Рішення № 139410391, 28.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2908/26

Номер провадження2/173/2348/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

повне

28 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа: Верхівцевська міська рада Дніпропетровської області, про припинення обтяження нерухомого майна та зобов`язання внести до Державного реєстру речових прав запис про припинення обтяження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що є власником земельної ділянки площею 6,2683 га, кадастровий номер 1221081800:01:127:0276. Під час оформлення правовстановлюючих документів йому стало відомо про наявність обтяження нерухомого майна, накладеного у 2008 році державною виконавчою службою Бобринецького районного управління юстиції Кіровоградської області. Виконавчі провадження стосовно нього відсутні. Зазначене обтяження обмежує його право розпоряджатися належним майном, у зв`язку з чим просить його припинити.

Провадження у справі відкрито 21.08.2026.

У судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав.

Представник Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову.

У відзиві зазначено, що обставини, наведені позивачем, не підтверджують протиправності існування обтяження. З листа Міністерства юстиції України від 15.07.2026 та даних АСВП вбачається, що обтяження накладено у межах виконавчого провадження № 28258555 з виконання виконавчого листа № 2-1118, виданого 27.12.2001 Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення аліментів. Провадження закінчено 01.03.2012 на підставі пункту 6 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач також зазначив, що позивач не був стороною виконавчого провадження, а тому не може стверджувати про обов`язок державного виконавця зняти арешт. Сам факт закінчення виконавчого провадження не доводить припинення конкретного обтяження без встановлення відповідних обставин.

Крім того, відповідач вважає орган державної виконавчої служби неналежним відповідачем, оскільки арешт накладено у правовідносинах між боржником та стягувачем. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та пред`явленими до неналежного відповідача, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки площею 6,2683, кадастровий номер 1221081800:01:127:0276, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 472616553 від 14.04.2026.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на майно накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 8008574, зареєстрований 02.10.2008 за № 80008574 Бобринецькою державною нотаріальною конторою Кіровоградської області на підставі постанови № 367 від 17.02.2004 Державної виконавчої служби Бобринецького управління юстиції. Об`єктом обтяження зазначено невизначене майно, все майно.

З листа Бобринецького відділу державної виконавчої служби від 15.01.2026 № 1572 вбачається, що виконавчих проваджень стосовно позивача у відділі не перебуває, обтяження ним не накладалися, відомості про позивача у Єдиному реєстрі боржників відсутні.

15.07.2026 Департаментом Державної виконавчої служби позивачеві була надано інформація про те, що на виконанні у Бобринецьому відділі державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області перебувало виконавче провадження № 28258555 з примусового виконання виконавчого листа Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27.12.2001 № 2-1118 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості про стягнення аліментів. 01.03.2012 виконавче провадження було закінчене на підставі п. 6 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Матеріали виконавчого провадження № 28258555 знищено у зв`язку із закінченням строків зберігання.

Згідно копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 09.09.1980, позивачем 09.09.1980 було укладено шлюб з ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначений спосіб захисту застосовується у випадку, коли власник зберігає право власності на майно, однак інша особа або наявність певного юридичного обмеження перешкоджає йому у здійсненні правомочностей користування та розпорядження цим майном.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Будь-яке втручання у право особи на мирне володіння майном повинно мати законну підставу, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним такій меті.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що закон передбачає судовий спосіб захисту права власника майна, якщо арешт перешкоджає реалізації його права власності.

При цьому вирішальним для розгляду даної справи є встановлення того, чи існують на час розгляду справи правові підстави для збереження обтяження щодо майна позивача.

Судом встановлено, що обтяження № 8008574 було зареєстроване 02.10.2008 на підставі постанови державної виконавчої служби № 367 від 17.02.2004.

Водночас матеріали справи не містять самої постанови № 367 від 17.02.2004, матеріалів відповідного виконавчого провадження та інших належних доказів, які б дозволяли встановити, що зазначена постанова стосувалася саме позивача або належного йому на праві власності майна.

Сам факт збігу прізвища, імені та по батькові особи, зазначеної у відомостях про виконавче провадження, з прізвищем, ім`ям та по батькові позивача не є достатнім доказом того, що саме позивач був боржником у відповідному виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У даному випадку доказів, які б підтверджували належність позивача до боржника у виконавчому провадженні № 28258555, суду не надано.

Так само суду не надано доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка кадастровий номер 1221081800:01:127:0276 була майном боржника у відповідному виконавчому провадженні та що її арешт був необхідним заходом для забезпечення виконання судового рішення.

Натомість право власності позивача на зазначену земельну ділянку підтверджується матеріалами справи.

Виконавче провадження, з яким пов`язане спірне обтяження, закінчено 01.03.2012.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час закінчення виконавчого провадження, у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження, крім випадків, передбачених законом.

Отже, після закінчення виконавчого провадження подальше збереження обмеження права власності повинно мати самостійну правову підставу.

Однак доказів існування на теперішній час такої правової підстави щодо земельної ділянки позивача суду не надано.

Більше того, матеріали справи не дають можливості достовірно встановити особу боржника та стягувача у виконавчому провадженні, у межах якого було накладено арешт, а також встановити, що таким боржником був саме позивач, зокрема, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про шлюб позивача, де його дружиною зазначено ОСОБА_4 .

За таких обставин суд не може виходити лише з формального збігу анкетних даних та покладати на позивача негативні наслідки обмеження права власності, правова підстава якого не підтверджена належними доказами.

Щодо доводів відповідачів про те, що орган державної виконавчої служби є неналежним відповідачем, суд зазначає наступне.

Дійсно, у справах про зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, питання належного складу відповідачів визначається з урахуванням характеру спірних матеріальних правовідносин та осіб, права яких можуть бути безпосередньо порушені рішенням суду.

Разом з тим у даній справі особливістю спірних правовідносин є те, що позивач не є боржником у виконавчому провадженні, особа такого боржника на час розгляду справи достовірно не встановлена, як не встановлена і особа стягувача, в інтересах якого могло бути накладено арешт.

Отже, залучення до участі у справі особи, яка могла б виступати боржником або стягувачем у відповідному виконавчому провадженні, фактично є неможливим через відсутність достовірних відомостей про таких осіб.

При цьому предметом розгляду у цій справі є не встановлення правомірності дій державного виконавця на момент винесення постанови у 2004 році, а наявність чи відсутність правової підстави для подальшого обмеження права власності позивача шляхом збереження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно спірного обтяження.

Суд враховує, що відповідно до статті 6 ЦПК України суд при розгляді справи має керуватися принципом верховенства права.

Збереження у державному реєстрі обтяження щодо майна особи, яка не була боржником у відповідному виконавчому провадженні, за відсутності можливості встановити правову підставу такого обмеження та після закінчення виконавчого провадження, становить невиправдане та непропорційне втручання у право власності позивача.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що спірне обтяження фактично продовжує обмежувати право позивача на розпорядження належною йому земельною ділянкою, тоді як належних доказів наявності чинної правової підстави для такого обмеження судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що право позивача на мирне володіння та розпорядження належним йому майном підлягає захисту шляхом припинення спірного обтяження.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження суд зазначає, що відповідно до законодавства державна реєстрація припинення обтяження здійснюється державним реєстратором на підставі відповідного документа, зокрема рішення суду, яке набрало законної сили.

Оскільки державний реєстратор не є учасником цієї справи та позовних вимог безпосередньо до нього не заявлено, суд не вбачає правових підстав для покладення на конкретного державного реєстратора обов`язку вчинити реєстраційну дію.

Водночас рішення суду про припинення обтяження нерухомого майна, яке набрало законної сили, є належною правовою підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в частині припинення обтяження нерухомого майна.

Вимога про зобов`язання державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення обтяження окремого задоволення не потребує, оскільки відповідна реєстраційна дія здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За таких обставин суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (65007, Одеська область, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, буд. 34, ЄДРПОУ 43315529), Бобринецького відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (27200, Кіровоградська область, Кропивницький район, м. Бобринець, вул. Шевченка, буд. 101, ЄДРПОУ 34783721), третя особа: Верхівцевська міська рада Дніпропетровської області (51660, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхівцеве, вул. Центральна, буд. 75, ЄДРПОУ 35950156), про припинення обтяження нерухомого майна та зобов`язання внести до Державного реєстру речових прав запис про припинення обтяження задовольнити частково.

Припинити обтяження нерухомого майна (арешт), зареєстроване у Державному реєстрі речових прав речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження 8008574, дата державної реєстрації 02 жовтня 2008 року, внесене на підставі постанови Державної виконавчої служби Бобринецького управління юстиції № 367 від 17.02.2004.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Повний текст складено 02 вересня 2026 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв