Ухвала суду № 139398772, 02.09.2026, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/534/26

провадження №2-п/624/5/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Богачової Т.В., з участю секретаря Тикви А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Кегичівки, Берестинського району, Харківської області, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухваленого у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 01 липня 2026 року задоволено позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №5515101 від 06.05.2025 в розмірі 31706,50 гривень, а також судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд цього заочного рішення.

Заява обгрунтована тим, що відповідач не була присутня на проголошені заочного рішення. Не отримувала повного тексту рішення та не знала про розгляд справи. Про рішення дізналася лише 31.07.2026, коли прийшло сповіщення у застосунку «Дія». У зв`язку з вказаним, просить поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення. Щодо суті позовних вимог, то відповідач стверджує, що позивач не надав докази видачі кредиту. Вважаю, що положення укладеного договору є несправедливими умовами, що порушують положення Закону України «Про захист прав споживачів», так як проценти за користування кредитними коштами у 4 рази перевищують тіло кредиту. Тому, відповідач не визнає позовні вимоги у цій справі. Відповідач не отримувала копію позову із додатками до нього, ухвалу про відкриття провадження. Зазначає, що її чоловік є військовослужбовцем, а тому відповідач має право на додаткові пільги, зокрема пільг, встановлених п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким закріплено, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України. їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Таким чином, правовідносини, що виникли між Мною та Позивачем регулюються не лише ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», але й Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в силу обставин, наведених вище - а тому при нарахуванні заборгованості за договором, необхідно враховувати положення п.15 ст. 14 Закону, де закріплено, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Щодо нарахованої комісії відповідач зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які е несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. «Нечіткі або двозначні положення., договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача» - ч. 8ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч.ч.1,2, ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення, таких умов у виписці), а також Іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, Іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до ч.5 сг.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. (ч.2 ст. 2015 ЦК України). Із урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише, самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17). Отже, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними. Із урахуванням наведеного положення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно. в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. Також відповідач посилається на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Тобто у період дії кредитного договору (період дії може визначатися як строк дії договору, дата повного погашення і т.д.) може нараховуватися проценти за користування кредитними коштами, але після припинення дії кредитного договору, нарахування процентів повинно припинятися. Проценти за користування кредитом нараховуються з першого дня перерахування позичальнику кредиту до моменту повернення кредиту кредитодавцю шляхом перерахування кредиту на рахунок кредитодавця, вказаний в цьому Договорі. Так, проценти за користування кредитними коштами у 4 рази перевищують тіло кредиту. Відповідно до статей 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача.

Ухвалою судді від 24 серпня 2026 року заяву про перегляд заочного рішення прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

Учасники справи, належним чином повідомлені про розгляд справи, у судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Вирішуючи заяву відповідача про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд виходить з таких положень закону.

Відповідно до ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.

За змістом ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

За приписами ст. 127 України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Системний аналіз зазначених норм ЦПК України дає підстави зробити висновок, що у випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду, такий відповідач має безумовне право на поновлення строку. В той же час, якщо заява про перегляд заочного рішення подана після спливу зазначеного двадцятиденного строку, то строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Причину пропуску строку можна вважати поважною, якщо вона відповідає одночасно всім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють чи ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, що виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) цю обставину підтверджено належними й допустимими засобами доказування.

Судом встановлено, що заочним рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 01 липня 2026 року задоволено позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №5515101 від 06.05.2025 в розмірі 31706,50 гривень, а також судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.

ОСОБА_1 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення. В судовому засіданні відповідач присутньою не була. У резолютивній частині судового рішення, детально роз`яснено порядок та строки подання відповідачем заяви про його перегляд.

Статтею 283 ЦПК України передбачено, що відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч.11 ст. 272 ЦПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст. 14 ЦПК України, у судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система. Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Згідно з ч.5 ст. 14 ЦПК України, суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 ЦПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.

На виконання зазначених вимог ЦПК України, у зв`язку з наявністю зареєстрованого у ОСОБА_1 електронного кабінету, копія ухвали про відкриття провадження, судові повістки та копія рішення були направлені в електронній формі саме до електронного кабінету відповідача. Відповідач вищезазначені документи отримала, що підтверджується наявними у справі довідками про доставку електронного документу.

Відповідач копію рішення отримала в електронному кабінеті 02.07.2026 о 16:22:09, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.100).

Однак, відповідач заяву про перегляд заочного рішення здала у поштове відділення Укрпошти 05.08.2026, до суду ця заява надійшла та була зареєстрована 12.08.2026.

Як на підставу поважності причин пропуску строку відповідач посилалася на те, що вона не отримала вчасно копію рішення, дізналася про існування рішення в порталі «Дія».

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Отже, судом на підставі досліджених доказів встановлено, що на час розгляду справи та ухвалення заочного рішення та протягом строку для подання заяви про перегляд цього рішення, відповідач не мала поважних причин пропуску процесуального строку.

Докази того, що фактично відповідач не знала про отримання в електронному кабінеті судового рішення не надані.

Зареєструвавши електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» відповідач повинен був з певною періодичністю вживати заходи для перевірки повідомлень, направлених до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», а отже не міг розраховувати на отримання будь-яких документів від суду виключно у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі №916/3625/24.

Таким чином поважність причин пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення у судовому засіданні не підтверджені.

На підставі викладеного, підстави для задоволення заяви відповідача про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення з підстав, визначених ч. 3 ст. 284 ЦПК України відсутні.

Інші причини поважності пропущення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення відповідач суду не повідомила.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року (справа №756/11081/20, пункти 69, 70) сформульовано правовий висновок, що суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті. Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Згідно з ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи відсутність підстав для поновлення процесуального строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення та оскільки заява про перегляд заочного рішення подана з пропуском процесуального строку, визначеного законом, то така заява підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 12, 126, 127, 260, 284 ЦПК України, суд

постановив:

Відмовити ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 01 липня 2026 року ухваленого у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення ухваленого у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 02 вересня 2026 року.

Суддя Т.В. Богачова