Ухвала суду № 139413592, 27.08.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2-1569/09/17

н/п 6/953/756/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Губської Я.В.,

при секретарі Мисниченко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №2-1569/09/17 за позовом АКБ «Правєкс Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

29.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №2-1569/09/17 за позовом АКБ «Правєкс Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заяви вказує, що рішенням Київського районного суду м. Харкова у справі №2-1569/09/17 за позовом АКБ «Правэкс-Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором №12006-035/06Р від 20.03.2006.

На виконання зазначеного рішення 05.10.2009 судом видано виконавчий лист №2-1569/09/17, у якому стягувачем зазначено АКБ «Правэкс-Банк» (правонаступником якого є АТ «ПРАВЕКС БАНК»). Виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові у виконавчому провадженні №15437072, у якому АТ «ПРАВЕКС БАНК» зазначений стягувачем, а сума боргу станом на 03.12.2025 обліковується у розмірі 205 542,78 грн.

У відповіді ДВС від 03.12.2025 зафіксовано, що з солідарного боржника ОСОБА_2 вже було стягнуто 111 529,08 грн. 01.04.2026 АТ «ПРАВЕКС БАНК» листом № 1030/11041 офіційно повідомило її, що ще 31 травня 2017 року право вимоги за кредитним договором № 12006 035/06Р від 20.03.2006 року було відступлене ТОВ «ВІН ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38750239) (раніше ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»). У цьому ж листі Банк зазначив, що не має можливості надавати згоду як іпотекодержатель, та рекомендував надалі звертатися саме до ТОВ «ВІН ФІНАНС». При відступі від права вимоги, заміна стягувача у справі № 2/1569/09/17 та у виконавчому провадженні № 15437072 судом не проведена, виконавче провадження триває, а стягувачем формально зазначено АТ «ПРАВЕКС БАНК».

Таким чином, з 31.05.2017 АТ «ПРАВЕКС БАНК» у матеріально правовому сенсі перестало бути кредитором (стягувачем) за зазначеним зобов`язанням, оскільки всі права вимоги за кредитним договором та відповідним іпотечним договором перейшли до ТОВ «ВІН ФІНАНС» на підставі договору відступлення права вимоги. Жодних відомостей про подання АТ «ПРАВЕКС БАНК» чи ТОВ «ВІН ФІНАНС» заяви про заміну стягувача у справі №2-1569/09/17 та/або у виконавчому провадженні №15437072 не було. Відповідно до довідки Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2026, у період з 31.05.2017 по 09.04.2026 від АТ «ПРАВЕКС БАНК» або ТОВ «ВІН ФІНАНС» не надходило заяв про заміну сторони (стягувача) у справі №2-1569/09/17. Проте новий кредитор протягом майже 9 років не вжив жодних заходів для реєстрації свого статусу в судовому порядку. Банк у листах прямо відмовив у наданні згоди на участь у програмі «єВідновлення», мотивуючи це тим, що він вже не є іпотекодержателем. Подальше перебування листа на виконанні не просто незаконне, а й реально завдає шкоди, блокуючи можливість отримання державної допомоги на ремонт пошкодженого майна (пошкоджено дах квартири під час прильоту ракети). А тому, з врахуванням того, що виконавче провадження №15437072 триває на користь особи, яка сама офіційно заявляє про відсутність у неї права вимоги за відповідним кредитним договором, просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Також, в заяві просила зупинити виконання за виконавчим листом №2-1569/09/17.

30.07.2026 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 07.08.2026 року (с. Губська Я.В.) заява ОСОБА_1 про відвід судді Губської Я.В. визнана необґрунтованою, передана справа для вирішення питання для відвід іншому складу суду.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В. від 11.08.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. відмовлено.

10.08.2026 року ОСОБА_1 до суду подано заяву про необхідність обов*язку судді Губській Я.В. заявити самовідвід.

Перевіривши заяву заявника, повідомляю, що відповідно до вимог ст. ст. 36, 37 ЦПК України підстав для подання заяви про самовідвід з боку судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. немає.

Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 18.08.2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання за виконавчим листом №2-1569/09/17 у виконавчому провадженні №15437072 відмовлено.

В судове засідання по розгляду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню заявниця ОСОБА_1 не з*явилася, повідомлена належним чином про час та місце судового засідання, в своїх заявах, направлених на адрес суду повідомляла про розгляд заяви у її відсутність.

Інші учасники судового розгляду були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання, до суду не з*явились, ніяких заяв до суду не подали.

Згідно вимог ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали заяви та долучені до матеріалів справи докази, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.04.2009 року у справі №2-1569/09/17 за позовом АКБ «Правэкс-Банк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №12006-035/06Р від 20.03.2006 в загальному розмірі 298110,70 грн., та судовий збір 1700 грн., витрати на інформаційне-технічне розгляду справи 30 грн.

Згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 10.09.2009 року рішення Київського районного суду м. Харкова 22.04.2009 року залишено без зміни.

Рішення Київського районного суду м. Харкова 22.04.2009 року по справі №2-1569/09/17 звернуто до виконання.

За довідкою архіву Киїського районного суду м. Харкова дана цивільна справа знищена за закінченням строку зберігання.

Згідно відповіді Київського ВДВС у м. Харкові ХМУЮ від 29.06.2026 року на виконанні перебуває виконавче провадження №15437072 з примусового виконання виконавчого листа №2-1569/09/17 від 05.10.2009 року, виданого Київським районним судом м. Харкова, постановою державного виконавця від 22.10.2009 року відкрито виконавче провадження, обліковується заборгованість, яка не погашена.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ Цивільного процесуального кодексу України.

У силу статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до положень частини другої статті 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За змістом вказаної норми виконавчий лист може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково; 2) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому словосполучення "або з інших причин" стосується саме припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов`язання визначені главою 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Як роз`яснив ВС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" у зв`язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: - помилковість видачі виконавчого листа; - боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов`язок припинився; - обов`язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов`язання, передбачені главою 50 Цивільного кодексу України).

Отже, закон не передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом.

21 грудня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 824/2/22, провадження № 61-11769ав23 також зазначив, що підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України і зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), де вказано, що сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22, які підтримані в постанові Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21.

Питання, пов`язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний Закон є спеціальним законом, яким державний та приватний виконавці керуються при примусовому виконанні рішень суду та інших органів (посадових осіб).

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За умовами пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені підстави повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання. Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. (ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Дослідивши доводи заявника щодо підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до висновку, що лише посилання ПАТ «Правекс Банк» на відступлення прав вимоги за кредитним договром та відсутність у державного виконавця відомостей про заміну сторони виконавчого провадження не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Суду під час розгляду заяви не надано відомостей про помилковість видачі даного виконавчого листа, або про повне виконання зобов*язань, або про видачу виконавчого документа після закінчення строку для пред*влення для виконання, або про інші обставини, які можуть бути підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню згідно вимог ст. 432 КПК України.

Також, суд зазначає, що станом на теперішній час в провадженні Київського районного суду перебуває клопотання ТОВ «ВІН-ФІнанс» про заміну сторони виконавчого провадження за виконавчим листом по цивільній справі №2-1569/09/17.

На підставі вищезазначеного, суд не вбачає підстав за вимогами ст. 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому відмовляє у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 432, 260-261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №2-1569/09/17 за позовом АКБ «Правєкс Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в цей же строк з дня вручення йому копії рішення (ухвали).

Суддя