Рішення № 139415154, 02.09.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1194/26 Провадження № 2/724/692/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Лазарюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотин Чернівецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Хотинського районного суду Чернівецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 30.09.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит № 45545481, відповідно до умов якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 7000 грн строком на 30 днів (з 30.09.2025 по 29.10.2025 р.) зі сплатою процентів у розмірі 0,279% в день, комісії за надання кредиту 16,00%, а позичальник в свою чергу зобов`язався повернути кошти на умовах встановлених договором. Сторони встановили, що у разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Однак, відповідач кредитні кошти не повернув у повному обсязі та не виконав інші грошові зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість в розмірі 22705,90 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 585,90 грн. - сума заборгованості за процентами, 1120 грн. сума заборгованості за комісією; 14000 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою.

25.02.20256 між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/26, у відповідності до якого, позивачу перейшло право вимоги повернення коштів за договором кредиту, що укладений з ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором кредиту № 45545481 від 30.09.2025 року у розмірі 22705,90 грн. та судові витрати, які включають суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України роз`яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Від відповідача ОСОБА_1 клопотання про проведення розгляду справи з його викликом в судове засідання не надійшло, правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався, позовна заява з матеріалами надсилалася належним чином за зареєстрованим місцем проживання відповідача, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області у справі витребувано докази.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 30 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45545481.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, кредитодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.

Сторони погодили наступні умови кредитування: сума кредиту 7000 грн.; строк кредитування/строк договору 30 днів; процентна ставка 0,279% в день; комісія за надання кредиту складає 16,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 1120,00 грн.; дата надання кредиту 30.09.2025; дата повернення кредиту 29.10.2025 р.; денна процентна ставка складає 0,812%; проценти за понадстрокове користування кредитом 4%/день; пеня 4%/день; орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 1456,36%; орієнтовна загальна вартість кредиту складає 8705,90 грн.; загальні витрати за кредитом 1705,90 грн. (п.2.2 Договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.

Розділ 5 Договору передбачає Технологію (порядок) укладення Договору та створення електронних підписів сторонами Договору.

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування кредитом, за кожен день (календарну дату) користування кредитом, починаючи з першого дня користування кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення заборгованості за договором.

Згідно п.10.7.1 та п.10.7.2 Договору, якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. Якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, за користування Кредитом (його частиною) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання Позичальником умов Договору, Кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору з першого дня понадстрокового користування Кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

Договір про надання коштів у кредит підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) «66047».

Додаток № 1 до Договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45545481 від 30.09.2025 року - Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит також підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «66047».

Згідно довідки про ідентифікацію, виданою ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", ОСОБА_1 здійснив акцепт/підписання Кредитного договору № 45545481 від 30 вересня 2025 року одноразовим ідентифікатором «66047» - 30.09.2025 року о 19:36:48 год. Ідентифікація клієнта відбувалася за посередництвом системи BankID НБУ: monobank.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором № 45545481 виконало та надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 7000 гривень шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку № НОМЕР_1 , номер платежу 5bf1b844-bf12-4ea0-9082-66f54771c57a, дата ініціювання платіжної операції 30.09.2025 року, що підтверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» № КД-000045847 від 06.03.2026 та довідкою ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» № 25/02/26-31992 від 25.02.2026.

Згідно відомостей АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/14529 БТ від 18.08.2026, наданих на виконання ухвали суду про витребування доказів, встановлено, що в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_3 та 30.09.2025 року на картковий рахунок відповідача здійснено зарахування коштів в розмірі 7000,00 грн, що підтверджується випискою по банківському рахунку відповідача за період з 30.09.2025 року по 03.10.2025 р.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором від 30.09.2025 р., заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.02.2026 р. складає 22705,90 грн., з яких: 7000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 585,90 грн. заборгованість за процентами; 1120 грн. заборгованість за комісією; 14000 грн. заборгованість за пенею.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 25/02/26, відповідно до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Договір факторингу та реєстр прав вимоги укладений належним чином, містить реквізити та підписи фактора ТОВ «Фінпром маркет» та клієнта ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 (порядковий № 1854) в сумі 22705,90 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаних договорів, їх укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уклав із ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Кредитний договір № 45545481 від 30.09.2025 року за умовами якого отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на електронну пошту ОСОБА_1 .

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі Кредитний договір № 45545481 від 30.09.2025 року на суму кредиту 7000,00 грн. та отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором.

Щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 45545481 від 30.09.2025 року, то суд прийшов до наступного висновку.

Матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за Кредитним договором № 45545481 від 30.09.2025 року у розмірі 7000 грн, проте, не виконав взяті на себе зобов`язання та у добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані у кредит кошти не повернув. У зв`язку із даними обставинами, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 7000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 585,90 грн., які нараховані в межах строку дії даного кредитного договору, та одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 1120 грн., нарахування якої чітко передбачено умовами кредитного договору, підлягають задоволенню.

Спірний договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора матеріали справи не містять.

За приписами частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників і прав вимог, які належно засвідчені підписами сторін та печатками, підтверджується перехід права вимоги до позивача.

Тобто, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 45545481 від 30.09.2025 року.

У постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №2-2035/11 викладено висновок, що тлумачення статті 516 та частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення прав вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

При цьому, відповідачем належних та допустимих доказів виконання зобов`язань, ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем, не надано.

Щодо вимог про стягнення неустойки/пені суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX в Україні введений воєнний стан, який триває до нині.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 14000 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 14000 грн. є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

З огляду на встановлене, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості по Кредитному договору № 45545481 від 30.09.2025 року в розмірі 8705,90 грн., з яких: 7000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 585,90 грн. сума заборгованості за процентами, 1120 грн. сума заборгованості за пенею. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволенню позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, відносяться зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 579947010.1 від 17.04.2026 р.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково на загальну суму 8705,90 грн., що становить 38,34% від ціни позову (22705,90 грн.), тому на користь позивача з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 1020,76 грн. (2662,40х38,34%).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 гривень, то суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно вимог статті 137, 141 ЦПК України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Водночас, відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу разом із позовною заявою було подано:

- копію договору №25-08/25/ФП про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року, який укладений між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», предметом якого є надання юридичної допомоги клієнту в обсязі та на умовах передбачених договором (п. 1.1. Договору);

- акт приймання-передачі наданої правничої допомоги (Додаток №1 до договору від 25.08.2025);

- Витяг з Акту № 9ФП від 02.03.2026 приймання передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів /доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів/доказів, адвокат збирає їх самостійно шляхом направлення адвокатських запитів) по малозначних справах для формування позовної заяви 500 грн.; підготовка/складання позовної заяви до боржника ОСОБА_1 у малозначній справі 4000 грн., всього на загальну суму 4500 гривень;

- платіжну інструкцію №579946018.1 від 25.03.2026 року про перерахування коштів ТОВ «Фінпром Маркет» адвокату Ткаченко Ю.О. згідно акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року.

При визначенні суми відшкодування суд має керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат.

Суд вважає, що надані позивачем докази підтверджують витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованими.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, їх характер та необхідність, а також критерій розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, відсутність аргументованого клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених витрат, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

Разом з тим, указаний розмір витрат на правову допомогу підлягає перерахунку, пропорційно задоволеним вимогам.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» підлягають витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволеної частини позовних вимог (38,34%) у розмірі 1725,30 грн. (4500 грн. х 38,34%).

Керуючись ст. 526, 625, 626, 628, 1049, 1050, 1054 ЦК України та ст. ст. 12, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» (адреса місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за Кредитним договором № 45545481 від 30.09.2025 року у розмірі 8705,90 грн. (вісім тисяч сімсот п`ять гривень 90 копійок), з яких: 7000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 585,90 грн. сума заборгованості за процентами, 1120 грн. сума заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» ( місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1020,76 грн. (одна тисяча двадцять гривень 76 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1725,30 грн. (одна тисяча сімсот двадцять п`ять гривень 30 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.09.2026 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ