Рішення № 139397529, 02.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18660/24

Провадження № 2/369/2220/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Янченко А.В.,

при секретарі судового засідання Лисяк К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи № 369/18660/24 за позовною заявою Заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (далі позивач) звернувся до ОСОБА_1 (далі відповідач) з даним позовом про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у приватній власності ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 площею 0,0230 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 18.03.2014 за індексним номером.

Надалі ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.06.2019 (спадкова справа № 8/2019, зареєстрованого в реєстрі за № 8-441 за громадянином російської федерації ОСОБА_1 , визнано право на земельної ділянки із загальною площею 0,0230 га, з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного свідоцтва ОСОБА_1 зареєстрував в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 (номер відомостей про речове право 31161108 від 26.06.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 47528355 від 26.06.2019).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна співвласником (розмір частки 1/2 ) земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 є громадянин України ОСОБА_2 (індексний номер рішення 47528355 від 26.06.2019).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку сформованої 13.08.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 має цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.

Згідно листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 05.06.2024 № 8010.5.2-25317/80.3.-24 ОСОБА_1 залишається громадянином російської федерації.

Таким чином, громадянин російської федерації ОСОБА_1 у червні 2019 року набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території с. Бобриця, Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області та протягом року не виконав покладений на нього у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужив земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003, ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 27.06.2020), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

На підставі наведеного, прокурор просив суд конфіскувати у громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), набуту у власність частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Бобриця Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 47528355, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.11.2024 року накладено арешт на належну на праві приватної власності ОСОБА_1 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.01.2025 року відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

21.01.2025 року до суду від представника позивача надійшли пояснення, згідно яких остання підтримала задоволення позовних вимог, просила розглянути справи за відсутності представника Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Ухвалою суду від 15.04.2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.10.2025 року замінено Києво-Святошинську окружну прокуратуру Київської області у справі № 369/18660/24 процесуальним правонаступником Бучанською окружною прокуратурою.

Прокурор у судове засідання не з`явився подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд за його відсутності, визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд за його відсутності, визнав позовні вимоги у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що за результатами підготовчого судового засіданні ухвалюється судове рішення про задоволення позову, виходячи з наступних підстав.

Під час судового розгляду справи встановлено, що у приватній власності ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 площею 0,0230 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Земельна ділянка належала ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , виданого реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 18.03.2014 за індексним номером.

Надалі ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.06.2019 (спадкова справа № 8/2019, зареєстрованого в реєстрі за № 8-441 за громадянином російської федерації ОСОБА_1 , визнано право на земельної ділянки із загальною площею 0,0230 га, з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вищевказаного свідоцтва ОСОБА_1 зареєстрував в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 (номер відомостей про речове право 31161108 від 26.06.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію права 47528355 від 26.06.2019).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна співвласником (розмір частки 1/2 ) земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 є громадянин України ОСОБА_2 (індексний номер рішення 47528355 від 26.06.2019).

Відповідно до Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку сформованої 13.08.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003 має цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.

Згідно листа Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 05.06.2024 № 8010.5.2-25317/80.3.-24 ОСОБА_1 залишається громадянином російської федерації.

Таким чином, громадянин російської федерації ОСОБА_1 у червні 2019 року набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території с. Бобриця, Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області та протягом року не виконав покладений на нього у зв`язку із цим обов`язок, а саме: не відчужив земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що отримана ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003, ним добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 27.06.2020), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

За змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, упродовж року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цих вимог настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України. У разі якщо, відповідно до закону, власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її упродовж певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним упродовж такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Наведені обставини свідчить, що громадянка російської федерації ОСОБА_4 , набувши в 2019 році право власності на 1/2 часту 2/3 часток, тобто на 1/3 частини земельної ділянки у власність в порядку спадкування, вимоги закону щодо її відчуження упродовж одного року не виконала, що є підставою для припинення права власності на вказану частину земельної ділянки шляхом конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цього Кодексу (ч. 5 ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 3-4 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 145 Земельного кодексу України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Враховуючи, що Ніколайчуком не дотримано передбаченої земельним законодавством процедури щодо відчуження набутої земельної ділянки сільськогосподарського призначення протягом року, така земельна ділянка, з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003, підлягає конфіскації за рішенням суду.

Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель

(ч. 4 ст. 145 Земельного кодексу України).

Таким органом згідно чинного законодавства є в тому числі Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

У відповідності до п. в абз. 1 ст. 143 Земельного кодексу України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Таким чином, обраний Києво-Святошинською окружною прокуратурою спосіб захисту порушених інтересів держави, а саме: конфіскація у громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), набутої у власність частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Бобриця Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 47528355, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, в повній мірі відповідає вимогам законодавства.

Крім того, чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваної земельної ділянки, оскільки останній мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов`язку, однак до цього часу земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу.

Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018.

У зв`язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації задовольнити повністю.

Конфіскувати у громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), набуту у власність частину земельної ділянки з кадастровим номером 3222480601:01:009:5003, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території с. Бобриця Білогородської сільської територіальної громади Бучанського району Київської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.06.2019, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 47528355, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області (м. Київ, вул. Серпова, 3/14; ідентифікаційний код 39817550.

Стягнути з громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) 3 028 (три тисячі двадцять вісім гривень) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 514 (одну тисячу п`ятсот чотирнадцять гривень) 00 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову за наступними реквізитами: одержувач коштів: Київська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ: 02909996, банк одержувача: Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача UA028201720343190001000015641).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 02.09.2026 року.

Суддя А.В. Янченко