Ухвала суду № 139412622, 02.09.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 вересня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/9860/26

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіна М.М., перевіривши матеріали позовної заяви військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

У С Т А Н О В И ЛА:

30.08.2026 військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить:

стягнути із ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 завдані державі матеріальні збитки у розмірі 20 363,03 (двадцять тисяч триста шістдесят три гривні 03 коп.) гривень на розрахунковий рахунок НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 3, 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Суд зазначає, що даний спір стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 804/285/16.

Таким чином, вказана справа є публічним спором, тому позивач мав звернутися до суду у місячний строк, встановлений частиною п`ятої статі 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, про наявність підстав для звернення до суду позивачу було відомо 01.08.2025, тобто з дня видання наказу від 01.08.2025 № 4040 «Про результати службового розслідування», яким солдата ОСОБА_1 притягнуто до повної матеріальної відповідальності у розмірі 20 363,03 гривень (двадцять тисяч триста шістдесят три гривні три копійки). Проте позовна заява подана до суду лише 30.08.2026, що свідчить про пропуск встановленого законом строку для звернення до суду.

Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

На думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

У відповідності до вимог частин першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, позовна заява подана з порушенням вимог частин третьої, четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до позовної заяви не додано оригіналу документа про сплату судового збору у порядку та розмірі, визначених частиною другою статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі Закон № 3674-VI) або документу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру юридичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 03.12.2025 № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року - 3328 грн.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про стягнення матеріальних збитків завданих державі, яка породжує підстави для зміни майнового стану позивача, у зв`язку з чим має майновий характер, тому, у даному випадку, належною сплатою судового збору при поданні до суду адміністративного позову майнового характеру вважається сплата судового збору у розмірі 3328,00 грн (20 363,03 грн * 1,5 % але не менше 3328,00 грн).

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач подав адміністративний позов з доданими до нього документами за допомогою підсистеми «Електронний суд».

Отже, в силу приписів частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI в даному випадку ставка судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру становить 2662,40 грн.

За таких обставин, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн на рахунок UA348999980313191206084025739, отримувач - ГУК у Черніг.обл /тг м. Чернігів/ 22030101, код отримувача ЄДРПОУ - 37972475, банк - Казначейство України (ел.адм. подат), код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Позивач у позовній заяві посилається на пункт 6 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, яким передбачено звільнення від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Однак зі змісту позову (у тому числі з наведених обставин і заявлених вимог) неможливо однозначно встановити факт та встановлену законом юридичну підставу для застосування положення пункту 6 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, а саме:

відсутні документи або посилання на ухвалу або вирок суду, якими встановлено факт вчинення кримінального правопорушення саме в частині заподіяння матеріальних збитків, що стали предметом позову;

відсутні належні докази, які в установленому порядку підтверджують завдання матеріальних збитків саме внаслідок кримінального правопорушення.

За змістом КАС України та Закону № 3674-VI, звільнення від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення застосовується за умови безпосереднього встановлення факту вчинення кримінального правопорушення судовою ухвалою чи вироком, що прямо стосуються саме предмета вимоги позову.

У зв`язку із відсутністю таких документів у матеріалах справи, суд не може застосувати положення пункту 6 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI як підставу для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки позивач може усунути у 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин його пропуску; оригіналу документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (2662,40 грн) або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону № 3674-VI.

Керуючись статтями 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И ЛА:

Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - залишити без руху.

Надати позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків у встановлений судом строк позовна заява буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Марія ДУБІНА