Рішення № 139412808, 31.08.2026, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/9352/25

2/303/3622/25

ряд. стат. звіту - № 69

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Мирошниченка Ю. М.

при секретарі Лукач К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про збільшення розміру аліментів на утримання трьох неповнолітніх дітей та про стягнення додаткових витрат на дітей. Вказувала, що 02.06.2007 р. між сторонами був зареєстрований шлюб. У шлюбі народилися троє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28.10.2021 р. з відповідача стягнуто аліменти у розмірі 1/3 (однієї третини) частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Рішенням того ж суду від 11.01.2022 р. шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу діти проживають разом з позивачкою та перебувають на її утриманні.

Позивачка зазначає, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів істотно зросли витрати на утримання дітей у зв`язку зі зростанням споживчих цін та віковими потребами дітей. Матеріальний стан позивачки погіршився. Комунальні платежі та витрати на утримання житла вона несе самостійно. Відповідач проживає окремо, офіційно працює за кордоном, інших осіб на утриманні не має. Аліменти, за твердженням позивачки, сплачує несвоєчасно. Син ОСОБА_6 навчається у фаховому коледжі на контрактній формі навчання. Оплату за навчання та підготовчі курси здійснює позивачка. Крім того, він має інвалідність у зв`язку з хронічним захворюванням целіакія та потребує спеціального харчування і лікування. Молодші діти навчаються у закладах загальної середньої освіти та потребують витрат на одяг, харчування, підручники та користування інтернетом.

Позивачка також зазначає, що протягом останніх років нею понесені додаткові витрати на стоматологічне лікування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з проблемами розвитку зубів на загальну суму 74950 грн, що підтверджується відповідними актами та квитанціями.

Позивачка вважає, що встановлений судом розмір аліментів є недостатнім для належного утримання та розвитку дітей. Посилається на зміну матеріального та сімейного стану, зростання витрат на дітей, стан здоров`я старшого сина та його навчання на платній основі. На цій підставі просить: збільшити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на утримання неповнолітніх дітей, до 5000 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше встановленого законом мінімального розміру, до досягнення ними повноліття; стягнути з відповідача на її користь половину понесених додаткових витрат на стоматологічне лікування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 37475 грн одноразово.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить врахувати належне виконання ним аліментних зобов`язань за попереднім судовим рішенням. Наголошує, що сумлінно виконує обов`язки щодо утримання дітей, сплачує аліменти вчасно та в повному обсязі згідно з чинним рішенням суду, заборгованість відсутня. Покликається на обмеженість доходів. Акцентує увагу на системному створенні Позивачкою перешкод у спілкуванні з дітьми. На думку Відповідача, діти налаштовані проти нього, що позбавляє його можливості брати участь у їхньому вихованні особисто, попри фінансову підтримку.

Позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (стаття 180 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно зі статтею 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зазначене також роз`яснено судам у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21, та інших.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив, що копіями свідоцтв про народження підтверджується походження дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від сторін у справі.

Рішеннями Мукачівського міськрайонного суду від 28.10.2021 р. та від 11.01.2022 р. підтверджується факт стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 (однієї третини) частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину та розірвання між сторонами шлюбу.

Довідкою про реєстрацію місця проживання підтверджує проживання дітей разом із матір`ю (Позивачкою).

Договором про надання освітніх послуг та платіжними документами підтверджується навчання ОСОБА_3 на підготовчих курсах при Мукачівському фаховому коледжі та здійснення позивачкою оплати за такі освітні послуги. Зазначені документи свідчать про фактичні витрати позивачки, пов`язані з навчанням дитини, і враховуються судом при оцінці потреб дитини та матеріального навантаження на позивачку.

Медичною документацією підтверджується наявність у ОСОБА_3 хронічного захворювання, зокрема целіакії з ускладненнями, що потребує систематичного лікування, спеціального харчування та медичного нагляду. Зазначені обставини мають істотне значення для оцінки потреб дитини.

Квитанціями, фіскальними чеками та актами виконаних робіт підтверджується факт понесення позивачкою витрат на стоматологічне лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Подані документи охоплюють ортодонтичне лікування, встановлення та обслуговування ортодонтичних апаратів, інші стоматологічні послуги. Загальна сума таких витрат, згідно з поданими доказами, становить 74950 грн.

Довідка Мукачівського ВДВС у Мукачівському районі Закарпатської області ГУЮ від 18.12.2025 р. свідчить про те, що станом на дату видачі довідки ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати аліментів.

За даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків сума отриманого відповідачем доходу за період з жовтня 2024 р. по червень 2025 р. становить 488,68 грн.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Касаційний суд послідовно зазначає, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Таким чином, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 759/22898/20 (провадження № 61-7913 св 22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року в справі № 372/3260/20 (провадження № 61-8523св22)).

З огляду на це Верховний Суд у постанові від 22.10.2025 р. (справа № 753/5643/23) зауважив, що у статті 192 СК України визначені ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника.

Конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків;

Застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Верховний Суд зазначив, що матеріальне становище одержувача аліментів як одна з умов, із якою пов`язується можливість збільшення розміру аліментів, має істотне значення для розв`язання відповідного спору, водночас при цьому підлягають врахуванню конкретні обставини справи. А саме лише посилання позивачки на те, що розмір аліментів є недостатнім для належного утримання дитини, не може відповідно до закону бути достатньою підставою для задоволення вимоги про збільшення розміру аліментів.

У справі, що розглядається, посилання позивачки на зростання витрат на утримання дітей у зв`язку з їх віком та загальним підвищенням споживчих цін саме по собі не може бути достатньою підставою для збільшення розміру аліментів, стягнутих як частка від заробітку (доходу) відповідача, оскільки такі обставини мають загальний характер та не свідчать про істотну зміну матеріального чи сімейного стану сторін у розумінні статті 192 СК України.

Доводи про погіршення матеріального становища позивачки не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема відомостями про її доходи, втрату роботи або істотне збільшення обов`язкових витрат, які б унеможливлювали належне утримання дітей за умов збереження попереднього розміру аліментів.

Твердження позивачки про покращення матеріального становища відповідача та отримання ним доходів за кордоном мають припущений характер і не підтверджені жодними доказами. Суд усвідомлює, що надані відповідачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків насправді не відображають реальних витрат відповідача навіть на його власне утримання та не дають підстав для висновку про його фактичні доходи чи фінансові можливості.

Водночас суд враховує, що відповідно до засад змагальності та розподілу тягаря доказування саме на позивачку покладено обов`язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу для збільшення розміру аліментів.

У межах розгляду справи позивачкою не подано інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача значних доходів або майнового стану, зокрема доказів ведення ним способу життя, не співмірного з офіційно задекларованими доходами (фото- чи відеоматеріалів із соціальних мереж тощо), відомостей про належне йому на праві власності, володіння чи користування рухоме або нерухоме майно, грошові кошти, майнові та корпоративні права, а також доказів здійснення відповідачем витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, без підтвердженого джерела походження коштів.

За відсутності таких доказів твердження позивачки про покращення матеріального становища відповідача мають припущений характер і не можуть бути покладені судом в основу висновку про наявність передбачених статтею 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів.

Обставини, пов`язані зі станом здоров`я старшого сина та необхідністю його лікування, враховуються судом у межах вирішення вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину і самі по собі не можуть слугувати підставою для збільшення постійного розміру аліментів, оскільки призвели б до подвійного врахування одних і тих самих витрат.

Додаткові витрати на дитину (лікування, розвиток, навчання), викликані особливими обставинами, не є підставою для автоматичної зміни (збільшення чи зменшення) розміру регулярних аліментів. Це витрати, що зумовлені особливими обставинами (хвороба, розвиток здібностей, навчання), а не базовими потребами (харчування, одяг). Вони покриваються окремо, оскільки аліменти призначені на базові потреби.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачкою не доведено належними, допустимими та достатніми доказами наявності зміни матеріального становища відповідача, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та інших підстав, передбачених статтею 192 СК України, для збільшення розміру аліментів, а визначений попереднім рішенням суду розмір аліментів не втратив ознак необхідності та достатності для забезпечення інтересів дітей.

Щодо вимоги позивачки про відшкодування додаткових витрат на дітей суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, необхідно враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проходили стоматологічне лікування, у тому числі ортодонтичне, що за своїм характером не належить до звичайних повсякденних витрат на утримання дітей та є наслідком особливих обставин, пов`язаних зі станом їх здоров`я.

Факт понесення позивачкою витрат на стоматологічне лікування зазначених дітей підтверджується поданими до суду квитанціями, фіскальними чеками та актами виконаних робіт, у яких зазначено вид наданих медичних послуг, період їх надання та осіб, яким такі послуги надавалися. Сукупність цих доказів дає підстави для висновку про реальність та необхідність понесених витрат.

Загальна сума витрат на стоматологічне лікування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 становить 74950 грн, що документально підтверджено та не спростовано відповідачем.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність необхідності у проведенні такого лікування, про надмірність його вартості або про неможливість його участі у відшкодуванні відповідних витрат. Також відповідач не заявив клопотань щодо визначення іншого розміру або способу участі у додаткових витратах на дітей.

З урахуванням характеру понесених витрат, кількості дітей, на яких вони були здійснені, а також принципу рівності прав та обов`язків батьків щодо утримання дітей, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача обов`язку брати участь у додаткових витратах у розмірі однієї другої від фактично понесених витрат.

За таких обставин вимога позивачки про стягнення з відповідача половини додаткових витрат на стоматологічне лікування дітей у сумі 37475 грн є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, а також з урахуванням звільнення позивачки від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним вимогам, тобто у розмірі 1211,20 гривень

На підставі викладеного суд, керуючись ст. ст. 2, 19, 23, 34, 76-82, 141, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 37475 (тридцять сім тисяч чотириста сімдесят п`ять) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на наступні реквізити: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 31.08.2026 року.

Головуючий Юрій МИРОШНИЧЕНКО