Ухвала суду № 139400660, 31.08.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

31 серпня 2026 р. Справа № 902/1713/25

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

за участю :

арбітражного керуючого Каратуна Є.Є.

представника боржника Редьки М.Г.

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1713/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року відкрито провадження у справі № 902/1713/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі арбітражного керуючого Каратуна Є.Є.. Призначено попереднє засідання у справі на 02.06.2026 року.

24.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

30.03.2026 до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" надійшла заява (сформована в системі "Електронний суд") № 211/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/468/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 44 069,63 грн у справі №902/1713/25.

Ухвалою від 31.03.2026 вказану заяву призначено до розгляду на 08.06.2026 року.

Разом з тим, в зв`язку з перебуванням судді Тісецького С.С. у відрядженні, ухвалою від 04.05.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 31.08.2026 року.

21.08.2026 року до суду від арбітражного керуючого Каратуна Є.Є. надійшли наступні документи:

- повідомлення б/н від 21.08.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1713/25;

- додаткове повідомлення б/н від 21.08.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1713/25.

28.08.2026 року до суду від представника Боржника надійшла заява б/н від 25.08.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1713/25.

В судове засідання на визначену дату з`явились арбітражний керуючий та представник боржника. Інші учасники провадження у даній справі правом участі в судовому засіданні не скористались.

В ході розгляду справи арбітражний керуючий та представник боржника надали пояснення щодо обставин справи, зазначили про часткове визнання заявлених грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", з підстав наведених у поданих раніше до суду повідомленнях.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, розглянувши вказану вище кредиторську заяву та дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.

За змістом кредиторської заяви, 30.08.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" (надалі - ТОВ "Лінеура Україна", Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 4929570 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір).

На умовах, встановлених Договором, ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10 000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 30.08.2024 року по 24.08.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ "Лінеура Україна" надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 4149499153427131, яку Боржником вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "Пейтек" (детальна інформація викладена в розділі 4. "Щодо зарахування грошових коштів на платіжну карту Відповідача").

Оскільки ТОВ "Лінеура Україна" не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Боржника відбулось через систему ipay, на підставі укладеного Договору про переказ коштів №03012024-1 від 03.01.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Пейтек Україна".

ТОВ "Пейтек Україна" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України.

За інформацією в листі ТОВ "Пейтек Україна", відповідно до зазначеного договору про переказ коштів 03012024-1 від 03.01.2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. на платіжну карту № НОМЕР_2 , яку під час укладання Договору було особисто зазначено відповідачем.

Кредитні кошти Боржнику перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_2 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,00% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,95% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Окремо треба зауважити, що відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

У період з 30.08.2024 по 31.07.2025 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 6 900,01 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 0.01 грн. та на оплату комісії за надання кредиту - 6 900,00 грн. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених Відповідачем, зазначений в Картці обліку Договору (розрахунок заборгованості), що є невід`ємним додатком до цієї заяви.

Окрім зазначеного, слід врахувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р.: "Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу". Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо)

В даному випадку часткова оплата Боржником процентів за користування кредитом, є підтвердженням волевиявлення Боржника на добровільне виконання умов Договору, серед іншого, зазначених п. 4.2 та п. 5.4.1. Договору.

Враховуючи зазначене, оплата Боржником процентів за користування грошовими коштами є свідомим та вільним вибором Боржника, спрямованим на виконання умов Договору.

Тобто, оплата Боржником суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами на рахунок первісного кредитора є підтвердженням факту отримання боржником від первісного кредитора грошових коштів у сумі, що визначена п. 1.2. Договору.

Враховуючи вищенаведене, факт укладення правочину та отримання Боржником коштів не може бути спростований, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.

31.07.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі Договору факторингу № 31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до Боржника. Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Отже, до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Боржника за договором.

Оскільки до Кредитора відповідно до укладеного Договору факторингу від 31/07/2025 року №31/07/2025 року перейшло право грошової вимоги до Боржника за Договором № 4929570 від 30.08.2024 року, загальна сума заборгованості склала 41 596,83 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 9999,99 грн., заборгованості за процентами - 26 596,84 грн., штрафні санкції 5 000,00 грн.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого Первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 30.08.2024 року по 31.07.2025, у Боржника перед Первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 26 596,84 грн.

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за Договором факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року до Кредитора перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача, вимоги Кредитора щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до Боржника є доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 26 596,84 грн.

В даній справі, окремої уваги потребує пункт 1.1. Договору факторингу № 31/07/2025 від 31.07.2025 року: За цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4929570 строк кредиту 360 днів: з 30.08.2024 року по 31.07.2025 року.

Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.07.2025 року №31/07/2025, строк дії Договору № 4929570 від 30.08.2024 року не закінчився.

А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Боржником, ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у період з 01.08.2025 року по 25.08.2025 року (25 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 2 500,00 грн. (Розрахунок заборгованості ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" додається): 9 999,99 грн * 1% = 100,00 грн*25 календарних дні = 2 500,00 грн.

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 4929570 від 30.08.2024 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 29 096,84 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 26 596,84 грн., проценти нараховані ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у сумі 2 500,00 грн.).

Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.

Необхідно зауважити, що відповідно до п.9.9 Договору, Відповідач підтверджує, що: перед укладенням цього Договору була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч.1,2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України "Про споживче кредитування; він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Лінеура Україна", актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними.

Відповідно до п.9.9 Договору, Боржник підтверджує, що:

перед укладенням цього Договору була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч.1,2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та розміщена на Вебсайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України "Про споживче кредитування;

він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Лінеура Україна", актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися;

дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними

Всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, Боржник не виконав свого зобов`язання.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Кредитора, Боржник не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", ані на рахунки первісного кредитора.

Отже, Боржник має заборгованість перед Кредитором за Договором № 4929570 від 30.08.2024 року загальною сумою 44 069,63 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 9 999,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 26 596,84 грн., нарахованих процентів ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" за 25 календарних днів 2 500,00 грн., штрафні санкції - 5 000,00 грн.

Враховуючи викладене, на день подання до Господарського суду Вінницької області даної заяви з грошовими вимогами до Боржника, у Боржника наявна заборгованість загальною сумою 44 069,63 грн.

На підставі викладеного, Заявник просить суд визнати кредиторські вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до боржника в сумі 44 069,63 грн.; а також 5 324,80 грн - судового збору, а також 10 000,00 грн - витрат на правничу допомогу і включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Арбітражний керуючий у повідомленнях про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" зазначає про часткове визнання заявлених вимог, з огляду на таке.

Згідно з доданим розрахунком заборгованості за Кредитним договором, встановлено, що до складових заборгованості за Кредитним договором Кредитором включено заборгованість за штрафними санкціями, яка становить 5 000,00 грн.

З огляду на судову практику, нарахування пені, штрафів у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні регулюються виключно нормами ЦК України, а тому застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, Кредитором безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій за Кредитним договором всупереч положень ЦК України.

Також, за результатом додаткового аналізу документів, долучених до матеріалів справи, керуючий реструктуризацією боргів Боржника зазначає наступне.

Боржник, ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця. Боржник перебуває у зареєстрованому 08.06.2021 році шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 08.06.2021 року.

При цьому, чоловік, ОСОБА_2 є військовослужбовцем та починаючи з 07.05.2019 перебуває на військовій службі, що підтверджується наступними документами: довідкою № 947 від 09.10.2024 р.; службовим посвідченням НОМЕР_4 від 18.11.2021 року; посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_5 від 20.07.2023 р.

Крім цього, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 з причини отриманих несумісних з життям ушкоджень внаслідок військових дій, від інших вибухів та осколків, що підтверджується наступними документами: сповіщення сім`ї загиблого військовослужбовця № 2002/4065 від 09.04.2026 р.; довідкою про причину смерті від 10.04.2026 р.; лікарським свідоцтвом про смерть № 1190 від 10.04.2026 р.; свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 від 20.04.2026р.

Як вбачається з доданих до заяви Кредитора документів Договір № 4929570 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) між Боржником та ТОВ "Лінеура Україна" був укладений 30.08.2024.

Кредитором нараховано відсотки в сумі 29 096,84 гривень за період з 30.08.2024 по 25.08.2025, тобто на момент укладення Кредитного договору Боржник мала статус дружини військовослужбовця, під час дії особливого періоду, який брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що також підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_5 від 20.07.2023 р.

Враховуючи вищевикладене, на Боржника, як дружину військовослужбовця, розповсюджується дія п. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", а тому нарахування Кредитором процентів в сумі 29 096,84 гривень за період з 30.08.2024 по 25.08.2025, є неправомірним, оскільки, суперечить вимогам п. 15 ст. 14 ЗУ "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".

На підставі вищевикладеного, грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" визнаються керуючим реструктуризацією Боржника частково у розмірі 9 999,99 грн., у зв`язку з необґрунтованістю в частині нарахування процентів та штрафних санкцій та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів у черговості визначеній ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства без права вирішального голосу на зборах кредиторів, а визначення розміру та розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу повинно здійснюватися судом за результатами розгляду справи.

Представник боржника у заяві про розгляд грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" зазначає про часткове визнання заявлених вимог, з огляду на таке.

Кредитор нарахував Боржнику штраф у розмірі 5 000,00 грн., що є незаконним у зв`язку з наступним.

З 17 березня 2022 набрав чинності пункт 18 "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому дію воєнного стану було неодноразово продовжено, він триває і станом на даний час.

Отже, у Кредитора відсутні підстави для стягнення з Боржника штрафу у зв`язку з тим, що, з урахуванням введеного воєнного стану 24.02.2022 р., нарахування штрафу в порядку визначеному ст. 625 ЦК України, є безпідставним.

Крім того, Боржник ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця, і відповідно на неї поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Боржник перебуває у зареєстрованому 08.06.2021 році шлюбі з ОСОБА_2 (підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 08 червня 2021 року, копія додається).

ОСОБА_2 , є військовослужбовцем та починаючи з 07.05.2019 року перебуває на військовій службі, що підтверджується наступними документами: службовим посвідченням НОМЕР_4 видане 18.11.2021 року (копія додається); посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_5 видане 20.07.2023р. (копія додається); довідка форма 5 № 947 видана 09.10.2024р. (копія додається).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув внаслідок артилерійського обстрілу, в ході виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій в населеному пункті Чернігівка, Донецької області, що підтверджується наступними документами: сповіщення сім`ї загиблого військовослужбовця № 2002/4065 від 09.04.2026р. (копія додається); довідка про причину смерті від 10.04.2026р.(копія додається); лікарське свідоцтво про смерть № 1190 від 10.04.2026р.(копія додається); свідоцтво про смерть серія НОМЕР_6 видане 20.04.2026р.(копія додається).

Нарахування Боржнику, як дружині військовослужбовця будь-яких відсотків, штрафів/пені за кредитним договором, є незаконним, оскільки на неї розповсюджується норма ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи викладені вище норми законодавства та судову практику, оскільки Боржник є дружиною військовослужбовця, то нарахування штрафу/пені та процентів є незаконним.

Крім того, кредитор вказує у своїй заяві про грошові вимоги до боржника про те, що у період з 30.08.2024 по 31.07.2025 боржником здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 6 900,01 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 0,01 грн. та на оплату комісії за надання кредиту - 6 900,00 грн.

У зв`язку з чим, сплачені грошові кошти в розмірі 6 900,01 грн., які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами слід врахувати, як погашення тіла кредиту (9 999,99 грн. - 6 900,01 грн. = 3 099,98 грн.).

Отже, заборгованість по тілу кредиту становить 3 099,98 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу, представником боржником зазначено, що кредитором у Заяві зазначається, що ним понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Також зазначається, що на підтвердження понесених кредитором витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, надає договір про надання правничої допомоги та акт про надання юридичної допомоги, яким згідно умов договору підтверджується факт надання послуг, а саме сторони по договору підтверджують, що жодних претензій по якості, повноти, строках та обсягу наданих послуг в цілому один до одного не мають.

Враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України та судову практику, Кредитором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень, не доведено необхідність понесення таких витрат.

Крім того, враховуючи те, що боржник є дружиною військовослужбовця, який під час захисту Батьківщини, виявивши мужність і стійкість, в ході виконання бойового завдання, в районі ведення бойових дій, загинув, то стягнення правничої допомоги є аморальним з боку кредитора та лише створює додатковий тягар для боржника.

З огляду на наведене, грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" визнаються Боржником та її представником адвокатом Редька М.Г. частково, а саме у розмірі 3 099,98 грн. (тіло кредиту), у зв`язку з необґрунтованістю в частині нарахування штрафних санкцій і відсотків та категорично не визнаються в частині стягнення правничої допомоги.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 24.02.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" № 211/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/468/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1713/25, надійшла до суду 30.03.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" - 28.03.2026), тобто з пропуском визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами цієї справи, 30.08.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" (Товариство) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір № 4929570 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок "Сredit7". Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства.

На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 000,00 гривень.

Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів.

Періодичність платежів - кожні 20 днів.

Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1% та розрахована за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100% = (36 000,00/10 000,00)/360x100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях (п.1.3 Договору).

Знижена процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах:

Якщо Клієнт до 18.09.2024 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом на отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на знижену процентну ставку дорівнює 0.997% та розрахована за формулою:

ДПС = (ЗВСК1/ЗРК)/t х 100%= (35 900,00/10 000,00)/360x100%, де:

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК1 - загальні витрати за кредитом при умові застосування зниженої процентної ставки;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях (п.1.3 Договору).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_7 .

Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору.

Дати надання кредиту: 30.08.2024 або 31.08.2024.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Стаття 643 ЦК України визначає, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно ч. 1 ,ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування", кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.

Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Забороняється обмежувати споживача в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у паспорті споживчого кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 14 Закону України "Про споживче кредитування", договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача.

Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит.

Приписами ч.ч. 1-3 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Як вбачається зі змісту вказаного вище договору № 4929570 від 30.08.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що зі сторони Товариства - ТОВ "Лінеура Україна" договір підписано директором ОСОБА_3 , а зі сторони Позичальника - ОСОБА_1 договір підписано одноразовим ідентифікатором 54419 30.08.2024 10:49:27, що узгоджується із наведеними нормами Закону України "Про електронну комерцію".

Суд, надавши оцінку договору № 4929570 від 30.08.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту та наявним у справі доказам, дійшов висновку, що цей договір, який укладено між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , відповідає вимогам законодавства щодо його оформлення в електронній формі та за своїм змістом і правовою природою є кредитним договором.

Так, на виконання умов договору, ТОВ "Лінеура Україна" було перераховано на рахунок ОСОБА_1 10 000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ "ПЕЙТЕК" № 20250801-134 від 01.08.2025, за змістом якого повідомлено, що між ТОВ "ПЕЙТЕК" та ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 2024-01-03.

Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА": на суму 10000.00 грн.

Номер транзакції в системі ТОВ "ПЕЙТЕК" - 22bb1997-a103-4d14-a182-93c2a6dcd709

Номер транзакції в системі ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" - 49295701725004271

Session ID - 026573668704

Сайт торгівця - https://credit7.ua

Код авторизації - 879343

Банк-еквайр - АТ "ПУМБ"

Дата і час створення - 2024-08-30 10:51:11

Дата і час прийняття в роботу - 2024-08-30 10:51:14

Дата і час виконання - 2024-08-30 10:51:14

Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4149499153427131.

При цьому, суд зауважує, що боржником не оспорюється укладення згаданого вище кредитного договору та отримання коштів від ТОВ "Лінеура Україна" в розмірі 10 000,00 грн.

В подальшому, 31.07.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" укладено договір факторингу № 31/07/2025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, зокрема, за кредитним договором № 4929570 від 30.08.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Отже, до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" перейшло право вимоги до боржника за договором № 4929570 від 30.08.2024 року, в розмірі 41 596,83 грн., з яких: заборгованість з тіла кредиту - 9999,99 грн., заборгованості за процентами - 26 596,84 грн., штрафні санкції 5 000,00 грн.

Крім того, ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" у період з 01.08.2025 року по 25.08.2025 року (25 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 2 500,00 грн.

Відтак, кредитором пред`явлено до визнання грошові вимоги в сумі 44 069,63 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 9 999,99 грн., нараховані проценти первісним кредитором - 26 596,84 грн., нараховані процентів ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" за 25 календарних днів 2 500,00 грн., штрафні санкції - 5 000,00 грн.

Крім того, з доданого до заяви розрахунку та що також підтверджено кредитором, вбачається, що в період з 30.08.2024 по 31.07.2025, боржником було здійснено оплату на рахунок Первісного кредитора в загальному розмірі 6 900,01 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту у розмірі 0,01 грн. та процентів за користування кредитом у розмірі 6 900,00 грн.

Разом з цим, як повідомлено представником Боржника у заяві б/н від 25.08.2026 року про результати розгляду грошових вимог у справі № 902/1713/25, Боржник - ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця.

Так, судом встановлено, що Боржник перебуває у зареєстрованому 08.06.2021 році шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 08.06.2021 року (копія наявна у справі).

При цьому, згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 , є військовослужбовцем та починаючи з 07.05.2019 року перебуває на військовій службі, що підтверджується наступними документами : довідкою № 947 від 09.10.2024 р.; службовим посвідченням НОМЕР_4 від 18.11.2021 року; посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_5 від 20.07.2023 р. (копії наявні у справі).

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_2 , вірний військовій присязі, під час захисту Батьківщини, виявивши мужність і стійкість, в ході виконання бойового завдання, в районі ведення бойових дій в населеному пункті Чернігівка, Донецької області, загинув внаслідок артилерійського обстрілу 07.04.2026 року, що підтверджується наступними документами: сповіщення сім`ї загиблого військовослужбовця № 2002/4065 від 09.04.2026 р.; довідкою про причину смерті від 10.04.2026 р.; лікарським свідоцтвом про смерть № 1190 від 10.04.2026 р.; свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 від 20.04.2026р. (копії наявні у справі).

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Слід зазначити, що пункт 15 статті 14 Закону України "Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення (вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц).

Згідно ст. 1 Закону України "Про оборону України", особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Суд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як описано вище та встановлено судом, Заявником нараховано відсотки в загальній сумі 29 096,84 грн в період дії воєнного стану в Україні.

Отже, беручи до уваги описані вище документи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що на Боржника - ОСОБА_1 , як дружину військовослужбовця, розповсюджується зазначена вище норма Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а тому нарахування Заявником відсотків в сумі 29 096,84 грн в період дії воєнного стану в Україні, є неправомірним, оскільки, суперечить вимогам п. 15 ст. 14 даного закону.

За цих обставин, суд дійшов висновку, що заявлена Заявником до визнання заборгованість за відсотками в розмірі 29 096,84 грн, визнанню не підлягає.

Крім того, заявником пред`явлено до визнання 9 999,99 грн. заборгованості з тіла кредиту.

Однак, як зазначено вище, первісним кредитором було спрямовано сплачені боржником кошти - на сплату процентів за користування кредитом у розмірі 6 900,00 грн.

З огляду на наведені вище обставини та положення закону, оскільки нарахування відсотків в даному випадку суперечить вимогам п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно, сплачені боржником кошти у розмірі 6 900,00 грн., що віднесені кредитодавцем в якості сплати відсотків, слід враховувати, як погашення тіла кредиту (9 999,99 грн. - 6 900,00 грн. = 3 099,99 грн.).

Отже, враховуючи викладене, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4929570 від 30.08.2024 року по тілу кредиту становить 3 099,99 грн.

Разом з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником кредиту в сумі 3 099,99 грн. за договором № 4929570 від 30.08.2024 року, матеріали справи не містять.

Відтак, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що заявлена Заявником до визнання заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9 999,99 грн, підлягає частковому визнанню, в розмірі 3 099,99 грн.

Стосовно заявлених Заявником до визнання грошових вимог до Боржника в розмірі 5 000,00 грн - штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6.3. договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів).

Штрафні санкції [неустойка (штраф)] за Договором нараховуються в момент сплати.

У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій [неустойка (штраф)] протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та Клієнтом не сплачується. Нарахування штрафних санкцій відновлюється після скасування мораторіїв/обмежень.

У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, загальна суми неустойки (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту.

У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, загальна сума неустойка (нарахованого штрафу) та інших платежів, що підлягають сплаті Клієнтом за порушення виконання його грошових зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати розміру половини суми кредиту.

У будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів) та інших платежів, що нараховані за порушення Клієнтом грошових зобов`язань за цим Договором, обмежується сумою, визначеною у відповідності до Закону України "Про споживче кредитування" (п. 6.4.).

Водночас, як вказано вище, представник боржника та керуючий реструктуризацією у своїх повідомленнях не визнали нараховані заявником вимоги щодо 5 000,00 грн. штрафних санкцій, зокрема, з огляду на положення п. 18 Перехідних та прикінцевих положень Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунок, Заявником нараховано 5 000,00 грн. штрафних санкцій в період дії воєнного стану в Україні.

Водночас, суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Крім того, Боржник - ОСОБА_1 , яка отримала кредит за договором № 4929570 від 30.08.2024 року, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Лінеура Україна" (право вимоги якого перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал"), а тому до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаним договором, згідно якого Позичальнику було надано кредит ТОВ "Лінеура Україна".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений між Боржником та ТОВ "Лінеура Україна" (право вимоги якого перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал") договір № 4929570 від 30.08.2024 року, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник - ОСОБА_1 , звільняється від обов`язку сплати нарахованих штрафних санкцій у сумі 5 000,00 грн.

Крім цього, нарахування Заявником штрафних санкцій по вказаному кредитному договору, суперечить п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з огляду на описані вище обставини.

Відтак, зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нарахована та заявлена до визнання ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за штрафними санкціями у сумі 5 000,00 грн., визнанню не підлягає.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" № 211/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/468/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1713/25, підлягає частковому задоволенню, а вимоги в розмірі 3 099,99 грн. визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.

В решті вимог, в розмірі 40 969,64 грн. відсотків та штрафних санкцій, вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.

Крім того, визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

Також, визнанню підлягають вимоги в розмірі 10 000,00 грн - витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.

Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги.

Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що заявником в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:

- договору про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2025 року, укладеного між ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" та адвокатом Городніщєвою Є.О.;

- заявки № 211 на виконання доручення до договору № 28-07/2025 від 28.07.2025 року;

- акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.03.2026 року до договору № 28-07/2025 від 28.07.2025 року, згідно якого перелік наданих послуг та опис наступний:

збір та аналіз доказів і документів, в тому числі договорів, договору факторингу та інших документів, для подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/1713/25, 1 год., 2000,00 грн.;

аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 902/1713/25, 1 год., 2000,00 грн.;

визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі № 902/1713/25, 1 год., 2000,00 грн.;

складення заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/1713/25, 1,5 год., 3000,00 грн.;

підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарського суду Вінницької області заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 902/1713/25, 0,5 год., 1000,00 грн.

Загальна вартість: 5 год., 10 000,00 грн.

Сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної.

Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.

Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржник не надав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, обмежившись лише доводами щодо недоведеності кредитором витрат на правову допомогу та щодо аморальності нарахування кредитором витрат на правову допомогу та створення додаткового тягаря для боржника, яка є дружиною загиблого військовослужбовця.

Дослідивши подані заявником докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, суд вважає за можливе визнати вимоги кредитора щодо понесених витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" № 211/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/468/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1713/25, частково.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Фінтраст Капітал" (вул. Набережно-корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, 03045; код ЄДРПОУ 44559822) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 3 099,99 грн заборгованості (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/1713/25 та 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, в зв`язку з поданням заяви про визнання кредитором у справі № 902/1713/25 (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" № 211/28-07/2025 від 28.03.2026 року (вх. № 01-32/468/26) в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі 40 969,64 грн. відсотків та штрафних санкцій.

4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Каратуну Є.Є. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі № 902/1713/25.

5. Копію ухвали надіслати до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні поштові адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; представнику боржника адвокату Редьці М.Г. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; арбітражному керуючому Каратуну Є.Є. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "Еко Фін" info@cashtancredit.com.ua, представнику ТОВ "Еко Фін" адвокату Сердійчуку О.Л. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" - fintrastletter@ukr.net; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" адвокату Городніщевій Є.О. - ІНФОРМАЦІЯ_6

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи.