Ухвала суду № 139401790, 02.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17543/26

провадження № 4-с/753/107/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Шаповалової К.В.

за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.

приватного виконавця Горбача С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Горбача Сергія Федоровича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (стягувач),

В С Т А Н О В И В:

03 серпня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла вищезазначена скарга.

У своїй скарзі ОСОБА_1 просить суд визнати протиправними дії приватного виконавця Горбача С.Ф. щодо винесення постанов від 27 липня 2026 року про арешт майна, про розшук майна боржника та про звернення стягнення на доходи боржника у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3 (ВП № НОМЕР_4 та ВП № НОМЕР_5), а також скасувати постанови про розшук тп арешт майна боржника (автомобіля MAZDA CX-7, д.н. НОМЕР_1 ) від 27 липня 2026 року та постанову про звернення стягнення на грошове забезпечення боржника у військовій частині НОМЕР_2 від 27 липня 2026 року та зобов`язати приватного виконавця Горбача С.Ф. повністю зупинити вчинення виконавчих дій у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/17543/26 між суддями від 07 серпня 2026 року матеріали скарги передано в провадження судді Шаповалової К.В.

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року (з урахуванням ухвали суду від 13 серпня 2026 року про виправлення описки) скаргу було прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 27 серпня 2026 року.

17 серпня 2026 року до суд від приватного виконавця Горбача С.Ф. надійшли заперечення на подану скаргу.

18 серпня 2026 року від скаржника ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на заперечення приватного виконавця.

25 серпня 2026 року від стягувача надійшли заперечення на скаргу ОСОБА_1

26 серпня 2026 року від скаржника ОСОБА_1 надійшла відповідь на заперечення стягувача.

У судове засідання 27 серпня 2026 року з`явився в режимі ВКЗ приватний виконавець Горбач С.Ф., боржник (скаржник) та стягувач не з`явились, подали до суду заяви про розгляд скарги за їх відсутності.

Враховуючи подані скаржником та стягувачем заяви, з огляду на строки розгляду скарги, визначені нормами ЦПК України, враховуючи, що скаржник подав відповіді на заперечення приватного виконавця та стягувача, а стягувач подав письмові заперечення, суд ухвалив проводити розгляд скарги за відсутності скаржника та стягувача.

У судовому засіданні приватний виконавець вказав, що заперечує проти задоволення скарги, оскільки вона є безпідставною. Зокрема, вказав, що в його провадженні перебувало два виконавчих провадження № НОМЕР_4 та НОМЕР_5, від 27.07.2026, які об`єднані в зведене провадження НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 753/24146/24 виданого 24.07.2026 Дарницьким районним судом міста Києва. Постановами виконавця від 27.07.2026, про відкриття виконавчих проваджень, було зобов`язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Боржник вимогу виконавця не виконав. Виконавцем 27.07.2026 був накладений арешт на кошти боржника. Постановою виконавця від 27.07.2026: 1. Звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 2. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 22690,92 гривні, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій. 3. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 утримані кошти перераховувати за реквізитами: приватного виконавця Горбача С.Ф. 4. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 , здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення; - щомісяця надсилати виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати, у разі припинення перерахування коштів, не пізніш як у триденний строк, повідомити виконавця про причину припинення виплат та зазначити нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. 5. Попереджено відповідальну особу за утримання коштів з боржника про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» (у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника). 6. Заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань. Постановою виконавця від 27.07.2026 накладено арешт та оголошено в розшук автомобіль MAZDA CX-7, державний номер НОМЕР_1 , який належить Боржнику. Боржник, звернувся 27.07.2026 до виконавця з заявами про зупинення виконавчого провадження, про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, про скасування розшуку майна, посилаючись на припис п.1ч.1ст.34 Закону України «Про виконавче провадження». На що отримав відмову №611 від 28.07.2026. Зауважив, що пунктом 1 частини першої статті 34 Закону встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувана, який проходить таку військову службу. Таким чином, отримавши інформацію щодо проходження боржником військової служби, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 34 Закону, виконавцем встановлено, що відрахування частки з доходів боржника здійснює не особисто боржник, а бухгалтерія військової частини. Крім того, розшук автотранспорту здійснює не боржник, а Національна поліція України. Отже, проведенню виконавчих дій не перешкоджає факт служби боржника в Збройних Силах України, тому підстав для зупинення виконавчого провадження немає. Просив у задоволенні скарги відмовити повністю.

Заперечуючи проти письмових пояснень приватного виконавця, скаржник вказав, що з 25.07.2023 року є майором НГУ та проходить службу за призовом під час мобілізації у ЦСП « ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ), що підтверджується довідкою № 2897 від 26.06.2026 року, яка міститься в матеріалах справи. Норма пункту 1 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є імперативною. Вона зобов`язує виконавця зупинити провадження у разі проходження боржником військової служби за мобілізацією. Перебування на службі у спецпідрозділі НГУ під час воєнного стану об`єктивно унеможливлює здійснення контролю за його майном та повноцінне правове реагування на дії виконавця в цивільному процесі. Спроба виконавця нівелювати правові висновки Верховного Суду у Постанові від 26.11.2025 у справі № 466/10524/22 є безпідставною, адже Верховний Суд чітко підтвердив пріоритет захисту прав мобілізованих військовослужбовців від примусового стягнення. Вказав, що загальна сума стягнення за зведеним провадженням № НОМЕР_3 становила 22 690,92 грн. Натомість виконавець діяв очевидно неспівмірно та з порушенням ст. 2 Закону, застосувавши тотальний тиск: звернув стягнення на його грошове забезпечення військовослужбовця (у розмірі 20%); арештував одразу 18 банківських рахунків, повністю позбавивши його коштів для придбання військового спорядження; наклав арешт та оголосив у розшук автомобіль MAZDA CX-7 (д.н. НОМЕР_1 ), вартість якого в десятки разів перевищує розмір боргу. Зауважив, що закінчення виконавчого провадження не позбавляє скаржника права на судовий захист, а суд - обов`язку надати правову оцінку діям органу примусового виконання. Якщо дії виконавця щодо винесення постанов від 27.07.2026 не будуть визнані судом протиправними, він буде позбавлений можливості повернути безпідставно стягнуті з нього кошти, включаючи витрати виконавчого провадження та основну винагороду приватного виконавця.

Стягувач, надаючи заперечення на скаргу ОСОБА_1 вказав, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу. У межах даних виконавчих проваджень критерій «неможливості вчинення виконавчих дій» повністю відсутній з огляду на характер вчинених приватним виконавцем дій та місце служби боржника: звернення стягнення на доходи боржника у розмірі 20% здійснювалося фінансовим органом військової частини у безготівковій формі. Це не вимагало особистої участі боржника, не обмежувало його дієздатність та не перешкоджало виконанню обов`язків військової служби; дислокація за місцем проживання: згідно з наданою довідкою № 2897 від 26.06.2026, скаржник проходить службу в Центрі спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ), який дислокується безпосередньо у АДРЕСА_1 . Перебуваючи за місцем відкриття виконавчого провадження, боржник мав повну фізичну та реальну можливість подати декларацію про доходи та взаємодіяти з приватним виконавцем. Водночас, посилання скаржника на постанову ВС від 26.11.2025 у справі № 466/10524/22 беззмістовне, оскільки у справі № 466/10524/22 оскаржувалася примусова реалізація нерухомого майна боржника на електронних торгах. Верховний Суд зазначив про неможливість дій саме через те, що процедура продажу нерухомості вимагає обов`язкової участі боржника (отримання звіту про оцінку майна, можливість її оскарження), на відміну від нашої ситуації, в якій відбулось автоматичне списання коштів з рахунку боржника, при цьому жодної реалізації майна з торгів не призначалося. Таким чином, у приватного виконавця були відсутні правові підстави для зупинення виконавчих дій, а винесені ним постанови повністю відповідають вимогам закону. Доводи боржника про порушення ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (принцип співмірності) та «тяжкий удар по забезпеченню» є надуманими та спростовуються його фактичним майновим станом: згідно з офіційними відомостями ДПС України, дохід боржника склав: за III кв. 2025 р.-195 113,33 грн, за IV кв. 2025 р.-122 808,79 грн, за I кв. 2026 р.-124 863,20 грн. Тобто за 9 місяців нараховано понад 442 000,00 грн (у середньому 40 000 - 65 000 грн/місяць). Також боржник має у власності автомобіль MAZDA CX-7 та 18 відкритих банківських рахунків, що також свідчить про наявність у нього майнових активів та фінансових ресурсів Звертаємо увагу, що розмір заборгованості, що підлягає стягненню у межах виконавчого провадження, безпосередньо обумовлений розміром зобов`язання, визначеним судовим рішенням. Виконавець не може самостійно зменшувати суму, присуджену судом до стягнення, або переглядати її обґрунтованість. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Крім того, що загальна сума складає менше половини щомісячного заробітку скаржника та лише 5% від сукупного доходу за квартал, витрати, які він поніс поза межами призначених судом стягнень дорівнюють 2690,92 грн. Окрім цього, постановою виконавця від 29.07.2026 ОСОБА_1 було визначено поточний рахунок для видаткових операцій у межах двох мінімальних зарплат на місяць, а також знято арешт із рахунку для зарплатних виплат.

Заперечуючи проти пояснень стягувача ОСОБА_1 вказав, що стягувач зазначає, що факт проходження військової служби не є безумовною підставою для зупинення виконавчого провадження. Проте, скаржник проходить військову службу за призовом під час мобілізації в умовах воєнного стану у складі Центру спеціального призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ). Специфіка служби в підрозділах спеціального призначення передбачає постійну бойову готовність, виконання раптових оперативно-службових та бойових завдань, що об`єктивно унеможливлює повноцінну реалізацію Скаржником своїх процесуальних прав у виконавчому провадженні (зокрема, особисте з`явлення до виконавця, надання документів тощо). Формальний безготівковий характер стягнення не нівелює того факту, що загальний режим обмежень (арешт усіх 18 рахунків та розшук авто) створює критичні перешкоди для життєдіяльності військовослужбовця під час виконання службових обов`язків. Твердження стягувача про відсутність порушення принципу співмірності є маніпулятивними. Загальна сума стягнення за виконавчими документами становила 22 690,92 грн. Задля стягнення цієї відносно незначної суми приватний виконавець Горбач С.Ф. одночасно застосував увесь спектр найрадикальніших заходів: виніс постанову про звернення стягнення на доходи, наклав арешт на всі 18 відкритих банківських рахунків та оголосив у розшук транспортний засіб MAZDA CX-7 (вартість якого неспівмірно перевищує розмір боргу). Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», заходи примусового виконання мають бути співмірними із сумою боргу. Блокування всіх фінансових активів та розшук майна за наявності офіційного стабільного доходу, з якого і так утримувалося 20%, є очевидним зловживанням та надмірним тягарем для боржника. Законність дій приватного виконавця оцінюється судом на момент їх вчинення (тобто станом на 27.07.2026). Скаргу було прийнято до розгляду ухвалою суду від 12.08.2026. Наступні дії виконавця щодо поспішного закриття проваджень 14.08.2026 та 15.08.2026 (вже після відкриття судом провадження за скаргою) спрямовані виключно на уникнення відповідальності за протиправно винесені постанови.

Суд, заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши наявні матеріали виконавчого провадження, врахувавши письмові пояснення стягувача та заперечення скаржника, а також докази, долучені до них, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 24 липня 2026 року Дарницьким районним судом м. Києва видано два виконавчі листи № 753/24146/24 відповідно до яких визначено: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн» та «Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» 15 000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції».

27 липня 2026 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Горбачем С.Ф. винесено дві постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5.

27 липня 2026 року приватним виконавцем також винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № НОМЕР_3.

Також 27 липня 2026 року приватним виконавцем здійснено запит до Державної податкової служби України та встановлено наявність доходів у боржника ОСОБА_1 у військовій частині № НОМЕР_2 . Також приватним виконавцем встановлено наявність рухомого майна у боржника- транспортного засобу Mazda CX-7 д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановами від 27 липня 2026 року приватним виконавцем накладено арешт на майно боржника: грошові кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів; транспортний засіб Mazda CX-7 д.н.з. НОМЕР_1 .

Постановою від 27 липня 2026 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , що отримує дохід у військовій частині НОМЕР_2 , за адресою АДРЕСА_2 . 2. зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 22690,92 гривні, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій. 3. зобов`язано військову частину НОМЕР_2 утримані кошти перераховувати за реквізитами: приватного виконавця Горбача С.Ф. 4. зобов`язано військову частину НОМЕР_2 , здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховувати кошти у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення; - щомісяця надсилати виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати; - у разі припинення перерахування коштів, не пізніш як у триденний строк, повідомити виконавця про причину припинення виплат та зазначити нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме. 5. попереджено відповідальну особу за утримання коштів з боржника про відповідальність за невиконання законних вимог виконавця, порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» (у тому числі за несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника). 6. Заборонено відповідальній особі за утримання коштів з боржника самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахувань.

Постановою виконавця від 27 липня 2026 року накладено арешт та оголошено в розшук автомобіль MAZDA CX-7, державний номер НОМЕР_1 , який належить боржнику.

29 липня 2026 року з урахуванням звернення боржника до приватного виконавця, останнім було винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій.

Також постановами від 29 липня 2026 року приватним виконавцем було знято арешт з 2-х рахунків боржника, відкритих в АТ «Приватбанк».

14 серпня 2026 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 у зв`язку з фактичним виконання виконавчого документу. Стягнуто з боржника 15000 боргу, 1500 грн основної винагороди приватного виконавця, 345,46 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.

Постановами від 14 серпня 2026 року знято арешт з коштів боржника та знято майно з розшуку.

Постановою від 15 серпня 2026 року приватним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_5 у зв`язку з фактичним виконання виконавчого документу. Стягнуто з боржника 5000 боргу, 500 грн основної винагороди приватного виконавця, 345,46 грн мінімальних витрат виконавчого провадження.

Постановами від 15 серпня 2026 року знято арешт з коштів боржника.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Права та обов`язки виконавців визначені статтею 18 Закону, частиною першою цієї статті Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону заходи примусового виконання рішень мають здійснюватися виконавцем у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій визначені частиною першою статті 34 Закону.

Пунктом 1 частини першої статті 34 Закону встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

З аналізу наведеної правової норми випливає, що існує три умови, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; або

2) якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе; чи

3) на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми права дає підстави для висновку, що у цьому випадку словосполучення «якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе» застосовується до обох частин речення, які пов`язані сполучником «або». Натомість, сполучник «чи» якраз використаний з метою посилення роздільності перелічуваних підстав. Відповідно, застосовуючи у названій нормі матеріального права сполучник «або», законодавець мав на меті не протиставити одну умову іншій, а вирізнити види проходження боржником військової служби (правовий висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 30 листопада 2023 року у справі № 120/875/230, провадження № К/990/15420/23)

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до довідки від 26 червня 2026 року № 2897 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Центрі спеціального призначення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що відповідно до умов проходження ним військової служби абсолютно немає можливості вчиняти виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_3, враховуючи, що стягнення коштів відбувалось, зокрема, за рахунок відрахування бухгалтерією частини коштів з його заробітної плати. Серед іншого, у судовому засіданні приватний виконавець вказав, що частина коштів на погашення боргу була сплачена боржником особисто, що підвереджує доводи того, що перебування його на військовій службі не створює перешкод та не робить неможливим вчинення ним виконавчих дій в межах відкритих виконавчих проваджень.

Само по собі проходження військової служби за призовом під час мобілізації не є достатньою умовою відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» для вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій.

Судом у цьому конкретному випадку не приймаються до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 листопада 2025 року у справі № 466/10524/22, оскільки вказана справа не релевантна обставинам цієї справи.

Таким чином, судом встановлено, що дії приватного виконавця відповідали нормами діючого законодавства та ним правомірно не було зупинено виконавче провадження.

Щодо протиправності дій приватного виконавця в частині постановлення постанов про арешт майна, розшук майна та звернення стягнення на доходи, то суд зазначає, що в цій частині скарга не підлягає задоволенню, оскільки такі постанови приватним виконавцем були винесені відповідно до приписів норм ЗУ «Про виконавче провадження» в день відкриття виконавчого провадження та вжито заходів для виконання рішень суду, що набрали законної сили, відповідно до норм Закону.

Твердження скаржника про те, що сума боргу становила 22690,92 грн, а тому накладення арешту на майно та оголошення його в розшуку є неспівмірною дією, суд відхиляє, оскільки відповідно до норм ЗУ «Про виконавче провадження» приватним виконавцем вживаються дії щодо арешту коштів, майна боржника не залежно від суми заборгованості.

Отже, судом під час розгляду скарги не встановлено в діях приватного виконавця в частині винесення постанов про арешт майна, розшук майна та звернення стягнення на доходи порушень норм ЗУ «Про виконавче провадження», а тому вимога скаржника про визнання таких дій приватного виконавця неправомірними не підлягає задоволенню.

Також не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_1 про скасування поставно про розшук та арешт майна боржника - транспортного засобу MAZDA CX-7, державний номер НОМЕР_1 та постанову про звернення стягнення на грошове забезпечення, а також вимога про зобов`язання приватного виконавця повністю зупинити виконавчі дії у зведеному виконавчому провадженні, оскільки як зазначалось вище постановами від 14 та 15 серпня 2026 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5, а також скасовані постанови про арешт майна, коштів боржника та про розшук транспортного засобу.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що дії приватного виконавця Горбача С.Ф. в частині винесення постанов про розшук та арешт майна боржника, звернення стягнення на грошове забезпечення та не зупинення виконавчих дій у зв`язку з тим, що боржник проходить військову службу, були вчинені з дотриманням приписів ЗУ «Про виконавче провадження», в межах повноважень приватного виконавця і права заявника при цьому не були порушені, доводи скарги під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження, а тому суд доходить висновку, що скарга є необґрунтованою та в її задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 447, 451 ЦПК України, статтями 1, 4, 24,74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

У Х В А Л И В:

скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Горбача Сергія Федоровича, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (стягувач - залишити без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя: К.В. Шаповалова