Ухвала суду № 139407118, 02.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

02 вересня 2026 рокуСправа №160/21849/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши звіт Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №160/21849/25 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, виплаченої у вказаний період допомоги для оздоровлення, - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 до 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 до 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 до 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Зобов`язано Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, а також виплаченої у зазначений період допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 до 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 до 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 до 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

13.03.2026 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі №160/21849/25 шляхом зобов`язання Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» подати до суду у 30-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали суду, звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.10.2025 у справі № 160/21849/25.

Ухвалою суду від 16.03.2026 за заявою позивача встановлено судовий контроль за виконанням зазначеного рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати до суду у 30-денний строк з моменту отримання відповідної ухвали звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 06.05.2026 у прийнятті звіту Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» відмовлено, відповідача зобов`язано повторно подати звіт до 05.06.2026, на керівника відповідача накладено штраф на підставі частини 10 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

08.06.2026 відповідачем подано звіт про виконання рішення суду, проте ухвалою суду від 10.06.2026 у прийнятті цього звіту також відмовлено, відповідача зобов`язано повторно подати звіт до 31.07.2026.

Станом на 03.08.2026 звіту на виконання вимог ухвали суду від 10.06.2026 подано не було.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 на керівника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» Аракеляна Сергія Леонідовича накладено штраф у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб- 66 560,00 грн, та встановлено новий строк для подання звіту - до 04.09.2026.

04.08.2026 до суду надійшла заява представника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про скасування зазначеної ухвали в частині накладення штрафу.

В обґрунтування заяви заявник зазначив, що прострочення подання звіту становило лише чотири календарні дні та було зумовлене відсутністю доступу до мережі Інтернет у державній установі в період з 30.07.2026 по 12 годину 10 хвилин 01.08.2026, значною навантаженістю особи, відповідальної за претензійно-позовну роботу, та безпековою ситуацією, яка об`єктивно вплинула на роботу установи. Заявник також послався на те, що звіт про виконання рішення суду фактично був підготовлений і зареєстрований у канцелярії установи 31.07.2026, тобто у встановлений судом строк, на відсутність наміру ухилятися від виконання судового рішення, на вжиття усіх залежних від установи заходів для виконання рішення суду в частині сплати коштів, обмежених відсутністю бюджетного фінансування, а також на невідповідність застосованого штрафу принципу пропорційності. На підтвердження наведених обставин заявником додано, зокрема, рапорт про відсутність доступу до мережі Інтернет від 03.08.2026 та наказ Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» № 335/ОС/СТ-26 від 03.08.2026 про проведення службового розслідування. Заявник просить суд скасувати ухвалу від 04.08.2026 в частині накладення штрафу, визнати причини несвоєчасного подання звіту поважними та врахувати вжиття установою всіх залежних від неї заходів.

Щодо процесуальної підстави розгляду заяви суд зазначає таке.

Положеннями статей 382, 382-1-382-3 КАС України не встановлено самостійного порядку перегляду судом першої інстанції власної ухвали про накладення штрафу за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень, а визначені ч. 5 ст. 382-3 КАС України положення стосуються звільнення від сплати штрафу або зменшення його розміру на момент розгляду судом звіту, а не за фактом його неприйняття чи ненадання.

Разом з тим, за своєю правовою природою такий штраф є заходом процесуального примусу, спрямованим на забезпечення виконання вимог суду, та спорідненим із заходами, передбаченими главою 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 6 статті 149 КАС Українисуд, що наклав штраф може скасувати відповідну ухвалу за заявою особи, яка усунула допущене порушення та (або) надала докази поважності причин його вчинення.

Відповідно до частини 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

З огляду на це суд вважає за можливе розглянути подану заяву по суті, застосувавши за аналогією порядок, передбачений статтею 149 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо суті заяви суд зазначає таке.

Відповідно до частини 10 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, поважність причин пропуску строку є передумовою, яка виключає підставу для накладення штрафу.

Судом встановлено, що встановлений ухвалою суду від 10.06.2026 строк подання звіту сплив 31.07.2026, тоді як звіт фактично надійшов до суду лише 04.08.2026, тобто з пропуском чотирьох календарних днів.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку заявник послався на відсутність доступу до мережі Інтернет у державній установі в період з 30.07.2026 по 12 годину 10 хвилин 01.08.2026, що підтверджено відповідним рапортом.

Разом з тим зазначений період охоплює щонайбільше дві доби і завершується 01.08.2026, тоді як фактичне направлення звіту до суду відбулося лише 04.08.2026 - через три доби після відновлення доступу до мережі.

Жодних документально підтверджених обставин, які б унеможливлювали направлення вже підготовленого та зареєстрованого в канцелярії установи 31.07.2026 звіту протягом 01-04.08.2026, заявником не наведено. Натомість, посилання на значну навантаженість відповідальної особи та безпекову ситуацію не підкріплені жодними доказами і мають виключно оціночний характер.

Суд також звертає увагу, що наказ про проведення службового розслідування виданий 03.08.2026, тобто вже після спливу встановленого судом строку, і стосується з`ясування причин несвоєчасного направлення звіту саме особою, відповідальною за претензійно-позовну роботу в установі.

Наведене свідчить не про об`єктивну, незалежну від волі заявника обставину, а про недолік в організації виконання вимог суду конкретним працівником установи, за дії якого відповідає сам суб`єкт владних повноважень.

На переконання суду, недоліки внутрішньої організації роботи суб`єкта владних повноважень не є поважною причиною невиконання вимог ухвали суду.

Довід заявника про вжиття усіх залежних від установи заходів для виконання судового рішення в частині сплати коштів, обмежених відсутністю бюджетного фінансування, стосується виконання рішення суду по суті, а не окремого процесуального обов`язку щодо вчасного подання звіту про стан такого виконання, у зв`язку з чим не може бути визнаний поважною причиною пропуску саме строку подання звіту.

За таких обставин наведені заявником причини пропуску строку подання звіту не спростовують того, що визначальна частина допущеного прострочення зумовлена внутрішньоорганізаційними чинниками, а не обставинами, що об`єктивно не залежали від волі суб`єкта владних повноважень.

Коротка тривалість прострочення та відсутність ознак свідомого ухилення від виконання вимог суду вже враховані судом при визначенні розміру штрафу в ухвалі від 04.08.2026, який визначено в мінімальному з передбачених частиною 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України розмірів.

Підстав для скасування штрафу з наведених заявником мотивів суд не вбачає.

Керуючись статтями 7, 149, 243, 248, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про скасування ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 у справі №160/21849/25 в частині накладення штрафу на керівника Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» Аракеляна Сергія Леонідовича, - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Сластьон