Рішення № 139401589, 15.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/75/26

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 6-Д, 43, оф. 1)

до Калитянської селищної ради (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт. Калита, пров. Ювілейний, буд. 4)

про визнання права власності на нерухоме майно,

секретар судового засідання: Одинцов О.С.

Представники сторін:

від позивача: Романченко О.М. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Гопкало О.В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" (далі -позивач, ТОВ "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД") до Калитянської селищної ради (далі - відповідач) про визнання права власності на нерухоме майно, за змістом прохальної частини якої позивач просить суд визнати за ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» право власності на новозбудований ним об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю сільськогосподарського призначення загальною площею 2543,8 кв.м., що складається з господарської будівлі сільськогосподарського призначення загальною площею 117,1 кв.м. (літера «А»), ангару для тимчасового сховища зерна загальною площею 2426,7 кв.м. (літера «Б»), навісу для автомобілів (літера «В»), сушка (літера I-II) та огорожа (№1-4), що розташовані за адресою: вул. Бервицька, 41А, с. Мокрець, Броварського р-ну Київської області на земельній ділянці площею 0,9500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221282601:01:011:0005.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивачем було отримано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3221282601:01:011:0005, на яку отримано поштову адресу: Київська область, Броварський район, село Мокрець, вулиця Бервицька, 41-А, після чого подано до Департаменту Державної архітектурнобудівельної інспекції у Київській області повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо будівництва будівель сільськогосподарського призначення на спірній земельній ділянці. У подальшому, як зазначає позивач, Калитянська селищна рада 24.12.2018 р. надала йому Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № МО-5-05-2018 (зі змінами), за змістом яких було визначено: будівництво господарських будівель сільськогосподарського призначення за адресою: вулиця Бервицька, 41А, в селі Мокрець Броварського району Київської області, а саме: ангару для сховища зерна площею 1440 кв.м., господарської будівлі площею 142,3 кв.м., зерноочищуючий комплекс ЗАВ-50 площею 19,5 кв.м. та зерносушарка площею 19,5 кв.м. (пункти 1, 4, 10 Містобудівних умов та обмежень від 24.12.2018 р.). Окрім того, за заявою позивача, Розпорядженням селищного голови Калитянської селищної ради № 253 від 30.08.2021 р. було затверджено внесення змін в Містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва, реєстраційний № МО-5-05-2018 від 24.12.2018 р. зі змінами на об`єкт будівництва реєстраційний № в ЄДЕСББ MU01:1751-0688-5727-1920 «Нове будівництво господарської будівлі сільськогосподарського призначення, ангару для тимчасового сховища зерна» в частині зміни назви (змінено на «Будівництво господарських будівель сільськогосподарського призначення по вулиці Бервицька, 41 в селі Мокрець Броварського району Київської області») та в частині технікоекономічних показників об`єкта будівництва: Основний ангар площею 1000 кв.м., господарська будівля площею 136,5 кв.м., навіс площею 603,4 кв.м., зерноочисний комплекс площею 19,5 кв.м., зерносушилка площею 30,8 кв.м.змінено на: Адміністративна будівля площею 117 кв.м., склад для тимчасового зберігання зерна площею 2 444,00 кв.м., навіс для техніки площею 416,4 кв.м., зерносушилка площею 30,8 кв.м. Змінені Містобудівні умови та обмеження зареєстровані в ЄДЕССБ MU01:1751-0688-5727-1920 та мають реєстраційний номер 12 від 30.08.2021 р.

Як зазначає позивач, спираючись на вищевказані фактори, ним було збудовано об`єкт нерухомого майна: будівлю сільськогосподарського призначення загальною площею 2543,8 кв.м., що складається з господарської будівлі сільськогосподарського призначення загальною площею 117,1 кв.м. (літера «А»), ангару для тимчасового сховища зерна загальною площею 2426,7 кв.м. (літера «Б»), навісу для автомобілів (літера «В»), сушка (літера I-II) та огорожа (№1-4), що розташовані за адресою: вул. Бервицька, 41А, с. Мокрець Броварського р-ну Київської області, на земельній ділянці площею 0,9500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221282601:01:011:0005. Позивач зареєстрував право власності на збудований об`єкт, однак відповідач оскаржив державну реєстрацію, посилаючись на те, що будівля зведена без письмової згоди орендодавця - Калитянської селищної ради, та без документа про присвоєння поштової адреси. Наказом Міністерства юстиції України на підставі висновку відповідної комісії цього Міністерства від 30.10.2025 р. скасовано державну реєстрацію права власності на зазначений об`єкт.

Оскільки право власності товариства виникло внаслідок зведення та прийняття в експлуатацію будівлі, але не може бути зареєстроване через те, що відповідач оскаржує рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на будівлю за позивачем та всіляко чинить перешкоди позивачу у цьому, останній і звернувся до суду з даним позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.01.2026 р. було відкрито провадження у даній справі, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору, призначено підготовче засідання на 02.03.2026 р.

27.01.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника ТОВ "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" надійшла заява б/н від 25.01.2026 р. (вх. № 1294 від 27.01.2026 р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку було задоволено ухвалою суду від 02.02.2026 р., з урахуванням ухвали від 02.03.2026 р. про виправлення описки.

05.02.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 05.02.2026 р. (вх. № 2050/26 від 05.02.2026 р.), за змістом якого останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005 є Калитянська селищна рада, вид цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005 - 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення у тому числі за земельними угіддями, рілля, що свідчить про неможливість забулови земельної ділянки без зміни цільового призначення землі або забезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельної ділянки. Калитянська селищна рада не надавала будь-яких дозволів ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД», які вказані в підпункті 8 абзацу 2 пункту 27 договору оренди землі № 02/03/2018 від 02.03.2018 р., на забудову земельної ділянки. Позивачем не надано до суду рішення ради щодо надання дозволу на забудову земельної ділянки, оскільки він не звертався до власника землі з 02.03.2018 р. (з дати укладення договору оренди) щодо отримання дозволу на забудову земельної ділянки з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005, і відповідно, Калитянська селищна рада, такого рішення не приймала.

Окрім того, відповідач зазначає, що договір оренди землі № 02/03/2018 від 02.03.2018 р. є припиненим у зв`язку із закінченням строку дії договору 02.03.2023 р. Він не був продовженим, бо відповідач не погодився продовжувати договір, діючи на правах власника земельної ділянки, керуючись при цьому ч. 1 ст. 123 ЗК України, ст.ст. 30, 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент укладення договору). Про непродовження договору відповідач повідомив позивача листами від 20.02.2023 р. № 284 та від 21.03.2023 р. № 543, в яких зазначалося, що селищна рада розглянула заяви позивача, відбулось голосування ради по клопотаннях позивача про продовження договору оренди, і, діючи на правах власника земельної ділянки, рада не прийняла рішення про продовження договору, про що було повідомлено позивача. Поряд з цим, Калитянська селищна рада (код ЄДРПОУ 04363811) розпорядження № 253 від 30.08.2021 р. про затвердження внесення змін до Містобудівних умов та обмежень не видавала, а це робила інша юридична особа Виконавчий комітет Калитянської селищної ради (код ЄДРПОУ 40689106), що відображено в самому розпорядженні № 253 від 30.08.2021 р. Крім того, на переконання відповідача, затвердження Містобудівних умов та обмежень не є дозволом на забудову земельної ділянки, а є вихідними даними для проектування та будівництва.

13.02.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 12.02.2026 р. (вх. № 2537/26 від 13.02.2026 р.), за змістом якої останній зазначає, що позивач, як сільськогосподарське підприємство, звернувся до Калитянської селищної ради саме для надання в оренду земельної ділянки для провадження сільськогосподарської діяльності, яка включає в себе спорудження відповідної інфраструктури для зрощування, обробки та зберігання зерна. Цільове призначення спірної земельної ділянки включає в себе право на зведення орендарем відповідної виробничої інфраструктури або право використовувати земельну ділянку для здійснення діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві. 20.03.2024 р. в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ІУ101240320615 «Нове будівництво господарської будівлі сільськогосподарського призначення, ангару для тимчасового сховища зерна». Позивач зазначає, що зведена будівля відноситься до сільськогосподарських будівель (код 1271 Національного класифікатору будівель і споруд НК 018:2023). Як зазначає позивач, останній збудував спірну будівлю на орендованій земельній ділянці, використання якої передбачає будівництво сільськогосподарських будівель, і будівництво здійснювалось на підставі належних містобудівних умов та обмежень, відкрито та до моменту закінчення будівництва не мало заперечень з боку власника земельної ділянки. Отже, позивач вважає наявними підстави для визнання за ним права власності на спірну будівлю, оскільки це право заперечується та не визнається відповідачем.

19.02.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 19.02.2026 р. (вх. № 2904/26 від 19.02.2026 р.), за змістом яких останній зазначає, що відповідно до підпункту 8 абзацу 2 пункту 27 договору оренди землі № 02/03/2018 від 02.03.2018 р., укладеного між Калитянською селищною радою та ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД», про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005 ТОВ «УКРАГРОІНВЕСТ ЛТД» за письмової згоди Калитянської селищної ради мало право зводити в установленому порядку будівлі та споруди, закладати багаторічні насадження. Калитянська селищна рада не надавала згоди ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» на забудову земельної ділянки. Отже, як зазначає відповідач, позивач намагається в судовому порядку узаконити право власності на нерухоме майно, яке він збудував з порушеннями вимог чинного законодавства та права комунальної власності, на земельній ділянці з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005, що не є його власністю, спотворюючи трактування статті 392 ЦК України, яке за загальним правилом передбачає, що дана стаття є способом захисту наявного цивільного права, а не підставою для його виникнення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.03.2026 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2026 р.

08.04.2026 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника ТОВ "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" надійшла заява б/н від 08.04.2026 р. (вх. № 6009/26 від 08.04.2026 р.) про участь у судовому засіданні 14.05.2026 р. та у всіх подальших судових засіданнях в режимі відеоконференції, яку було задоволено ухвалою суду від 17.04.2026 р.

02.04.2026 р., у зв`язку із оголошенням по місту Києву повітряної тривоги, судове засідання не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.04.2026 р. судове засідання з розгляду справи по суті було призначено на 14.05.2026 р.

У судовому засіданні 14.05.2026 р. було оголошено перерву.

У судовому засіданні 15.06.2026 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням Калитянської селищної ради Броварського району Київської області № 611 від 31.01.2018 р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо формування земель комунальної власності для надання послуг у сільському господарстві» було затверджено розроблений ФОП Кравченко І.П. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання послуг у сільському господарстві площею 0,9500 га в селі Мокрець, кадастровий номер земельної ділянки 3221282601:01:011:0005, грошову оцінку земельної ділянки, яка відводиться в оренду ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД», площею 0,9500 га для надання послуг у сільському господарстві в с. Мокрець Броварського району Київської області - в розмірі 15032,59 грн., та надано ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» в оренду, строкове платне користування земельну ділянку площею 0,9500 га в селі Мокрець, кадастровий номер земельної ділянки 3221282601:01:011:0005, терміном на 5 років.

02.03.2018 р. між ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» (орендар) та Калитянською селищною радою (орендодавець) був укладений договір оренди землі № 02/03/2018 (далі договір), за змістом пункту 1 якого Калитянська селищна рада надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005, яка розташована в с. Мокрець, Броварського району Київської області.

Відповідно до п. 8 договору, останній укладено на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п.п. 15, 16 договору земельна ділянка передається в оренду для іншого сільськогосподарського призначення.

Пунктом 23 договору встановлені обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки без зміни цільового призначення та не порушення прав суміжних землекористувачів.

Згідно з п. 25 договору орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у пункті 15 договору, забезпечення екологічної безпеки землекористування шляхом додержання вимог земельного і природоохоронного законодавства України, державних стандартів, норм і правил щодо використання землі, й своєчасне вносення орендної плати.

Відповідно до пункту 27 договору орендар має право використовувати земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети, обумовленої у договорі, та за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку будівлі та споруди, закладати багаторічні насадження.

Рішенням Виконавчого комітету Калитянської селищної ради № 350 від 26.09.2018 р. «Про резервування поштової адреси на земельну ділянку в селі Мокрець ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» зарезервовано за земельною ділянкою комунальної власності Калитянської селищної ради з кадастровим № 3221285601:01:011:0005, яка знаходиться в оренді ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» згідно із договором оренди землі № 02/03/2018 від 12.03.2018 р., поштову адресу: Київська область, Броварський район, село Мокрець, вулиця Бервицька, 41-А.

24.12.2018 р. Виконавчий комітет Калитянської селищної ради надав ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № МО-5-05-2018 (зі змінами), що затверджені підписом в.о. селищного Голови секретаря ради Федоровської Л.П. та скріплені печаткою Виконавчого комітету Калитянської селищної ради селищної ради, щодо об`єкта: будівництво господарських будівель сільськогосподарського призначення по вулиці Бервицька, 41-А, село Мокрець Броварського району Київської області, а саме: ангар для сховища зерна площею 1440 кв.м.; господарська будівля 142,3 кв.м., зерноочищуючий комплекс ЗАВ-50 19,5 кв.м. та зерносушарка 19,5 кв.м.

30.08.2021 р. Розпорядженням селищного голови Калитянської селищної ради (Виконавчий комітет Калитянської селищної ради) № 253 було затверджено внесення змін в Містобудівні умови та обмеження для проєктування об`єкта будівництва, реєстраційний № МО-5-05-2018 від 24.12.2018 р. (зі змінами) на об`єкт будівництва, реєстраційний № в ЄДЕСББ MU01:1751-0688-5727-1920 «Нове будівництво господарської будівлі сільськогосподарського призначення, ангару для тимчасового сховища зерна» в частині зміни назви, а саме - змінено на «Будівництво господарських будівель сільськогосподарського призначення по вулиці Бервицька, 41 в селі Мокрець Броварського району Київської області», та в частині технікоекономічних показників об`єкта будівництва: Основний ангар 1000 кв.м., господарська будівля 136,5 кв.м., навіс 603,4 кв.м., зерноочисний комплекс 19,5 кв.м., зерносушилка 30,8 кв.м. змінено на: Адміністративна будівля 117 кв.м., склад для тимчасового зберігання зерна 2444,00 кв.м., навіс для техніки 416,4 кв.м., зерносушилка 30,8 кв.м.

23.01.2023 р. позивач звернувся до відповідача із заявою № 23/01/2023 про поновлення договору оренди землі № 02/03/2018 від 02.03.2018 р.

20.02.2023 р. Калитянська селищна рада надала відповідь № 284 на заяву позивача № 23/01/2023 від 23.01.2023 р., за змістом якої повідомила останнього, що питання про внесення змін до договору оренди землі № 02/03/2018 від 02.03.2018 р. щодо продовження строку договору виносилося на розгляд 56 чергової сесії Калитянської селищної ради, яка відбулася 16.02.2023 р., було розглянуто та рішення з даного приводу прийнято не було у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів депутатів ради.

23.02.2023 р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою № 24/02/2023 про поновлення договору оренди землі № 02/03/2018 від 02.03.2018 р. на термін 7 років.

21.03.2023 р. Калитянська селищна рада листом № 543 повідомила позивача про необхідність терміново звільнити та повернути земельну ділянку орендодавцю у належному стані у зв`язку з неприйняттям рішення ради про продовження договору оренди землі № 02/03/2018 від 02.03.2018 р.

14.03.2024 р. ТОВ «Армовірбуд» виготовлено технічний паспорт на будівлю сільськогосподарського призначення по вулиця Бервицькій, 41-А в селі Мокрець Броварського району Київської області, згідно якого на земельній ділянці площею 0,9500 га (9500 кв.м.) розташовані: одноповерхова господарська будівля сільськогосподарського призначення площею 117,1 кв.м. (літера «А»), ангар для тимчасового сховища зерна площею 2426,7 кв.м. (літера «Б»).

20.03.2024 р. в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва зареєстровано Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ІУ101240320615 «Нове будівництво господарської будівлі сільськогосподарського призначення, ангару для тимчасового сховища зерна» загальною площею 2543,8 кв.м.

03.04.2024 р. рішенням державного реєстратора Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Ткаченка Д.В. № 72395322 право власності на закінчений будівництвом об`єкт нерухомості будівлю сільськогосподарського призначення площею 2543,8 кв.м. (адміністративна будівля площею 117,1 кв.м. та ангар для зерна площею 2426,7 кв.м.), що розташована по вулиці Бервицькій, 41-А в селі Мокрець Броварського району Київської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005, на підставі заяви ТОВ "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" було зареєстровано за останнім.

Рішенням Калитянської селищної ради № 37 від 13.03.2024 р. було відмовлено ТОВ "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" у присвоєнні адреси спірному нерухомому майну позивача в селі Мокрець з причин відсутності згоди на будівництво об`єктів нерухомості, що розташовані на орендованій земельній ділянці, а також відсутності у ТОВ "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" договору оренди спірної земельної ділянки.

15.08.2025 р. відповідач подав скаргу № 1743 до Міністерства юстиції України на рішення державного реєстратора від 03.04.2024 р., де зазначив, що будівля була зведена позивачем без письмової згоди орендодавця - Калитянської селищної ради та без документа про присвоєння поштової адреси.

Наказом Міністерства юстиції України від 30.10.2025 р. було скасовано державну реєстрацію права власності на будівлю сільськогосподарського призначення площею 2543,8 кв.м., що розташована по вулиці Бервицькій, 41-А в селі Мокрець Броварського району Київської області на земельній ділянці з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005, що і спричинило звернення товариства до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, суд відзначає наступне.

Статтею 55 Конституції України закріплено гарантію кожному на захист прав і свобод у судовому порядку. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 у справі щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), роз`яснив поняття "охоронюваний законом інтерес".

Так, поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Отже, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом положень вказаних норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Разом з тим, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, якщо він передбачений чинним законодавством або договором. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, та саме з метою його захисту.

Поряд з цим, згідно зі ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Приписами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 11 України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції селищної ради, зокрема, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Очолює виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради відповідно сільський, селищний, міський голова, районної у місті ради - голова відповідної ради. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. До складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради не можуть входити депутати відповідної ради, крім секретаря ради.

Слід зазначити також, що згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об`єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Статею 23 Земельного кодексу України визначено, що землі, придатні для потреб сільського господарства (крім самозалісених земель), повинні надаватися насамперед для таких цілей: 1) ведення сільського господарства; 2) ведення лісового господарства; 3) створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 1 ст. 375 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 р. у справі № 923/1283/16.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі № 905/3375/15 зробив висновок, що оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, то з`ясуванню судом, зокрема, підлягає те, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.

При цьому у спорах про визнання права власності позивач повинен довести такі факти: наявність спірного майна, тобто його фактичне існування; обставини, що свідчать про набуття позивачем права власності на спірне майно, тобто створення майна позивачем або набуття ним майна на підставі договору тощо; володіння позивача спірним майном. Подібна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 908/236/18.

Слід зазначити, що за приписами частин 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Цивільного кодексу України для виконання будівельних робіт користувачу земельної ділянки потрібно отримати дозвіл у власника земельної ділянки та, у визначених Законом випадках, дозвіл органу, який здійснює управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Як вбачається з положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищна рада це орган місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, а виконавчий комітет є виконавчим органом ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень, тобто йдеться про два різні органи.

Як слідує з матеріалів справи та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки площею 0,9500 га з кадастровим номером 3221282601:01:011:0005, розташованої в селі Мокрець Броварського району Київської області, є Калитянська селищна рада об`єднаної територіальної громади Броварського району Київської області.

Згідно з п. 27 укладеного сторонами договору орендар має право використовувати земельну ділянку на власний розсуд у відповідності до мети, обумовленої у договорі, та за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому порядку будівлі та споруди, закладати багаторічні насадження.

Враховуючи, що власником і орендодавцем згідно договору оренди земельної ділянки площею 0,9500 га з кадастровим номером 3221282601:01:011:0005 (рілля), розташованої в селі Мокрець Броварського району Київської області, є Калитянська селищна рада, то надавати дозвіл на виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці у вигляді письмової згоди орендодавця мала саме остання.

Попри те, що позивачу були надані (Виконавчим комітетом Калитянської селищної ради, а не відповідачем) Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки з кадастровим номером 3221282601:01:011:0005 від 24.12.2018 р. № МО-5-05-2018, до яких у подальшому вносилися зміни, однак передбаченої договором оренди земельної ділянки письмової згоди власника земельної ділянки - Калитянської селищної ради, на здійснення будівництва на вказаній земельній ділянці матеріали справи не містять.

Отже, позивачем було здійснено забудову орендованої земельної ділянки без отримання згоди власника такої земельної ділянки - відповідача.

Поряд з цим, як слідує з матеріалів справи, договір оренди землі № 02/03/2018 від 02.03.2018 р., за яким позивач орендував земельну ділянку для іншого сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005, яка розташована в с. Мокрець Броварського району Київської області, був укладений на 5 років (до 02.03.2023 р.) та в подальшому не був продовжений, тому на час звернення з даним позовом до суду ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» не має права користування зазначеною земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що об`єкт нерухомості будівля сільськогосподарського призначення площею 2543,8 кв.м. (адміністративна будівля площею 117,1 кв.м. та ангар для зерна площею 2426,7 кв.м.), що розташована по вулиці Бервицькій, 41-А в селі Мокрець Броварського району Київської області, був збудований позивачем без отримання дозволу (передбаченої договором оренди земельної ділянки письмової згоди) від власника земельної ділянки - Калитянської селищної ради. Окрім того, ТОВ «УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД» на час завершення будівництва (реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації) вже не мало права користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3221285601:01:011:0005, на якій знаходиться об`єкт будівництва.

За таких обставин, суд констатує відсутність у позивача набутого на момент звернення до суду на законних підставах права власності на зазначений об`єкт нерухомості.

Як зазначалося вище, вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, необхідно враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 р. у справі № 914/904/17, від 22.05.2018 р. у справі № 923/1283/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що об`єкт нерухомості, право власності на який просить визнати позивач, було набуте останнім до звернення до суду та на законних підставах.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, позов у даній справі задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та пояснень сторін (у тому числі - щодо резервування за спірною земельною ділянкою адреси, яка в подальшому не була присвоєна збудованому об`єкту, щодо неможливості забудови спірної земельної ділянки з огляду на її цільове призначення (рілля), щодо оскарження в судовому порядку виданих позивачу Містобудівних умов) була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАГРО-ІНВЕСТ ЛТД" до Калитянської селищної ради про визнання права власності на нерухоме майно, а саме новозбудований об`єкт нерухомого майна: будівлю сільськогосподарського призначення загальною площею 2543,8 кв.м., що складається з: господарської будівлі сільськогосподарського призначення загальною площею 117,1 кв.м. (літера «А»), ангару для тимчасового сховища зерна загальною площею 2426,7 кв.м. (літера «Б»), навісу для автомобілів (літера «В»), сушка (літера I-II) та огорожа (№1-4), що розташовані за адресою: вулиця Бервицька, 41-А, село Мокрець Броварського району Київської області на земельній ділянці площею 0,9500 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221282601:01:011:0005 відмовити повністю.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 02.09.2026 р.

Суддя В.М. Бабкіна