Ухвала суду № 139403697, 31.08.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

31 серпня 2026 року м.Тернопіль Справа № 921/821/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Дідур А.М.

розглянув клопотання без номера від 29.07.2026 (вх.№6001) Фізичної особи-підприємця Кулішова Романа Петровича, м.Новий Розділ Стрийського району Львівської області

про поновлення провадження

у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Кулішова Романа Петровича, м.Новий Розділ Стрийського району Львівської області

до відповідача Фізичної особи-підприємця Сторожа Володимира Зеновійовича, с. Кобилля Тернопільського (колишнього Збаразького) району Тернопільської області

про стягнення 100000,00грн

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

Обставини справи.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа за позовом Фізичної особи-підприємця Кулішова Романа Петровича, м.Новий Розділ Стрийського району Львівської області до Фізичної особи-підприємця Сторожа Володимира Зеновійовича, село Кобилля Тернопільського (колишній Збаразький) району Тернопільської області, про стягнення 100000,00грн штрафу.

Розгляд справи, згідно з ухвалою суду від 22.12.2023 здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 09 січня 2024 року провадження у справі зупинено на підставі пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України до припинення перебування Сторожа Володимира Зеновійовича у складі військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з ухвалами від 09.01.2025, 20.08.2025 та 23.12.2025, відмовлено у задоволенні клопотань без номера від 16.12.2024 (вх. № 9644), без номера від 09.07.2025 (вх. № 5002), без номера від 27.11.2025 (вх. № 8345) про поновлення провадження у справі з мотивів, викладених у відповідних ухвалах.

29.07.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС ФОП Кулішовим Р.П. подано клопотання без номера від 29.07.2026 (вх.№6001) про поновлення провадження у справі, у якому позивач вказує на довготривалість зупинення провадження у справі та необхідність з`ясування актуального статусу служби відповідача у лавах ЗСУ та можливість його участі в даному судовому процесі. При цьому у клопотанні позивач спирається на судову практику Верховного Суду у справах №904/4027/202 від 11.03.2025, №852/2а-1/24 від 25.04.2024, №380/7845/21 від 27.02.2023, 160/1543/21 від 31.05.2023, №753/19628/17 від 09.11.2022, №756/3462/20 від 29.03.2023, згідно з якою самого лише факту введення воєнного стану та формального перебування особи у складі ЗСУ чи інших військових формувань є недостатньо для зупинення провадження, тобто військова частина або сам військовослужбовець мають безпосередньо виконувати бойові завдання в зоні бойових дій.

Враховуючи, що дана інформація щодо проходження військової служби, переміщення або звільнення особи з військової служби як і інформація щодо переведення відповідача до інших військових формувань, є інформацією з обмеженим доступом, вказує, що самостійно отримати та надати суду відповідні докази позивач не в змозі.

Позивачем також зауважено, що Сторож В.З. не виконує бойових завдань у зоні бойових дій; згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він не припиняв підприємницької діяльності, що об`єктивно дозволяє йому брати участь у судових засіданнях особисто або в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року для вирішення питання про поновлення провадження у справі призначено судове засідання на 31.08.2026; позивачу встановлено процесуальний строк для подання належних доказів неможливості самостійно отримати інформацію про перебування відповідача на військовій службі у ЗСУ.

18.08.2026 заявником долучено лист-відповідь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 50/02/2/182232026 від 10.08.2026 «Щодо надання інформації» про проходження ОСОБА_1 військової служби.

Позивач в судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином шляхом доставлення електронної копії ухвали суду від 30 липня 2026 року до електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІКС.

Відповідач в судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали суду від 30.07.2026 на адресу його зареєстрованого місцезнаходження згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; додаткових доказів, зокрема про зміну обставин служби у ЗСУ, ним не подано та не повідомлено.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд клопотання про поновлення провадження у справі, відсутність інших заяв чи клопотань, суд, відповідно до ст.202 ГПК України, вважає за можливе розглянути клопотання у даному судовому засіданні.

Мотиви, з яких суд виходить постановляючи ухвалу.

Стаття 227 ГПК України встановлює обов`язок суду зупинити провадження у справі. Так, пунктом 3 даної норми закону встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 3 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Вказані норми закону забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи.

У постанові від 12.02.2026 у справі № 924/863/23 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначено, що за нинішньої редакції п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України в суду існує обов`язок, а не право зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тобто правила, визначені п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання "суд зобов`язаний" не дозволяє суду діяти на власний розсуд.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.12.2025 у справі № 904/4027/22.

Суд враховує, що особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Тож норма п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (ст. 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та, станом на час розгляду даного клопотання, не припинений.

Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб, до 31.10.2026.

Матеріалами справи, зокрема листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №13559 від 13.12.2023, довідками Військової частини НОМЕР_1 за №103 від 06.09.2023, №50/02/12-Т-55Аз від 20.06.2025, підтверджується, що відповідач - ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 18.08.2023 на посаді водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 2-го стрілецького батальйону.

Дані обставини послугували підставою для зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, про що постановлено ухвалу від 09.01.2024. Дана ухвала є чинною.

Провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення (ч.1 ст.230 ГПК України).

Системне тлумачення пункту 3 частини першої статті 227 та статті 230 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути:

- припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні;

- припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження або збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Позивач зазначає, що відповідач проходить службу як водій автобуса (мікроавтобуса) у тиловій частині та безпосередньо не виконує бойових завдань, що дає йому технічну можливість брати участь у судових засіданнях особисто чи з використанням системи відеоконференцзв`язку.

Однак з такими доводами суд не погоджується, з урахуванням такого.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 зроблено відступ від попередніх правових висновків касаційних судів різних судових юрисдикцій (цивільної, господарської, адміністративної), які вимагали обов`язкового доведення залучення військовослужбовця безпосередньо до бойових дій на лінії фронту як підстави для зупинення провадження.

Великою Палатою Верховного Суду виснувано, що:

- з моменту введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації, Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому вважаються такими, що переведені на воєнний стан;

- суд не повинен і не має права додатково перевіряти, чи переведена конкретна військова частина на воєнний стан, де саме вона дислокується, та який характер завдань виконує мобілізований військовослужбовець; його юридичний статус та обов`язок суду зупинити провадження не залежать від місця дислокації чи тилового характеру служби;

- зупинення провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України є обов`язком (імперативом) суду, а не його правом. Закон не передбачає жодних винятків щодо характеру обов`язків, які виконує мобілізована особа;

- військовослужбовець в особливий період за наказом командування може бути в будь-який момент оперативно передислокований для виконання інших завдань (що раніше вже мало місце, адже відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 190 від 19.06.2025 відповідача було відряджено до іншої військової частини для виконання завдання - перевезення особового складу на Запорізький напрямок).

Єдиними законними підставами для поновлення провадження, зупиненого через військову службу сторони справи є: 1) припинення (демобілізація/звільнення) перебування особи на службі; 2) повне припинення або скасування воєнного стану в Україні; 3) особисте, чітке та беззастережне волевиявлення самого військовослужбовця продовжувати судовий розгляд під час проходження служби.

Таким чином, у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 754/947/22 Великою Палатою Верховного Суду сформульовано єдину та обов`язкову для всіх судів правову позицію щодо підстав зупинення провадження у справах та підстав поновлення провадження, де стороною є військовослужбовець (п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України та п. 5 ч. 1 ст. 236 КАС України).

Заявник у клопотанні посилається на висновки, наведені у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21, від 31.05.2023 у справі № 160/1543/21, та ухвалах від 14.12.2022 у справі № 757/5240/16-ц, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19, котрі суперечать висновкам, наведеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22.

Суд враховує те, що при вирішенні спорів у подібних правовідносинах суди враховують саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого відступила Велика Палата Верховного Суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 825/997/17, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21), від 04 жовтня 2023 року у справі № 906/1026/22). Аналогічна позиція викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 757/563/20, від 04 листопада 2019 року у справі № 916/313/18, від 09 серпня 2019 року у справі № 910/12968/17, від 30 жовтня 2024 року у справі № 910/18526/21.

Як вказано вище та вбачається з листа Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 50/02/2/182232026 від 10.08.2026, ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу, тому обставина перебування сторони відповідача на військовій службі під час воєнного стану є триваючою та на даний час не усунута.

Крім того, ФОП Сторожем В.З. не надано суду заяви чи клопотання, у яких було б висловлено бажання здійснювати розгляд справи під час його служби в ЗСУ. Навпаки, ним заявлено клопотання про зупинення провадження через неможливість повноцінно користуватися процесуальними правами (отримувати кореспонденцію, готувати відзиви, надавати докази). За відсутності згоди відповідача, поновлення провадження у справі є порушенням гарантованого Конституцією України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права на справедливий судовий розгляд та рівність сторін.

Водночас, суд враховує, що розумність строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства.

За змістом частини п`ятої статті 13 ГПК України суд зобов`язаний сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Між тим, принцип рівності сторін, передбачений статтею 7 ГПК України, вимагає щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення ЄСПЛ у справі «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року).

ЄСПЛ звертав увагу, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів («DIYA 97 v. UKRAINE», №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У період дії воєнного стану інтерес позивача щодо швидкого стягнення коштів не може переважати над конституційним обов`язком відповідача з захисту Вітчизни та пов`язаними із цим державними захисними процесуальними гарантіями. Військовослужбовець має бути убезпечений від необхідності обирати між виконанням військового обов`язку та захистом своїх інтересів у господарському суді.

Оскільки відповідач продовжує проходити військову службу, воєнний стан в Україні триває, а ФОП Сторожем В.З. не висловлено чіткого та беззастережного волевиявлення на поновлення провадження у справі, обставини, що зумовили зупинення провадження у справі № 921/801/23 є неусунутими, тому правові підстави для поновлення провадження у справі відсутні.

Посилання позивача на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб-підприємців як на підставу, згідно з якими Сторож В.З. не припиняв підприємницької діяльності після мобілізації, жодним чином не нівелюють факту перебування ОСОБА_1 на військовій службі під час мобілізації.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання суд відмовляє.

Керуючись ст.4, 6, 42, 46, 169, 227, 229, 230, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання без номера від 29.07.2026 (вх.№6001) Фізичної особи-підприємця Кулішова Романа Петровича, м.Новий Розділ Стрийського району Львівської області про поновлення провадження у справі№921/821/23, - відмовити.

2. Сторонам повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України після її складення та підписання, може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.255-257 ГПК України.

Повну ухвалу складено 01.09.2026.

Суддя Н.О. Андрусик