Рішення № 139410123, 02.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 вересня 2026 р. № 520/24541/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку ст. 287 КАС України за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Кооперативна, буд. 12/14, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61003, код ЄДРПОУ 44045454) про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Аршавою І. Я. про стягнення виконавчого збору від 29.07.2026 у рамках виконавчого провадження ВП № 81545260;

- зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого: АДРЕСА_3 , - неправомірно стягнуті кошти в сумі 3700 грн (три тисячі сімсот гривень).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постанова головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору від 29.07.2026 № 81545260 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 відкрито провадження у справі №520/24541/26, з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від представника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано відзив, в якому відповідач не погоджується з доводами відзиву та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

ІНФОРМАЦІЯ_2 винесена постанова від 04.03.2026 № 439-1п про порушення ОСОБА_1 ч. 3 ст.210-1 кодексу України про адміністративні правопорушення.

Головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Аршавою Іриною Яківною розглянуто заяву про примусове виконання постанови № 439 III, виданої 04.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №81545260 від 20.07.2026 щодо ОСОБА_1 .

Цією ж постановою від 20.07.2026, у рамках вказаного виконавчого провадження ВП №81545260 головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Аршавою І. Я. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 3400,00 грн.

Головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Аршавою І. Я. 21.07.2026 ВП № 81545260 винесена постанова про арешт коштів боржника, - ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», 24.07.2026 звернувся до Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з вимогою про повернення виконавчого документу стягувану без виконання у зв`язку з відсутністю адміністративного правопорушення з боку ОСОБА_1 .

Головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Аршавою І.Я, винесена постанова ВП № 81545260 від 20.07.2026 про повернення виконавчого документу стягувану.

Цією ж постановою від 29.07.2026, у рамках виконавчого провадження ВП № 81545260 головним державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Аршавою І. Я. винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 3400,00 грн. з ОСОБА_1 , які були стягнуті із його особистого рахунку.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою державного виконавця, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актам.

Статтею 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 27 вказаного Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За змістом частини п`ятої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частинами 2 та 3 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Крім того, пункт 1 частини п`ятої вказаної статті передбачає, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Аналіз наведеного свідчить про те, що виконавчий збір стягується при відкритті виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору.

Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави суду вважати, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Відтак, за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

З матеріалів виконавчого провадження №81545260 встановлено, що державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання виконавчого документу на підставі заяви про примусове виконання постанови № 439 III, виданої 04.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Враховуючи викладене, у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у постанові від 20.07.2026 про стягнення виконавчого збору, тому така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до вказаного пункту у постанові про повернення виконавчого документу стягувача виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору тим самим законодавець підтверджує, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми.

При стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Така позиція суду відповідає правій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.04.2018 у справі № 761/11524/15-ц (провадження № 61-1788св17) та позиції Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 (провадження № 11-445апп19).

Відповідно до Закону № 1404-VIII виконавчий збір підлягає стягненню в порядку та розмірі, визначеному цим Законом, який встановлює право державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору лише після закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа.

Суд зазначає, що виконавчий документ, на підставі якого з позивача стягнуто виконавчий збір винесено помилково, а отже позивач не має нести будь-який тягар відповідальності, оскільки наведене не відповідає ні меті, ні завданню Закону України "Про виконавче провадження".

Беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови від 29.07.2066 ВП № 81545260 про стягнення виконавчого збору.

У зв`язку із тим, що судом визнано протиправною постанову про стягнення виконавчого збору від 29.07.2066 ВП № 81545260, також є обґрунтованими позовні вимоги про повернення ОСОБА_1 неправомірно стягнуті кошти в сумі 3700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-258, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Кооперативна, буд. 12/14, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61003, код ЄДРПОУ 44045454) про визнання протиправною, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Аршавою І. Я. про стягнення виконавчого збору від 29.07.2026 у рамках виконавчого провадження ВП № 81545260.

Зобов`язати Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого: АДРЕСА_3 , - неправомірно стягнуті кошти в сумі 3700 грн (три тисячі сімсот гривень).

Рішення набирає законної сили у порядку та строк, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 02.09.2026.

Суддя О.М. Шляхова