Рішення № 139414495, 01.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

01.09.2026

Справа № 337/3933/26

Провадження № 2/337/2922/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді-Ширіної С.А.,

за участю секретаря- Бикової С.Б.,

розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому зазначено, що 19.08.2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачем був укладений договір про надання кредиту № 289884, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» надало ОСОБА_1 , грошові кошти у сумі 5000 гривень, на умовах строковості, зворотності, та платності, а ОСОБА_1 , зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором. Укладаючи кредитний договір, відповідач та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору. За цим Договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

23.07.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладений Договір факторингу № 23072025, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги, в тому числі, за договором про надання кредиту № 289884 року, що укладений між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 .

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором про надання кредиту № 289884 від 19.08.2024 , що підлягає стягненню з позичальника становить 16386,46 грн.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , на його користь заборгованість за договором про надання кредиту № 289884 від 19.08.2024 року, яка складається заборгованості за тілом кредиту 4912,35 грн; заборгованість за відсотками 1474,11 грн, сума заборгованості по штрафним санкціям 10000 грн, а всього 16386,46 грн та судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою судді від 23.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про підтримання позовних вимог, в якому зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності; проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.08.2024 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачем був укладений договір про надання кредиту № 289884, відповідно до умов якого ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» надало ОСОБА_1 , грошові кошти у сумі 5000 гривень, на умовах строковості, зворотності, та платності, а ОСОБА_1 , зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором. Укладаючи кредитний договір, відповідач та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ОСОБА_1 , підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника не пізніше кінця робочого дня кредитодавця наступного за днем підписання договору. За цим Договором позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

23.07.2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Солвентіс» укладений Договір факторингу № 23072025, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги, в тому числі, за договором про надання кредиту № 289884 року, що укладений між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 16386,46 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 4912,35 грн., заборгованості за відсотками 1474,11 грн., заборгованості за штрафними санкціями 10000 грн.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановлено в ст. 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір про надання кредиту № 289884 від 19.08.2024 року укладений сторонами в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною 8 даної статті встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті, зокрема заповненням формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину.

Відповідно до змісту статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитні кошти за зазначеним кредитним договором фактично надані первісним кредитором, про що свідчать наявні у справі довідки, а отже, кредитодавець свої зобов`язання за договором щодо надання коштів позичальнику виконав. Відповідач користувався кредитними коштами, однак створив заборгованість за тілом кредиту і процентами за користування ним.

Графік платежів, узгоджений сторонами, містить суму узгоджених сторонами ОСОБА_1 , до сплати процентів за користування кредитними коштами за договором № 289884 від 19.08.2024 в сумі 5000 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача 16386,46 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 4912,35 грн., заборгованості за відсотками 1474,11 грн., заборгованості за штрафними санкціями 10000 грн.

На підтвердження розміру витрат пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги адвоката позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №43657029/02 від 02.01.2026 року, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги № 289884 від 31.03.2026 року , детальний опис робіт (наданих послух), виконаних адвокатом Босенко О.М., необхідних для надання правової (правничої) за договором про надання правничої допомоги №43657029/02 від 02.01.2026 року та додаткової угоди до нього , зі змісту яких вбачається, що розмір витрат позивача на оплату правничої допомоги у складає 6000 грн.00 коп.

На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити повністю.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Крім того, відповідно до ст.137,141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу розмірі 6000,00грн.

Так, в межах цієї справи позивач ТОВ «ФК «Солвентіс» отримав правову допомогу від адвоката Босенка О.М., загальною вартістю 6000,00грн., що підтверджуються доданими до позовної заяви Договором про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026 та Додатковою угодою № 084677 до Договору про надання правової допомоги № 43657029/02 від 02.01.2026 року, детальним описом робіт (наданих послуг) від 31.03.2026, актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 31.03.2026, які суд вважає належними та допустимими доказами.

Керуючись ст.ст.4,19,81,89,141,247,259,263,264,265, 280-282 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»( ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за договором про надання кредиту № 289884 від 19.08.2024 року року, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4912,35 грн., та заборгованості за відсотками 1474,11 грн., заборгованості по штрафним санкціям 10000 грн., а всього у розмірі 16386 (шістнадцять тисяч триста вісімдесят шість) гривень 46 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» ( ЄДРПОУ 43657029) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»( ЄДРПОУ 43657029) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.А.Ширіна