Ухвала суду № 139410286, 02.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/23512/26

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"02" вересня 2026 р. м. ХарківCуддя Харківського окружного адміністративного суду Спірідонов М.О., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у врахуванні архівних довідок про заробітну плату за період 1984 1991 років та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене листом № 19256-18677/К-02/8-2000/25 від 18.07.2025 року.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року на підставі архівних довідок про заробітну плату за період 1984 1991 років, поданих Позивачем, шляхом вибору найбільш вигідного для Позивача варіанта обчислення заробітку відповідно до вимог законодавства, починаючи з дня призначення пенсії за віком з 27 червня 2022 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь Позивача судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 07.08.2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.

На виконання ухвали суду позивачем надано заяву про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зокрема зазначено, що внаслідок повномасштабного військового вторгнення РФ та триваючих обстрілів м. Харкова, позивач була змушена залишити Україну та на даний час перебуває під тимчасовим захистом в Австрії (м. Грац). Перебування за межами України суттєво обмежило її можливості щодо отримання професійної правової допомоги, підготовки процесуальних документів, доступу до українських державних електронних сервісів та реалізації права на звернення до суду. Через похилий вік, відсутність спеціальних юридичних знань та перебування в іншій державі позивач тривалий час не мала реальної можливості самостійно підготувати адміністративний позов та належним чином оформити всі процесуальні документи. Після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.07.2025 року позивач неодноразово зверталася до органів Пенсійного фонду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та намагалася отримати документи, необхідні для підтвердження заробітної плати, зверталася до державних органів щодо можливості отримання архівних документів з території Російської Федерації та отримання підтвердження архівних довідок.

Також в обґрунтування заяви позивачем зазначено, що після складання позовної заяви не могла завершити процедуру накладення електронного підпису за допомогою «Дія.Підпис», незважаючи на неодноразові спроби подати позов через систему «Електронний суд». Лише після усунення технічних перешкод позивачу вдалося підписати позов та подати його до суду.

Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Крім цього, початок перебігу шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про їх порушення.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 р. у справі № 826/10808/18.

Зі змісту позову судом встановлено, що при зверненні до суду позивачем оскаржуються дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у врахуванні архівних довідок про заробітну плату за період 1984 1991 років та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оформлене листом № 19256-18677/К-02/8-2000/25 від 18.07.2025 року.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що оскільки вказаний вид грошової виплати є періодичним платежем, отже, про порушення своїх прав позивач знав, або повинен був дізнатися ще 27.06.2022 року, тобто з дня призначення пенсії, а до суду звернувся лише 03.08.2026 року, тобто з порушенням шестимісячного строку встановленого п.2 ст.122 КАС України.

Суд зазначає, що посилання позивача на похилий вік, перебування за межами України, обмеження доступу до українських державних електронних сервісів та реалізації права на звернення до суду та відсутність спеціальних юридичних знань та перешкоди в процедурі накладення електронного підпису не є поважними підставами для поновлення строку звернення до суду в розумінні чинного КАС України.

Щодо посилання на те, що після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.07.2025 року позивач неодноразово зверталася до органів Пенсійного фонду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та намагалася отримати документи, необхідні для підтвердження заробітної плати, зверталвся до державних органів щодо можливості отримання архівних документів з території Російської Федерації та отримання підтвердження архівних довідок, то суд зазначає, такі звернення позивача та надання відповідей на такі звернення є лише свідченням початку вчинення позивачем активних дій спрямованих на захист своїх прав та жодним чином не впливають на початок перебігу строку звернення до суду.

Відтак, наведені позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду обставини не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того суд зазначає, що позивач не був позбавлений можливості скористатися професійною правничою допомогою та звернутися до суду в більш короткі строки.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що обставини, якими позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав є неповажними. Позивач не надав доказів існування об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду з дня коли він дізнався, що його права були порушені відповідачем. Позивачем також не було надано доказів існування інших обставин або труднощів, які унеможливили дотримання позивачем строків звернення до суду, встановлених законом.

З урахуванням положень статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

З огляду на що суд зазначає, що позивачем на виконання вимог ухвали суду від 07.08.2026 року надано заяву про поновлення пропущених строків, однак обставини причин пропуску строку звернення до суду з зазначеним позовом, визнані судом неповажними, а отже недоліки позовної заяви усунуті не були.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Копію ухвали направити позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Спірідонов М.О.