Ухвала суду № 139411734, 02.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позову

02 вересня 2026 р. справа № 520/25086/26 Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Сліденко А.В., розглянувши питання прийняття до розгляду позову ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник) до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - відповідач, суб"єкт владних повноважень, орган публічної адміністрації, ГУ, Управління, контролюючий орган) про 1) визнання протиправними та скасування прийнятих Головним управлінням ДПС у Харківській області податкових повідомлень-рішень від 29.04.2026: №00/19482-2405-2030-UА63020010000079018 про визначення податкових зобов`язань із орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік у загальному розмірі 66 667,43 грн; №00/19483-2405-2030-UА63020010000079018 про визначення податкових зобов`язань із орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у загальному розмірі 76 667,55 грн; №22518-2405-2030-UА63020010000079018 про визначення податкових зобов`язань із орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік у загальному розмірі 80 577,59 грн; №22574-2405-2030-UА63020010000079018 про визначення податкових зобов`язань із орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у загальному розмірі 90 246,90 грн,

встановив:

Позов надійшов до суду 13.08.2026 р., і ухвалою суду від 18.08.2026р. був залишений без руху у зв`язку з недоліками в оформленні у вигляді відсутності доказів сплати судового збору.

Судом було встановлено, що у межах поданого одного позову заявником поєднано одночасно декілька різних та самостійних основних вимог майнового характеру, а саме: 1) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2026 №00/19482-2405-2030-UА63020010000079018 про визначення податкових зобов`язань із орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік у загальному розмірі 66 667,43 грн; 2) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2026 №00/19483-2405-2030-UА63020010000079018 про визначення податкових зобов`язань із орендної плати з фізичних осіб за 2023 рік у загальному розмірі 76 667,55 грн; 3) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2026 №22518-2405-2030-UА63020010000079018 про визначення податкових зобов`язань із орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік у загальному розмірі 80 577,59 грн; 4) визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2026 №22574-2405-2030-UА63020010000079018 про визначення податкових зобов`язань із орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у загальному розмірі 90 246,90 грн.

Процесуальна вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією окремою самостійною вимогою, а отже, оплачується судовим збором як за одну вимогу немайнового/майнового характеру.

Суд не може вважати зазначені вимоги однією вимогою, оскільки кожне з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є самостійним індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, прийнятим щодо окремого податкового періоду, містить самостійно визначену суму грошового зобов`язання та може бути самостійним предметом судового розгляду.

Такий висновок узгоджується і з положеннями Податкового кодексу України, який розмежовує визначення грошового зобов`язання платника податків та оформлення такого визначення окремим податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України у визначених цим Кодексом випадках сума грошового зобов`язання визначається контролюючим органом, а згідно з пунктом 58.1 статті 58 цього Кодексу у такому разі контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

При цьому пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що таке податкове повідомлення-рішення містить, зокрема, підставу для нарахування грошового зобов`язання, посилання на відповідну норму законодавства та суму грошового зобов`язання, що підлягає сплаті платником податків.

Більше того, відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із передбаченими цим Кодексом штрафними санкціями.

Отже, законодавець безпосередньо пов`язує податкове повідомлення-рішення з конкретним визначеним контролюючим органом грошовим зобов`язанням, що підтверджує самостійний характер кожного такого рішення.

У даному випадку кожним із чотирьох оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем окремо визначено грошове зобов`язання позивача за конкретний податковий період: за 2022 рік 66.667,43 грн, за 2023 рік 76.667,55 грн, за 2024 рік 80.577,59 грн та за 2025 рік 90.246,90 грн.

Таким чином, спір щодо правомірності кожного з цих рішень виникає з окремого владного волевиявлення контролюючого органу, має самостійний предмет оскарження та передбачає перевірку судом правомірності визначення відповідного грошового зобов`язання за кожний податковий період.

Відтак, об`єднання позивачем в одній позовній заяві вимог про визнання протиправними та скасування чотирьох окремих податкових повідомлень-рішень не змінює їх самостійного характеру та не є підставою для сплати судового збору як за одну вимогу.

При цьому кожна із заявлених вимог має самостійний предмет доказування та потребує окремої правової оцінки судом щодо правомірності визначення відповідачем відповідного грошового зобов`язання за конкретний податковий період.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2026р. по справі №280/5706/25 наголосив, що при визначенні правової природи позовних вимог необхідно виходити не з їх формального викладення, а зі змісту, суті порушеного права та функціонального призначення кожної вимоги як способу судового захисту. Вимоги мають оцінюватися з точки зору їх самостійності, предмета доказування та здатності бути предметом окремої правової оцінки.

Суд підкреслив необхідність розмежування основних і похідних вимог: основні спрямовані безпосередньо на встановлення порушення та відновлення права, тоді як похідні випливають із них, мають допоміжний або технічний характер і спрямовані на реалізацію або конкретизацію способу виконання рішення. Такий підхід має забезпечувати дотримання принципів процесуальної економії та ефективного доступу до правосуддя, унеможливлюючи штучне дроблення позовних вимог і формальний підхід до їх оцінки.

Отже, при визначенні розміру судового збору суд виходить із наявності чотирьох самостійних вимог майнового характеру.

Відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Отже, обов`язок щодо сплати судового збору та подання до суду відповідного доказу виникає у позивача вже на момент первинного звернення до суду з позовною заявою.

Разом з тим, при первинному зверненні до суду 13.08.2026р. позивачем документ про сплату судового збору до позову не додано взагалі за жодну із сформульованих у позові вимог, як і не подано документів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для звільнення від його сплати, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.

У зв`язку з цим ухвалою суду від 18.08.2026р. позивачу було надано строк для усунення зазначеного недоліку шляхом подання доказів сплати судового збору.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслана позивачу на адресу фактичного місця проживання, зазначену у позові та у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.08.2022р. №6313-5001979339, що долучена до матеріалів справи, однак на адресу суду повернувся конверт з відміткою про неможливість вручення у зв`язку із невірною адресою (ШКІ R067259776055).

Доказів скасування зазначеної довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.08.2022р. №6313-5001979339 матеріали справи не містять.

Згідно із частиною першою статті 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інші засоби зв`язку, передбачені законодавством, в матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надані, про зміну місця реєстрації позивачем суд не повідомлено.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Таким чином, ухвалу про залишення позову без руху необхідно кваліфікувати у якості належним чином врученої позивачеві - 27.08.2026р..

У встановлений судом строк до 31.08.2026р. з урахуванням вихідних днів заявник недоліків позову не усунув.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст.ст.8, 18, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-12, 160, 161, 169, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд

ухвалив:

1.Позов - повернути.

2.Роз`яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3.Копію ухвали надіслати заявникові.

4.Роз`яснити, що судове рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.

Суддя А.В. Сліденко