Рішення № 13940019, 22.02.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2011 р.

Справа № 17/1/5022-38/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув справу

за позовом Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", м. Тернопіль

до відповідача Борщівської центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області, м. Борщів Тернопільської області

про стягнення 8844,53 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача: Ткач О.Є., уповноважена, довіреність №4 від 17.01.11р.;

відповідача: не з'явився

Позивачу роз’яснено права та обов’язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 9QA608283039A09.

Позивач –Комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", м. Тернопіль, звернувся 10.01.2011р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Борщівської центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області, м. Борщів Тернопільської області, про стягнення 8844,53 грн. заборгованості за поставлений з мобілізаційного резерву згідно накладних №31 від 15.04.1999р., №91/К від 15.04.1999р., №29 від 04.10.1999р., №19 від 22.06.2000р., №56 від 17.11.2000р., №3 від 14.02.2001р., №5 від 14.02.2001р. товар (медикаменти).

Позов обґрунтовується копіями накладних №31 від 15.04.1999р., №91/К від 15.04.1999р., №29 від 04.10.1999р., №19 від 22.06.2000р., №56 від 17.11.2000р., №3 від 14.02.2001р., №5 від 14.02.2001р.; копіями довіреностей на отримання ТМЦ серії ЯАТ №116291 від 14.04.1999р., №116292 від 14.04.1999р., серії ИАО №405531 від 01.10.1999р., серії КАЕ №347646 від 12.02.2001р., №347645 від 13.02.2001р.; копією виписки з листа МОЗ України №266 від 14.08.1998р.; копіями наказів №2 від 26.11.1998р., №113 від 25.03.2003р.; копіями листів №694 в/м від 20.03.2006р. та без номеру та дати; копією постанови Тернопільського окружного адміністративного суду №2-а-1493/09/1970 від 07.07.2009р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 25.01.2011р. Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 ГПК України, на 08.02.2011р., пізніше на 22.02.2011 р. у зв’язку з неявкою в судове засідання 08.02.2011р. представників сторін та через неподання сторонами усіх необхідних для розгляду справи документів.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав та подав витребувані судом документи. Крім того, у додатково наданих поясненнях зазначив, що сплачені відповідачем у 2003 році кошти поступили на спец рахунок позивача в рахунок погашення боргу в сумі 12016,89 грн., що виник станом на 01.01.1999р. Решта коштів зарахована в погашення поточної заборгованості за отримані медикаменти, а саме: по накладних №31 від 15.04.1999р., №91/К від 15.04.1999р., №29 від 04.10.1999р.,та частково по накладній №19 від 22.06.2000р.

Відповідач в судові засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходиться в матеріалах справи).

Разом з тим, у відповідності до наданого суду листа №55 від 31.01.2011р. просив проводити розгляд справи без присутності його представника, а згідно листа №27 від 20.01.2011р. повідомив, що Борщівською центральною районною лікарнею у 2002 році згідно розпорядження №202 від 15.07.2002р. фінансового управління Борщівської райдержадміністрації проведено списання заборгованості перед Комунальною установою Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" в зазначеному розмірі. У зв'язку з наведеним, відповідач просить суд винести рішення про відновлення боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Як випливає з матеріалів справи, Комунальною установою Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" на підставі усної домовленості, по накладних №31 від 15.04.1999р., №91/К від 15.04.1999р., №29 від 04.10.1999р., №19 від 22.06.2000р., №56 від 17.11.2000р., №3 від 14.02.2001р., №5 від 14.02.2001р. передано з мобілізаційного резерву, а відповідачем у справі –Борщівською центральною районною комунальною лікарнею Тернопільської області через своїх представників, які діяли на підставі довіреностей на отримання ТМЦ серії ЯАТ №116291 від 14.04.1999р., №116292 від 14.04.1999р., серії ИАО №405531 від 01.10.1999р., серії КАЕ №347646 від 12.02.2001р., №347645 від 13.02.2001р., прийнято у власність товар –медикаменти, загальною вартістю 15248,83 грн. Факт отримання Товару підтверджується підписами представників відповідача в графі накладних про отримання, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей та не заперечено відповідачем у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01.01.04 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пунктом 4 Розділу IX “ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ” Господарського кодексу України, котрий набрав чинності з 1 січня 2004 р., встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Беручи до уваги, що правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України та ГК України і продовжують діяти після набрання ними чинності (з 01.01.04р.) в частині оплати вартості отриманих медикаментів, тому до зазначених правовідносин застосовуються норми ЦК України з урахуванням особливостей норм ГК України.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

За змістом ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України угода, для якої законом не встановлена певна форма, вважається також укладеною, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, за даних обставин суд вважає, що між сторонами по справі виникло господарське зобов’язання, в силу якого за ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивач стверджує, що Борщівською центральною районною комунальною лікарнею Тернопільської області, м. Борщів Тернопільської області, порушено господарське зобов’язання в частині проведення оплати вартості отриманих медикаментів в повній мірі, внаслідок чого станом на 21.12.2010р. (дата оформлення позовної заяви) борг відповідача не погашено повністю і складає 8844,53 грн. (з урахуванням заборгованості в сумі 12016,89 грн., що виникла станом на 01.01.1999р. та часткової сплати боргу в сумі 18421,19 грн., що підтверджено банківською випискою по рахунку позивача за 26.12.2003р.).

Відповідно до ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Статями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов’язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов’язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як випливає з матеріалів справи, позивач на виконання листа Міністерства охорони здоров'я України №266 від 14.08.1998р. та наказу Управління охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації №2 від 26.11.1998р. відпустив відповідачу у справі без попередньої оплати медикаменти, які мають мінімальний термін придатності та вивільнені після освіження з розривом у часі, про що свідчать накладні №31 від 15.04.1999р., №91/К від 15.04.1999р., №29 від 04.10.1999р., №19 від 22.06.2000р., №56 від 17.11.2000р., №3 від 14.02.2001р., №5 від 14.02.2001р.; довіреностями на отримання ТМЦ серії серії ЯАТ №116291 від 14.04.1999р., №116292 від 14.04.1999р., серії ИАО №405531 від 01.10.1999р., серії КАЕ №347646 від 12.02.2001р., №347645 від 13.02.2001р. та не заперечується відповідачем у встановленому законом порядку, навпаки підтверджено згідно наданих суду пояснень, викладених в листі №27 від 20.01.2011р.

Враховуючи, що між сторонами не було встановлено строку виконання зобов’язання по оплаті товару, тому слід керуватися ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Надіслані на адресу відповідача претензія №34/б від 11.06.2010р. та лист №12/б від 23.02.2010р. з вимогою терміново погасити борг в розмірі 8844,53 грн., залишені Борщівською центральною районною комунальною лікарнею Тернопільської області, м. Борщів Тернопільської області, без задоволення.

В силу приписів ст. ст. 11, 16, 509 ЦК України та ст.ст. 1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 1 Закону України "Про державний матеріальний резерв" визначено, що мобілізаційний резерв входить до складу державного резерву, який є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв", державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей. Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

Станом на день прийняття судом рішення відповідач не погасив заборгованість в розмірі 8844,53 грн. та не надав суду жодних документів, які б спростовували суму заявленого до стягнення боргу чи підтверджували б його сплату.

Крім того, господарський суд звертає увагу на таке.

Згідно ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися, про порушення свого права.

Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання.

Станом на 01.01.2004р. (дату набрання чинності ЦК України) позивач не звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості в сумі 12016,89 грн., що виникла станом на 01.01.1999р. та сплату коштів за відпущені згідно накладних з мобілізаційного резерву в період з квітня 1999 року по лютий 2002 року медикаменти на загальну суму 15248,83 грн. в порядку ст. 165 ЦК УРСР, з огляду на що період до 01.01.2004 р. не може вважатися таким, протягом якого відбувався перебіг строку позовної давності, відтак, до спірних правовідносин необхідно застосувати положення Цивільного кодексу України, в силу вимог ст. 268 якого позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

Згідно положень Статуту позивача, Комунальна установа Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання" підпорядкована, підзвітна і підконтрольна Тернопільській обласній раді. Разом з тим, управління державним резервом матеріальних цінностей, робота з яким в силу приписів розділу ІІ Статуту установи є основною метою діяльності Бази, у відповідності до вимог Закону України "Про державний матеріальний резерв", належить до компетенції центральних та місцевих органів виконавчої влади, тому на правовідносини, що склалися між сторонами в силу вимог ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється.

З огляду на наведене, доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 8844,53 грн. заборгованості за поставлені з мобілізаційного резерву медикаменти.

В силу вимог ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.

У судовому засіданні 22.02.2011р. оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України "Про державний матеріальний резерв", ст.ст. 76, 165 ЦК УРСР, ст.ст. 11, 15, 16, 268, 509, 525-526, 530, 655, 691, 692, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 42-47, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 811, 82, 85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Борщівської центральної районної комунальної лікарні Тернопільської області, м. Борщів Тернопільської області, вул. Бандери, 108, ідент. код 02000493, –8844,53 грн. боргу та 338,00 грн. судових витрат на користь Комунальної установи Тернопільської обласної ради "База спеціального медичного постачання", м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 18, офіс 305, ідент. код 00182113.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) „23” лютого 2011р. рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя Н.О. Андрусик