Ухвала суду № 139407476, 02.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову у забезпеченні позову)

02 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/29054/26

категорія 113050100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними дії Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, щодо проведення перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.11.2025 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (Витяг № 75/25/7156/В), розпочатої на підставі повідомлення від 21.07.2026 №6974/03-19/2026.

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову, в якому просить:

зупинити дію повідомлення Центру оцінювання функціонального стану особи від 21.07.2026 № 6974/03-19/2026 про перевірку обґрунтованості рішення експертної команди щодо встановлення інвалідності - до набрання законної сили рішенням суду в цій справі;

заборонити Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (код ЄДРПОУ 03191673), на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.11.2025 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (Витяг № 75/25/7156/В), а також приймати за результатами такої перевірки будь-які рішення щодо скасування, зміни або формування нового рішення стосовно ОСОБА_1 - до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що наслідки прийняття відповідачем рішення про скасування рішення від 19.11.2025 є невідворотними і не усуваються самим лише подальшим рішенням суду. Скасування рішення про встановлення інвалідності тягне негайне припинення виплат, усуває підстави для звільнення від призову. Наслідки, які можуть настати внаслідок призову, адже він має стійкі виражені порушення функцій організму та переніс численні хірургічні втручання, є непоправними у прямому розумінні і не можуть бути усунені жодним подальшим судовим рішенням. Будь-яка затримка створює для позивача ризик автоматичного скасування рішення, без розгляду по суті.

Згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, враховуючи достатність наявних у матеріалах провадження доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.

За положеннями статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатись виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Слід зазначити, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась із такою заявою, позовним вимогам.

Разом із тим, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматись у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, із урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.

За змістом частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п.4 ст.19 КАСУ індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Нормативно-правовий акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Тобто, обов`язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

У заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію повідомлення Центру оцінювання функціонального стану особи від 21.07.2026 № 6974/03-19/2026 про перевірку обґрунтованості рішення експертної команди щодо встановлення інвалідності - до набрання законної сили рішенням суду в цій справі та заборонити Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", на яку покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.11.2025 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (Витяг № 75/25/7156/В), а також приймати за результатами такої перевірки будь-які рішення щодо скасування, зміни або формування нового рішення стосовно ОСОБА_1 - до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 липня 2026 року відповідач надіслав позивачу "Повідомлення про перевірку обґрунтованості рішення ЕК щодо встановлення інвалідності" №6974/03-19/2026.

У повідомленні зазначено, що на виконання постанови слідчого від 12.07.2026 "Про залучення спеціалістів", у кримінальному провадженні №12025060490000260 "буде проведена перевірка обґрунтованості рішення прийнятого ЕК щодо встановлення Вам групи, причини, строку інвалідності", під час якої "буде здійснено комісійний аналіз документів вашої медико-експертної справи".

Тобто, у вказаному листі відповідач лише повідомляє особу про проведення перевірки. Вказане повідомлення не встановлює, не змінює і не припиняє прав чи обов"язків позивача, а лише має інформаційний характер, відтак не має ознак акта індивідуальної дії.

Враховуючи, що лист-повідомлення відповідача від 21.07.2026 не є актом індивідуальної дії, підстави для зупинення його дії відсутні, оскільки це суперечитиме вимогам КАСУ.

Також, як слідує з повідомлення відповідача від 21.07.2026, перевірка призначена на виконання постанови слідчого від 12.07.2026 "Про залучення спеціалістів", у кримінальному провадженні №12025060490000260.

Отже, відповідач не самостійно ініціював перевірку і не здійснює її лише на підставі листа. Юридичною підставою проведення перевірки є постанова слідчого у кримінальному провадженні, яка не є предметом спору у даній справі.

Фактично заборонивши Державній установі "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 19.11.2025 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності (Витяг № 75/25/7156/В) суд перешкоджатиме слідству, що є в межах розгляду даної справи є недопустимим.

Забезпечення позову вказаним шляхом фактично унеможливить виконання постанови слідчого, оскільки саме з цієї постанови випливає обов"язок відповідача провести перевірку.

Разом з тим, адміністративний суд не наділений повноваженнями перевіряти процесуальні рішення, дії та бездіяльність, вчинені в межах кримінального провадження, оскільки для цього Кримінально-процесуальний кодекс передбачає спеціальний порядок.

Частиною третьою статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5).

Суд звертає увагу, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Також, суд зауважує, що сама ж лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання таких дій протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Суд враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Враховуючи зазначене, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя О.В. Капинос