Рішення № 139410107, 02.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 р. № 520/11770/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, буд.4, м.Харків, 61003, ЄДРПОУ 40214227) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області Гвоздович Аліни Ігорівни про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82188975 від 03.12.2025;

- зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про ухвалення державним реєстратором прав на нерухоме майно протиправного рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій на частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач уважає свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 18.05.2026 відкрито спрощене провадження у справі відповідно до ст. 262 КАС України та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена сторонам до їхніх електронних кабінетів через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою правову позицію обґрунтував відсутністю можливості вчинити дії, спрямовані на отримання відомостей від бюро технічної інвентаризації, які знаходяться на окупованій території, а також відсутністю у державних реєстраторів під час дії воєнного стану доступу до державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Розгляд справи здійснюється з урахуванням надмірного навантаження в Харківському окружному адміністративному суді, а також з урахуванням днів перебування судді у щорічній відпустці у період з 06.07.2026 по 20.07.2026 та з 10.08.2026 по 23.08.2026 включно.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Позивачка є громадянкою України, має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25.11.2022 №6332-5002346631.

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.07.1994, зареєстрованого у реєстрі за № 5-1879 (спадкова справа № 32-1993), позивач є власницею частки домоволодіння (16/100), на праві спільної сумісної власності, у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.33-34).

Право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстровано за позивачем Донецьким міським бюро технічної інвентаризації 23.04.1996, про що є запис у реєстровій книзі № 46 Д.К(16) під реєстровим № 2759 (а.с.35).

21.11.2025 позивач звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Харківської міської ради із заявою про державну реєстрацію права власності на зазначену частку домоволодіння, якій присвоєно реєстраційний номер 70089276. До матеріалів заяви позивачем долучено копії свідоцтва про право на спадщину за законом, технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду, план земельної ділянки, план будівлі, експлікацію до плану будинку, характеристику будівель та споруд.

Під час розгляду цієї заяви державним реєстратором на виконання пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" направлено запит на адресу Донецької обласної державної військової адміністрації щодо надання інформації про підтвердження права власності позивача на зазначений об`єкт нерухомого майна. Водночас, заяву позивачки 25.11.2025 було залишено без руху.

Листом від 27.11.2025 №6/3116/0/41-25/05.1 державного реєстратора було повідомлено, що населені пункти Донецького району Донецької області включені до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2024 №1085-р (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.02.2022 №117-р). За повідомленням адміністрації, правовстановлюючі документи на житло, ордери про надання/обмін житла, його приватизацію, договори купівлі-продажу на зберігання до державного архіву Донецької області не надходять. Відтак, надати інформацію щодо реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Водночас відповідачем на адресу Міністерства юстиції України було направлено лист з проханням надати роз`яснення щодо алгоритму дій в подібних ситуаціях.

Міністерством юстиції повідомлено, що в окресленому випадку подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

На підставі отриманої інформації, керуючись п.4,5 частини 1 статті 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відповідачем прийнято рішення від 03.12.2025 №82188975 про відмову в проведенні реєстраційних дій на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.36).

Не погодившись із прийнятою відмовою державного реєстратора, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України від 01.07.2004 р "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV ( далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини статті 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За приписами статті 3 Закону № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 6 даного Закону визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

За змістом наведеної норми державний реєстратор вправі запитувати лише ту інформацію, яка необхідна для реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (ч.8 ст.18 Закону №1952-IV).

За правилами пункту 1 статті 20 Закону України № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Як встановлено статтею 23 Закону №1952-IV, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути залишено без руху державним реєстратором виключно у таких випадках: 1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; 2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Статтею 24 Закону № 1952-IV визначено вичерпний перелік підстав для здійснення відмови у державній реєстрації права.

Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, крім випадків, визначених цим Законом; 6-1) встановлення факту застосування санкцій відповідно до Закону України "Про санкції", які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього право набувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим право набувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію, оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці); 14) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім випадків, визначених законом, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; 15) у Державному реєстрі прав відсутня державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості - у разі державної реєстрації переходу спеціального майнового права, іншого речового права, обтяження на об`єкт незавершеного будівництва (крім об`єктів незавершеного будівництва, на які зареєстровано право власності), майбутній об`єкт нерухомості; 16) заява про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості містить відомості не про всі майбутні об`єкти нерухомості у складі подільного об`єкта незавершеного будівництва; 17) не визначено чи визначено не в повному обсязі майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки, - у разі первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості, які є частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва; 18) наявні зареєстровані спеціальні майнові права на майбутні об`єкти нерухомості, що є складовою частиною подільного об`єкта незавершеного будівництва, - у разі державної реєстрації речового права або обтяження на подільний об`єкт незавершеного будівництва, крім зміни замовника будівництва відповідно до закону, обтяження майна іпотекою відповідно до Закону України Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю; 19) у Державному реєстрі прав відсутні відомості про право власності/право користування земельною ділянкою замовника будівництва (крім випадків, якщо відповідно до закону виконання будівельних робіт може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою) у разі: державної реєстрації спеціального майнового права на неподільний/подільний об`єкт незавершеного будівництва; первинної державної реєстрації спеціального майнового права на майбутні об`єкти нерухомості; державної реєстрації спеціального майнового права на майбутній об`єкт нерухомості у зв`язку з його першим відчуженням; 20) не дотримано вимоги, визначені статтею 27-2 цього Закону.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 затверджено "Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Порядок №1127). Цей порядок визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 23 Порядку №1127, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Зазначене також кореспондується з вимогами до оформлення рішень державним реєстраторами прав на нерухоме майно, які затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 21.11.2016 за № 3276/5.

Отже система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону №1952-IV, запроваджена в Україні з 01 січня 2013 року. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон про державну реєстрацію не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях. Тобто, до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного Бюро технічної інвентаризації.

Аналізуючи наведені приписи чинного законодавства, суд висновує, що рішення державного реєстратора повинно містити, зокрема, вичерпний та обґрунтований перелік обставин, які стали передумовою для відмови у проведенні реєстраційних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови в проведенні реєстраційних дій стала неможливість встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження за поданими документами. Зокрема, зі спірного рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій від 03.12.2025 №82188975 вбачається, що державному реєстратору не вдалося отримати відомостей з реєстру прав власності на житловий будинок за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Набережна, буд.44 у зв`язку з їхньою відсутністю, та не можливістю отримати інформацію від бюро технічної інвентаризації на паперових носіях інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року, у зв`язку з їхньою втратою внаслідок воєнних дій.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на підтвердження наявності права на вчинення реєстраційних дій, до заяви від 21.11.2025 додано свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.07.1994, реєстраційне посвідчення від 23.04.1996, технічний паспорт на будинок з доданими планом земельної ділянки, планом будівлі, експлікацією до плану будинку, характеристиками будівель та споруд.

Верховний Суд у постанові від 29.06.2026 у справі №200/5158/25 в аналогічних спірних правовідносинах виснував про обов`язковість надання державним реєстратором повної оцінки наданим заявником документам з метою встановлення права заявника на вчинення реєстраційних дій.

"Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Крім того, обов`язок державного реєстратора запитувати від органів влади, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, не є безумовними.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV такий обов`язок у державного реєстратора виникає лише в разі, якщо заявником не було подано документів, які містять інформацію, необхідну для державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року.

За змістом наведеної норми державний реєстратор вправі запитувати лише ту інформацію, яка необхідна для реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року".

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права суд враховує висновки викладені у постановах Верховного Суду.

Так, право власності позивача на частку житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину від 29.07.1994 № 5-1879 (спадкова справа №32-1993г.), реєстраційним посвідченням від 23.04.1996 (а.с.33-35).

Відтак, позивачем надані докази, що підтверджують факт внесення до попередніх систем обліку, які існували до початку функціонування Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Держреєстру прав) права власності на вказане майно, що виникло до 01 січня 2013 року.

Натомість, вчиняючи перевірку заявлених обставин, державним реєстратором надіслано запит до Донецької обласної військової адміністрації, яка підтвердила відсутність можливості надати інформацію (яка зберігалась в Бюро технічної інвентаризації на паперових носіях) у зв`язку з проведенням воєнних дій, окупацією території, на якій розташоване нерухоме майно.

Однак в порушення вимог пункту 3 частини третьої статті 10 та частини першої статті 24 Закону № 1952-IV державний реєстратор не надав оцінку поданим позивачем документам; не з`ясував чи містять вони інформацію необхідну для державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, чи відповідають вони встановленим вимогам, чи існують суперечності між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження; чи дають змогу подані позивачем документи встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.

Також суд звертає увагу сторін, що нормами статті 11 Закону України від 15.04.2014 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII визначено, що на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із зазначеним, оскаржуване рішення державного реєстратора є таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується зобов`язальної частини позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частини третьої-четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм вбачається, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судовим розглядом було встановлено, що відповідачем не було надано належну оцінку повноті наданого пакету документів на підтвердження наявності права позивачки на державну реєстрацію права.

Без з`ясування уповноваженою законом особою відповідності поданих на державну реєстрацію документів їх відповідності встановленим вимогам та дотримання інших вимог Закону № 1952-IV рішення про зобов`язання відповідача здійснити таку реєстрацію є передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, буд.4, м.Харків, 61003, ЄДРПОУ 40214227) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82188975 від 03.12.2025.

Зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.11.2025 щодо реєстрації права власності частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН