Рішення № 13940014, 21.02.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2011 р.Справа № 18/2/5022-24/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор Україна", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в загальній сумі 11 434,60 грн., в т.ч.: 9 754,60 грн. заборгованість по орендних платежах, та ринковому збору, 632,04 грн. пеня, 500 грн. штраф, 406,06 грн. інфляційні нарахування, 141,90 грн. три відсотки річних.

За участю представників сторін:

Позивача: Вербицький О.Р., довіреність від 01.11.2010 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскор Україна" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 заборгованості в загальній сумі 11 434,60 грн., в т.ч. 9 754,60 грн. заборгованість по орендних платежах, та ринковому збору, 632,04 грн. пеня, 500 грн. штраф, 406,06 грн. інфляційні нарахування, 141,90 грн. три відсотки річних.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання по оплаті за використання торгового місця та допустив заборгованість по орендних платежах, та ринковому збору.

Для підтвердження викладеного додає договір оренди торгового місця від 27.11.2009 р., картку розрахунків за 01.01.10-30.11.10, вимогу претензію № 276 від 05.05.2010 р., інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.01.2010 р., який, у звязку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування доказів, відкладався до 07.02.2010 р. та 21.02.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.02.2011 р. підтримав позовні вимоги та зробив уточнення стосовно ідентифікаційного коду відповідача і просить читати його в редакції "НОМЕР_1".

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, його представник у судове засідання не прибув, про причини, що зумовлюють неможливість прибуття в судове засідання не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Водночас, наявних в матеріалах справи доказів достатньо для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи по суті, в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

27.11.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Аскор Україна" (надалі орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (надалі орендарем) укладений договір оренди торгового місця, за яким орендодавець надає орендарю в оренду торгове місце за № 9-10, що розташоване у ринковому комплексі "Тернопіль" за адресою майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі, а орендар зобовязується прийняти орендоване майно та своєчасно і у повному обсязі здійснювати сплату орендодавцеві орендних платежів та сум ринкового збору в порядку і на умовах, що визначені цим договором (п. 1.1. договору).

Орендні платежі за використання торгового місця складаються з: орендної плати та відшкодування комунальних послуг, послуг з вивозу та утилізації твердих побутових відходів, відшкодування плати за землю, здійснення ремонту електрообладнання, відшкодування витрат на утримання приміщень та прилеглої території в належному санітарно технічному та протипожежному стані (п. 2.1. договору).

За цим договором орендар зобовязаний сплачувати ринковий збір з розрахунку 8,40 грн. (без ПДВ) в день; розмір орендних платежів погоджено сторонами та становить 1 100 грн. в місяць з ПДВ. Сплата сум ринкового збору не входить в орендні платежі та оплачується окремо (п.п. 2.2., 2.3. договору).

Згідно п. 3.2. договору орендар зобовязується своєчасно і в повному обсязі сплачувати передбачені даним договором платежі, нараховану пеню, штрафи.

Договір укладено на термін з 27.11.2009 р. до 28.07.2010 р. (п. 8.2. договору).

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору оренди за яким згідно ст. 759 ЦК України наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Позивач взяті на себе договірні зобовязання виконав належним чином надавши орендарю торгове місце, яке передавалося у відповідності із п. 1.2. договору без складання сторонами акту прийняття передачі, а факт вступу орендаря в користування торговим місцем визначений моментом підписання даного договору.

Проте, за період з 27.11.2009 р. по 30.09.2010 р. відповідачем допущено заборгованість в сумі 9 754,60 грн.

Претензією № 276 від 05.05.2010 р. позивач повідомив відповідача про необхідність сплати заборгованості, яка станом на 30.04.2010 р. становила 3 028,20 грн., проте дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 764 ЦК України договір від 27.11.2009 р. поновлений на строк, який був раніше встановлений ним.

Як зазначає позивач розрахунок заборгованості був здійснений по 30.09.2010 р., який є днем фактичного звільнення торгового місця.

Таким чином, за неналежне виконання договору відповідач допустив заборгованість у розмірі 9 754,60 грн.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 9 754,60 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5. договору сторони визначили, що у випадку несвоєчасної оплати, яка передбачена п.п. 2.2.,2.3. даного договору, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф у розмірі 500 грн. за кожен випадок.

Згідно поданого позивачем розрахунку сума пені за порушення відповідачем терміну оплати вартості товару за період з 08.06.2010 р. по 14.12.2010 р. становить 632,04 грн., а сума штрафу 500 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За даним договором на суму боргу за період з серпня 2010 року по листопад 2010 р. нараховано інфляційне збільшення суми боргу 406,06 грн. та за період з 01.02.2010 р. по 14.12.2010 р. 141,90 грн. 3 % річних.

Розглянувши представлені розрахунки інфляційних нарахувань, 3 % річних, пені та штрафу, з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договорами, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскор Україна" (вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 24627614): 9 754 (девять тисяч сімсот пятдесят чотири) грн. 60 коп. заборгованості по орендних платежах та ринковому збору, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 04 коп. пені, 500 (пятсот) грн. штрафу, 406 (чотириста шість) грн. 06 коп. інфляційних нарахувань, 141 (сто сорок одну) грн. 90 коп. три відсотки річних, 114 (сто чотирнадцять) грн. 35 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 23.02.2011 р. , через місцевий господарський суд.

СуддяН.В. Охотницька