Ухвала суду № 139397493, 21.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/22691/25

Провадження № 4-с/369/57/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу №369/22691/25 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального. управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії органу примусового виконання та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Бондар Антон Вікторович звернувся до суду зі скаргою на дії органу примусового виконання та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Скаргу обґрунтовано тим, що у Вишневому відділі державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало на виконанні виконавче провадження №22843174 з примусового виконання виконавчого листа №2-6/2010, виданого 03 листопада 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 275489,00 грн.

30 травня 2014 року та 28 вересня 2022 року державним виконавцем Вишневого ВДВС було винесено постанову про арешт коштів боржника, а 24 жовтня 2022 року державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Заявник вказує, що 27 березня 2025 року та повторно 14 липня 2025 року, діючи в інтересах боржника, звертався до Вишневого ВДВС із заявами про зняття арешту з грошових коштів, накладеного постановами державного виконавця, однак відповіді на зазначені звернення не отримав. У зв`язку з цим 07 жовтня 2025 року боржник втретє звернулася до органу державної виконавчої служби із відповідною заявою, після чого 13 листопада 2025 року отримала відповідь Вишневого ВДВС від 12 листопада 2025 року.

Як зазначає заявник, у відповіді на заяву скаржника стосовно зняття арешту з рахунків, державний виконавець Вишневого ВДВС повідомив про відсутність підстав для зняття арешту з майна та роз`яснив, що відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

На підставі викладеного, представник скаржника просив суд:

- зобов`язати головного державного виконавця Міщенко Ларису Миколаївну Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт накладений на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ;

- зняти та/або скасувати арешт накладений на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 січня 2026 року провадження у справі за скаргою було відкрито та призначено до розгляду.

У судове засідання скаржник та представник скаржника не з`явилися, представник скаржника надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, скаргу підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Будь-яких заяв, клопотань станом на момент розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, перевіривши матеріали скарги, дослідивши долучені до неї докази, дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 1 ст. 2 цього Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням в тому числі таких засад, як: верховенства права, обов`язковості виконання рішень та законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 447 ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 451 ЦПК України передбачено, що за результатами скарги суд постановляє ухвалу, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Судом встановлено, що на виконанні у Вишневому відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №22843174 з примусового виконання виконавчого листа №2-6/2010, виданого 03 листопада 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 275489,00 грн.

У межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Міщенко Ларисою Миколаївною 28 вересня 2022 року було винесено постанову про арешт коштів боржника, а саме на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1

24 жовтня 2022 року головним державним виконавцем Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Міщенко Ларисою Миколаївною в межах виконавчого провадження №22843174, керуючись п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Державним виконавцем встановлено, що у боржника відсутнє майно та доходи, на які може бути звернено стягнення, а здійснені заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Залишок боргу 248816,72 грн., залишок в/збору 24881,68 грн. Витрати стягнуто.

Крім того, матеріали справи містять лист Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області ЦМУ МЮ (м. Київ) від 12 листопада 2025 року № 115087, у якому повідомлено, що згідно з інформацією Автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №22843174 з примусового виконання виконавчого листа №2-6/2010, виданого 03 листопада 2010 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 275489,00 грн. В ході здійснення виконавчого провадження винесені постанови про арешт коштів боржника. Також зазначено, що 24 жовтня 2022 року виконавчий документ повернуто стягувачу відповідно до п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а у зв`язку з викладеним підстави для зняття арешту з рахунку відсутні.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону).

Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин 2 - 6 ст. 39 Закону, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 4 і 19 частини першої цієї статті, разом з виконавчим документом надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 21 частини першої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилається органам Національної поліції України для припинення застосування до особи тимчасового обмеження у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону).

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (ч. 5 ст. 37 Закону).

У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (частини 1 та 2 ст. 40 Закону).

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (ч. 4 ст. 59 Закону).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2024 року у справі № 333/395/22 (провадження № 61-9753св23) вказано, що: «Арешт майна боржника є заходом, який застосовується для забезпечення виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню. У разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є завершеним. Лише факт такого повернення, зокрема через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна та коштів. Стягувач може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Тоді як за заявою боржника суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, з підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2024 року в справі № 462/6014/15 (провадження № 61-5391св24) зазначено, що: «у пункті 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Разом з тим, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна боржника, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті. При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У постанові Верховного Суду від 16 березня 2020 року у справі № 137/1649/17, провадження № 61-26969св18, зазначено, що «повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження. Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу».

У постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 761/35971/15-ц, провадження № 61-23265св18, вказано, що «суди дійшли правильного висновку про те, що, здійснюючи дії під час виконання зазначеного рішення суду, державний виконавець дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» при вчиненні виконавчих дій по відкритому виконавчому провадженню щодо особи, як солідарного боржника, тому відсутні підстави для задоволення скарги останньої. При цьому виконавчий лист повернуто стягувачу і державний виконавець позбавлений можливості вчиняти виконавчі дії при відсутності виконавчого провадження».

Таким чином, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року в справі №2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) вказано, що «законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Законодавством не передбачено обов`язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII)».

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року в справі №2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) вказано, що «суди попередніх інстанцій при розгляді скарги не встановили конкретних обставин та підстав завершення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2/1522/11652/11, від яких залежить як задоволення заяви боржника про зняття арешту, так і визначення посадової особи, яка уповноважена зняти такий арешт. Разом із тим нормою пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01 листопада 2022 року) визначено, що у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження. Отже, отримавши заяву про скасування арештів, накладених у межах знищеного виконавчого провадження, відділ державної виконавчої служби повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду заяви. У свою чергу, місцевий суд, розглядаючи скаргу на відмову у задоволенні її заяви про скасування арештів, мав зобов`язати відділ державної виконавчої служби надати матеріали відновленого виконавчого провадження, встановити підставу завершення цього виконавчого провадження та в залежності від цього прийняти рішення за скаргою».

Згідно із ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду зі скаргою представник ОСОБА_1 - адвокат Бондар А.В. просив суд зняти та/або скасувати арешт накладений на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 , який було накладено постановою головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Ларисою Миколаївною в межах виконавчого провадження № 22843174. Наголошував, що 24 жовтня 2022 року головним державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. При цьому, питання про зняття арешту коштів боржника до цього часу вирішене не було.

Суд наголошує, що норми Закону України «Про виконавче провадження» як у попередній, так і в новій редакціях пов`язують зняття арешту із завершенням (закінченням) виконавчого провадження.

Оскільки державний виконавець на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернув виконавчий документ стягувачу, а не органу, який його видав, то виконавче провадження не є закінченим, тому для зняття арешту немає підстав, передбачених у ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» на час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у 2022 році, а також на час розгляду судом скарги ОСОБА_1 (близький за змістом висновок див. у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2023 року у справі №202/1182/22, від 15 лютого 2023 року у справі №202/1183/22, від 26 квітня 2022 року у справі №242/4601/20, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі №521/14329/20, в ухвалі від 14 вересня 2023 року у справі № 754/19209/21, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року у справі №137/1649/17).

Суд також враховує, що відповідно до положень п. 4 ч. 10-2 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» цим Законом визначено, що строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, правові підстави для зняття арешту з коштів боржника у виконавчому провадженні у зв`язку із винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що скарга представник скаржника ОСОБА_1 - адвоката Бондара Антона Вікторовича на дії/бездіяльність головного державного виконавця Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Міщенко Лариси Миколаївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 18, 81, 247, 259-261, 268, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального. управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії органу примусового виконання та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту судового рішення.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА