Ухвала суду № 139410735, 26.08.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/1000/19

Номер провадження 1-кп/205/326/26

Провадження №1-кп\205\326\26

Справа №205\1000\19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року Новокодацький районний суд

міста Дніпра

у складі: головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисника адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Дніпро, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, не одруженого, освіта вища, раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, проживаючого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Новокодацького районного суду м.Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017040000000435 від 20 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, а саме в тому, що він, наказом Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області був призначений на посаду інспектора Ленінського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області. В подальшому, наказом Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області № 69с від 20.02.2017 року, обвинувачений ОСОБА_5 був призначений на посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

Виконуючи свої службові обов`язки, обвинувачений ОСОБА_5 у своїй діяльності керувався діючим на час вчинення кримінального правопорушення Законом України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Відповідно до Закону України «Про Національну поліцію»:

- Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку;

- поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєне спеціальне звання поліції;

- поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, ще регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, накази керівництва;

- поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку вії займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особі із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжиті необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які і потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції;

- поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчинені правопорушень;

- виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заході для їх усунення;

- вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративні правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

- здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

- поліцейський користується повноваженнями, передбаченими цим Законом, незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу;

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» № 3781-XII від 12 грудня 1993 року, органи Національної поліції є правоохоронними органами.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 здійснював функції представника влади, тобто є службовою особою правоохоронного органу.

Будучи службовою особою правоохоронного органу, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин. Так, у вересні 2016 року, дільничному офіцеру поліції сектору превенції Чечелівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП Дніпропетровській області - обвинуваченому ОСОБА_5 , стало відомо про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 , а саме: про зайняття ним незаконною підприємницькою діяльності на території Новокодацького району міста Дніпра, що не входить до сфери обслуговування Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, після чого у нього виник злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом введення останнього в оману щодо обсягу його повноважень та можливості впливати на не притягнення ОСОБА_6 до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом шахрайства, обвинувачений ОСОБА_5 , у вересні 2016 року, перебуваючи біля нелегальної автозаправної станції, що знаходилась за адресою: м. Дніпро, вул.Набережна Заводська 101, діючи із корисливих міркувань, повідомив ОСОБА_6 що йому, як працівнику поліції, відомо про протиправний характер господарської діяльності останнього та запропонував ОСОБА_6 передавати йому грошові кошти у розмірі 1500 грн. щомісяця за не притягнення до кримінальної, а також адміністративної відповідальності та сприяння, таким чином, його незаконній діяльності, на що останній, будучи введеним в оману щодо можливостей ОСОБА_5 , надав згоду. Таким чином, обвинувачений ОСОБА_5 , використовуючи необізнаність ОСОБА_6 щодо обсягу його повноважень та службових обов?язків, а також можливості впливати на службових осіб Новокодацького ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо притягнення останнього до кримінальної або адміністративної відповідальності, ввів в оману ОСОБА_6 з метою заволодіння його майном, а саме грошовими коштами.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, обвинувачений ОСОБА_5 , 08 червня 2017 року, близько 14 години, перебуваючи поблизу нелегальної автозаправної станції за адресою: м.Дніпро, вул.Набережна Заводська 101, реалізуючи свій злочинний умисел на шахрайство, діючи із корисливих міркувань, отримав від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1500 грн. як плату за не притягнення його до кримінальної або адміністративної відповідальності, таким чином шляхом обману заволодів зазначеними грошовими коштами.

Вказані умисні дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майно шляхом обману (шахрайство).

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього на підставі п. 4? ч.1 ст.284 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про необхідність задоволення заявленого клопотання виходячи з наступного.

Так, на час, до якого відноситься інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_5 діяння, положення ч.1 ст.51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч.3 ст.51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якої настає кримінальна відповідальність за ст.185, 190 КК України, у червні 2017 року становила 1684 грн.

З 09.08.2024 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.

Цим Законом статтю 51 КпАП України викладено в новій редакції.

Згідно з ч.1 ст.51 КпАП України в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.51 КпАП України в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024 року , встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч.6 ст.3 КК України).

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України).

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Оскільки згідно з обвинувальним актом вартість майна, яким заволодів ОСОБА_5 , не перевищує 1684 грн. то вказані його дії необхідно кваліфікувати за відповідною статтею КУпАП.

Згідно з вимогами ч.3 ст.479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених п.4-8 частини першої або частиною другою статті 284 КПК України.

Положення п.4? ч.1 ст.284 КПК України регламентують, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_5 , який заперечував проти закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4? ч.1 ст.284 КПК України, а також у урахування доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого його кримінального правопорушення дослідженими під час судового розгляду доказами, кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, підлягає закриттю на підставі п.4? ч.1 ст.284 КПК України - у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 284, 350, 372, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017040000000435 від 20 квітня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України - закрити на підставі п.4? ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вказаному кримінальному провадженні не обирався.

Процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні судової експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин №6-279 від 07 серпня 2017 року в розмірі 989 гривень 60 копійок віднести на рахунок держави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий: ОСОБА_1