Рішення № 139401450, 02.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2026Справа № 910/8099/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп» (вул.Йорданська, буд.6А, м.Київ, 04211; ідентифікаційний код 39465869)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» (пр.Голосіївський, буд.93, м.Київ, 03127; ідентифікаційний код 44219433)

про стягнення 156 189,96 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» про стягнення 156 189,96 грн, з яких 110 000,00 грн заборгованості, 31 893,40 грн пені, 1 900,91 грн штрафу, 3 134,00 грн 3% річних та 9 261,65 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленого за договором поставки № АІ-3008/21-01 від 30.08.2021 товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

07.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронних кабінетів учасників справи, та отримано ними, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролокація» (покупець) було укладено договір поставки № АІ-3008/21-01 (далі Договір), згідно з пунктом 1.1 якого постачальник зобов`язується передати (поставити) партіями у власність покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення, а саме запасні частини, мастила, шини, акумуляторні батареї, інші комплектуючі вузли, агрегати, обладнання та аксесуари до транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, інших самохідних машин і механізмів, промислових а сільськогосподарських пристроїв, споруд та об`єктів.

Кількість товару та ціна кожної партії товару визначаються у відповідних видаткових накладних до Договору, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 Договору).

Пунктами 2.3, 2.4 Договору передбачено, що оплата кожної партії продукції здійснюється покупцем на умовах повної 100% передплати протягом 5 банківських днів з дати виставлення рахунку. Якщо товар поставлено без попередньої оплати, а додаток про відстрочення оплати укладено не було, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару протягом 3 банківських днів з моменту фактичної передачі товару та підписання відповідних видаткових накладних.

У пункті 3.2 Договору визначено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або втрати товару у покупця виникає з моменту отримання покупцем товару згідно з видатковою накладною або іншим рівнозначним документом.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Також пунктом 4.4 Договору передбачено, що покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідно Договору.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін, та закінчується 31.12.2022, але в будь-якому випадку не раніше моменту виконання сторонами взятих на себе за Договором зобов`язань. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих умовах, які були передбачені цим Договором, при чому дана автоматична пролонгація терміну дії Договору може мати місце необмежену кількість разів (пункти 7.1, 7.2 Договору).

Позивач зазначає, що він, на виконання своїх договірних зобов`язань, відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 141 623,52 грн, який відповідач прийняв, про що свідчать видаткові накладні № 108 від 22.01.2025 на суму 29 724,00 грн, № 1956 від 13.08.2025 на суму 70 005,60 грн, № 1957 від 13.08.2025 на суму 20 380,32 грн, № 1958 від 13.08.2025 на суму 21 513,60 грн, проте власні зобов`язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 31 623,52 грн.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 110 000,00 грн заборгованості, 31 893,40 грн пені, 1 900,91 грн штрафу, 3 134,00 грн 3% річних та 9 261,65 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив відповідачу товар на суму 141 623,52 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, видаткові накладні № 108 від 22.01.2025 на суму 29 724,00 грн, № 1956 від 13.08.2025 на суму 70 005,60 грн, № 1957 від 13.08.2025 на суму 20 380,32 грн, № 1958 від 13.08.2025 на суму 21 513,60 грн.

Вказані видаткові накладні містять найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого сторонами у пунктах 2.3, 2.4 Договору порядку розрахунків та з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів повної попередньої оплати товару відповідачем, зобов`язання відповідача з оплати товару мали бути виконані не пізніше 3 банківських днів з дати фактичної передачі товару та підписання видаткової накладної.

Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково виконано зобов`язання та перераховано на рахунок позивача:

- 15 260,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 1454 від 22.01.2025, 1 464,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 122 від 08.07.2025, 9 899,52 грн відповідно до платіжної інструкції № 707 від 06.10.2025, які були зараховані позивачем на погашення зобов`язань відповідача з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 108 від 22.01.2025 на суму 29 724,00 грн;

- 5 000,00 грн відповідно до платіжної інструкції № 646 від 29.09.2025, які були зараховані позивачем на погашення зобов`язань відповідача з оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 1956 від 13.08.2025 на суму 70 005,60 грн.

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 110 000,00 грн визнається судом обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 31 893,40 грн пені, 1 900,91 грн штрафу, 3 134,00 грн 3% річних та 9 261,65 грн інфляційних втрат.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання з оплати товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 4.2 Договору, за неналежне виконання грошового зобов`язання, визнається судом обґрунтованою.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд виявив помилки, які полягають у тому, що розрахунки здійснювались включно із днями, у які відбувалось часткове погашення боргу, у той час як згідно з положеннями статей 253, 254 Цивільного кодексу України день фактичного виконання зобов`язання не включається до періоду прострочення (див. постанову Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/19787/21).

Також судом встановлено, що при здійсненні розрахунків позивачем заокруглено суму заборгованості до цілого числа, що є його правом. У зв`язку з цим суд при перевірці розрахунків виходив із визначених позивачем розмірів заборгованості за кожною видатковою накладною.

Загальна сума пені, розрахована позивачем, не перевищує розміру, розрахованого судом, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню в заявленому розмірі 31 893,40 грн.

Як встановлено судом, у пункті 4.4 Договору сторони передбачили, що покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь постачальника штраф в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідно Договору.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, згідно з яким одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В межах цієї справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 10 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Застосовуючи ці висновки до обставин справи, що розглядається, суд відзначає, що хоча сторони і визначили санкцію у пункті 4.4 Договору як штраф, вона за ознаками, що наведені у статті 549 Цивільного кодексу України, відповідає саме пені, оскільки обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Варто також зауважити, що Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» обмежує розмір пені, що її сплачують платники грошових коштів на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу, подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що при розрахунку штрафу за пунктом 4.4 Договору позивач обмежився нарахуванням штрафу в розмірі 3% від суми заборгованості, яка виникла в перший день прострочення за кожною видатковою накладною, не рахуючи цей штраф за всі дні прострочки.

Проте така санкція як « 3% від суми заборгованості», що заявлена у цьому позові, Договором не передбачена, а передбачений у пункті 4.4 Договору штраф «в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідно Договору», за висновком суду, є пенею, сплата якої передбачена пунктом 4.2 Договору, тому стягнення штрафу за пунктом 4.4 Договору не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду, що має наслідком відмову в позові у цій частині.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перерахунку 3% річних судом встановлено аналогічну помилку, що допущена позивачем при розрахунку пені, а саме здійснення розрахунків включно із днями, у які відбувалось часткове погашення боргу. Втім, зважаючи на те, що розрахована позивачем сума 3% річних також не перевищує суми, розрахованої судом, а також беручи до уваги положення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позов в частині стягнення 3% підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі 3 134,00 грн.

Водночас під час перевірки розрахунків інфляційних втрат суд встановив, що під час розрахунку інфляційних втрат за неналежне виконання зобов`язання з оплати товару, поставленого видатковою накладною № 108 від 22.01.2025, позивачем виключено період з 09.07.2025 по 06.10.2025 із суми боргу 13 000,00 грн, в якому спостерігалася дефляція.

Верховний Суд у постанові від 11.07.2024 у справі № 910/5349/22 зазначив, що індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків.

Крім того, позивачем визначено період нарахування по 30.06.2026, але не включено до розрахунку індекс інфляції за червень 2026 року, оскільки його не було опубліковано на дату подання позову.

Оскільки, як встановлено судом, за даними Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) за червень 2026 року становить 99,9% (дефляція 0,1% за місяць), вказаний індекс інфляції, з огляду на визначений позивачем період нарахування, підлягає врахуванню під час розрахунку інфляційних втрат.

З урахуванням викладеного судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат виходячи з заокруглених позивачем сум основної заборгованості за кожною видатковою накладною та в межах заявлених ним періодів нарахування. За розрахунком суду загальна сума втрат позивача від інфляції склала 9 130,24 грн, яку розраховано у такий спосіб:

1) 752,49 грн за період з 28.01.2025 по 07.07.2025 із суми 14 464,00 грн;

-13,10 грн за період з 08.07.2025 по 05.10.2025 із суми 13 000,00 грн;

226,75 грн за період з 06.10.2025 по 30.06.2026 із суми 3 100,00 грн;

2) 210,01 грн за період з 19.08.2025 по 28.09.2025 із суми 70 005,00 грн;

4 754,89 грн за період з 29.09.2025 по 30.06.2026 із суми 65 005,00 грн;

3) 1 556,34 грн за період з 19.08.2025 по 30.06.2026 із суми 20 380,00 грн;

4) 1 642,86 грн за період з 19.08.2025 по 30.06.2026 із суми 21 513,00 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 110 000,00 грн заборгованості, 31 893,40 грн пені, 3 134,00 грн 3% річних та 9 130,24 грн інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті судового збору в розмірі, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2 627,76 грн - на відповідача, в розмірі 34,64 грн - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» (пр.Голосіївський, буд.93, м.Київ, 03127; ідентифікаційний код 44219433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Імпорт Груп» (вул.Йорданська, буд.6А, м.Київ, 04211; ідентифікаційний код 39465869) заборгованість в розмірі 110 000 (сто десять тисяч) грн 00 коп., пеню в розмірі 31 893 (тридцять одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн 40 коп., 3% річних в розмірі 3 134 (три тисячі сто тридцять чотири) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 130 (дев`ять тисяч сто тридцять) грн 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 627 (дві тисячі шістсот двадцять сім) грн 76 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.09.2026.

Суддя Т.П. Капцова