Рішення № 139412263, 02.09.2026, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року справа № 580/5631/26 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подав позов до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі ГУНП в Черкаській області, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного Управління Національної поліції в Черкаській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 вислуги років в пільговому обчисленні для перерахунку і призначення пенсії за період проходження конвойної служби в міліції Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області у взводі конвойної служби міліції при УМВС України в Черкаській області з 24.12.1992 року по 22.10.2002 року з розрахунку один місяць служби за сорок днів згідно постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.1993 № 747 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», наказу МВС України від 30.10.1992 року № 611 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби з контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», наказу МВС України від 22.11.1993 року № 748 «Про затверджені переліки та умови пільгового зарахування до стажу вислуги для призначення пенсії особовому складу органів і підрозділів внутрішніх справ, особам офіцерського складу, прапорщикам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом військ внутрішньої та конвойної охорони»;

- зобов`язати Головне Управління Національної поліції в Черкаській області провести розрахунок вислуги років ОСОБА_1 у пільговому обчисленні та внести відповідні зміни і оформити відповідні документи (послужний список) для направлення у Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області для перерахунку його пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.1993 № 747 «Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», наказу МВС України від 30.10.1992 року № 611 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби з контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», наказу МВС України від 22.11.1993 року № 748 «Про затверджені переліки та умови пільгового зарахування до стажу вислуги для призначення пенсії особовому складу органів і підрозділів внутрішніх справ, особам офіцерського складу, прапорщикам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом військ внутрішньої та конвойної охорони» за період проходження конвойної служби в міліції Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області у взводі конвойної служби міліції при УМВС України в Черкаській області з 24.12.1992 року по 22.10.2002 року з розрахунку один місяць служби за сорок днів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 24.12.1992 до 22.10.2002 проходив службу в підрозділі конвойної служби міліції Придніпровського РВ УМВС, взводі конвойної служби міліції при УМВС України в Черкаській області, що становить - 9 років, 9 місяців, 28 днів, а в пільговому обчисленні, що становить - 3 роки, 9 місяців, 8 днів, які не враховані. У підсумку календарна вислуга ОСОБА_1 становить - 19 років, 09 місяців, 29 днів; а пільгова вислуга повинна становити - 23 років, 10 місяців, 18 днів.

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку вислуги років в календарному та пільговому обчисленні для перерахунку пенсії за період проходження служби з 24.12.1992 до 22.10.2002 в підрозділі конвойної служби міліції Придніпровського РВ УМВС, взводі конвойної служби міліції при УМВС України в Черкаській області, що становить - 9 років, 9 місяців, 28 днів, а в пільговому обчисленні, що становить - 3 роки, 9 місяців, 8 днів, які не були враховані у вислугу років в пільговому обчисленні при призначенні пенсії, однак відповідач повідомив, що відсутні правові підстави для здійснення перерахунку вислуги років позивача.

Ухвалою від 02 червня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

11.06.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що період проходження позивачем служби в підрозділах конвойної служби міліції (з 24.12.1992 по 22.10.2002) до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах останньому не зараховувалось, оскільки служба в цих підрозділах пільговому зарахуванню, постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 на час звільнення позивача зі служби з органів внутрішніх справ, не підлягала. Крім того звернула увагу, що відповідно до пункту 5 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону № 2262-ХІІ перегляду не підлягає.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.

Суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області і отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.

Відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Черкаській області № 177/12/4/02-2023 від 26.01.2023, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 19.03.1984 (наказ УВС про призначення від 19.03.1984 № 145 о/с) до 05.02.1991 (наказ СІЗО УВС про звільнення від 05.02.1991 № 43 о/с) і з 24.12.1992 (наказ РВВС УМВС про призначення від 24.12.1992 № 198 о/с) до 22.10.2002 (наказ УМВС про звільнення від 21.10.2002 № 143 о/с). При цьому, в період часу з 01.04.1990 до 05.02.1991 позивач проходив службу на посаді контролера слідчого ізолятора УВС, а з 24.12.1992 до 22.10.2002 у підрозділах конвойної служби міліції Придніпровського РВ УМВС, взводі конвойної служби міліції при УМВС України в Черкаській області.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» із врахуванням пільгової вислуги здійснити перерахунок вислуги років в календарному та пільговому обчисленні за період проходження служби конвойному підрозділі з 24.12.1992 до 22.10.2002 для перерахунку пенсії ОСОБА_1 із застосуванням ст. 13 Закону України № 2262-ХІІ відсоткового значення за вислугу років розмірі 64% сум грошового забезпечення.

У відповідь на вказане звернення листом від 01.07.2024 № 3658-2024 Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Черкаській області повідомило позивача, що Головне управління Національної поліції в Черкаській області не є правонаступником Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, тому здійснити перерахунок вислуги років та видати посадову Інструкцію співробітника підрозділу конвойної служби міліції не має можливості.

Вказана відмова стала предметом судового розгляду у справі № 580/8180/24.

Постановою від 29 квітня 2026 року у справі № 580/8180/24 Шостий апеляційний адміністративний суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Черкаській області, яка полягає у відмові у розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 20.06.2024 (вх. №С-676 від 20.06.2024) та зобов`язав Головне управління Національної поліції у Черкаській області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 20.06.2024 (вх. №С-676 від 20.06.2024) із урахуванням висновків суду, що викладені у цій постанові.

На виконання вказаного рішення суду листом від 15.05.2026 № 85652-2026 відповідач повідомив, що відповідно до наказу від 21.10.2002 № 143 о/с, виданого Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, прапорщика міліції ОСОБА_1 звільнено зі служби органів внутрішніх справ за віком у відставку, відповідно до п. «а» ст. 65 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114» (в редакції на день звільнення) з посади міліціонера відділу взводу конвойної служби міліції при УМВС. Відповідно до підпункту «г» пункту 3 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992 (у редакції, яка діяла на час проходження заявником служби з урахуванням постанови КМУ № 747 від 19.09.1993) до вислуги років для призначення пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, зараховувався на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовцям, які працювали у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2000 № 299 «Про внесення змін і доповнень до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України 17 липня 1992 року № 393» абзац другий підпункту «г« пункту 3 викладено у такій редакції: «особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправнотрудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Державним департаментом з питань виконання покарань, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони». Так, на час звільнення заявника з органів внутрішніх справ (відповідно до наказу від 21.10.2002 № 143 о/с), постанова КМУ № 393 від 17.07.1992 діяла саме у вищезазначеній редакції, та передбачала зарахування на пільгових умовах (один місяць служби за сорок днів) особам, які проходили службу у слідчих ізоляторах. В той час зарахування на пільгових умовах (один місяць служби за сорок днів) служби в конвойному підрозділі постановою не передбачалося. У відповідності до вимог підпункту «г» пункту 3 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992, яка діяла на час звільнення заявника з органів внутрішніх справ, для призначення пенсій до вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за сорок днів) зараховано період проходження заявником служби на посаді контролера слідчого ізолятора УВС (з 01.04.1990 по 05.02.1991). Період проходження заявником служби в підрозділах конвойної служби міліції (з 24.12.1992 по 22.10.2002) до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах не зараховувалась, оскільки служба в цих підрозділах пільговому зарахуванню, постановою КМУ № 393 від 17.07.1992 на час звільнення заявника з органів внутрішніх справ, не підлягала. Вже після звільнення заявника з органів внутрішніх справ постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1803 «Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України 17 липня 1992 року № 393», абзац другий підпункту «г« пункту 3 після слів «лікувально трудових профілакторіях» доповнено словами «ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції». Ця постанова набрала чинності з 01.01.2004. Тобто, з 01.01.2004 постанова КМУ № 393 від 17.07.1992 передбачає зарахування на пільгових умовах (один місяць служби за сорок днів) особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони. Однак, відповідно до пункту 5 постанови КМУ № 393 від 17.07.1992, вислуга років, яка була обчислена для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до введення в дію Закону № 2262-ХІІ перегляду не підлягає. Таким чином, заявник не набув права на зарахування вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за сорок днів) за період проходження ним служби у підрозділах конвойної служби міліції Придніпровського РВ УМВС з 24.12.1992 по 22.10.2002.

Дії відповідача щодо відмови у зарахуванні вислуги років в пільговому обчисленні для перерахунку і призначення пенсії за період проходження конвойної служби в міліції Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області у взводі конвойної служби міліції при УМВС України в Черкаській області з 24.12.1992 до 22.10.2002 з розрахунку один місяць служби за сорок днів позивач вважає протиправними, а тому звернувся в суд з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 5 КАС України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи. Законодавство не вимагає матеріально-правового обґрунтування вимог, однак обґрунтування позову не правовими фактами може негативно вплинути на наслідки вирішення вимоги по суті.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.

Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23.

Повертаючись до обставин справи, що розглядається, суд зауважує, що фактичними підставами позову позивач вказує те, що відповідач у спірних правовідносинах не врахував позивачу до вислуги років в пільговому обчисленні для перерахунку пенсії період проходження конвойної служби в міліції Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області у взводі конвойної служби міліції при УМВС України в Черкаській області з 24.12.1992 до 22.10.2002 року з розрахунку один місяць служби за сорок днів. У свою чергу правовою підставою позову позивач зазначає, що відповідно до пп «г» п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 один місяць служби за сорок днів зараховується особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу, зокрема у підрозділах конвойної служби міліції. Крім того зазначає, що наказом МВС України від 22.11.1993 № 748 були затверджені Переліки та умови пільгового зарахування до стажу вислуги для призначення пенсії особовому складу органів і підрозділів внутрішніх справ, особам офіцерського складу, прапорщикам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом військ внутрішньої та конвойної охорони. Наказом МВС України від 03.08.1995 № 526 внесені зміни до наказу МВС України від 22.11.1993 № 748 та затверджені: Перелік № 1 посад військовослужбовців, проходження служби на яких офіцерами, прапорщиками і військовослужбовцями, що служать за контрактом, а також військовослужбовцями строкової служби військ внутрішньої та конвойної охорони внутрішньої конвойної охорони зараховується у стаж військової служби вислуги років для призначення пенсій у пільговому обчисленні - один місяць служби за 40 днів.

Під час надання оцінки зазначеним підставам суд зазначає таке.

Згідно із ст. 17-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262-XII) порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (в первинній редакції, далі - Постанова № 393), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» (2262-12 ) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Пункт 3 Постанови № 393 у первинній редакції визначає підстави зарахування періодів до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах та включає пункти: «а», «б» та «в».

Постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 19.09.1993 (набула чинності з 19.09.1993) пункт 3 Постанови № 393 доповнено пунктом: «г», який передбачав, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовцям, які працюють у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2000 № 299 «Про внесення змін і доповнень до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України 17 липня 1992 року № 393» абзац другий підпункту «г» пункту 3 викладено у такій редакції: «особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Державним департаментом з питань виконання покарань, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони».

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1803 (набула чинності з 01.01.2004) абзац другий підпункту «г» пункту 3 Постанови № 393 викладено у такій редакції: «особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Державним департаментом з питань виконання покарань, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.».

Отже, лише у редакції, що набрала чинності 01.01.2024 підпункт «г» пункту 3 Постанови № 393 передбачав право осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ які проходять службу у підрозділах конвойної служби міліції за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідним центральним органом на зарахування періоду служби для призначення пенсій на пільгових умовах.

Суд встановив, що відповідно до наказу від 21.10.2002 № 143 о/с, виданого Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, позивач звільнений зі служби органів внутрішніх справ за віком у відставку, відповідно до п. «а» ст. 65 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114» (в редакції на день звільнення) з посади міліціонера відділу взводу конвойної служби міліції при УМВС.

З урахуванням зазначеного, підпункт «г» пункту 3 Постанови № 393 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 № 1803, на положення якого покликається позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги, не поширює свою дію на позивача, оскільки набрання ним чинності у вказаній редакції відбулось вже після звільнення позивача зі служби у органах внутрішніх справ.

Стосовно обґрунтувань щодо додатку № 1 наказу МВС України від 03.08.1995 № 526, суд зазначає таке.

Суд вище встановив, що Постановою Кабінету Міністрів України № 747 від 19.09.1993 (набула чинності з 19.09.1993) пункт 3 Постанови № 393 доповнено пунктом: «г», який передбачав, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів: особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та військовослужбовцям, які працюють у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Отже, у редакції чинній з 19.09.1993 пункт 3 Постанови № 393 передбачав право на пільгове обчислення вислуги років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які працюють у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях на конкретних посадах, визначених Міністерством внутрішніх справ України.

На виконання цієї постанови наказом МВС України № 748 від 22.11.1993 затверджені Переліки та умови пільгового зарахування до стажу вислуги років для призначення пенсій особовому складу органів і підрозділів внутрішніх справ, особам офіцерського складу, прапорщикам, військовослужбовцям надстрокової служби за контрактом військ внутрішньої та конвойної охорони.

У подальшому Міністерством внутрішніх справ України прийнятий Наказ від 03.08.1995 № 526, яким внесені часткові зміни до Наказу МВС України № 748 від 22.11.1993 та затверджені переліки посад військовослужбовців, проходження служби на яких офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям, що служать за контрактом, а також військовослужбовцям строкової служби військ внутрішньої та конвойної охорони, зараховується у стаж військової служби до вислуги років для призначення та виплати пенсій у пільговому обчисленні (додатки 1, 2).

Крім того вищевказаний наказ був змінений в частині переліку посад наказом МВС України № 844 від 22.12.1995.

Суд врахував, що позовна заява не містить жодних покликань про проходження позивачем служби на посадах, віднесених до переліку посад, служба на яких зараховується до вислуги років для призначення та виплати пенсій у пільговому обчисленні згідно вищевказаних наказів.

Крім того, Наказ від 03.08.1995 № 526 був змінений в частині переліку посад наказом МВС України № 844 від 22.12.1995, у зв`язку із чим суд доходить висновку про втрату ним чинності із 22.12.1995, що у свою чергу унеможливлює його застосування до спірного періоду (до 22.10.2002).

З урахуванням зазначеного, суд вважає необґрунтованими правові підстави позову.

Суд звертає увагу, що в силу положень статей 4, 5, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, не вправі за позивача визначати підставу для задоволення його позову.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що необґрунтованість підстав якими позивач обґрунтовує позовні вимоги у спірних правовідносинах, є підставою для відмови у їх задоволенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );

2) відповідач Головне управління Національної поліції в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57, код ЄДРПОУ 40108667).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 02.09.2026.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК