Ухвала суду № 139416061, 02.09.2026, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 756/7163/26

Провадження № 2/947/5777/26

УХВАЛА

02.09.2026 Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

за участю секретаря - Коростій М.В.,

за участю: представника позивачки - адвоката Сабліної Ю.С.,

представника відповідача - адвоката Землякова О.А.,

розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача - адвоката Сабліної Юлії Сергіївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 28-А), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17) про визнання права вимоги кредитора та право іпотекодержателя відсутнім, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання права вимоги кредитора та право іпотекодержателя відсутнім.

Одночасно представник позивача - адвокат Сабліна Ю.С. надала до суду заяву про забезпечення позову в якій просить заборонити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС» (Код ЄДРПОУ - 43212924) вчиняти будь-які дії, пов`язані з реалізацією прав кредитора та іпотекодержателя, що виникли в ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРДЕБТ ПЛЮС» щодо боржника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) на підставі Договору №2244/К/1 про відступлення прав вимоги, посвідченого Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №684, укладеного від 13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс», згідно якого було набуто право вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11212827000/11212827001 від 02.11.2007 року та прав іпотекодержателя за іпотечним договором від 02.11.2007 року, посвідченого Калінюк Г.О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим №1089, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , в тому числі, стягнення коштів, звернення стягнення на предмет іпотеки, вчинення будь-яких реєстраційних дій з предметом іпотеки, реєстрації права власності на предмет іпотеки, а саме квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому представник позивача посилається на те, що ТОВ «Укрдебт Плюс» вже вживаються заходи зі скасування арешту, які направлені на повторну реалізацію прав іпотекодержателя, в той час як іпотека вже є припиненою через визнання права власності на предмет іпотеки ТОВ «Дельта Банк». Однак, такі дії ТОВ «Укрдебт Плюс» порушують права ОСОБА_1 як боржника та іпотекодавця, призводячи до подвійного стягнення за одним зобов`язанням. На думку позивача після визнання права власності на майно за ПАТ «Дельта Банк» в судовому порядку, будь-яка інша особа вже не може отримувати право вимоги за кредитним та іпотечним зобов`язанням, оскільки воно припинене визнанням права власності на предмет іпотеки за ПАТ «Дельта Банк», а відтак договір від 13 травня 2020 року №2244/К/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений Шевченко І.Л., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №684 між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Укрдебт Плюс», вчинено щодо недійсної вимоги і всі подальші дії, пов`язані з реалізацією прав кредитора чи іпотекодержателя, вчиняються ТОВ «Укрдебт Плюс» незаконно. З цих же підстав, у ТОВ «Укрдебт Плюс» були відсутні підстави для реєстрації права іпотекодержателя на майно іпотекодавця. В цей же час, відсутність заборони на вчинення дій ТОВ «Укрдебт Плюс» у вигляді реалізації прав кредитора та іпотекодержателя - можуть призвести до того, що позов ОСОБА_1 не призведе до ефективного захисту її порушених прав, адже, в разі реалізації наявних ТОВ «Укрдебт Плюс» прав, ОСОБА_1 повинна буде заявляти нові позови (про визнання реєстраційних дій, угод - недійсними), бути учасником у інших судових провадженнях (щодо стягнення коштів, тощо). Відтак, є реальне побоювання у вчиненні дій, які зроблять виконання рішення у цій справі неможливим та не призведе до ефективного захисту прав позивачки, а тому ОСОБА_1 має обґрунтовані побоювання щодо можливості пред`явлення до неї повторних позовів про стягнення коштів за кредитним договором та дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (повторно), оскільки ТОВ «Укрдебт Плюс» вже вчинило дії, направлені на «реалізацію прав кредитора та іпотекодержателя», бажаючи стягнути майно, належне ПАТ «Дельта Банк» на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 13.01.2015 у справі №520/4351/14-ц. З огляду на зазначені вище обставини, вони звертаються до суду з даною заявою.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.06.2026 заяву було призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Сабліна Ю.С. заяву підтримала у повному обсязі, просила її задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Земляков О.А. заперечував проти заяви про забезпечення позову, просив відмовити у її задоволенні.

Представник третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у судове засідання не з`явився, повідомлявся, надав до суду заяву про проведення судового засідання за їх відсутності.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1,2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Крім того, ч.3 ст.150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно вимог п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза не виконання та утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (Джиніч проти Хорватії, (заява № 38359/13), п.п. 61-62 Карагасаноглу проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Предметом вказаного позову є визнання права вимоги кредитора та право іпотекодержателя яке виникло у ТОВ «Укрдебт Плюс», який є правонаступником ПАТ «Дельта Банк», відсутнім. При цьому представником позивача не доведено необхідність вжиття застосування судом заходу забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з реалізацією прав кредитора та іпотекодержателя, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які зазначала представник позивачки.

Таким чином, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також обґрунтування необхідності та можливості вжиття саме тих заходів забезпечення, про які просить заявник.

Згідно положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Заходи забезпечення, про які просить позивач являють собою істотне втручання у право власника реалізовувати свою тріаду повноважень щодо володіння, користування та розпорядження майном. За відсутності обґрунтованості їх застосування, такі заходи втручання не можуть бути визнані законними, такими, що переслідують легітимну мету та є необхідними у демократичному суспільстві, а відтак не можуть бути вжиті.

При таких обставинах, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням принципів розумності та співмірності вимог про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даної заяви.

Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Сабліної Юлії Сергіївни про забезпечення позову, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк, з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Огренич І. В.