Рішення № 139401486, 29.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.07.2026Справа № 910/4432/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/4432/26

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (Україна, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код: 19480600)

до 1) Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код: 00100227)

2) Акціонерного товариства Харківобленерго (Україна, 61037, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 149; ідентифікаційний код: 00131954)

про визнання неправомірними, незаконними дій та рішень та зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від позивача: Рудюк Ю.А., самопредставництво;

від позивача: Мануйленко О.В., самопредставництво;

від відповідача-1: Драчова М.С., довіреність 25/11-6 від 25.11.2025;

від відповідача-2: Квіцінська А.І., довіреність №01-17/10773 від 15.12.2025.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго (далі відповідач-1) та Акціонерного товариства Харківобленерго (далі відповідач-2) про визнання неправомірними, незаконними дій та рішень та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4432/26, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.05.2026.

06.05.2026 представником відповідача-2 сформовано в системі Електронний суд відзив на позовну заяву, який 07.05.2026 зареєстрований в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

07.05.2026 представником відповідача-1 сформовано в системі Електронний суд клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву, яке 08.05.2026 зареєстроване в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

20.05.2026 представником відповідача-1 сформовано в системі Електронний суд відзив на позовну заяву та клопотання про залучення третьої особи, які 20.05.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

У підготовче засідання 20.05.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 20.05.2026 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про залучення третьої особи, прийнято до розгляду відзив відповідача-2, продовжено відповідачу-1 строк на подання відзиву та прийнято його до розгляду, оголошено перерву до 10.06.2026.

30.05.2026 представником позивача сформовано в системі Електронний суд відповіді на відзиви разом із клопотаннями про поновлення строку на їх подання, які 01.06.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

03.06.2026 представником відповідача-2 сформовано в системі Електронний суд клопотання про залучення третьої особи, яке 03.06.2026 зареєстроване в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

05.06.2026 представником відповідача-1 сформовано в системі Електронний суд заперечення щодо відповіді на відзив, які 08.06.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

09.06.2026 представником позивача сформовано в системі Електронний суд заперечення на клопотання відповідача-2 про залучення третьої особи, які 09.06.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

У підготовче засідання 10.06.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 10.06.2026 судом було долучено до матеріалів справи заперечення на клопотання відповідача-2 про залучення третьої особи, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про залучення третьої особи, поновлено строк на подання відповідей на відзиви та прийнято їх до розгляду, а також прийнято до розгляду заперечення щодо відповіді на відзив. Судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.07.2026.

06.07.2026 представником відповідача-2 сформовано в системі Електронний суд заперечення на відповідь на відзив, які 06.07.2026 зареєстровані в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду.

У судове засідання 08.07.2026 з`явились представники сторін.

У судовому засіданні 08.07.2026 судом було оголошено перерву до 29.07.2026.

У судове засідання 29.07.2026 з`явились представники сторін.

Представники позивача надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача-1 надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечувала.

Представник відповідача-2 надала суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечувала.

У судовому засіданні 29.07.2026 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як оператором системи передачі, та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як користувачем системи передачі, укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0044-02022, відповідно до умов якого оператор системи передачі зобов`язується надати послуги з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснити оплату за послуги. Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу системи розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

У січні 2022 року оператор системи розподілу - Акціонерне товариство "Харківобленерго" надіслало на електронну адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" повідомлення (лист від 18.01.2022 №56к-01/04-310) оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії", які приєднані до електричних мереж або розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) згідно якого здійснено запис зміни постачальника відповідно до якого на постачання до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", як постачальника "останньої надії", з 18 січня 2022 року переведено Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", а отже 18.01.2022 споживач уклав договір про постачання електричної енергії з постачальником "останньої надії" шляхом приєднання до нього.

Оскільки Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" мало на момент переведення заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за спожиту електричну енергію, постачальником "останньої надії" було застосовано до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заходи передбачені пунктами 3.1.6 та 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (постанова НКРЕКП від 2018 № 312, далі - ПРРЕЕ), типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", а саме припинення 03.02.2022 з 9 год. 00 хв. електропостачання Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", що підтверджується вимогою постачальника до оператора системи розподілу (АТ "Харківобленерго") на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача від 18.01.2022 №44/09-000952 та попередженням про припинення постачання електричної енергії від 18.01.2022 № 44/09-13/П05/Пз, які були направленні на адресу електронної пошти Комунального підприємства "Харківські теплові мережі".

Акціонерне товариство "Харківобленерго" листом від 27.01.2022 № 01/1150 повідомило, що вимога про відключення об`єкта споживача відхилена, як така що не відповідає вимогам пункту 7.11 Правил РРЕЕ з урахуванням встановленої заборони на вказані дії ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 по справі №922/2091/21.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі №72з-22 було вжито заходи забезпечення позову, зокрема, у вигляді заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", Акціонерному товариству "Харківобленерго", Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут", Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі".

З огляду на невиконання відповідачем-2 вимоги постачальника на відключення об`єкта споживача від 18.01.2022 №44/09-000952, позивач зазначає, що відповідачем-1, як адміністратором комерційного обліку, в порушення положень пункту 7.10. ПРРЕЕ, пункту 6.5. Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (Додаток 4 до ПРРЕЕ) неправомірно прийнято рішення, згідно якого обсяги електричної енергії, спожитої Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі", покладено на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

Наслідком такого рішення адміністратора комерційного обліку є нарахування та формування в системі управління ринком грошових зобов`язань Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" перед Приватним акціонерним товариством "НЕК "Укренерго" з оплати небалансів електричної енергії та послуг з передачі електричної енергії у період з 04.02.2022.

ДПЗД "Укрінтеренерго" не погоджуючись з діями та рішеннями відповідача-1, як АКО та АР, звернулося наприкінці 2022 року з позовною заявою до Господарського суду міста Києва про захист порушеного права.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/14138/22, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 13.02.2024, позов ДПЗД "Укрінтеренерго" задоволено повністю, визнано рішення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", як адміністратора комерційного обліку, щодо покладення обсягів електричної енергії, спожитих споживачем - Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" по всім точкам комерційного обліку з 04.02.2022 на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго неправомірним та заборонено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" здійснювати дії, що порушують право Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", а саме записувати в системі управління ринком (платформа ММS) на постачальника "останньої надії" обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів по точкам комерційного обліку споживача Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" після 03.02.2022 (з 04.02.2022) по 31.10.2022, як купівлю-продаж Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" електричної енергії для врегулювання небалансів.

Позивач зазначає, що в період з 01.11.2022 по 04.12.2023 обсяги спожитої електроенергії по споживачу КП "Харківські теплові мережі" продовжували покладатись на ДПЗД "Укрінтеренерго".

Не погоджуючись з покладенням обсягів спожитої електричної енергії КП "Харківські теплові мережі" у період з 01.11.2022 по 04.12.2023 на ДПЗД "Укрінтеренерго", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р "Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" (із змінами), на позивача були покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2022 на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Положеннями статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що на учасників ринку електричної енергії можуть бути покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, одним з яких є виконання функцій постачальника "останньої надії". До загальносуспільних інтересів, які можуть забезпечуватися Кабінетом Міністрів України шляхом покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку, відповідно до частини третьої статті 62 Закону належить, зокрема, стабільність, належна якість та доступність електричної енергії. Статтею 64 Закону визначені особливості здійснення діяльності постачальником "останньої надії", які передбачають необхідність забезпечення гарантій доступності та стабільності постачання електричної енергії кожному споживачу, яке здійснюється у встановлених Законом випадках безакцептно, незалежно від волі постачальника "останньої надії" та споживача.

Законодавством України, зокрема положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, врегульовано відносини між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, а також встановлено окремий порядок укладення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Так, частиною 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до частини 11 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до частин 8, 9 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 3.4.4 глави 3.4 розділу III ПРРЕЕ, які кореспондуються з умовами, що зазначені в Комерційній пропозиції № 5 від 08.10.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до Договору, постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Водночас, Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 №148 (далі Наказ №148) затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, абзацом 2 пункту 7 якого передбачено, що постачальник "останньої надії" у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування (крім випадку зміни постачальника за ініціативою споживча в порядку глави 6.1 розділу VI Правил роздрібного ринку електричної енергії) здійснює постачання електричної енергії тим споживачам, у яких відсутній електропостачальник, в тому числі яким станом на 04 березня 2022 року постачання електричної енергії здійснював постачальник "останньої надії".

Відтак, Міністерством енергетики України було врегульовано можливість постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" у строк, що перевищує 90 днів.

При цьому, суд звертає увагу, що електропостачальник "останньої надії" не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (що не перевищує 90 днів) і такий договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії. Тобто такий договір укладається автоматично з моменту початку постачання електричної енергії і діє протягом строку, що не перевищує 90 днів. У випадку повторного початку фактичного постачання електричної енергії споживачу внаслідок настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", відбувається нове приєднання до публічного договору постачання електричної енергії на новий обмежений строк.

Так, зміст статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" жодним чином не вказує на безакцептне поновлення попередніх договірних відносин з постачальником "останньої надії", а навпаки зумовлює необхідність кожного разу укладати новий договір із постачальником "останньої надії".

Аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, від 13.02.2024 у справі № 910/14138/22 та від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21.

Наказом Міністерства енергетики України від 04.03.2022 №104 передбачено, що постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу на весь період дії воєнного стану та впродовж 30 днів після його припинення.

Враховуючи факт приєднання 18.01.2022 КП "Харківські теплові мережі" до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", строк дії цього договору до 18.04.2022.

З огляду на прийняття 04.03.2022 Міністерством енергетики України наказу №104 правовідносини між КП "Харківські теплові мережі" та постачальником "останньої надії" підлягають постійній пролонгації на весь період дії воєнного стану та впродовж 30 днів після його припинення.

При цьому, в період дії спірного договору, ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі №72з-22 було вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", Акціонерному товариству "Харківобленерго" та Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі".

Зазначені обставини вказують на те, що відповідна заборона позивачу та відповідачам вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" була встановлена Господарським судом Харківської області безпосередньо під час дії спірного договору від 18.01.2022.

Суд враховує посилання позивача на судові рішення у справі №910/14138/22, зокрема на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Відтак попереднє рішення суду може бути враховано під час розгляду такого спору та слугувати підставою для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин з урахуванням передбачених статтею 75 Господарського процесуального кодексу правил, зокрема, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, установленим судовими рішеннями, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною.

Суд звертає увагу, що в судових рішеннях у справі №910/14138/22 відсутні будь-які згадки та посилання на заборону, встановлену ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі №72з-22 про вжиття заходів забезпечення позову.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що необхідність вжиття заходів забезпечення мотивована направленням ДПЗД "Укрінтеренерго" вимоги на відключення об`єкта КП "ХТМ" від 18.01.2022 №44/09-000952.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі №72з-22, яка набрала законної сили та є чинною, встановлено пряму заборону сторонам цієї справи припиняти / обмежувати постачання / розподіл електричної енергії КП "ХТМ".

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Натомість, виконання вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго" на відключення КП "Харківські теплові мережі" від 18.01.2022 №44/09-000952 прямо суперечило б приписам судового рішення.

Суд також зауважує, що вчинення відповідачами будь-яких дій щодо непокладення на позивача обсягів електроенергії, спожитої КП "ХТМ" у спірний період, також суперечило б приписам ухвали Господарського суду Харківської області від 25.01.2022 у справі №72з-22, оскільки опосередкованим наслідком таких дій було б припинення та/або обмеження постачання електричної енергії споживачу постачальником "останньої надії".

Зважаючи на викладене, у відповідачів були відсутні підстави вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення постачання КП "Харківські теплові мережі" електроенергії постачальником "останньої надії" на підставі договору від 18.01.2022, з огляду на пряму судову заборону.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем відповідних вимог на відключення об`єкта КП "ХТМ" за іншими договорами про постачання електричної енергії ПОН, що діяли у спірний період.

Таким чином, суд не вбачає ознак протиправності в діях відповідачів щодо покладення обсягів електричної енергії, спожитої КП "ХТМ" у період з 01.11.2022 по 04.12.2023, на ДПЗД "Укрінтеренерго" як на постачальника "останньої надії".

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі Руїс Торіха проти Іспанії).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 13 312,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 13 312,00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.09.2026.

Суддя О.В. Нечай