого порушення, коли доказами зафіксовано необліковані обсяги; натомість відповідач сам визнав, що цифрові показання лічильника не спотворені, коректор працює справно. Застосування аналогії закону є неприпустимим, оскільки за відсутності встановленого законом наслідку (викривлення обліку) відсутня й підстава для перерахунку. Окремо звернула увагу, що в рішенні комісії № 08813 від 12.11.2025 як підстава зазначено два акти про порушення № 08888 та № 08813 від 06.10.2025, проте копію акта № 08888 відповідач не надав. Також заявлено про недотримання відповідачем порядку направлення відзиву учасникам справи.

Заперечення на відповідь на відзив Відповідачем, в строк встановленний судом, не були надані.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив такі обставини.

Між сторонами існують правовідносини з розподілу природного газу на підставі договору розподілу природного газу № 20028463; позивач є побутовим споживачем за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

06.10.2025 представниками АТ «Одесагаз» складено акт про порушення № 08813, яким зафіксовано пошкодження охоронної пломби-наліпки на побутовому лічильнику газу «Візар» G-4, зав. № 0623328.

07.10.2025 складено протокол щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу; лічильник знято, опломбовано та направлено на експертизу.

15.10.2025 комісією АТ «Одесагаз» складено акт № 647 експертизи ЗВТ та/або пломб, у висновку якого зазначено: несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ не виявлено. Експертизою також установлено, що місця фактичного розташування пломб відповідають зазначеним у протоколі; цілісність та місцезнаходження пломб не порушено; цілісність заводського та повірочного тавра на ЗВТ не порушено; цілісність лічильного механізму та корпусу ЗВТ не порушено; цілісність конструктивних елементів вихідного патрубка ЗВТ не порушено; сторонніх предметів усередині ЗВТ не виявлено; маркування ЗВТ відповідає нормативно-технічній документації.

16.10.2025 відокремленим підрозділом ПП «Науково-виробничий центр оцінки відповідності «ЮГ» лічильник газу «Візар» G-4, зав. № 0623328, визнано придатним до подальшої експлуатації, про що видано свідоцтво про повірку № 020073 та складено протокол повірки лічильника газу № 647 від 16.10.2025.

12.11.2025 комісією АТ «Одесагаз» з розгляду актів про порушення прийнято рішення № 08813, яким акт про порушення задоволено, та складено акт-розрахунок № 08813, яким споживачу донараховано необлікований об`єм природного газу за період з 06.04.2025 по 05.10.2025 в обсязі 11 021,62 м? на суму 88 419,62 грн, із застосуванням розрахунку за граничними об`ємами споживання населенням (п. 1 глави 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем).

Із відзиву відповідача вбачається, що донарахування здійснено саме за фактом пошкодження пломби-наліпки із застосуванням порядку розрахунку за граничними об`ємами споживання за аналогією закону, оскільки розділ XI Кодексу газорозподільних систем прямо не передбачає донарахування необлікованого об`єму газу за пошкодження пломби.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів і дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.

Правовідносини з розподілу природного газу між оператором газорозподільної системи та побутовим споживачем регулюються Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс ГРС).

Згідно з абзацом 37 пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу ГРС несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу це дії (втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку, зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу, внаслідок яких облік газу не здійснюється або здійснюється з викривленням.

Системний аналіз наведеної норми свідчить, що для кваліфікації дій споживача як несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ, що є підставою для донарахування необлікованого об`єму природного газу, необхідна сукупність трьох обов`язкових складових цього правопорушення: 1) дія втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку; 2) спосіб втручання; 3) наслідки витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), тобто фактичне викривлення даних обліку природного газу. Лише наявність усіх трьох складових дає змогу стверджувати, що споживачем було вчинено несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

Відтак викривлення даних обліку природного газу є обов`язковим наслідком (елементом) несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ. Сам по собі факт пошкодження пломби (зокрема охоронної пломби-наліпки) за відсутності доведеного викривлення даних обліку та за умови справності лічильника не утворює складу зазначеного правопорушення і не є достатньою підставою для донарахування вартості необлікованого об`єму газу.

Цей висновок узгоджується зі сталою та актуальною практикою Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 березня 2026 року у справі № 542/881/19 (провадження № 14-69цс25) вказала, що підставою для відповідальності та донарахування вартості природного газу є не лише сама можливість викривлення даних обліку газу, яка була підготовлена або створена через несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу/ЗВТ, а й наслідки, тобто витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства). Велика Палата сформулювала висновок, що викривлення даних обліку газу, передумовою для якого є несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу/ЗВТ, після проведення всіх процедурних питань доведення цього оператором ГРМ, є підставою для нарахування споживачу необлікованого спожитого газу за той період та відповідно до того втручання, яке відбулося. При цьому в зазначеній справі позов оператора задоволено саме тому, що судовою експертизою було встановлено факт втручання (наявність стороннього магніту, що зупиняв обліковий механізм) та, як наслідок, викривлення даних обліку. У цій же справі такі обставини відсутні.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 466/4940/22, від 28 травня 2025 року у справі № 465/7120/22, від 15 квітня 2024 року у справі № 211/4002/17, від 12 липня 2023 року у справі № 454/934/21 та від 14 квітня 2021 року у справі № 509/4515/18, а також у постановах Касаційного господарського суду від 25 квітня 2024 року у справі № 914/2779/22 та від 27 березня 2024 року у справі № 914/129/23, відповідно до яких донарахування ціни необлікованого об`єму газу не є штрафною санкцією, а є платою за фактично використаний, але неоплачений газ, а тому підставою для такого донарахування є встановлений факт, що газ дійсно не обліковувався; натомість сам факт наявності пошкодження лічильника (пломби) газу за відсутності інших обов`язкових елементів складу правопорушення (зокрема викривлення даних обліку) виключає можливість проведення донарахування. Зокрема, у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 465/7120/22 Верховний Суд виснував, що для покладення на споживача відповідальності у виді нарахування вартості необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу вимагається встановлення фактів несанкціонованого втручання споживача у роботу засобу вимірювальної техніки (лічильника) та викривлення даних обліку природного газу, а несанкціонованим втручанням є не лише доведення факту пошкодження конструкції ЗВТ/лічильника, зокрема пошкодження пломбувального матеріалу, а й встановлення факту викривлення даних обліку природного газу.

Застосовуючи наведені висновки до спірних правовідносин, суд виходить із такого. Висновком акта № 647 експертизи ЗВТ та/або пломб від 15.10.2025, складеного самим відповідачем, прямо встановлено, що несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ не виявлено, а цілісність тавра, лічильного механізму, корпусу та конструктивних елементів лічильника не порушено. Свідоцтвом про повірку № 020073 та протоколом повірки № 647 від 16.10.2025 лічильник визнано придатним до подальшої експлуатації, що свідчить про його справність і коректність обліку. За таких обставин обов`язковий елемент складу правопорушення викривлення даних обліку природного газу (фактичне необлікування спожитого газу) відсутній, а причинно-наслідковий зв`язок між станом охоронної пломби-наліпки та донарахованим обсягом газу матеріалами справи не підтверджений.

Доводи відповідача про те, що пошкодження пломби є самостійним порушенням, достатнім для донарахування незалежно від викривлення обліку, суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні Кодексу ГРС та суперечать наведеним вище висновкам Верховного Суду, у тому числі висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 542/881/19, яка прямо вимагає встановлення наслідків (фактичного викривлення обліку), а не лише можливості такого викривлення. Та обставина, що споживач відповідає за збереження і цілісність вузла обліку та пломб (п. 4 глави 6 розділу X Кодексу ГРС), сама по собі не звільняє оператора від обов`язку довести об`єктивну сторону правопорушення факт втручання та його наслідок у вигляді викривлення обліку, які в цій справі не доведені.

Суд також враховує, що відповідач, як вбачається з відзиву, здійснив донарахування за пошкодження пломби-наліпки із застосуванням п. 1 глави 3 розділу XI Кодексу ГРС за аналогією закону, визнаючи відсутність прямої норми, що передбачала б донарахування за таке діяння. Згідно зі статтею 8 ЦК України аналогія закону застосовується для врегулювання відносин, які не врегульовані актами цивільного законодавства. Застосування аналогії закону для покладення на споживача додаткового майнового обов`язку (донарахування) за відсутності встановленого складу правопорушення та доведеного викривлення обліку є безпідставним і не може бути виправданням для нарахування вартості газу, який фактично обліковувався справним лічильником.

Окремо суд зважає на те, що в рішенні комісії № 08813 від 12.11.2025 як підстава для донарахування зазначені два акти про порушення № 08888 та № 08813 від 06.10.2025, проте акт про порушення № 08888 від 06.10.2025 відповідачем суду не наданий, що додатково свідчить про недоведеність обставин, на яких ґрунтується оспорюване рішення комісії.

Європейський суд з прав людини у рішеннях «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України» наголошував на необхідності належної оцінки доказів та обґрунтованості рішень, що ухвалюються щодо особи. Сумніви щодо наявності складу правопорушення за відсутності належних і допустимих доказів мають тлумачитися на користь споживача як слабшої сторони у відносинах із професійним надавачем послуг.

Щодо обраного способу захисту суд зазначає, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії оператора з розгляду акта про порушення та складеного на його підставі акта-розрахунку є належним та ефективним способом захисту прав споживача, оскільки таке рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки споживача у відносинах з газорозподільною компанією, встановлює обсяг і вартість необлікованого (донарахованого) об`єму газу та створює загрозу для споживача. Цей висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 січня 2020 року у справі № 910/17955/17 (провадження № 12-137гс19), та підтверджений у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 542/881/19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач належними та допустимими доказами не довів наявності складу правопорушення у вигляді несанкціонованого втручання споживача в роботу ЗВТ та факту викривлення даних обліку природного газу, а отже і правомірності оспорюваних рішення комісії та акта-розрахунку.

З огляду на наведене, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог і наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування рішення комісії АТ «Одесагаз» № 08813 від 12.11.2025 та акта-розрахунку № 08813 від 12.11.2025.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивача звільнено від сплати судового збору за подання цього позову. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, цей збір стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру у розмірі, встановленому пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», а саме 1 362 гривні.

09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано Клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 200,00 грн разом із доказами їх понесення.

24.06.2026 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано Заперечення на вказане клопотання, в яких АТ «Одесагаз» просить повністю відмовити у стягненні витрат, а в разі задоволення позовних вимог по суті зменшити розмір витрат до суми не більше 1 000,00 грн.

20.07.2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача подані Письмові пояснення позивача на заперечення відповідача та додаткові докази (прибутковий касовий ордер, доказ направлення Відповідачу та представнику Відповідача через підсистему «Електронний суд» Відповіді на відзив та доказу).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони (частина четверта статті 137 ЦПК України). Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.

За пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Розмір гонорару адвоката визначається за домовленістю між адвокатом і клієнтом (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», стаття 627 ЦК України щодо свободи договору) і не обмежений законом. При визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) і розумності їх розміру. Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію витрат, лише якщо доведено, що вони були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження розміру та факту понесення витрат на професійну правничу допомогу Позивачем подано:

1) Договір про надання правової допомоги № 01-03/26 від 01.03.2026, укладений між Адвокатським об`єднанням «Привілей» та Позивачем, яким визначено загальні умови надання правничої допомоги, а розмір гонорару віднесено на погодження сторін шляхом укладення додаткової угоди (п. 4.1 Договору).

2) Додаткову угоду № 1 від 01.06.2026 до вказаного Договору, якою погоджено вартість наданих послуг у розмірі 30 200,00 грн та наведено детальний опис послуг (правовий аналіз і пошук судової практики 4 год.; підготовка проекту позову 4 год.; збір і подання пакета документів помічником адвоката 2 год.; складання клопотання про витребування доказів 1 год.; підготовка відповіді на відзив 4 год.; забезпечення представництва в судовому засіданні 14.05.2026 фіксована ставка 4 000,00 грн), а також формулу розрахунку: 9 год. ? 2 800 грн + 2 год. ? 500 грн + 4 000 грн = 30 200 грн.

3) Акт приймання-передачі наданих послуг № 01 від 08.06.2026, яким сторони договору підтвердили факт надання й прийняття послуг за наведеним переліком та вартістю 30 200,00 грн і зазначили про відсутність взаємних претензій.

4) Квитанцію до прибуткового касового ордера № 01-06/26 від 08.06.2026, якою підтверджено внесення ОСОБА_1 готівкових коштів у сумі 30 200,00 грн до каси Адвокатського об`єднання «Привілей» з посиланням на Договір № 01-03/26 від 01.03.2026 та Додаткову угоду № 1.

5) Корінець прибуткового касового ордера (типова форма № КО-1), який зберігається в бухгалтерії Адвокатського об`єднання «Привілей» і додатково підтверджує реальність оприбуткування готівки в касі об`єднання.

6) Квитанції підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» № 6899908 та № 6899909 від 29.04.2026 (20:32) про доставку документа «Відповідь на відзив» до зареєстрованих електронних кабінетів відповідно представника Відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та самого Відповідача АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ОДЕСАГАЗ» (ЄДРПОУ 03351208).

Із цих доказів убачається, що адвокатським об`єднанням «Привілей» позивачу надано правничу допомогу (правовий аналіз документів і пошук судової практики 4 год; підготовка позовної заяви 4 год; збір і подання документів помічником адвоката 2 год; складання клопотання про витребування доказів 1 год; підготовка відповіді на відзив 4 год; представництво інтересів позивача в судовому засіданні), вартість якої розрахована за ставкою 2 800 грн за годину роботи адвоката (9 годин), 500 грн за годину роботи помічника адвоката (2 години) та фіксованою сумою за представництво у судовому засіданні (4 000 грн), що в сукупності становить 30 200 грн і сплачено позивачем у повному обсязі. Розрахунок є арифметично правильним і відповідає порядку обчислення гонорару, погодженому сторонами договору.

Суд зважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат (30 200 грн) лише незначно (на 200 грн) перевищує попередній (орієнтовний) розрахунок, наведений позивачем у позовній заяві (30 000 грн), а тому підстав для застосування частини четвертої статті 141 ЦПК України немає.

Розмір гонорару визначається договором; втручання суду у ці відносини можливе лише за наявності доказів невідповідності витрат наданим послугам.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2026 у справі № 924/998/25 (реєстраційний № в ЄДРСР 134960996) зазначено, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У цій самій постанові Суд, з посиланням на постанову Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, виснував, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам; в іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, та принципу pacta sunt servanda.

Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом часу.

У тій самій додатковій постанові КГС ВС від 19.03.2026 у справі № 924/998/25 (реєстраційний № в ЄДРСР 134960996) вказано: у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги; фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Суд у цій постанові навів також висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у пунктах 130133 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за яким при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, а конкретний склад дій адвоката не має значення для визначення розміру гонорару.

Подібний підхід відображено і в додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.04.2024 у справі № 922/1812/23 (реєстраційний № в ЄДРСР 118891348), де Суд надавав оцінку договірній умові, за якою кількість годин роботи, судових засідань, їх наявність та/чи відсутність не впливають на розмір гонорару.

Тягар доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка просить їх зменшити; загальні заперечення без доказів такого тягаря не виконують.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.12.2025 у справі № 910/1840/25 (реєстраційний № в ЄДРСР 132691670) Суд виснував: у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях співмірності, і ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Оскільки жодних доказів неспівмірності понесених витрат інша сторона не надала, а її заперечення не містили обґрунтування неспівмірності, Верховний Суд визнав відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі таким, що відповідає критерію пропорційності, розумності та справедливості, і задовольнив заяву про їх стягнення повністю.

Аналогічний висновок щодо застосування критеріїв співмірності лише за наявності наданих стороною доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям викладено у додатковій постанові КГС ВС від 30.04.2024 у справі № 922/1812/23 (реєстраційний № в ЄДРСР 118891348); у цій постанові Суд також навів висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, за яким принцип змагальності знайшов втілення у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У додатковій постанові КГС ВС від 27.02.2025 у справі № 146/10-06/9/5 (реєстраційний № в ЄДРСР 125461528) відтворено висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, згідно з яким на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, квитанція до прибуткового касового ордера відноситься до документів, якими підтверджується оплата гонорару адвоката.

Щодо пункту 1.6 детального опису (забезпечення представництва інтересів Позивача у судовому засіданні, призначеному на 14.05.2026, 4 000,00 грн).

Відповідач стверджує, що судове засідання 14.05.2026 не відбулося, а тому кошти заявлено за ненадану послугу. Суд відхиляє цей довід.

Предметом оплати за пунктом 1.6 є забезпечення представництва інтересів Позивача у призначеному судовому засіданні, а не сам факт проведення засідання. Ця послуга має характер фіксованої частини гонорару (4 000,00 грн) і, за умовами Додаткової угоди № 1 від 01.06.2026, не обчислюється погодинно. Як зазначено у пункті 4.2 цього рішення, фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом часу (додаткова постанова КГС ВС від 19.03.2026 у справі № 924/998/25, реєстраційний № в ЄДРСР 134960996). Крім того, оплата послуги, пов`язаної із судовим засіданням, охоплює й підготовку адвоката до нього (додаткова постанова КГС ВС від 13.03.2024 у справі № 910/5724/23, реєстраційний № в ЄДРСР 117684902).

За твердженням представника позивача, представник з`явилася до суду 14.05.2026 та була готова до участі у засіданні, яке було відкладене у зв`язку з неявкою відповідача та його представника. Пунктом 3 частини третьої статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат враховується поведінка сторони, що призвела до затягування розгляду справи. За таких обставин відповідач не може вигравати від наслідків власної неявки.

Щодо пункту 1.5 детального опису (підготовка відповіді на відзив).

Твердження відповідача про те, що відповідь на відзив не подавалася і ним не отримувалася, спростовується матеріалами справи: квитанцією підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» № 6899909 від 29.04.2026 (час доставки 20:32) про доставку документа «Відповідь на відзив» до Електронного кабінету АТ «Одесагаз» (ЄДРПОУ 03351208) та квитанцією № 6899908 від 29.04.2026 про доставку того самого документа до Електронного кабінету представника відповідача ХРУЛЬОВОЇ ГАННИ АУРЕЛІВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зазначені квитанції сформовані самою підсистемою ЄСІТС і фіксують факт доставки процесуального документа до зареєстрованих електронних кабінетів користувачів. Ризик неознайомлення з кореспонденцією, доставленою до власного електронного кабінету, несе його користувач. Отже, послуга за пунктом 1.5 є реально наданою.

Щодо пункту 1.4 детального опису (складання клопотання про витребування доказів).

Довід відповідача про те, що клопотання стосувалося витребування Акта про порушення, який уже був доданий позивачем до позовної заяви, не відповідає змісту клопотання: оскільки останнє стосувалося витребування документів, які були відсутні у позивача, а саме довідки про придатність ЗВТ № 020073 від 16.10.2025, свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 16.10.2025 № 020073, довідки про обсяги газу, матеріалів фото- та відеофіксації (додатків до Акта про порушення) та протоколу повірки лічильника газу від 16.10.2025 № 647.

Клопотання було задоволено судом, що підтверджує його процесуальну обґрунтованість та необхідність відповідної роботи адвоката. Тверджень про штучне збільшення обсягу роботи відповідач жодним доказом не підкріпив.

Щодо пункту 1.3 детального опису (збір пакетів документів та надіслання їх учасникам справи помічником адвоката 1 000,00 грн).

Надіслання копії позовної заяви з додатками іншим учасникам справи та подання позову до суду є виконанням процесуального обов`язку позивача, без якого позовна заява не могла бути прийнята до розгляду, а отже, ці дії безпосередньо пов`язані з розглядом справи у розумінні пункту 1 частини третьої статті 141 ЦПК України.

Пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України вартість послуг помічника адвоката прямо віднесена до витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу. Залучення помічника адвоката за ставкою 500,00 грн за годину замість ставки адвоката 2 800,00 грн за годину зменшило, а не збільшило розмір витрат позивача. Заявлена за цим пунктом сума 1 000,00 грн є розумною.

Щодо «арифметичних розбіжностей» розрахунку.

Доданок «+ 4 000» прямо розшифрований у формулі, погодженій сторонами в Додатковій угоді № 1 від 01.06.2026, як ставка адвоката за забезпечення представництва Позивача у судовому засіданні. Прочерк у графі витраченого часу навпроти пункту 1.6 відображає фіксований, а не погодинний характер цієї складової гонорару. Розрахунок 9 год ? 2 800,00 грн + 2 год ? 500,00 грн + 4 000,00 грн = 30 200,00 грн є арифметично правильним, а вимоги частини третьої статті 137 ЦПК України щодо детального опису робіт (наданих послуг) позивачем дотримано.

Щодо «дефектності» касових документів та недоведеності оплати.

Факт понесення позивачем витрат підтверджується сукупністю доказів: Договором про надання правової допомоги № 01-03/26 від 01.03.2026, Додатковою угодою № 1 від 01.06.2026 з детальним описом послуг, Актом приймання-передачі наданих послуг № 01 від 08.06.2026 та Квитанцією до прибуткового касового ордера № 01-06/26 від 08.06.2026. Саме такий перелік документів відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16, відтвореному в додатковій постанові КГС ВС від 27.02.2025 у справі № 146/10-06/9/5 (реєстраційний № в ЄДРСР 125461528), де квитанція до прибуткового касового ордера прямо названа документом, що свідчить про оплату гонорару.

Частина восьма статті 141 ЦПК України не встановлює вичерпного переліку доказів понесення витрат, вживаючи формулювання «(договорів, рахунків тощо)». Тому відсутність рахунка на оплату не спростовує факту оплати, підтвердженого платіжним документом, а умова пункту 2.1 Додаткової угоди № 1 про виставлення рахунка регулює відносини між адвокатським об`єднанням і клієнтом та не покладає додаткових вимог на іншу сторону процесу.

Доводи відповідача про порядок оформлення та реєстрації прибуткового касового ордера, склад підписів у ньому і ведення журналу реєстрації касових документів стосуються внутрішнього документообігу Адвокатського об`єднання «Привілей», учасником якого відповідач не є, і самі по собі не спростовують факту внесення позивачем коштів, підтвердженого відривною квитанцією до прибуткового касового ордера, Актом приймання-передачі наданих послуг та Додатковою угодою.

Щодо неспівмірності витрат та клопотання про їх зменшення до 1 000,00 грн.

Заявляючи клопотання про зменшення витрат, відповідач обмежився загальними твердженнями про нескладність справи та незначний обсяг процесуальних документів. Жодного доказу на підтвердження неспівмірності відомостей про середні ринкові ставки адвокатських послуг у подібних справах, власного контррозрахунку розумної суми, доказів невідповідності заявлених витрат фактично наданим послугам відповідач суду не надав.

За частиною шостою статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення. Критерії співмірності суд застосовує за наявності наданих такою стороною доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (додаткові постанови КГС ВС від 15.12.2025 у справі № 910/1840/25, реєстраційний № в ЄДРСР 132691670, та від 30.04.2024 у справі № 922/1812/23, реєстраційний № в ЄДРСР 118891348). За відсутності таких доказів заперечення сторони не є підставою для зменшення розміру витрат.

З огляду на наведене, оскільки позов задоволено повністю, керуючись пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України, за яким у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі у розмірі 30 200 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про захист прав споживача задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Акціонерного товариства «Одесагаз» з розгляду актів про порушення № 08813 від 12 листопада 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості № 08813 від 12 листопада 2025 року, складений Акціонерним товариством «Одесагаз».

Стягнути з Акціонерного товариства «Одесагаз» (код ЄДРПОУ 03351208) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Одесагаз» (код ЄДРПОУ 03351208) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 200 (тридцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський