Ухвала суду № 139410159, 02.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

02 вересня 2026 р. справа № 520/30479/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, за участі секретаря судового засідання Юлії Шмонько,

позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Людмили Успенської, Світлани Звягіної,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові звіт щодо виконання рішення суду у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 частково задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення розміру розрахункової величини для визначення розміру індексації та базового ОСНП за 2022 рік та 2023 рік під час здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 з 01 березня 2023 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати з 01 березня 2023 року та виплатити ОСОБА_2 пенсію з урахуванням сум індексації базового ОСНП 2022 - 2867,73 грн. (виходячи із розрахунку 20483,76* 0,1400 з урахуванням рішення суду у справі № 520/5069/24), індексації базового ОСНП 2023 - 4600,24 грн. (виходячи із розрахунку 23351,49* 0,1970 з урахуванням рішення суду у справі №520/10079/23), з урахуванням вже виплачених сум.

Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24 - залишено без зміню

Рішення суду набрало законної сили 25.04.2025.

Позивач 16.05.2025 звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України, в якій просив суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 10 днів з дня отримання ухвали подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 року у справі № 520/30479/24, яке набрало законної сили 25 квітня 2025 року з урахуванням викладеного судом в ухвалі суду та попередити відповідача про те, що відповідно до ч. 3 ст. 382-3 КАС України суд може накласти на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що відповідач не виконав рішення суду у справі №520/30479/24, зокрема, відповідач не вірно розрахував індексацію базового ОСНП 2022 та індексацію ОСНП 2023. Позивач зазначає, що відповідно до рішення суду в цій справі відповідач повинен був розрахувати індексацію базового місяця ОСНП за 2022 (20483,76 *0.1400):2867,73 грн, тоді як відповідачем розраховано ОСНП за 2022 (16387,01 80,1400):2867,73 грн; та індексацію базового місяця ОСНП за 2023 (23351,49 *0,1970) : 4600,24 грн, тоді як відповідачем розраховано ОСНП за 2023 (19254,74 *0,1970) : 4600,24 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 прийнято заяву до розгляду та витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області інформацію щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025.

27 травня 2025 року від відповідача надійшли пояснення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2025 про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 520/30479/24 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 задоволено частково заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 27.11.2025 надійшов звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.11.2025 про виконання рішення суду у справі №520/30479/24.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24, а саме протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали.

03 квітня 2026 року від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.04.2026 про виконання рішення суду у справі №520/30479/24.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Харківській області новий строк для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24, а саме протягом 90 днів з дня постановлення цієї ухвали.

29 травня 2026 року представником відповідача подано до суду звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.05.2026 про виконання рішення суду у справі №520/30479/24, поданий на виконання ухвали від 08.04.2026.

Змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від від 17.02.2025 по справі №520/30479/24 доплату пенсії (різницю в пенсії) у розмірі 22404 (двадцять дві тисячі чотириста чотири) гривні 00 копійок.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026 по справі №520/30479/24 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року по справі №520/30479/24 скасовано. Справу № 520/30479/24 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви, поданої в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 06.08.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України. Призначено до розгляду заяву ОСОБА_2 , подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, на 02.09.2026 о 12:40 год.

Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області: розрахунок доплати до пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30479/24 за період з 01.03.2023 по 29.02.2024 із зазначенням помісячного розрахунку сум, які підлягали нарахуванню та виплаті; розрахунок розміру пенсії ОСОБА_2 до та після виконання рішення суду із зазначенням усіх складових пенсійної виплати, зокрема основного розміру пенсії, індексації базового ОСНП за 2022 та 2023 роки, інших доплат та підвищень; пояснення щодо розбіжностей між сумами, зазначеними у розрахунку пенсії, та сумами доплати, визначеними у відомостях про виконання судового рішення, з урахуванням доводів, викладених у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 06.07.2026; відомості щодо фактичного виконання рішення суду в частині виплати визначеної суми доплати пенсії у розмірі 22 404,00 грн, із зазначенням дат та сум проведених виплат.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшли письмові пояснення та документи щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30479/24. У поясненнях відповідач зазначив, що на виконання рішення суду ним проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2023 з урахуванням індексації базового ОСНП за 2022 рік у розмірі 2867,73 грн (20483,76 ? 0,1400) та за 2023 рік у розмірі 4600,24 грн (23351,49 ? 0,1970), без обмеження максимальним розміром. Відповідач вказав, що основний розмір пенсії залишився без змін та становить 16387,01 грн (23410,02 ? 70 %). Також зазначив, що всі необхідні параметри судового рішення внесені до відповідного макету в підсистемі ПВП ДКГ.

Щодо заборгованості відповідач зазначив, що за результатами перерахунку визначено доплату за період з 01.03.2023 по 29.02.2024 у розмірі 22404,00 грн, яку обліковано в підсистемі «Реєстр судових рішень». При цьому частина цієї суми вже виплачена позивачу у лютомутравні 2026 року загалом у розмірі 404,00 грн. Також Головне управління зазначило, що неодноразово зверталося до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів для виплати заборгованості та щодо технічного забезпечення належного відображення сум індексації в особистому кабінеті позивача. Відповідач вважає, що рішення суду виконано в частині проведення перерахунку пенсії та визначення сум індексації, а невиплата всієї суми заборгованості пов`язана з порядком фінансування таких виплат за рахунок коштів Державного бюджету України.

Позивач подав заперечення на пояснення відповідача, згідно яких зазначив про неналежне виконання судового рішення в даній справі.

У судовому засіданні позивач заперечував проти затвердження звіту про виконання рішення суду, зазначивши про неналежне виконання відповідачем судового рішення в даній справі.

Представники відповідача у судовому засіданні зазначили, що судове рішення в даній справі виконане відповідачем в частині перерахунку пенсії належним чином. Також, представники відповідачів зазначили про вжиття ГУ ПФУ в Харківській області заходів задля виплат позивачу заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання судового рішення в даній справі. Просили звіт затвердити.

Дослідивши поданий відповідачем звіт та матеріали справи, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року, вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частинами першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до частин першої, другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.

Розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.

Дослідивши надані відповідачем пояснення, розрахунки пенсії та інші документи, суд вважає за необхідне окремо оцінити питання виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30479/24 саме в частині проведення перерахунку пенсії позивача.

Як убачається з рішення суду від 17.02.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було зобов`язано перерахувати з 01 березня 2023 року та виплатити позивачу пенсію з урахуванням сум індексації базового ОСНП за 2022 рік у розмірі 2867,73 грн, виходячи із розрахунку 20483,76 грн х 0,1400, та індексації базового ОСНП за 2023 рік у розмірі 4600,24 грн, виходячи із розрахунку 23351,49 грн х 0,1970, з урахуванням вже виплачених сум.

Таким чином, судовим рішенням були чітко визначені не лише кінцеві суми індексації, які підлягали врахуванню при перерахунку пенсії позивача, але й розрахункові величини, з яких такі суми мали бути визначені.

При цьому необхідність такого перерахунку була зумовлена встановленим судом фактом неправомірного зменшення відповідачем розрахункової величини для визначення розміру індексації та базового ОСНП за 2022 та 2023 роки під час перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023.

Як зазначав позивач у попередніх заявах та поясненнях, під час первісного виконання рішення відповідачем фактично використовувалися інші, зменшені розрахункові величини, а саме 16387,01 грн для визначення індексації за 2022 рік та 19254,74 грн для визначення індексації за 2023 рік. Саме це, на думку позивача, свідчило про неналежне виконання рішення суду.

Водночас, із матеріалів, наданих відповідачем у межах цього розгляду, судом встановлено, що під час останнього проведення перерахунку відповідачем застосовано розрахункові величини, прямо визначені резолютивною частиною рішення суду від 17.02.2025.

Так, для визначення індексації базового ОСНП за 2022 рік відповідачем враховано розрахункову величину 20483,76 грн та коефіцієнт індексації 0,1400. Арифметично результат такого розрахунку становить: 20483,76 грн х 0,1400 = 2867,73 грн.

Саме такий розмір індексації за 2022 рік 2867,73 грн визначений судом у резолютивній частині рішення від 17.02.2025.

Так само при визначенні індексації базового ОСНП за 2023 рік відповідачем враховано розрахункову величину 23351,49 грн та коефіцієнт індексації 0,1970, у результаті чого: 23351,49 грн х 0,1970 = 4600,24 грн.

Отже, і розмір індексації за 2023 рік відповідає безпосередньо визначеному судом у рішенні від 17.02.2025.

Загальний розмір зазначених двох складових індексації становить 7467,97 грн, а саме: 2867,73 грн + 4600,24 грн = 7467,97 грн.

Таким чином, судом встановлено, що при проведенні перерахунку відповідачем враховано саме ті розрахункові величини та саме ті суми індексації, які були визначені рішенням суду і щодо яких виник спір у цій справі.

Крім того, на виконання ухвали суду від 06.08.2026 відповідачем надано розрахунок розміру пенсії позивача до та після виконання рішення суду із зазначенням складових пенсійної виплати.

Зі змісту наданого розрахунку вбачається, що відповідачем визначено розмір пенсії позивача до проведення перерахунку та розмір пенсії після його проведення, при цьому у складі пенсійної виплати після виконання судового рішення відображено суми індексації базового ОСНП за 2022 та 2023 роки у розмірах, визначених судовим рішенням.

Тобто відповідачем не лише зазначено про виконання рішення суду, а й надано розрахункові документи, з яких суд має можливість перевірити, яким чином судове рішення було реалізовано при визначенні нового розміру пенсії позивача.

Суд також враховує, що в наданих поясненнях відповідач посилається на усунення технічних перешкод, які, за його твердженням, існували під час попереднього виконання рішення суду та перешкоджали внесенню до відповідного програмного забезпечення показників, визначених судом. Відповідач повідомив про доопрацювання відповідної підсистеми інформаційно-комунікаційної системи Пенсійного фонду України та внесення необхідних параметрів у ручному режимі до макету судового рішення.

Зазначені обставини узгоджуються з наданими відповідачем розрахунками, оскільки в останньому розрахунку для визначення індексації за 2022 та 2023 роки вже не використано ті зменшені величини 16387,01 грн та 19254,74 грн, які були предметом спору під час попередньої оцінки виконання судового рішення.

Натомість відповідачем застосовано величини 20483,76 грн та 23351,49 грн відповідно, тобто саме ті показники, які були встановлені судом у рішенні від 17.02.2025.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про виконання судового рішення необхідно виходити із його резолютивної частини та встановленого судом способу його виконання. У цьому випадку резолютивна частина рішення від 17.02.2025 містить конкретні показники, які підлягали врахуванню при перерахунку пенсії позивача, а саме 20483,76 грн та 23351,49 грн як розрахункові величини та 2867,73 грн і 4600,24 грн як відповідні суми індексації.

Надані відповідачем матеріали свідчать, що зазначені показники ним враховані при проведенні нового перерахунку, а відтак підстав вважати, що відповідач продовжує здійснювати перерахунок пенсії виходячи зі зменшених розрахункових величин, які були предметом спору у цій справі, судом не встановлено.

При цьому суд зауважує, що сам факт наявності різниці між розміром пенсії до та після виконання судового рішення не свідчить про неналежність проведеного перерахунку, оскільки така різниця обумовлена не лише сумами індексації, визначеними судовим рішенням, але й іншими складовими пенсійної виплати, які підлягають врахуванню відповідно до законодавства та конкретних обставин пенсійної справи.

Водночас, наданий відповідачем розрахунок дозволяє встановити, що суми індексації, визначені судом у рішенні від 17.02.2025, включені до розрахунку пенсії позивача, а перерахунок проведено з 01.03.2023, як це прямо передбачено резолютивною частиною судового рішення.

Щодо періоду, за який відповідачем визначено доплату до пенсії на виконання рішення суду, суд зазначає, що з наданих матеріалів та розрахунків вбачається, що заборгованість за результатами виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30479/24 відповідачем нарахована за період з 01.03.2023 по 29.02.2024.

Разом з тим, судом встановлено, що починаючи з 01.03.2024 розмір пенсії позивача було перераховано та збільшено на підставі іншого судового рішення, яким визначено інший порядок та складові пенсійної виплати. Таким чином, з 01.03.2024 пенсія позивача виплачується у збільшеному розмірі з урахуванням результатів виконання іншого судового рішення.

Отже, нарахування доплати на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30479/24 за період після 29.02.2024 призвело б до подвійного врахування відповідних складових пенсійної виплати, які вже були враховані при проведенні перерахунку пенсії на виконання іншого судового рішення.

За таких обставин суд погоджується з визначеним відповідачем періодом проведення доплати на виконання рішення у цій справі з 01.03.2023 по 29.02.2024, оскільки саме за цей період підлягає визначенню різниця між належним та фактично виплаченим розміром пенсії з урахуванням встановлених цим рішенням суду сум індексації.

Таким чином, за результатами дослідження наданих відповідачем матеріалів суд доходить висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30479/24 в частині зобов`язання провести перерахунок пенсії позивача з 01.03.2023 із врахуванням індексації базового ОСНП за 2022 рік у розмірі 2867,73 грн та за 2023 рік у розмірі 4600,24 грн відповідачем виконано.

Утім, суд зазначає, що ГУ ПФУ в Харківській області не заперечується, що ним не виплачено позивачу нараховану суму пенсії на виконання судового рішення у цій справі.

При цьому, суд наголошує, що невиплата позивачу нарахованої пенсії, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення ЄСПЛ у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року).

За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі Шмалько проти України, суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.

Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.

Також така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції, а також в ухвалах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 тощо

Відповідно до ч. 9 ст.382-3 КАС України суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку, загальний розмір доплати до пенсії, нарахованої на виконання рішення суду, становить 22 404,00 грн. Водночас матеріалами справи підтверджується, що частину зазначеної суми в розмірі 404,00 грн позивачу вже виплачено. Отже, станом на час розгляду справи невиплаченою залишається сума доплати до пенсії у розмірі 22000,00 грн.

Інших відомостей матеріали справи не містять.

Положеннями ч.ч.2 та 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України (обов`язковість судових рішень).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 05.06.2012 року №4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган; державні підприємство, установа, організація.

Відповідно до ч.1 ст. 7 вказаного Закону виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Так, положеннями Закону України Про виконавче провадження визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно із до ч.3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).

Також, засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95).

Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

Таким чином, судом встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/30479/24 виконано відповідачем лише в частині проведення належного перерахунку пенсії позивача із застосуванням визначених судом розрахункових величин та сум індексації.

Водночас визначена за результатами перерахунку доплата у розмірі 22 404,00 грн у повному обсязі позивачу не виплачена, фактично виплачено лише 404,00 грн.

Отже, з огляду на те, що рішення суду передбачало як проведення перерахунку, так і виплату належних позивачу сум, суд дійшов висновку про його часткове виконання. За таких обставин поданий відповідачем звіт не підтверджує повного виконання судового рішення та не підлягає затвердженню.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд 2-й поверх ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від від 17.02.2025 по справі №520/30479/24 доплату пенсії (різницю в пенсії) у розмірі 22 000,00 грн (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 253, 256, 374, 383 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) від 29.05.2026 про виконання рішення суду у справі №520/30479/24, поданий на виконання ухвали від 08.04.2026.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 3 під`їзд 2-й поверх ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 по справі №520/30479/24 доплату пенсії (різницю в пенсії) у розмірі 22 000,00 грн (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 02 вересня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ