Рішення № 139407665, 02.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/21778/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та позиція позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він-Вуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, у якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000076/1 від 26 березня 2025 року.

2. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці № UA101020/2025/000409 від 26 березня 2025 року.

3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6 056,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач під час митного оформлення партії клеєної березової фанери виробництва компанії Estonian Plywood AS (Естонія) за електронною митною декларацією № 25UA101020009574U8 від 26 березня 2025 року надав повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Декларант визначив митну вартість товару за основним методом: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Подані комерційні, транспортні та банківські платіжні документи містили вичерпні відомості про кількісні характеристики товару та його фактично сплачену договірну ціну (17 705,32 євро на умовах FCA Viruvere).

Позивач зазначає, що митний орган безпідставно поставив під сумнів заявлену числову величину митної вартості, пославшись на дані інформаційної бази щодо оформлення подібних товарів за вищою ціною та формальні зауваження щодо строку оплати за проформою-інвойсом і мови складання експортної декларації. На переконання позивача, здійснення банківської оплати пізніше дати, вказаної у проформі-інвойсі, але в межах чинного зовнішньоекономічного контракту та в повному обсязі не спростовує факт досягнення домовленості про ціну товару. Складання експортної декларації мовою країни відправника за наявності уніфікованих міжнародних граф та тотожних числових даних також не є законною підставою для відмови в застосуванні основного методу.

ІІ. Позиція відповідача

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Митний орган зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару спрацювала автоматизована система аналізу ризиків через те, що заявлена декларантом ціна була нижчою за рівень цін на схожі товари за базою даних АСМО «Інспектор».

Крім того, посадовими особами митниці виявлено розбіжності у поданих документах. За умовами проформи-інвойсу № EPW-009784 від 06 березня 2025 року строк повної оплати встановлювався на 06 березня 2025 року, тоді як банківську платіжну інструкцію № 10 сформовано лише 17 березня 2025 року. Також відповідач вказав, що копію експортної митної декларації країни відправлення № 25EE4100E0033242B9 від 19 березня 2025 року викладено естонською мовою без офіційного перекладу на одну з офіційних мов Світової організації торгівлі, що позбавило митницю можливості перевірити наведені в ній дані. На підставі цих зауважень митний орган дійшов висновку про неможливість застосування основного методу та здійснив коригування митної вартості за другорядним методом 2б (за ціною договору щодо подібних товарів) за декларацією № 24UA100380339638U7 від 01 жовтня 2024 року, встановивши вартість на рівні 1054,61 євро за кубічний метр.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) на підставі статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи скористалися своїми процесуальними правами: позивач виклав свою позицію у позовній заяві, відповідач надіслав відзив разом із належно засвідченими копіями матеріалів митного оформлення. З огляду на характер спору та достатність письмових доказів суд ухвалив рішення в порядку письмового провадження.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Він-Вуд» (покупець) та компанією Estonian Plywood AS (Естонія, продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу № 15/08 від 15 серпня 2023 року. Предметом контракту є постачання клеєної фанери на умовах, визначених у специфікаціях, замовленнях та проформах-інвойсах.

На виконання умов контракту продавцем виставлено проформу-інвойс № EPW-009784 від 06 березня 2025 року та остаточний комерційний інвойс (рахунок-фактуру) № EPW-008666 від 19 березня 2025 року на загальну суму 17 705,32 євро за партію клеєної березової фанери торговельної марки ESTPLY загальним об`ємом 30,484 кубічних метрів на умовах поставки FCA Viruvere (Естонія).

Згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті № 10 від 17 березня 2025 року позивач перерахував на банківський рахунок продавця Estonian Plywood AS кошти в сумі 17 705,32 євро з призначенням платежу: оплата за фанеру згідно з контрактом № 15/08 від 15.08.2023 та проформою-інвойсом № EPW-009784 від 06.03.2025. Отже, вартість товару оплачена позивачем у повному обсязі (100%) до моменту його митного оформлення в Україні.

Транспортування товару здійснювалося автомобільним транспортом за міжнародною товарно-транспортною накладною CMR б/н від 19 березня 2025 року згідно з договором про перевезення № 13/03 від 13 березня 2025 року. Вартість транспортно-експедиційних послуг склала відповідну суму згідно з рахунком № ПФ000000237 від 19 березня 2025 року та довідкою про транспортні витрати від 19 березня 2025 року.

26 березня 2025 року декларант позивача подав до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир-Центральний» Житомирської митниці електронну митну декларацію, зареєстровану за № 25UA101020009574U8, заявивши митну вартість товару за основним методом на рівні фактичної вартості операції.

До митної декларації декларантом додано повний комплект первинних документів: зовнішньоекономічний договір № 15/08 від 15.08.2023; рахунок-фактуру (інвойс) № EPW-008666 від 19.03.2025; рахунок-проформу № EPW-009784 від 06.03.2025; пакувальний лист № EPW-007701 від 19.03.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті № 10 від 17.03.2025; міжнародну накладну CMR від 19.03.2025; договір про надання транспортних послуг та довідку про транспортні витрати від 19.03.2025; експортну митну декларацію країни відправлення № 25EE4100E0033242B9 від 19.03.2025; експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-503 від 26.03.2025.

26 березня 2025 року Житомирська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000076/1, яким визначила митну вартість за другорядним методом 2б (вартість операції щодо подібних товарів) та видала Картку відмови в прийнятті митної декларації № UA101020/2025/000409.

Товар випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією № 25UA101020009749U4 від 26 березня 2025 року зі сплатою податків за скоригованою митною вартістю під надання фінансової гарантії (розмір різниці митних платежів склав 118 614,01 грн). Не погоджуючись із рішенням про коригування та карткою відмови, позивач оскаржив їх до суду.

V. Нормативно-правове обґрунтування та оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів визначається декларантом або уповноваженою ним особою згідно з положеннями цього Кодексу. За приписами частини другої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України визначено обов`язковий принцип послідовного застосування методів визначення митної вартості: кожний наступний метод застосовується лише тоді, коли митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору застосовується в обов`язковому порядку, якщо немає визначених законом вичерпних підстав для відмови в його застосуванні.

Вичерпний перелік обов`язкових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, закріплено в частині другій статті 53 Митного кодексу України. До них належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа, пакувальні та вантажні відомості, транспортні документи, а також банківські платіжні документи, якщо рахунок оплачено.

За змістом частин першої, другої та шостої статті 54 і частини першої статті 55 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості полягає у перевірці числового значення заявленої вартості. Митний орган має право вимагати додаткові документи та застосовувати другорядні методи виключно за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей або неповноти числових складових ціни, які декларант об`єктивно не спростував.

Оцінюючи доводи відповідача щодо наявності розбіжностей у документах, суд зазначає таке.

Щодо зауваження митниці про здійснення банківського платежу 17 березня 2025 року замість 06 березня 2025 року, суд наголошує, що здійснення перерахування коштів пізніше орієнтовної дати, наведеної в рахунку-проформі, але в межах строку дії зовнішньоекономічного контракту (дійсного до 31 грудня 2025 року) та до подання митної декларації, не є розбіжністю у розумінні статті 54 Митного кодексу України. Проформа-інвойс є попереднім комерційним документом, який фіксує намір та реквізити для оплати, тоді як факт реальної оплати повної вартості товару підтверджено банківською платіжною інструкцією № 10 від 17 березня 2025 року та остаточним інвойсом № EPW-008666 від 19 березня 2025 року. Сума фактично сплачених коштів у розмірі 17 705,32 євро повністю збігається з вартістю товару в усіх товаросупровідних документах.

Цей висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 20 червня 2023 року у справі № 380/1221/20, від 13 листопада 2025 року у справі № 420/9971/24 та від 31 липня 2024 року у справі № 815/2564/18 Верховний Суд зазначив, що незначна різниця між датою складання проформи та фактичною датою банківського платежу за наявності підтвердження оплати 100% вартості товару не спростовує дійсності ціни договору та не може бути підставою для відмови у застосуванні основного методу.

Щодо відсутності перекладу експортної декларації країни відправлення № 25EE4100E0033242B9 від 19 березня 2025 року, суд звертає увагу на те, що зазначена декларація складена за уніфікованою міжнародною формою митної декларації Європейського Союзу, містить чітко ідентифіковані графи, літерно-цифрові коди, найменування сторін латиницею, коди класифікації товарів та однозначні числові показники вартості та ваги партії фанери, які повністю корелюють з даними української митної декларації.

У постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17 Верховний Суд виклав правовий висновок, відповідно до якого подання експортної декларації країни відправника мовою цієї країни за наявності стандартних уніфікованих граф і числових даних не перешкоджає митному контролю та не свідчить про наявність непереборних розбіжностей у митній вартості.

Щодо спрацювання системи аналізу ризиків та наявності в базі даних митниці відомостей про вищий рівень цін на фанеру, суд наголошує, що цінова інформація автоматизованих систем є лише підставою для здійснення контрольних процедур, але не є самостійним доказом недостовірності заявленої декларантом ціни конкретної господарської операції. Митні органи не наділені повноваженнями здійснювати автоматичне вирівнювання цін до середньостатистичного рівня без встановлення реальних дефектів у первинних документах імпортера.

Відповідна правова позиція є незмінною у судовій практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 липня 2020 року у справі № 809/1734/16, від 10 червня 2021 року у справі № 815/6854/17 та від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19, де зазначається, що різниця між рівнем заявленої декларантом вартості та рівнем митної вартості подібних товарів в автоматизованій системі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не є підставою для коригування митної вартості за другорядними методами.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункти 7071) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування» (good governance). Державні органи повинні діяти своєчасно, належним чином і послідовно, а ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а не перекладатися на приватну особу.

Крім того, у рішеннях у справах «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та 37943/06) та «Серков проти України» (заява № 39766/05) ЄСПЛ наголосив на вимогах правової визначеності: правові норми та процедури їх правозастосування органами влади мають бути передбачуваними для платників податків. У справах «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04) та «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» ЄСПЛ акцентував на дотриманні справедливого балансу та пропорційності між вимогами публічного інтересу та захистом прав власності за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Житомирська митниця не довела перед судом наявності об`єктивних підстав для сумніву в достовірності заявленої позивачем ціни договору, не довела неповноти числових складових митної вартості та не надала належних доказів неможливості застосування основного (першого) методу. За таких обставин оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000076/1 та Картка відмови № UA101020/2025/000409 є протиправними й підлягають скасуванню, а позовні вимоги: повному задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок згідно з платіжним документом, наявним у матеріалах справи. Зазначена сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці.

Керуючись статтями 2, 9, 7277, 90, 139, 241246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Вуд» (код ЄДРПОУ 43786487; місцезнаходження: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, буд. 84) до Житомирської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44005610; місцезнаходження: 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Перемоги, буд. 25) про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення судових витрат задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів № UA101020/2025/000076/1 від 26 березня 2025 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці № UA101020/2025/000409 від 26 березня 2025 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Вуд» (код ЄДРПОУ 43786487) за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (код ЄДРПОУ 44005610) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

02.09.26