Рішення № 139412306, 02.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року справа № 580/5860/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивачка) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю рішення/розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 10.10.2025 (рішення № 971090155868, яке не містить дати основного рішення) щодо безпідставного та самовільного застосування утримання «обмеження в індексації з 01.03.2023» здійснене «заднім числом» у сумі 9055,32 грн (754.61х12) за період з 01.03.2024 по 28.02.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виплатити мені самовільно утриману (недоплачену) суму пенсії, «обмеження в індексації з 01.03.2023» здійснена «заднім числом» за період з 01.03.2024 по 28.02.2025 у розмірі 9055,32 грн одним платежем.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що чинне законодавство України не надає відповідачу права здійснювати утримання коштів «заднім числом» або змінювати черговість (послідовність) вирахувань у раніше сформованих періодах з метою покриття власних процедурних помилок чи маніпулювання підсумковими сумами виплат.

Ухвалою від 02 липня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.07.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просить у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до Постанови КМУ № 168 Кабінет Міністрів України запровадив обмеження на максимальний розмір індексації пенсій, а саме розмір підвищення пенсії за результатами індексації обмежено 1500 грн. Відтак, Постановою № 168 не передбачено виплату індексації пенсії в розмірі більшому, ніж 1500 грн. Матеріали пенсійної справи свідчать, що на виконання Постанови № 168 та Постанови № 209 Головним управлінням проведено індексацію пенсії позивача із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення та розмір якої визначено з урахуванням пункту 10 Постанови № 168 та пункту 3 Постанови № 209 в сумі 1500 грн. При цьому загальний розмір нарахованої до виплати з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2025 пенсії позивача збільшився на відповідну суму. Таким чином, Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з врахуванням вищевказаних положень Постанови № 168 та Постанови № 209.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивачки від 04.01.2024, у період з 01.03.2023 відповідач нарахував загальний розмір пенсії у сумі 21661,07 грн та обмежив виплату максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність у 2023 році 20930 грн. (а.с. 6).

У подальшому рішенням від 21 листопада 2024 року у справі № 580/4965/24 Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із її індексацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі збільшенням пенсії на 1% заробітку, визначеного станом на 1 березня 2024 року у сумі 42055 (сорок дві тисячі п`ятдесят п`ять) гривень 71 копійка за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років з 01.03.2024 та виплатити перераховану пенсію з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки з 01.03.2024 та у період з 01.03.2024 до 28.02.2025 нарахував пенсію у загальному розмірі 23371,69 грн, здійснивши обмеження індексації з 01.03.2023 у розмірі 754,61 грн, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії позивачки від 24.09.2025, від 10.10.2025 (а.с. 10,11).

Рішення відповідача щодо безпідставного та самовільного застосування утримання «обмеження в індексації з 01.03.2023» здійснене «заднім числом» у сумі 9055,32 грн (754,61х12) за період з 01.03.2024 по 28.02.2025 позивачка вважає протиправними, а тому звернулася в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зауважує, що фактичними підставами позову позивачка вказує те, що відповідач у спірних правовідносинах обмежив виплату пенсії позивачки з 01.03.2023 максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність а у подальшому (10.10.2025) здійснив перерахунок пенсії позивачки, у період з 01.03.2024 до 28.02.2025 нарахував загальний розмір пенсії у сумі 22617,08 грн, здійснивши обмеження індексації з 01.03.2023 у розмірі 754,61 грн. На думку позивачки такі дії призводять до подвійного обмеження виплати та зменшення належного розміру пенсії виплати. У свою чергу правовою підставою позову позивачка зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач порушив законодавчо встановлену послідовність нарахувань та утримань, оскільки відповідно до Постанови КМУ № 168 від 24.02.2023, індексація є складовою частиною пенсії, у зв`язку із чим спочатку мало бути застосоване обмеження індексації, а вже після цього отримана сума мала порівнюватися з максимальним розміром пенсії. Суд врахував, що позивачка у позові наголосила на тому, що суть цього спору не стосується законності обмеження індексації з 01.03.2023. Позивачка не заперечує проти чинності Постанову КМУ № 168 від 24.03.2023 та повністю погоджується з математичним розміром обмеження індексації, який у даному розрахунку становить - 754,61 грн.

Під час надання оцінки зазначеним підставам суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд вище встановив, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії позивачки від 04.01.2024, у період з 01.03.2023 відповідач нарахував загальний розмір пенсії у сумі 21661,07 грн та обмежив виплату максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність у 2023 році 20930 грн. (а.с. 6).

У подальшому рішенням від 21 листопада 2024 року у справі № 580/4965/24 Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із її індексацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі збільшенням пенсії на 1% заробітку, визначеного станом на 1 березня 2024 року у сумі 42055 (сорок дві тисячі п`ятдесят п`ять) гривень 71 копійка за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років з 01.03.2024 та виплатити перераховану пенсію з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки з 01.03.2024 та у період з 01.03.2024 до 28.02.2025 нарахував пенсію у загальному розмірі 23371,69 грн, здійснивши обмеження індексації з 01.03.2023 у розмірі 754,61 грн, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії позивачки від 24.09.2025, від 10.10.2025 (а.с. 10,11).

Обставину здійснення вказаного перерахунку на виконання зазначеного рішення суду встановив Черкаський окружний адміністративний суд в ухвалі від 08 травня 2026 року у справа № 580/4965/24.

Суд зауважує, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 78 КАС України).

Суд врахував, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає 2361 гривень.

Тобто виплата позивачці пенсії у період з 01.03.2024 до 28.02.2025 не обмежувалася максимальним розміром на підставі норм Закону № 3668-VI та у спірних правовідносинах відсутня обставина подвійного обмеження як про це зазначає позивачка.

З урахуванням зазначеного суд вважає необґрунтованою правову підставу позову, оскільки відповідач у спірному періоді не обмежив виплату пенсії позивачки максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб відповідно до положень Закону № 3668-VI. Помилковими є також покликання позивачки у позові на обмеження виплати пенсії максимальним розміром 20930 грн, оскільки обмеження виплати у зазначеному розмірі було застосоване до позивачки з 01.03.2023, у той час як підстави для перерахунку пенсії позивачки у спірному періоді (з 01.03.2024) виникли після набрання рішення суду у справі № 580/4965/24 законної сили (30.06.2025) внаслідок чого і відбулось нарахування індексації пенсії у розмірі, що перевищив 1500 грн та відповідно її обмеження.

Суд не надає оцінку правомірності дій відповідача щодо обмеження індексації, оскільки врахував, що позивачка у позові наголосила на тому, що суть цього спору не стосується законності обмеження індексації з 01.03.2023. Позивачка не заперечує проти чинності Постанову КМУ № 168 від 24.03.2023 та повністю погоджується з математичним розміром обмеження індексації, який у даному розрахунку становить - 754,61 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що відсутність обставин, з якими позивачка пов`язує порушення її прав у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 5 статті 139 вказаного Кодексу, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивачки, звільненої від сплати судових витрат не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК