Рішення № 139407663, 02.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/19921/25

категорія 111031101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, у якому просить:

1. визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області: № 21390-07 від 14 червня 2017 року на суму 5 908,18 грн, № 0039196-5113-0608 від 04 квітня 2018 року на суму 13 720,00 грн, № 0115901-5113-0605 від 20 травня 2019 року на суму 15 962,00 грн, № 0037764-5133-0608 від 01 квітня 2020 року на суму 7 156,70 грн та № 0210472-2406-0608 від 28 квітня 2021 року на суму 37 124,75 грн;

2. стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач у період з 08.09.2011 по 20.06.2017 був власником комплексу (дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки) загальною площею 857,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача на вказаний об`єкт було припинено 20 червня 2017 року у зв`язку з його відчуженням. Проте відповідач протиправно нарахував позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні періоди 2016-2020 років на загальну суму 79 871,63 грн та виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що в силу вимог підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України після відчуження майна обов`язок зі сплати податку у нього припинився, а тому нарахування податку за 2018-2020 роки та за весь 2017 рік є протиправним. Крім того, податкові повідомлення-рішення за 2016-2019 роки позивачу взагалі не вручалися, а рішення за 2020 рік було надіслано за неактуальною адресою, за якою позивач не проживав.

ІІ. Позиція відповідача (відзив на позовну заяву)

Головне управління ДПС у Житомирській області надало відзив на позовну заяву, у якому просило відмовити в задоволенні позову повністю. Відповідач зазначив, що нарахування податку на нерухоме майно здійснювалося на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру фізичних осіб платників податків. Оскільки позивач не подавав заяви про проведення звірки даних у порядку підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, грошові зобов`язання стали узгодженими. Відповідач також пояснив, що документальне підтвердження направлення податкових повідомлень-рішень за 2016-2019 роки надати неможливо у зв`язку зі знищенням документів після спливу 5-річного терміну зберігання відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, а податкове повідомлення-рішення від 28.04.2021 № 0210472-2406-0608 було правомірно надіслано за податковою адресою платника, наявною на той час у базі даних контролюючого органу.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2011 № 4579 набув право власності на комплекс (дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки) загальною площею 857,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 438448495 від 06.08.2025 право приватної власності позивача на зазначений об`єкт нерухомого майна припинено 20 червня 2017 року у зв`язку з його відчуженням іншій особі.

11 липня 2025 року позивач отримав витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 11.07.2025 № 98207092, з якого дізнався про зареєстроване Головним управлінням ДПС у Житомирській області обтяження у вигляді податкової застави на суму 93 901,23 грн на підставі акта опису майна від 22.10.2024 № 1833/06-30-13-02.

У відповідь на адвокатський запит листом від 30 липня 2025 року № 281/К/06-30-13-02-02 Головне управління ДПС у Житомирській області повідомило, що за вказаний комплекс за податкові (звітні) періоди 2016-2020 років позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 21390-07 від 14.06.2017 на суму 5 908,18 грн (за 2016 рік);

№ 0039196-5113-0608 від 04.04.2018 на суму 13 720,00 грн (за 2017 рік);

№ 0115901-5113-0605 від 20.05.2019 на суму 15 962,00 грн (за 2018 рік);

№ 0037764-5133-0608 від 01.04.2020 на суму 7 156,70 грн (за 2019 рік);

№ 0210472-2406-0608 від 28.04.2021 на суму 37 124,75 грн (за 2020 рік).

Загальна сума нарахованих податкових зобов`язань становить 79 871,63 грн.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів надіслання та вручення позивачу податкових повідомлень-рішень за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки. Щодо податкового повідомлення-рішення від 28.04.2021 № 0210472-2406-0608 відповідачем надано копію поштового конверта про направлення за адресою: АДРЕСА_2 , яка повернулася без вручення адресату, тоді як зареєстрованим місцем проживання позивача з 23.10.2013 є: АДРЕСА_3 .

V. Нормативно-правове обґрунтування, оцінка суду, практика ВС та ЄСПЛ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із таких положень законодавства та висновків судової практики.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Особливості оподаткування у разі зміни власника нерухомості чітко врегульовані підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України, відповідно до якого у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт, а для нового власника починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 лютого 2024 року у справі № 440/9997/22 сформулював правовий висновок, відповідно до якого приписи статті 266 ПК України імперативно зобов`язують податковий орган обчислювати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виключно на підставі достовірних та актуальних даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Нарахування податку фізичній особі за періоди після припинення її права власності на об`єкт нерухомості є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 червня 2022 року у справі № 826/15940/18 та від 27 листопада 2018 року у справі № 804/9058/16, де зазначено, що відчуження об`єкта нерухомості тягне безумовне припинення обов`язку зі сплати податку у відчужувача з 1-го числа місяця, в якому відбувся перехід права власності.

Як беззаперечно підтверджено матеріалами справи, право власності позивача на комплекс нежитлових будівель у с. Троянів площею 857,5 кв.м припинено 20 червня 2017 року. Відомості про припинення права власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак у 2018, 2019 та 2020 роках позивач узагалі не був власником зазначеного майна, а тому не був і не міг бути суб`єктом та платником податку на нерухоме майно щодо цього об`єкта. Нарахування відповідачем податку за 2018, 2019 та 2020 роки на суму понад 60 тис. грн є грубим порушенням статті 266 ПК України.

Крім того, за 2017 рік податок підлягав обчисленню лише за 5 місяців (з 01.01.2017 по 01.06.2017), тоді як відповідач нарахував податок за весь 2017 рік у повній річній сумі.

Згідно з позицією Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 819/1785/17, рішення податкового органу, в якому недійсну частину неможливо виокремити через помилковість вихідних розрахункових даних контролюючого органу, є протиправним та підлягає скасуванню в цілому.

Щодо процедури надіслання податкових повідомлень-рішень суд враховує положення статті 42 ПК України, якими встановлено обов`язок контролюючого органу направляти ППР за належною податковою адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суб`єкт владних повноважень не надав жодних доказів складення та направлення оскаржуваних ППР за 2016-2019 роки, а посилання на знищення таких доказів через сплив строку зберігання не звільняє відповідача від обов`язку доказування правомірності своїх дій за частиною другою статті 77 КАС України.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини та правову доктрину, які відповідно до статті 6 КАС України є орієнтиром правосуддя.

У рішенні у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та 37943/06, п. 50-51) ЄСПЛ наголосив, що будь-яке втручання органу влади у майнові права особи має ґрунтуватися на положеннях закону, який відповідає вимогам правової визначеності та передбачуваності. Стягнення податків за відсутності встановленого законом об`єкта оподаткування становить свавільне позбавлення майна у порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, п. 70-71) ЄСПЛ констатував, що принцип «належного урядування» забороняє державі перекладати на приватну особу тягар власних прорахунків або неналежного ведення обліку державних реєстрів.

За таких обставин усі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, винесеними за відсутності об`єкта оподаткування та з порушенням встановленої законом процедури, а тому підлягають скасуванню у повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову судовий збір у розмірі 968,96 грн, сплачений позивачем за квитанцією від 08.08.2025, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_4 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (код ЄДРПОУ 44096781; адреса: 10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, буд. 7) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області: № 21390-07 від 14 червня 2017 року; № 0039196-5113-0608 від 04 квітня 2018 року; № 0115901-5113-0605 від 20 травня 2019 року; № 0037764-5133-0608 від 01 квітня 2020 року; № 0210472-2406-0608 від 28 квітня 2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (код ЄДРПОУ 44096781) судовий збір у сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Липа

02.09.26