Ухвала суду № 139401170, 02.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/143/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.09.2026 Справа № 908/2812/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали подання, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 26.08.2026, (вх. № 18602/08-08/26 від 27.08.2026) приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження боржника керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» Прєснякова Олексія Олександровича у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим документом наказом Господарського суду Запорізької області № 908/2812/25 від 29.12.2025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС», (03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, офіс 302)

відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ», (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 25-Б, кв. 61)

про стягнення 1 247 548,06 грн.

орган виконання Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Сколибог Олександр Сергійович, (69035, м. Запоріжжя, вул. Жаботинського Леоніда, буд. 50, офіс 106)

заінтересована особа керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» Прєсняков Олексій Олександрович, ( АДРЕСА_1 )

За участю представників сторін: не викликалися

УСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.11.2025 у справі № 908/2812/25 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» 141 887 грн. 68 коп. основного боргу за спожиту електричну енергію в лютому 2022 року, 7 799 грн. 16 коп. пені, 14 943 грн. 28 коп. 3 % річних, 64 464 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 18 363 грн. 60 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 2 749 грн. 13 коп. судових витрат на сплату судового збору.

29.12.2025 на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2025 у справі № 908/2812/25 судом видано відповідний наказ.

27.08.2026 до Господарського суду Запорізької області від приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича надійшло подання про тимчасове обмеження боржника керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» Прєснякова Олексія Олександровича у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим документом наказом Господарського суду Запорізької області № 908/2812/25 від 29.12.2025.

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2026 подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у справі № 908/2812/25 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Частиною 4 ст. 337 ГПК України встановлено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приймаючи до уваги, що приписами ч. 4 ст. 337 ГПК України передбачено розгляд подання лише за участі виконавця, без повідомлення сторін, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судового засідання для розгляду даного подання та вирішив за можливе розглянуто його в порядку письмового провадження.

В обґрунтування подання приватний виконавець зазначає, наступне:

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога О.С. знаходиться виконавче провадження № 79956793, відкрите 09.01.2026, щодо примусового виконання наказу № 908/2812/25 від 29.12.2025, виданого Господарським судом Запорізької області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО ПАРТНЕРС» 141 887 грн. 68 коп. основного боргу за спожиту електричну енергію в лютому 2022 року, 7 799 грн. 16 коп. пені, 14 943 грн. 28 коп. 3 % річних, 64 464 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 18 363 грн. 60 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу та 2 749 грн. 13 коп. судових витрат на сплату судового збору. Загальна сума: 250207,59 грн.

09.01.2026 Постановою про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження № 79956793 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/2812/25 від 29.12.2025.

Пунктом 2 зазначеної постанови боржника зобов`язано протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно з попередженням про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

09.01.2026 приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 79956793 винесено Постанову про арешт коштів боржника.

13.01.2026 приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 79956793 винесено Постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на майно, що належить боржнику (ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ»), а саме: квартиру 61 в будинку 25-Б по вул. Чумаченка в м. Запоріжжя.

Зазначені постанови рекомендованою кореспонденцією з повідомленням направлені сторонам виконавчого провадження, в тому числі боржнику.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавцем вжито заходів щодо розшуку майна боржника та вжиті інші передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання.

Зокрема, з метою виявлення рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, встановлення місця проживання, реєстрації боржника та отримання інформації щодо видачі документа, що дає право на виїзд з України і в`їзд з України та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами приватним виконавцем направлені відповідні запити до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради та Управління ДМС у Запорізькій області.

Також з метою отримання інформації про джерела отримання боржником доходів, наявність у боржника відкритих в установах банків розрахункових рахунків, інформації про фізичних осіб які отримують пенсії та інформації щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів приватним виконавцем неодноразово зроблені запити до ДФС України та МВС України в Запорізькій області.

З довідки (електронної відповіді з підсистеми АСВП) ДФС України приватним виконавцем встановлено, що за боржником зареєстровано розрахункові рахунки у банківських установах, у зв`язку з чим приватним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, які направлено до банківських установ в паперовому та в електронному вигляді.

13.05.2026 приватним виконавцем у виконавчому провадженні № 79956793 винесено Постанову про арешт коштів боржника в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

В подальшому приватним виконавцем в електронному вигляді через кабінет приватного виконавця в застосунку Приват24 (для бізнесу) направлялися платіжні інструкції до установ банку для списання коштів, але згідно повідомлень банківських установ дані кошти неможливо списати в зв`язку з відсутністю коштів на рахунках.

Згідно відповіді банку від 03.02.2026 рух коштів по рахунку за період з 01.01.2023 по 26.01.2026 відсутній.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, щодо суб`єкта за боржником не виявлено нерухоме майно, на яке можливе накласти арешт.

Відповідно до довідки (електронної відповіді з підсистеми АСВП) ДПС України інформація про джерела отримання доходів боржником відсутня.

Згідно відповіді від 13.06.2026 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях встановлено, що за боржником транспортні засоби не зареєстровані.

У відповіді Державної прикордонної служби України від 29.05.2026 зазначено, що керівник боржника неодноразове перетинав кордон України.

Також 06.04.2026 та 11.05.2026 на адресу боржника, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням направлялися Виклики приватного виконавця, в яких зобов`язано боржника надати декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, надати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця.

Однак, боржник на виклик приватного виконавця не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив. Поштові відправлення на адресу ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» повернулись до приватного виконавця з відміткою «Повернення Відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання)».

Вимоги приватного виконавця щодо подання декларації про майновий стан боржника останнім не виконано.

Таким чином, приватний виконавець вважає, що боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов`язань, що підтверджується ненаданням декларації про доходи та майно боржника та не явкою на виклики виконавця, а також відсутністю пояснень з боку боржника про причини своєї бездіяльності, щодо виконання рішення суду.

Виходячи з вищенаведеного, дії боржника, можливо кваліфікувати, як свідоме ухилення від виконання боргових зобов`язань.

Отже, приватним виконавцем здійснено всі можливі та необхідні дії, пов`язані з негайним та реальним виконанням рішення суду, проте таке виконання унеможливлюється внаслідок вчинення боржником дій (бездіяльності), які спрямовані на ухилення від виконання рішення суду та відсутності у боржника юридичної чи фактичної можливості (бажання) самостійно вчинити на користь стягувача певні дії.

У зв`язку із цим, приватний виконавець наполягає, що з огляду на зазначене вище, керівник ТОВ «СЕРЕДА КОМПАНІ» Прєсняков Олексій Олександрович є особою, якій на підставі закону може бути відмовлено у виїзді за кордон і відповідні органи прикордонної служби України, за умови наявності в них відповідної інформації, мають право відмовити такій особі у виїзді за кордон.

Враховуючи наведене, приватний виконавець вважає, що така крайня міра примусового заходу як обмеження у праві виїзду за межі України змусить боржника виконати свої зобов`язання за судовими рішеннями. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду діюче законодавство не містить, а тому саме з метою виконання рішень суду, необхідне застосувати до боржника таку міру примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за кордон.

Розглянувши матеріали подання, повно та об`єктивно дослідивши докази, подані в його обґрунтування, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 3 статті 18 цього ж Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

На виконання статті 2 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів» від 24.03.2008 № 261/2008 стосовно врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання, видано спільного листа Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27.05.2008 № 25-32/463 та № 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, у тому числі аліментних, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Згідно зі статтею 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Стаття 337 ГПК України не містить поняття «керівник боржника».

Разом із тим, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17 зроблено висновок, що відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до висновків, викладених Верховним Судом України при проведенні аналізу судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Усталена судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України свідчить, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Тобто наявність лише самого невиконаного зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

У зв`язку з цим з метою всебічного і повного встановлення усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Отже, Законом України «Про виконавче провадження» закріплено право виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Поряд з цим, згідно з правилами статті 337 ГПК України тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи може мати місце виключно у випадку:

- коли ця особа є боржником;

- невиконання нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Такий захід забезпечення виконання судового рішення є виключним.

Статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках.

Таким чином, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливості його виконання за відсутності майна та коштів.

У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Зі змісту подання приватного виконавця вбачається, що вимога про тимчасове обмеження права виїзду за межі країни мотивована, зокрема, непогашенням боржником у добровільному порядку стягнутої судовим рішенням суми заборгованості, неподанням боржником своєчасно декларації про доходи та майно боржника, нез`явлення за викликом приватного виконавця, відсутність активних дій боржника з виконання наказу, тоді як керівник боржник виїжджає за кордон.

Зокрема, з наданої приватним виконавцем відповіді Головного центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.2/42709-26-Вих від 05.06.2026 вбачається, що громадянин України ОСОБА_1 перетинав державний кордон України, а саме: - пункт пропуску Львів, 06.04.2026 в`їзд 24.05.2026 виїзд, Перемишль-Київ, Київ-Перемишль.

Однак, вказане, виходячи зі змісту наведених вище правових норм та їх системного тлумачення, не може слугувати підставами задоволення такого подання у цьому випадку.

Так, неподання боржником декларації про доходи і майновий стан не є ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог виконавця, у зв`язку з чим, в такому випадку, передбачена адміністративна відповідальність згідно з статті 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак, вказане не може бути підставою для застосування до боржника такого виключного заходу забезпечення виконання рішення як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України за відсутності інших обставин, які б свідчили про ухилення боржника від виконання рішення суду.

У поданні приватний виконавець не довів намірів боржника залишити територію України з метою ухилення від виконання рішення суду.

Крім цього, виконавець не обґрунтував і не подав доказів, із яких суд може встановити, що саме по собі обмеження боржника у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання рішення суду у цій справі, тоді як застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.

Відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.

З положень чинного законодавства закону та судової практики вбачається, що ключова умова для обмеження виїзду особи за межі держави це саме ухилення від виконання зобов`язання, при наявності можливості його виконати, і з підтвердженням такого «навмисного» ухилення.

Тобто, повинні бути докази, що боржник має реальну можливість виконати зобов`язання, але свідомо цього не робить, або вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють його виконання.

Стала судова практика свідчить, що ухиленням від виконання зобов`язання боржником є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають обставини незалежні від нього.

Так, у постанові Верховного Суду України № 331/8536/17 від 28.10.2020 зазначено, що тимчасове обмеження у праві виїзду є винятковим заходом обмеження особистої свободи; застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення та має намір вибути за межі України саме з метою невиконання.

У справі № 910/4573/22 ухвалою від 20.03.2024 Господарський суд м. Києва відмовив у задоволенні подання приватного виконавця про обмеження виїзду, мотивувавши тим, що не було доказів, що боржник ухиляється від виконання рішення, має можливість виконати, але свідомо не робить цього.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що подані державним виконавцем матеріали не містять доказів факту зловживання боржником правами чи свідомого невиконання зобов`язань з погашення боргу за судовим наказом у справі.

Встановлена виконавцем відсутність у боржника нерухомого майна та коштів, за рахунок яких могло б бути повністю виконано судове рішення у справі, не може свідчити про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду. Так як і не може свідчити про таке ухилення наявність у керівника боржника можливість здійснювати поїздки за кордон у приватному порядку. Ненадання державному виконавцю витребуваних відомостей не може вважатися безумовною підставою для обмеження права особи на виїзд за межі України. Інших доказів, які б могли свідчити про ухиляння боржника від виконання ним своїх боргових зобов`язань за рішенням суду державним виконавцем не надано.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

Тобто, наявність лише самого зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до частини 3 статті 269, статті ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Отже, виходячи з викладеного, задоволення у даному випадку подання з підстав, викладених приватним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України, така вимога є невиправданою та непропорційною заявленій державним виконавцем у поданні меті.

Суд звертає увагу приватного виконавця, що обмеження у праві виїзду є виключним заходом, який може бути застосований судом саме за наявності обставин, які б достеменно вказували на протиправність дій певної особи, якими нівелюються можливість виконання судового рішення як завершальної стадії правозахисної функції держави.

Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» Прєснякова Олексія Олександровича.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Прийняти до розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим документом наказом Господарського суду Запорізької області № 908/2812/25 від 29.12.2025.

2. Розгляд подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим документом наказом Господарського суду Запорізької області № 908/2812/25 від 29.12.2025 здійснювати в порядку письмового провадження.

3. В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича про тимчасове обмеження боржника керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРЕДА КОМПАНІ» Прєснякова Олексія Олександровича у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим документом наказом Господарського суду Запорізької області № 908/2812/25 від 29.12.2025 відмовити повністю.

Копію даної ухвали направити боржнику, приватному виконавцю виконавчого округу Запорізької області Сколибогу Олександру Сергійовичу та іншим учасникам судового процесу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.09.2026.

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46.

«Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Суддя Н.Г. Зінченко

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.