Рішення № 139401242, 17.08.2026, Господарський суд м. Києва

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2026справа № 910/16322/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/16322/24

за позовом заступника керівника Вараської окружної прокуратури Лиса Олександра Анатолійовича (м-н Будівельників, 1, м. Вараш, Рівненська обл., 34400; ідентифікаційний код 0291007723) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Л. Качинського, 12, м. Житомир, 10014; ідентифікаційний код 42163803)

до Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, 9 а, м. Київ, 01023; ідентифікаційний код 37507901) та

Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут Ягд» (вул. Соборна, 40, с. Озерці, Вараський район, Рівненська обл., 34321; ідентифікаційний код 44673241),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9 А, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 44768034) та

Рівненська обласна рада (Майдан Просвіти, 1, м. Рівне, 33013; ідентифікаційний код 21085816),

про визнання недійним договору від 09.08.2023 №98 в частині та зобов`язання звільнити мисливські угіддя,

за участю представників:

прокуратури Биховцової О. А. (посвідчення від 01.03.2023 № 070533);

позивача не з`явився;

відповідача-1 Чернишенка А. М. (довіреність від 02.11.2023 № б/н);

відповідача-2 Багацького Є. Г. (ордер від 08.01.2026 серія АС № 1169961; в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»);

третьої особи-1 не з`явився;

третьої особи-2 Навроцького Е. А. (довіреність від 03.10.2022 № б/н; в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом»).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Заступник керівника Вараської окружної прокуратури Лис Олександр Анатолійович (далі Прокурор / Прокуратура) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (далі Інспекція) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства лісових ресурсів України (далі Держлісагентство) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут Ягд» (далі Товариство) про:

- визнання недійсним укладеного Держлісагентством і Товариством договору від 09.08.2023 №98 про умови ведення мисливського господарства (далі Договір) в частині мисливських угідь, які розташовані у виділі 24 кварталу 45, кварталах 12, 15, 16, 23 - 25, 32 - 40, 58, 59, 62 - 64, 67 - 76 Озерецького лісництва та кварталі 86 Мульчицького лісництва філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»;

- зобов`язання Товариства звільнити мисливські угіддя, які розташовані у виділі 24 кварталу 45 та кварталах 2, 15, 16, 23 - 25, 32 - 40, 58, 59, 62 - 64, 67 - 76 Озерецького лісництва та кварталі 86 Мульчицького лісництва філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- Договір не містить жодних зобов`язань щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічних заказників «Партизанський», «Озерецький» і «Мульчицький»;

- у Договорі відсутні відомості про наявність у межах наданих відповідачу мисливських угідь об`єктів природно-заповідного фонду України, а тому рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 №679 прийняте з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки надання в користування мисливських угідь, розташованих у межах території природно-заповідного фонду, не передбачає використання території природно-заповідного фонду в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища;

- оскільки рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 №679 є незаконним, а оспорюваний Договір укладений саме на підставі цього рішення, то Договір слід визнати недійсним, а Товариство слід зобов`язати звільнити територію в межах ботанічних заказників «Партизанський», «Озерецький», «Мульчицький», пралісових пам`яток природи «Чубино», «Носов ліс», «Вільхова», «Матруна»;

- на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; здійснення мисливського господарства в будь-якій формі не сумісне із цілями та завданнями створення ботанічних заказників, метою яких є збереження у природному стані лісових, степових, болотних та інших відокремлених цілісних ландшафтів, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, а також із цілями та завданнями створення пам`яток природи, які мають найвищий природоохоронний статус і забезпечують абсолютний захист природного середовища від господарської діяльності.

2. Процесуальні дії у справі

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 (Мандичев Д.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 (головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В. і Сибіга О.М.), відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2025 (головуючий суддя Багай Н. О., судді Дроботова Т.Б. і Чумак Ю.Я.) касаційну скаргу Київської міської прокуратури задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 скасовано, справу №910/16322/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів стало таке.

Прокурор у цій справі, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним Договору в частині мисливських угідь та про зобов`язання відповідача звільнити мисливські угіддя, стверджував саме про порушення природоохоронного законодавства, зокрема, законодавства про охорону та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду в частині додержання режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду; з урахуванням підстав позову Прокурора у цій справі та доводів, наведених у касаційній скарзі, Інспекція є належним позивачем у цій справі.

Господарські суди попередніх інстанцій, зазначивши, що спірні правовідносини стосуються дотримання законодавства в галузі мисливського господарства та полювання, помилково не врахували підстави позову, поданого Прокурором в інтересах держави в особі Інспекції.

При цьому господарські суди попередніх інстанцій, узявши до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.02.2025 у справі №910/5857/22, помилково не врахували неподібність спірних правовідносин у справі №910/16322/24, що розглядається, із правовідносинами у справі №910/5857/22. Зокрема, у справі №910/5857/22, на відміну від справи №910/16322/24, що розглядається, позов мотивований порушенням норм Закону України «Про мисливське господарство та полювання». Заступник керівника Київської обласної прокуратури, звертаючись із позовом у справі №910/5857/22, зазначав, що право на користування мисливськими угіддями може виникнути лише за наявності згоди всіх без виключення землевласників та землекористувачів, а відсутність погодження хоча би одного власника чи користувача земельної ділянки виключає надання мисливських угідь в користування.

Господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, порушили положення статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), неправильно застосували приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру», положення Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, Положення про Інспекцію, затвердженого наказом Інспекції від 20.02.2023 №32.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 прийнято справу до свого провадження; призначено підготовче засідання на 19.01.2026.

Прокуратура 14.01.2026 подала суду письмові пояснення, в яких зазначила, що:

- до земель, переданих для ведення мисливського господарства, повністю увійшли ботанічні заказники місцевого значення «Партизанський», площею 1938 га та «Озерецький», площею 1840 га, а також частина ботанічного заказника місцевого значення «Мульчицький», яка розташована у 86 кварталі Мульчицького лісництва, площею 189 га та пралісові пам`ятки природи «Чубино» площею 20,9 га, розташована в 45 кварталі Озерецького лісництва, «Носов ліс» площею 27 га, розташована в межах 72 та 76 кварталів Озерецького лісництва, «Вільхова» площею 37,6 га, розташована в 15 кварталі Озерецького лісництва, «Матруна» площею 20 га, розташована в 32 кварталі Озерецького лісництва;

- Прокурор визначив відповідачем Держлісагентство, оскільки вважає, що дії цього органу фактично призвели до порушень інтересів держави, тому суди зробили висновок, що у випадку, коли уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави, то статусом позивача має наділятися Прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем, що і стало підставною для відмови у задоволені позову;

- здійснення мисливського господарства у будь-якій її формі несумісне з цілями та завданнями створення заказників, метою якого є збереження у природному стані лісових, степових, болотних та інших відокремлених цілісних ландшафтів, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення та з цілями та завданнями створення пам`яток природи, які мають найвищий природоохоронний статус і забезпечують абсолютний захист природного середовища від господарської діяльності;

- мисливське господарство, яке реалізується виключно у сфері суспільного виробництва шляхом створення відповідних продуктів, порушує природний стан таких цілісних ландшафтів та природних комплексів;

- оскільки на території зазначених об`єктів природно-заповідного фонду забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, здійснення мисливського господарства є неможливим, оскільки останнє є порушенням таких природних процесів;

- мисливське господарство у розумінні Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не передбачає собою мету збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів, збереження природному стані пралісів, виключивши будь-яке антропогенне втручання;

- здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах території заказника та пралісових пам`яток природи є неможливим за результатами проведення системного аналізу Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання».

Товариство 16.01.2026 подало суду письмові пояснення, в яких вказало таке:

- позивачем до суду не подано жодного належного, достовірного, достатнього та вірогідного доказу, який би підтверджував порушення Товариством приписів Закону України «Про природно-заповідний фонд України», зокрема, щодо здійснення полювання на території природно-заповідного фонду;

- Прокурором не доведено, що Товариство використовує передані йому угіддя з порушенням цілей природоохоронних територій;

- виключно вказівка про те, що «до складу мисливських угідь, переданих у користування ТОВ «Беркут Ягд», увійшли повністю територія ботанічних заказників «Партизанський» та «Озерецький», пралісових пам`яток природи «Чубино», «Носов ліс», «Вільхова», «Матруна», а також територія 86 кварталу Мульчицького лісництва, яка одночасно є об`єктом природо-заповідного фонду ботанічного заказника «Мульчицький», які з урахуванням статей 3, 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статей 3, 5 Закону України «Про екологічну мережу України» є територіями та об`єктами природно-заповідного фонду України та екологічною мережею України, що згідно із статтями 25, 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» не може бути вказівкою на неможливість її використання у якості мисливських угідь;

- підтвердженням порушення режиму природно-заповідного фонду, в тому числі на мисливських угіддях, які надані у користування, є докази, які засвідчують факти недотримання встановлених норм і правил, передбачених законодавством України; до таких належать акти перевірок, складені органами екологічного контролю, фото та відеофіксація, які чітко демонструють незаконні дії або їх наслідки, протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, складені правоохоронними органами, висновки експертів, рішення суду тощо;

- Прокуратурою не зазначено жодної інформації, не надано жодного такого доказу чи факту, в чому саме полягає незаконність надання мисливських угідь у користування Товариства;

- умовами Договору не встановлено обмеження та зобов`язання Товариства щодо користування мисливськими угіддями;

- оскільки вимоги про визнання недійсним Договору та зобов`язання Товариства повернути мисливські угіддя знаходяться у прямому причино наслідковому зв`язку із фактом і процесом надання в користування мисливських угідь, де не встановлено будь яких порушень, вони не підлягають задоволенню, тим більше зважаючи на відсутність в позовній заяві фактів та доводів, що б засвідчували про порушення Товариства умов Договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 продовжено строк підготовчого провадження; відкладено підготовче засідання на 23.02.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 відкладено підготовче засідання на 20.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2026.

Представниця Прокуратури у судовому засіданні 01.06.2026 оголосила вступне слово та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача-1 оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-2 оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи-2 надав пояснення щодо предмета спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 відкладено розгляд справи по суті на 06.07.2026.

Представниця Прокуратури у судовому засіданні 06.07.2026 підтримала позов та просила його задовольнити.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позову та вказав про те, що даний позов не підлягає розгляду господарським судом.

Представник відповідача-2 заперечив проти задоволення позову.

Представник третьої особи-2 заперечив проти задоволення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 відкладено розгляд справи по суті на 17.08.2026.

Держлісагентство 21.07.2026 подало суду додаткові пояснення, в яких зазначило, що справа не підсудна господарському суду, а до адміністративного договору не може застосовуватися поняття недійсності; спірний Договір (розділ 4 «ІНШІ УМОВИ») також передбачає виключно опцію припинення користування; обрання позивачем неефективного, неналежного способу захисту є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог (пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 та пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Представники позивача і третьої особи-1 у судове засідання 17.08.2026 не з`явилися; про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронних кабінетів позивача і третьої особи-1; позивач про причини неявки суд не повідомив; третя особа-1 09.01.2026 подала суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати без участі представника.

У судовому засіданні розглянуто питання щодо не підсудності даної справи господарському суду.

Суд зазначає, що посилання відповідача-1 на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.08.2025 зі справи № 200/5217/20, цитуючи яку, Держлісагентство робить висновок, що справа № 910/16322/24 не підсудна господарському суду, а до адміністративного договору не можуть застосуватися поняття недійсності, суд до уваги не бере, оскільки у справі № 200/5217/20 предметом спору було припинення права користування мисливськими угіддями на підставі абзацу п`ятого частини першої статті 23 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», і вирішення саме такого спору здійснюється у порядку адміністративного судочинства, що прямо передбачено частиною другою статті 23 названого Закону.

Втім, за положеннями частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 чинного КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та / або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Так, Прокуратура просить визнати недійсним Договір в частині мисливських угідь, які розташовані у виділі 24 кварталу 45, кварталах 12, 15, 16, 23 - 25, 32 - 40, 58, 59, 62 - 64, 67 - 76 Озерецького лісництва та кварталі 86 Мульчицького лісництва філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а також зобов`язати Товариство звільнити мисливські угіддя, які розташовані у виділі 24 кварталу 45 та кварталах 2, 15, 16, 23 - 25, 32 - 40, 58, 59, 62 - 64, 67 - 76 Озерецького лісництва та кварталі 86 Мульчицького лісництва філії «Рафалівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

В обґрунтування підстав для звернення до суду Прокуратура вказує, що рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 прийнято з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки надання у користування мисливських угідь в межах території заказнику не передбачає використання території природно-заповідного фонду у природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища; використання території природно-заповідного фонду у якості мисливських угідь суперечить цільовому призначенню території ботанічних заказників, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання його природних комплексів.

Згідно із статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частинами другою і третьою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях визначенні у статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Суд зазначає, що правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України (далі ЗК України), а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Так, згідно зі статтею 8 ЗК України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області; в) забезпечення реалізації державної політики в галузі використання та охорони земель; г) погодження загальнодержавних програм використання та охорони земель, участь у їх реалізації на відповідній території; ґ) затвердження та участь у реалізації регіональних програм використання земель, підвищення родючості ґрунтів, охорони земель; д) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; е) організація землеустрою; з) вирішення земельних спорів; и) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до преамбули Закону України «Про мисливське господарство та полювання» його положення визначають правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних та фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечують рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Мисливське господарство як галузь це сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва (статті 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»).

Частиною другою статті 4 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» передбачено, що органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» до повноважень обласних рад у галузі мисливського господарства та полювання, зокрема, належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Таким чином, при здійсненні повноважень власника мисливських угідь обласна рада є рівноправним суб`єктом земельних відносин, дії якої спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися мисливськими угіддями.

Конституційний Суд України в Рішенні від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009 зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні - це акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто, ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності володіння (користування) фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної або господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічну правову позицію висловлено в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 2а-2885/12/1470, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 806/945/17, а також в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.09.2018 зі справи № 811/2600/13-а.

Суд зазначає, що у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної або господарської юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Скасування такого акта не породжує наслідків для користувача земельної ділянки, оскільки у такої особи виникло право постійного користування земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Відтак обраний спосіб захисту порушеного права (оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про розпорядження земельною ділянкою) не забезпечує його реального та ефективного захисту за правилами КАС України.

Аналогічну правову позицію висловлено в постановах Верховного Суду України від 19.12.2018 у справі № 813/5134/13-а, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 806/945/17.

У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 зі справи № 912/2797/21 зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.08.2019 зі справи № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 зі справи № 922/614/19 і від 28.09.2022 зі справи № 483/448/20, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 18.02.2026 зі справи № 910/8100/24 і від 26.05.2026 зі справи № 910/1140/25).

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з неправомірним, на думку Прокуратури, набуттям Товариством права користування мисливськими угіддями на підставі спірного рішення органу місцевого самоврядування, то даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці

Відтак, даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Стосовно посилань відповідача-1 на те, що договір про умови ведення мисливського господарства є адміністративним договором, то, по-перше, за викладеним у пункті 16 частини першої статті 4 КАС України поняттям адміністративний договір це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг, натомість такий договір укладено на виконання прийнятого обласною радою рішення, тобто не підпадає під визначення адміністративного договору, а, по-друге, затвердження наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 17.09.2020 № 149 форми договору про умови ведення мисливського господарства також не свідчить, що такий договір є адміністративним.

Суд, заслухавши вступне слово представників Прокуратури, відповідачів та третьої особи-2, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив у судовому засіданні 17.08.2026 в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники Прокуратури, відповідачів та третьої особи-2 виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 17.08.2026 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Рішенням Виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів Рівненського облвиконкому від 22.11.1983 № 343 (зі змінами, внесеними на підставі рішення від 18.06.1991 № 98) вирішено, зокрема, прийняти пропозицію обласного комітету по охороні природи, погоджену з землекористувачами, райвиконкомами, виробничими об`єднаннями «Рівнеліс», «Рівнемеліоводгосп», обласною радою агропромислових формувань про:

- створення Рівненського державного заповідника та охоронної зони навколо нього на базі існуючих державних заказників республіканського значення «Перебродівського», «Сира Погоня», частково «Білоозерського» та «Сомине» в межах площ відповідно до додатку № 1;

- внесення змін в перелік державних заказників і пам`яток природи республіканського значення та державного дендрологічного парку згідно з додатками №№ 2, 3, 4;

- внесення змін і доповнень до переліку об`єктів і територій природно-заповідного фонду місцевого значення, затверджених рішеннями облвиконкому від 22.11.1983 № 343, від 16.12.1986 № 345 і від 23.01.1990 № 10, та віднесення їх та нововиявлених до територій, встановлених Радою Міністрів Української РСР, і затвердити:

державними заказниками місцевого значення і встановленими навколо них охоронними зонами відповідно до додатку № 5;

державними пам`ятками природи місцевого значення згідно з додатком № 6;

державними парками-пам`ятниками садово-паркового мистецтва місцевого значення відповідно до додатку № 7;

державними заповідними урочищами згідно з додатком № 8;

- виключення об`єктів і територій природно- заповідного фонду місцевого значення відповідно до додатку № 9.

Згідно з додатком № 9 створено об`єкти природо-заповідного фонду, ботанічні заказники місцевого значення: «Мульчицький», «Партизанський», «Озерецький».

Відповідно до Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Мульчицький»:

- ботанічний заказник місцевого значення «Мульчицький» створено на підставі рішення Рівненського облвиконкому від 22.11.1983 № 343 [зі змінами, внесеними рішенням від 18.06.1991 № 98] (пункт 1.1);

- заказник «Мульчицький» входить до складу природно-заповідного фонду України і є складовою екологічної мережі України (пункт 1.2);

- заказник «Мульчицький» загальною площею 3 860 га розташований на території Володимирецького та Зарічненського районів Рівненської області та знаходиться в користуванні ДП «Володимирецький лісгосп» (3 410 га), ДП СЛАП «Зарічненський держспецлісгосп» [450 га] (пункт 1.3);

- територія заказника площею 3 410 га, разом з усіма обєктами природи, що на ній знаходяться, є у землекористуванні ДП «Володимирецький лісгосп» в межах Озерецького лісництва: квартали 33 - 37, 39, 40, 42, 46, 47, 52 та Мульчицького лісництва: квартали 3, 5, 7, 8, 15 - 18, 23, 24, 27 32 (пункт 1.4);

- ДП «Володимирецький лісгосп» здійснює на території заказника свою діяльність згідно з даним Положенням, іншими нормативними документами, несе відповідальність за належне її утримання та додержання заповідного режиму (пункт 1.5);

- межі заказника «Мульчицький» переносяться в патеру з встановленням інформаційних та охоронних знаків, а також наносяться на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування; рішення цих питань покладається на ДП «Володимирецький лісгосп» (пункт 1.6);

- режим заказника «Мульчицький» враховується у всіх видах проєктно-планової документації, а також в проєктах на будівництво споруд в районі його розташування (пункт 1.7);

- зміна меж, категорії та скасування статусу заказника «Мульчицький» проводиться відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (пункт 1.8);

- державний контроль за дотриманням режиму заказника здійснюється Мінприроди України та його органами на місцях, іншими уповноваженими на те державними органами в порядку, передбаченому законодавством України (пункт 1.9);

- площа заказника 3 410 га, із них лісові ділянки - ___ га, сіножаті - ___ га, водні об`єкти (річка) - ___ га, болота - ___ га (пункт 1.10);

- мета створення - збереження дикоростучих ягідників журавлини (пункт 2.1);

- основним завданням заказника є: охорона та збереження природного комплексу території, його рослинного та тваринного світу; організація спостережень за станом природних антропогенних систем заказника шляхом закладання стаціонарів для проведення довготривалих геоботанічних, гідрологічних, ґрунтових та інших спостережень (пункт 2.2);

- на території заказника «Мульчидький» забороняється:

меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказника;

будь-яке будівництво, не пов`язане з охороною території заказника;

розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву;

рубки головного користування та прохідні рубки догляду;

заготівля живиці, другорядних лісових матеріалів (пнів, лубу, кори, деревної зелені та т.п.) та деревних соків;

знищення та пошкодження окремих дерев, чагарників, трав`янистої рослинності;

знищення та суттєва зміна видового складу рослинного покриву (підліску, підросту, заліснення, залуження ділянок - без відповідних обґрунтувань наукових закладів);

розорювання земель, за винятком заходів з обмеження розповсюдження лісових пожеж та існуючих наділів служби охорони заказника;

збір рідкісних та занесених до Червоної книги України видів рослин, їх квітів та плодів;

збір та заготівля трав`янистих та лікарських рослин;

сінокосіння, за винятком спеціально відведених для потреб служб охорони ділянок;

використання хімічних речовин для боротьби з шкідниками та хворобами лісу, за винятком окремих ситуацій, коли є загроза існуванню природного комплексу, що охороняється (застосовуються при наявності наукового обґрунтування та погодження Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області);

зберігання на території заказника (та в 2-х кілометровій зоні навкруги) всіх видів отрутохімікатів;

випас та прогін худоби;

знищення та відлов всіх видів тварин, розорення їхніх гнізд, нір, інших сховищ та житла, збір яєць;

інтродукція нових видів рослин (без відповідних, узгоджених у встановленому порядку обґрунтувань наукових закладів);

проїзд всіх видів механізованого транспорту поза межами доріг загального користування, крім службового транспорту ДП «Володимирецький лісгосп», державних природоохоронних та інспекційних служб, пожеж-машин;

організація таборів, місць відпочинку, стоянок автотранспорту та стоянок для човнів, розведення вогнищ - поза межами місць, спеціально відведених для цього;

надання земельних ділянок під забудову;

надання у господарське використання окремих земельних і водних ділянок (пункт 3.1);

- на території заказника місцевого значення «Мульчицький» за дозволами Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області в межах затверджених в установленому порядку лімітів на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення дозволяється:

сінокосіння на ділянках, спеціально відведених для потреб служби охорони заказника;

використання території заказника в оздоровчих, рекреаційних та освітньо-виховних цілях, проведення науково-дослідних робіт;

збір ягід та грибів (пункт 3.2);

- охорона заказника, забезпечення відмежування заказника в натурі, нанесення його меж на планово-картографічний матеріал та встановлення на межах охоронних знаків та інформаційних аншлагів покладається на ДП «Володимирецький лісгосп» (пункт 3.5);

- охоронний режим заказника враховується при розробці схеми районного планування, проектів землеустрою, лісовпорядкування; при проведенні землеустрою та лісовпорядкування площі заказника «Мульчицький» та його межі залишаються незмінними (пункт 3.6).

Згідно з Положенням про ботанічний заказник місцевого значення «Партизанський»:

- ботанічний заказник місцевого значення «Партизанський» створено на підставі рішення Рівненського облвиконкому від 22.11.1983 № 343 (пункт 1.1);

- заказник «Партизанський» входить до складу природно-заповідного фонду України (пункт 1.2);

- територія заказника, разом з усіма об`єктами природи, що на ній знаходяться, є у землекористуванні ДП «Володимирецький лісгосп» в межах Партизанського лісництва, квартали 12, 15, 16, 23, 24, 25, 32 - 40 (пункт 1.3);

- ДП «Володимирецький лісгосп» здійснює на території заказника свою діяльність у відповідності до даного Положення, інших нормативних документів, несе відповідальність за належне її утримання та додержання заповідного режиму (пункт 1.4);

- межі заказника «Партизанський» переносяться в натуру з встановленням інформаційних та охоронних знаків, а також наносяться на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування; рішення цих питань покладається на ДП «Володимирецький лісгосп» (пункт 1.5);

- режим заказника «Партизанський» враховується у всіх видах проєктно-планової документації, а також в проєктах на будівництво споруд в районі його розташування (пункт 1.6);

- зміна меж, категорії та скасування статусу заказника «Партизанський» проводиться згідно із Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (пункт 1.7);

- державний контроль за дотриманням режиму заказника здійснюється Мінприроди та його органами на місцях, іншими уповноваженими на те державними органами в порядку, передбаченому законодавством України (пункт 1.8);

- загальна площа заказника 1 942 га, із них лісові ділянки - ___ га, сіножаті - ___ га, водні об`єкти (річка) - ___ га, болота - ___ га (пункт 1.9);

- мета створення - збереження дикоростучих ягідників журавлини (пункт 2.1);

- основним завданням заказника є: охорона та збереження природного комплексу території, його рослинного та тваринного світу; організація спостережень за станом природних антропогенних систем заказника шляхом закладання стаціонарів для проведення довготривалих геоботанічних, гідрологічних, ґрунтових та інших спостережень; підтримання загального екологічного балансу в регіоні (пункт 2.2);

- на території заказника «Партизанський» забороняється:

меліоративні та будь-які інші роботи, що можуть призвести до зміни гідрологічного режиму заказника;

будь-яке будівництво, не пов`язане з охороною території заказника;

розвідувальні, підривні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву;

рубки головного користування та прохідні рубки догляду;

заготівля живиці, другорядних лісових матеріалів (пнів, зубу, кори, деревної зелені та т.п.) та деревних соків;

знищення та пошкодження окремих дерев, чагарників, трав`янистої рослинності;

знищення та суттєва зміна видового складу рослинного покриву (підліску, підросту, заліснення, залуження ділянок - без відповідних обґрунтувань наукових закладів);

розорювання земель, за винятком заходів з обмеження розповсюдження лісових пожеж та існуючих наділів служби охорони заказника;

збір рідкісних та занесених до Червоної книги України видів рослин, їх квітів та плодів;

збір та заготівля трав`янистих та лікарських рослин;

сінокосіння, за винятком спеціально відведених для потреб служб охорони ділянок;

використання хімічних речовин для боротьби з шкідниками та хворобами лісу, за винятком окремих ситуацій, коли є загроза існуванню природного комплексу, що охороняється (застосовуються при наявності наукового обґрунтування та погодження Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області);

зберігання на території заказника всіх видів отрутохімікатів;

випас та прогін худоби;

знищення та відлов всіх видів тварин, розорення їхніх гнізд, нір, інших сховищ та житла, збір яєць;

інтродукція нових видів рослин (без відповідних, узгоджених в установленому порядку обґрунтувань наукових закладів);

проїзд всіх видів механізованого транспорту поза межами доріг загального користування, крім службового транспорту ДП «Володимирецький лісгосп», державних природоохоронних та інспекційних служб, пожеж-машин;

організація таборів, місць відпочинку, стоянок автотранспорту та стоянок для човнів, розведення вогнищ - поза межами місць, спеціально відведених для цього;

надання земельних ділянок під забудову;

надання у господарське використання окремих земельних і водних ділянок (пункт 3.1);

- на території заказника місцевого значення «Партизанський» за дозволами Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області в межах затверджених в установленому порядку лімітів на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення дозволяється:

сінокосіння на ділянках, спеціально відведених для потреб служби охорони заказника;

використання території заказника в оздоровчих, рекреаційних та освітньо-виховних цілях, проведення науково-дослідних робіт;

збір ягід та грибів (пункт 3.2);

- охорона заказника, забезпечення відмежування заказника в натурі, нанесення його меж на планово-картографічний матеріал та встановлення на межах охоронних знаків та інформаційних аншлагів покладається на ДП «Володимирецький лісгосп» (пункт 3.5);

- охоронний режим заказника враховується при розробці схеми районного планування, проектів землеустрою, лісовпорядкування; при проведенні землеустрою та лісовпорядкування площі заказника «Партизанський» та його межі залишаються незмінними (пункт 3.6).

Відповідно до Положення про державний ботанічний заказник місцевого призначення «Озерецький»:

- державний ботанічний заказник місцевого значення «Озерецький» створено на підставі рішення Рівненського облвиконкому від 22.11.1983 № 343 (пункт 1);

- заказник «Озерецький» загальною площею 1 843 га розташований на території Володимирецького району Рівненської області у склад якого входять землі Озерецького лісництва квартали 1, 2, 5, 6, 7, 10 - 15, 17 - 20 лісгоспзага (пункт 2);

- державний заказник «Озерецький» входить до складу природно-заповідного фонду Української РСР (пункт 3);

- територія, оголошена державним заказником «Озерецький» не вилучається із землекористування Рафалівського лісгоспзага, який здійснює на ній свою діяльність згідно з даним Положенням, іншими нормативними документами, несе відповідальність за належне її утримання та додержання встановленого заповідного режиму (пункт 4);

- межі державного заказника переносяться в натуру з встановленням гранично-господарських стовпів, типових охоронних знаків, інформаційних аншлагів та наносяться на планово-картографічні матеріали землеустрою і лісовпорядкування з детальною характеристикою угідь та таксаційних описів; рішення цих питань покладається на лісгоспзаг (пункт 5);

- режим державного заказника «Озерецький» враховується у всіх видах проєктно-планової документації, а також в проєктах на будівництво комплексів та окремих споруд в районі його розташування (пункт 6);

- зміна меж, основних завдань та цільового призначення чи виключення державного заказника «Озерецький» зі складу природно-заповідного фонду Української РСР проводиться виконкомом Рівненської обласної Ради народних депутатів (пункт 7);

- державний контроль за дотриманням Положення про державний заказник «Озерецький» здійснюється місцевими Радами народних депутатів, їх виконавчими та розпорядчими органами, Державним комітетом УРСР з охорони природи, Міністерством лісового господарства УРСР, Мінсільгоспом УРСР, їх органами на місця, а також іншими спеціально-уповноваженими на це державними органами в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР та Української РСР (пункт 8);

- завданням державного заказника «Озерецький» є охорона в природному стані ділянок лісу з наявністю дикоростучих ягідників журавлини (пункт 9);

- у державному заказнику «Озерецький» за узгодженням облвиконкому Держкомприроди УРСР з дозволу облупрлісгоспзага можуть проводитися науково-дослідні роботи і виробнича практика студентів, якщо цим не буде наноситись шкода природним комплексам, які зберігаються; установи та організації, які проводять науково-дослідні роботи про держзаказник, зобов`язані повідомляти основні їх результати облінспекції з охорони природи Рівненського обласного управління лісного господарства та лісозаготівель (пункт 10);

- на території, оголошеній державним заказником «Озерецький» забороняються такі види господарської діяльності:

гідромеліоративні та інші роботи, що можуть призвести до погіршення гідрологічного режиму;

руйнування гнізд, нір та іншого житла польових птахів, звірів та комах;

рубки головного користування, пошкодження дерев та чагарників;

будівництво споруд, розорювання нових земельних ділянок, сінокосіння сільгоспмашинами, випасання та прогін худоби;

використання хімічних засобів для боротьби зі шкідниками та хворобами лісу;

неологорозвідувальні роботи, видобуток корисних копалин, порушення ґрунтового покриву;

проїзд всіх видів механізованого транспорту, за виключенням транспорту землекористувачів та пожежних машин;

туризм, полювання, риболовлі, без відома землекористувача;

влаштування місць відпочинку та розведення вогню;

збирання та заготівля насіння дерев та чагарників, ягідників, грибів, дикорослих плодів, за винятком випадків дозволу лісгоспзагу;

інші порушення зав`язків та перебігу природних процесів у природних комплексах держзаказників (пункт 11).

Рішенням Рівненської обласної ради від 09.09.2022 №556 вирішено:

- створити пралісові памятки природи місцевого значення згідно з додатком;

- землекористувачам виготовити проєкти землеустрою щодо встановлення меж природно-заповідних обєктів та забезпечити дотримання охоронного режиму територій;

- рекомендовано Державній екологічній інспекції Поліського округу здійснити контроль за дотриманням природоохоронного законодавства на території обєктів.

Відповідно до Переліку природних територій, які оголошуються пралісовими пам`ятками природи місцевого значення (додаток до рішення Рівненської обласної ради від 09.09.2022 №556):

- «Чудино» площею 20,9 га;

- «Носов ліс» площею 27,0 га;

- «Вільхова» площею 37,6 га;

- «Матруна» площею 20,0 га.

Рішенням Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРКУТ ЯГД» вирішено:

- надати Товариству у користування мисливські угіддя загальною площею 9 934,3 га строком на 15 років (пункт 1);

- зазначеному користувачу мисливських угідь, якому надано у користування мисливські угіддя, нанести на планово-картографічні матеріали всі об`єкти природно-заповідного фонду; заповідні території, полювання на яких згідно з положеннями про них заборонено, віднести до відтворюючих ділянок (підпункт 9 пункту 2);

- користувачу мисливських угідь врахувати, що на територіях об`єктів природно-заповідного фонду, розташованих в межах мисливських угідь, забороняється проведення полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положеннями про заказники.

За Переліком мисливських угідь, наданих у користування Товариству (додаток до рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679) до користування входять мисливські угіддя, розташовані на Держлісфонді: Державного підприємства «Рафалівське лісове господарство» загальною площею 9 934,3 га, Озерецьке лісництво площею 9 407,7 га (квартали 1 - 25; 28 - 80), Мульчицьке лісництво площею 526,6 га (квартали 86 - 89) Вараської територіальної громади Вараського району.

09.08.2023 на підставі рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 Держлісагентством (центральний орган) та Товариством (користувач) було укладено Договір, за умовами якого:

- предметом Договору є відносини між центральним органом та користувачем щодо умов ведення мисливського господарства та полювання; рішенням Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 надано Товариству терміном до 17.03.2038 мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 9 934,3 га, у тому числі: лісові 9 934,3 га; карта-схема угідь і опис меж додаються користувачем (пункт 1.1);

- користувач має право:

користуватися державним мисливським фондом у межах мисливських угідь;

використовувати мисливських тварин та користуватися мисливськими угіддями у встановленому порядку;

розпоряджатися мисливськими тваринами, добутими або набутими в інший спосіб у законному порядку, і доходами від їх реалізації;

отримувати відшкодування вартості будівель, споруд та іншого нерухомого майна, яке належить їм на праві власності, у разі переходу права користування мисливськими угіддями від них до інших користувачів;

організовувати полювання для мисливців, у тому числі шляхом укладання відповідних договорів з ними або з юридичними особами, представляють їхні інтереси, зокрема, іноземними, надавати повний комплекс послуг, пов`язаних із здійсненням полювання, включаючи проживання, харчування, пересування мисливців та осіб, які їх супроводжують;

на відшкодування збитків від порушників правил полювання за добуті незаконним шляхом тварини;

регулювати чисельність диких тварин відповідно до отриманих дозволів, проводити відстріл та відлов бродячих котів і собак, вживати невідкладних заходів для вилучення та ізоляції тварин, що мають ознаки хвороб, небезпечних для життя та здоров`я людей;

утримання та розведення мисливських тварин у неволі чи напіввільних умовах, яке здійснюється згідно з отриманими дозволами та на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством;

у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок (пункт 2.1);

- користувач зобов`язується:

використовувати мисливські угіддя відповідно до умов їх надання у користування та за призначенням;

додержуватися встановлених правил, норм, лімітів і строків добування мисливських тварин;

виконувати біотехнічні заходи, виділяти мисливські угіддя для охорони і відтворення мисливських тварин, визначати пропускну спроможність мисливських угідь та забезпечувати їх упорядкування;

протягом двох років з дня підписання Договору забезпечити мисливське упорядкування угідь, визначити в натурі межі цих угідь та відтворювальних ділянок, єгерських обходів тощо;

дотримуватися проєкту організації та розвитку мисливського господарства;

користувач мисливських угідь зобов`язується вести мисливське господарство на наданих в користування мисливських угіддях з дотриманням умов ведення мисливського господарства, передбачених Законами України «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами та Договором;

раціонально використовувати державний мисливський фонд, не допускати погіршення екологічного стану мисливських угідь;

проводити первинний облік чисельності і добування мисливських тварин, вивчати їх стан та характеристики угідь і в установленому порядку подавати цю інформацію органам, які здійснюють державний облік чисельності тварин та облік їх добування, ведення державного кадастру і моніторингу тваринного світу;

негайно інформувати Рівненську обласну державну адміністрацію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, ветеринарні, санітарно-епідеміологічні служби про виявлення випадків захворювань тварин, погіршення стану середовища їх перебування, виникнення загрози знищення та загибелі тварин, здійснювати комплексні заходи щодо профілактики і боротьби із захворюваннями;

обладнати згідно з ветеринарно-санітарними вимогами майданчики для оброблення відстріляної на полюванні дичини та забезпечити проведення посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, ветеринарно-санітарної експертизи дичини, призначеної для використання на харчові цілі;

здійснювати охорону державного мисливського фонду, додержуватись чисельності єгерської служби передбаченої статтею 29 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;

дотримуватись режиму охорони видів тварин, занесених до Червоної книги України і включених до переліків видів тварин, які підлягають особливій охороні на території Рівненської області, у межах наданих у користування мисливських угідь;

не допускати самовільного переселення або акліматизації тварин;

не допускати до полювання мисливців у кількості, що перевищує пропускну спроможність мисливських угідь;

проводити комплексні заходи, спрямовані на охорону і відтворення мисливських тварин, збереження і поліпшення середовища їх перебування, щорічно вкладати кошти на дані цілі передбачені статтею 30 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»;

здійснювати заходи щодо виконання загальнодержавних і місцевих екологічних програм з питань охорони тваринного світу;

самостійно припиняти використання мисливських тварин у разі погіршення їх стану та умов існування, зниження відтворювальної здатності та виникнення загрози знищення тварин, негайно вживати заходів до усунення негативних факторів впливу на тварин і середовище їх перебування;

безперешкодно допускати до перевірки стану мисливських угідь, усіх об`єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини, посадових осіб, уповноважених здійснювати державний контроль у галузі мисливського господарства та полювання, своєчасно виконувати їх законні вимоги;

забезпечувати посадовим особам Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства доступ до мисливських угідь, усіх об`єктів, де утримуються, перероблюються та реалізуються мисливські тварини з метою здійснення перевірки виконання користувачем умов Договору;

виконувати інші обов`язки щодо охорони і використання об`єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства (пункт 2.2);

- у разі систематичного невиконання або порушення користувачем мисливських угідь вимог Договору Центральний орган або Держекоінспекція, може попередити користувача про необхідність усунення порушення у визначений термін чи заборонити використання державного мисливського фонду в угіддях цього користувача строком до двох років (пункт 3.1);

- у разі невиконання чи неналежного виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (пункт 3.2);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку надання у користування мисливських угідь користувачу (пункт 4.1);

- дія Договору припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено Договір; припинення користувачу права користування мисливськими угіддями; в інших випадках, передбачених Законом (пункт 4.2).

Філія «Рафальське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарства «Ліси України» листом від 11.01.2024 № 65/26.15.9-2024 повідомила Прокуратуру про зміну квартальної сітки, яка відбулась під час лісовпорядкування заказників

«Мульчицький», «Партизанський» і Озерецький та про те, що межі кварталів та лісництв на сьогоднішній день становлять:

- «Партизанський» Озерецьке лісництво квартали 12, 15, 16, 23, 24, 25, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40;

- «Озерецький» Озерецьке лісництво квартали 58, 59, 62, 63, 64, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 73, 74, 75, 76;

- «Мульчицький» Мульчицьке лісництво квартали 3, 5, 7, 8, 15, 16, 17, 18, 23, 24, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 71, 72, 73, 74, 75, 77, 78, 80, 84, 85, 86.

Листом від 11.09.2024 № 917/26.15.9-2024 філія «Рафальське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарства «Ліси України» повідомила Прокуратуру, що в межах мисливських угідь, наданих у користування Товариству перебувають такі пралісові пам`ятки природи місцевого значення:

- «Чудино» площею 20,9 га;

- «Носов ліс» площею 27,0 га;

- «Вільхова» площею 37,6 га;

- «Матруна» площею 20,0 га.

Прокурор листом від 08.10.2024 № 52/1-1712ВИХ-24 повідомив Інспекцію про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства та з`ясував питання щодо намірів звертатися з позовом.

У відповідь листом від 10.10.2024 № 5303/11-05 Інспекція повідомила Прокурора про те, що заходи представницького характеру Інспекцією не здійснювалися; при цьому Інспекція просила Прокурора звернутися до суду для захисту інтересів держави.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання в заборонених для цього місцях, зокрема на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 зі справи № 910/21762/17 вказала про те, що діяльність із ведення мисливського господарства в межах території мисливського угіддя, яким є ділянка суші або водного простору, здійснюється з фактичним використанням земельної ділянки, в межах якої знаходиться мисливське угіддя, тому регулювання таких правовідносин здійснюється з урахуванням положень ЗК України.

Згідно зі статтею 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною другою статті 45 ЗК України передбачено, що порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Відповідно до преамбули Закону України «Про природно-заповідний фонд України» цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Згідно з частинами першою і другою статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать:

природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища;

штучно створені об`єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, пам`ятки природи, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

пам`ятки природи поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні. Пам`ятки природи можуть розташовуватися на території інших об`єктів природно-заповідного фонду.

Частинами першою п`ятою статті 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На використання земельної ділянки або її частини в межах природно-заповідного фонду може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Обмеження (обтяження) підлягає державній реєстрації і діє протягом строку, встановленого законом або договором.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

встановлення заповідного режиму;

організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об`єктів;

проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;

додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля;

запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;

здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;

встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об`єктів;

проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;

проведення інших заходів з метою збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися:

у природоохоронних цілях;

у науково-дослідних цілях;

в оздоровчих та інших рекреаційних цілях;

в освітньо-виховних цілях;

для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.

Статтею 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» пам`ятками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне, пізнавальне і культурне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення пам`яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

Статтею 28 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на території пам`яток природи забороняються суцільні, поступові, лісовідновні та прохідні рубки, видалення захаращеності, полювання та будь-яка інша діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

На території пралісових пам`яток природи забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів та видалення захаращеності (крім догляду за лінійними об`єктами та вирубування окремих дерев під час гасіння пожежі), будівництво споруд, прокладання шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, випасання худоби, промислова заготівля недеревинних лісових продуктів, проїзд транспортних засобів (крім доріг загального користування та транспортних засобів оперативних і спеціальних служб).

Навколо пралісових пам`яток природи установлюються охоронні зони завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу, в яких забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Визначення належності територій до пралісових пам`яток природи здійснюється за спеціальною методикою, яка розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь.

Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку.

Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Форма договору встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь регулюються відповідними договорами.

ВИСНОВКИ

З наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що дійсно до земель, переданих для ведення мисливського господарства повністю увійшли ботанічні заказники місцевого значення «Партизанський» площею 1 938 га, та «Озерецький», площею 1 840 га, а також частина ботанічного заказника місцевого значення «Мульчицький», яка розташована у 86 кварталі Мульчицького лісництва, площею 189 га та пралісові пам`ятки природи «Чубино» площею 20,9 га, розташована в 45 кварталі Озерецького лісництва, «Носов ліс» площею 27 га, розташована в межах 72 та 76 кварталів Озерецького лісництва, «Вільхова» площею 37,6 га, розташована в 15 кварталі Озерецького лісництва, «Матруна» площею 20 га, розташована в 32 кварталі Озерецького лісництва.

Позовні вимоги Прокуратура мотивує тим, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням; Договір не містить не тільки жодних зобов`язань щодо забезпечення режиму охорони та збереження ботанічних заказників «Партизанський», «Озерецький» та «Мульчицький», а й взагалі відомостей про наявність на територіях наданих Товариству мисливських угідь, об`єктів природно-заповідного фонду України; здійснення мисливського господарства у будь-якій її формі несумісне з цілями та завданнями створення заказників, метою якого є збереження у природному стані лісових, степових, болотних та інших відокремлених цілісних ландшафтів, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення та з цілями і завданнями створення пам`яток природи, які мають найвищий природоохоронний статус і забезпечують абсолютний захист природного середовища від господарської діяльності; мисливське господарство, яке реалізується виключно у сфері суспільного виробництва шляхом створення відповідних продуктів, порушує природний стан таких цілісних ландшафтів та природних комплексів; законодавцем чітко, конкретно та зрозуміло встановлені завдання створення заказника та пам`ятки природи, до яких не віднесено можливість здійснення мисливського господарства; оскільки на території зазначених об`єктів ПЗФ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, здійснення мисливського господарства є неможливим, оскільки останнє є порушенням таких природних процесів; здійснення мисливського господарства та розташування мисливських угідь в межах території заказника та пралісових пам`яток природи є неможливим за результатами проведення системного аналізу Законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про мисливське господарство та полювання».

Разом з тим, рішенням Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 «Про надання у користування мисливських угідь товариству з обмеженою відповідальністю «БЕРКУТ ЯГД», що було прийняте за результатами розгляду подання Державного агентства лісових ресурсів України, із врахуванням погодження Рівненської обласної державної адміністрації, погоджень землекористувачів і власників земельних ділянок, звернення та пропозиції користувача мисливських угідь, на підставі частини 2 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 4, 9, 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», статті 15 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, серед іншого, зокрема:

- укласти договір про умови ведення мисливського господарства з Державним агентством лісових ресурсів України;

- зобов`язано користувача нанести на планово-картографічні матеріали всі об`єкти природно-заповідного фонду, заповідні території, полювання на яких відповідно до Положення про них заборонено, віднести до відтворюючих ділянок.

У пункті 3 рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 679 чітко закріплено: «Користувачу мисливських угідь врахувати, що на територіях об`єктів природно-заповідного фонду, розташованих в межах мисливських угідь, забороняється проведення полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказники».

Рівненською обласною радою користувачу - Товариству надано в користування 9 934,3 га мисливських угідь для ведення мисливського господарства, що відповідає законодавчо визначеному мінімальному розміру мисливських угідь (понад 3 тис. га).

Термін користування угіддями встановлено на 15 років, що також свідчить про дотримання встановлених Законом вимог.

Окрім того, винесенню в сесійну залу проєкту рішення передувало дотримання Рівненською обласною радою процедури, визначеної статтею 22 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», яка передбачає, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою, Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Зокрема, Державним агентством лісових ресурсів України направлене подання від 08.11.2022 № 03-11/6042-22 про надання мисливських угідь Товариству, погодження Рівненської обласної державної адміністрації від 02.11.2022 № вих-9627/0/01-29/22, яка погодила матеріали без зауважень та, на той час, землекористувач земель лісового фонду ДП «Рафалівський лісгосп» (лист від 20.10.2022 № 813).

Водночас, Рівненською обласною державною адміністрацією зазначено, що в межах територій, запропонованих для ведення мисливського господарства розташовані об`єкти природно-заповідного фонду: Ботанічний заказник місцевого значення «Озерський», Ботанічний заказник місцевого значення «Партизанський», Ботанічний заказник місцевого значення «Мульчицький», пралісові пам`ятки природи місцевого значення «Носов ліс», «Вільхова», «Чубино», «Матруна».

Згідно з пунктом 2.2 Договору користувач мисливських угідь зобов`язується: вести мисливське господарство на наданих в користування мисливських угіддях з дотриманням умов ведення мисливського господарства, передбачених Законами України «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ», іншими законодавчими та нормативно-правовими актами та Договором; виконувати інші обов`язки щодо охорони і використання об`єктів тваринного світу та користування мисливськими угіддями відповідно до чинного законодавства.

З наведеного вбачається, що Товариство було повідомлене належним чином про наявність в межах отриманих мисливських угідь об`єктів природно-заповідного фонду, розташованих в межах мисливських угідь, та заборону проведення полювання і іншої діяльності, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказники.

Слід заначити, що жодним нормативно-правовим актом не встановлено заборони надання таких площ для ведення мисливського господарства, однак наведено конкретний перелік заборон щодо їх використання, як і порядок перевірки суб`єкта, який користується мисливськими угіддями, на дотримання порядку використання таких угідь і механізм притягнення до відповідальності у разі порушення встановлених заборон.

Крім того, порушень з боку Товариства щодо використання об`єктів природно-заповідного фонду, розташованих в межах мисливських угідь, на яких заборонено проведення полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказники, зафіксовано не було.

Таким чином, вимоги Прокуратури задоволенню не підлягають.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на Товариство.

Керуючись статтями 129, 233, 236 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог заступника керівника Вараської окружної прокуратури Лиса Олександра Анатолійовича (м-н Будівельників, 1, м. Вараш, Рівненська обл., 34400; ідентифікаційний код 0291007723) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу (вул. Л. Качинського, 12, м. Житомир, 10014; ідентифікаційний код 42163803) до Державного агентства лісових ресурсів України (вул. Шота Руставелі, 9 а, м. Київ, 01023; ідентифікаційний код 37507901) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Беркут Ягд» (вул. Соборна, 40, с. Озерці, Вараський район, Рівненська обл., 34321; ідентифікаційний код 44673241), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (вул. Шота Руставелі, 9 А, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 44768034) та Рівненська обласна рада (Майдан Просвіти, 1, м. Рівне, 33013; ідентифікаційний код 21085816), про визнання недійним договору від 09.08.2023 №98 в частині та зобов`язання звільнити мисливські угіддя.

2. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покласти на Рівненську обласну прокуратуру (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028; ідентифікаційний код 02910077).

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг покласти на Київську міську прокуратуру (вул. Предславинська, буд. 45/9, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 02910019).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02.09.2026.

Суддя Оксана Марченко