Рішення № 139398692, 01.09.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №635/3404/26

Провадження №2/639/2559/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Новобаварський районни суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Бірюк А.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 635/3404/26 за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров?я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсії,-

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2026 року начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській областізвернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров?я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсії, в якій просила суд ухвалити рішення на підставі якого стягнути з відповідача на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській областінеправомірно отриману пенсію в розмірі 59 588,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю з 12.06.2023, призначену відповідно до Закону № 1058 «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» на підставі заяви від 27.06.2023 за № 7479, виписки з акта огляду медичко-соціальної експертної комісії серії 12ААВ №699877 від 12.06.2023, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. Територіальні органи ПФУ припиняють виплати пенсії, зокрема на підставі відповідної інформації від уповноважених установ, отриманої ними в результаті виконання своїх функціональних обов`язків. Виплата пенсії припинена на підставі довідки виданої Харківської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров`я «Обласний центр медичко-соціальної експертизи» від 24.12.2024 № 28 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю. Таким чином по пенсійній справі ОСОБА_1 за період з 12.06.2023 по 28.02.2025 виникла переплата пенсії у сумі 59 588,00 грн. 04.03.2025 відділом перерахування пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області було прийняте рішення за № 204455016452 про припинення виплати пенсіїі та скасування рішення від 06.07.2023№ 204455016452 про призначення пенсії як особі з інвалідністю ОСОБА_2 з дати призначення пенсії, а саме з 12.06.2023. Листом від 17.03.2025 № 2000-0310-8/41224 ОСОБА_1 повідомлено про виникнення переплати пенсії та необхідності повернення коштів на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду України.

Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 квітня 2026 року позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров?я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсії направлено за підсудністю до Новобаварського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 13 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров?я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсії. Призначено судове засідання.

15 липня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого повідомив, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин зловживання та недобросовісності з боку відповідача, при призначенні йому пенсії, а отже вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився про день та час судового засідання повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Згідно ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності не з`явившихся сторін

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Судом встановлено, що відповідно до довідки до виписки огляду медико-соціальної експертної комісії, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 12.06.2023 за загальним захворюванням на строк до 01.07.2025. Дата чергового переогляду 12.06.2025 (а.с.9)

Згідно із довідкою про невизнання інвалідом № 28, ОСОБА_1 24.12.2024 оглядався РЕК № 5 КЗОЗ «ОЦМСЕ» і за результатами не визнаний інвалідом з 12.06.2023 (а.с.8).

Рішенням ГУ ПФУ від 04.03.2025 № 204450016452 встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи з 12.06.2023, призначену на підставі заяви від 27.06.2023 за №7479, виписки з акта огляду медичко-соціальної експертної комісії серії 12ААВ №699877 від 12.06.2023, виданої міжрайонною Слобідською МСЕК м. Харкова. 03.03.2025 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від Комунального закладу охорони здоров?я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» надійшла довідка №28 від 24.12.2024, зареєстрована 03.03.2025 за №2709/15, якою було скасовано рішення міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісією від 12.06.2023 та ОСОБА_1 не було визнано особою з інвалідністю з 12.06.2023, оскільки право на призначення пенсії відсутнє (а.с. 10).

Листом від 17.03.2025 № 2000-0310-8/41224 ОСОБА_1 було повідомлено про виникнення переплати та необхідність повернення коштів на розрахунковий рахунок Пенсіййного фонду України (а.с. 11).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону №1058).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності , пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: трудового каліцтва або професійного захворювання; загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Порядок № 22-1).

Розділом ІІ вказаного Порядку встановлено, зокрема, перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Згідно із п. 2.2. Порядку № 22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто, документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; індивідуальні відомості про застраховану особу, надані органом, що призначає пенсію та відомості про місце проживання особи.

Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з вимогами ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 21.03.2003 року № 6-4 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2014 року № 25-3) визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.

Зі змісту п. 3 вказаного Порядку вбачається, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.

Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи, призначену на підставі заяви від 27.06.2023 за № 7479, доданих документів та виписки з акта огляду міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії від 12.06.2023 до довідки серії 12 ААВ № 699877. Виплату пенсії в подальшому було скасовано, у зв`язку із скасуванням інвалідності ОСОБА_1 .

При цьому, матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача ОСОБА_1 , а отже виплачені пенсійні виплати за період з 12.06.2023 по 28.02.2025 у сумі 59 588,00 грн.не підлягають поверненню.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров?я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсі.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача..

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 141, 223, 265 ЦПК України, ст. 1212,1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2023 за № 1058-IV, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальний заклад охорони здоров?я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення неправомірно отриманої пенсії відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.09.2026

Найменування сторін:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, юридична адреса: 61022, м. Харків, м-н Свободи, б. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., ЄДРПОУ 14099344;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Третя особа - Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», юридична адреса: 61058, м. Харків, вул. Літературна, 6, ЄДРПОУ 033277530.

Суддя В. В. Труханович