Рішення № 139401650, 02.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18039/26

Провадження № 2/752/13422/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.09.2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Данілової Т.М.

з участю секретаря Веселовської А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Споживчий центр» звернулось в суд з зазначеним позовом про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 08 вересня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.09.2024-100001301. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 11 000,00 грн на строк 140 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 25.01.2025 року.

Згідно п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2.

Згідно з п. 6.1 договору позичальник зобов`язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату Процентів та Комісії шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в терміни, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Відповідачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту порушені, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 33 550,00 грн, що складається з:

- заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11 000,00 грн,

- заборгованості по процентам в розмірі 15 400,00 грн,

- комісії, пов`язаної з наданням кредиту, в розмірі 1 650,00 грн,

- неустойки в розмірі 5 500,00 грн.

За таких підстав, позивач просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.09.2024-100001301 від 08.09.2024 року у розмірі 33 550,00 грн та 2 662,40 грн судового збору.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 15 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідач відзив на позовну заяву не надіслав.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

08 вересня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 шляхом акцептування позичальником пропозиції укласти електронний договір з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону позичальника, було укладено кредитний договір № 08.09.2024-100001301.

Дата надання/видачі кредиту - 08/09/2024; Сума Кредиту: 11 000 грн 00 коп.; Строк, на який надається Кредит - 140 днів з дати його надання; Дата повернення (виплати) кредиту - 25.01.2025; Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається Кредит; Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15 % від суми Кредиту, що дорівнює 1 650 грн 00 коп., нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Факт видачі кредитних коштів у розмірі 11 000,00 грн відповідачу підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про перерахування коштів від 08.09.2024 року, а факт укладення договору саме відповідачем - відомостями про проходження ним ідентифікації через Систему BankID Національного банку України під час укладення договору.

Звертаючись у суд з даним позовом, ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що відповідач свої зобов`язання за умовами укладеного договору не виконує.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, судом встановлено факт невиконання відповідачем взятих зобов`язань за кредитним договором, що, у свою чергу, порушує право позивача, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором № 08.09.2024-100001301 від 08.09.2024 року, а саме заборгованість по тілу кредиту в розмірі 11 000,00 грн та заборгованість по процентам в розмірі 15 400,00 грн, підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1 650,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту.

За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» надання кредитодавцем споживачу кредиту само по собі не може обумовлюватись стягненням додаткової плати на користь кредитодавця, крім процентів за користування кредитом, встановлених договором про споживчий кредит.

Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умова кредитного договору, укладеного з відповідачем після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», якою встановлено комісію, пов`язану з наданням Кредиту (економічна сутність якої, як прямо зазначено в самому договорі, є платою за надання Кредиту), тобто плату за саму дію з видачі кредитних коштів, а не за окрему, самостійну послугу, є нікчемною відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 1 650,00 грн відсутні.

Щодо стягнення неустойки в розмірі 5 500,00 грн, то суд зазначає, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і на даний час його дію не припинено.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Дата повернення кредиту за спірним договором - 25.01.2025 року, тобто прострочення виконання зобов`язання відповідачем виникло та триває в період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України № 64/2022, який на час ухвалення цього рішення не припинено та не скасовано.

Отже, правові підстави для стягнення з відповідача нарахованої неустойки також відсутні.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню на суму 26 400,00 грн (11 000,00 грн тіла кредиту та 15 400,00 грн процентів), а в частині стягнення комісії у розмірі 1 650,00 грн та неустойки у розмірі 5 500,00 грн - відмові.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 095,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833) за кредитним договором № 08.09.2024-100001301 від 08.09.2024 року заборгованість по тілу кредиту в розмірі 11 000,00 грн, заборгованість по процентам в розмірі 15 400,00 грн та судовий збір у розмірі 2 095,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя