Рішення № 139396987, 01.09.2026, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/2443/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Вачко В. І. ,

з секретарем судового засідання Щипською І.О.,

за участю представника позивачів ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), відповідача ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «СК «Євроінс Україна» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої смертю фізичної особи , -

В С Т А Н О В И В:

04.07.2025 позивач 1. ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , позивач 2. ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в інтересах яких діє представник адвокат Коломієць Юлія Григорівна, звернулися в суд з позовом до відповідача 1. ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , відповідача 2.Приватного акціонерного товариства «СК «Євроінс Україна», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 102, в якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 15.12.2025, просять:

- стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) 700000 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 );

- стягнути 700000 грн. моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ): з Приватного акціонерного товариства «СК «Євроінс Україна» (ідентифікаційний код 22868348; 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 102) 72000 грн., а з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) 628000 грн.;

- стягнути 99000 грн. матеріальної шкоди на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ) у зв`язку із понесеними витратами на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, а також відшкодування вартості знищеного велосипеда: з Приватного акціонерного товариства «СК «Євроінс Україна» (ідентифікаційний код 22868348; 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 102) 72000 грн. витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, а з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) 9500 грн. у витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника і 17500 грн. вартості знищеного велосипеда;

- судові витрати покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 17.07.2021 на автодорозі сполученням Овруч - Велика Чернігівка між населеними пунктами Велика Чернігівка - Підруддя Овруцької територіальної громади Коростенського району ОСОБА_2 (відповідач 1), керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_4 , в порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження, які перебувають в прямому причинному зв`язку з причиною настання смерті ОСОБА_5 , яка наступила на місці вказаної дорожньо-транспортної пригоди, та відносяться до категорії смертельних, як такі, що несумісні з життям. Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі № 286/1606/22 відповідача 1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, і призначено йому покарання у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. У задоволенні цивільного позову потерпілих відмовлено у зв`язку із тим, що позов подано не до всіх належних відповідачів, з роз`ясненням потерпілим права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до обвинуваченого та страховика. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27.02.2025 вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 06.06.2024 відносно ОСОБА_2 змінено в частині призначення покарання, в решті вирок залишено без змін. Позивач 1 є донькою, а позивач 2 - чоловіком загиблої внаслідок вчиненого відповідачем 1 кримінального правопорушення. Отже, позивачі є тими особами, яким відповідно до законодавства, належить право на отримання відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи ОСОБА_5 . З огляду на наявність протиправності діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою та діями заподіювача, вини останнього в її заподіянні, та підтвердження заподіяння позивачам моральних страждань, зокрема через родинні, сімейні зв`язки із загиблою, постійне проживання поряд, спілкування з нею, яка є їх матір`ю та дружиною, позивачам спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню на підставі ч.2 ст.1168 ЦК України. Також, вчиненим відповідачем 1 правопорушенням заподіяно майнову шкоду на загальну суму 99000 грн., яка полягає: у витратах на ритуальні товари та речі, необхідні для поховання, на суму 16000 грн.; у витратах на спорудження надгробного пам`ятника та його установку у розмірі 65500 грн., що підтверджується квитанціями про оплату; у вартості знищеного велосипеда, яким пересувалася ОСОБА_5 , і який не підлягає відновленню, що становить 17500 грн. Однак, у вироку Овруцький районний суд Житомирської області зазначив, що: «оцінюючи встановлені правовідносини, що склалися, всі докази в їх сукупності, суд зважає доведеним факт наявності як матеріальної, так моральної шкоди, що завдана потерпілим, однак, зважаючи, що позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів, зокрема, до страховика, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог саме лише до обвинуваченого, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП саме ним, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з роз`ясненням потерпілим права на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до обвинуваченого та страховика, що узгоджується з вищевикладеними правовими позиціями». Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тому з огляду на вказане та норми ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення відповідних правовідносин), наявні підстави для стягнення зі страховика ПрАТ-СК «Євроінс Україна» на користь позивача 2 грошового відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна йому у зв`язку із смертю ОСОБА_5 внаслідок ДТП у розмірі 72000,00 грн. (12 * 6000,00 грн. (мінімальна заробітна плата на день ДТП), а також витрати на спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 65500,00 грн. і частково вартості знищеного велосипеда, решта шкоди підлягає стягненню з винуватця ДТП відповідача 1. Також представник позивача подав заяву про стягнення понесених судових витрат, в якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача 1 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16800 грн.

Відповідач 1 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідач 2 у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, врахувати франшизу у розмірі 2600 грн., у разі неявки представника відповідача 2 справу розглядати без участі представника відповідача 2, мотивуючи зокрема тим, що 17.07.2021 сталася ДТП, за участю транспортних засобів позивача та відповідача. У даній ДТП, потерпіла отримала шкоду здоров`ю. Разом із тим, позивач звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування 12.08.2024. Тобто більше ніж через 3 роки з моменту настання ДТП. Відповідно до п.37.1.4. статті 37 Закону про ОСЦПВ, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Позивач пропустив строк для звернення із заявою як до страховика, так і до суду. Позивач три роки не вчиняв жодних активних дій для отримання страхового відшкодування, що свідчить про його недобросовісність та небажання реалізовувати належні йому права. Позивач у позовній заяві жодним чином не наводить та не доводить існування незалежних від позивача причин пропуску ним строку для отримання страхового відшкодування. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо Страховика. Окрім того, вартість поминального обіду не входить до суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті Страховиком. Позивач просить стягнути із відповідача відновлювальний ремонт транспортного засобу без врахування фізичного зносу, тобто із порушенням вимог законодавства та правових висновків Верховного суду щодо подібних страхових правовідносин, та в порушення вимог Закону, не надає Звіт/висновок про визначення вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу. Тобто позивач не виконав покладені на його обов`язки та не довів усі обставини, на які він посилається, як на підставу для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні позивач 1 та представник позивачів позов підтримали, просили його задоволити, з мотивів у ньому наведених.

В судовому засіданні відповідач 1 позов визнав частково, зокрема визнає, що своїми неправомірними діями заподіяв позивачам шкоду, вимоги про стягнення з нього майнової шкоди визнає повністю, вимоги про стягнення з нього моральної шкоди не визнає у заявленому позивачами розмірі, оскільки суми позову є для нього непідйомними.

Розглянувши вимоги, доводи та заперечення сторін, викладені у заявах по суті спору, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

17 липня 2021 року близько 10 год. 30 хв. на 5 км + 300 м автодороги сполученням Овруч - Велика Чернігівка між населеними пунктами Велика Чернігівка - Підруддя Овруцької територіальної громади Коростенського району ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки "Volkswagen Passat", р.н. НОМЕР_5 , та рухаючись в напрямку м.Овруч, в порушення вимог пункту12.3 Правил дорожнього руху України (ПДР), відповідно до якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, виявивши попереду себе перешкоду, а саме велосипедистку ОСОБА_5 , яка рухаючись в зустрічному напрямку почала переїжджати проїзну частину зліва на право, маючи при цьому технічну можливість запобігти наїзду шляхом своєчасного застосування гальмування для зупинки автомобіля з метою уникнення наїзду, не зреагував належним чином на зміну дорожньої обстановки, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, чим здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_5 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми тіла: 1) відкритої черепно-мозкової травми: синця-гематоми на верхній повіці правого ока; синця в лобній ділянці справа; синця в ділянці зовнішнього кута лівого ока; синця в ділянці правого кута рота з переходом на шкіру верхньої та нижньої губ; множинні подряпини в правій лобно-скроневій ділянці та на шкірі правої щоки; садна в правій скронево-виличній ділянці з переходом на привушну ділянку та ділянку козелка вушної раковини; садна в лобній ділянці справа; садна на рівні зовнішньої частини правої брови; дрібного садна в ділянці правого крила носа; садна в ділянці правого кута рота; садна в ділянці внутрішнього кута лівого ока; садна на рівні середньої частини лівої брови; садна в лівій скроневій ділянці; садна на шкірі лівої щоки; садна на правій передньо-бічній поверхні середньої та нижньої третин шиї з переходом в надключичну ділянку та надпліччя; дифузний крововилив в м`які тканини голови на рівні правої лобно-тім`яно-скроневої ділянки, перелом кісток основи черепа (правого великого крила та тіла основної кістки, пірамідки лівої скроневої кістки, фрагментарний перелом верхньої стінки правої орбіти), геморагічний забій речовини головного мозку та мозочка з крововиливами в м`які мозкові оболонки, які (тілесні ушкодження) перебувають в прямому причинному зв`язку з причиною настання смерті ОСОБА_5 , яка наступила на місці вказаної дорожньо-транспортної пригоди, та відносяться до категорії смертельних, як такі, що несумісні з життям. Крім цього, внаслідок вищезазначеної ДТП ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: 2) закритої тупої травми грудної клітки та хребта: садно в ділянці верхнього внутрішнього квадранта правої молочної залози; садно на задній поверхні правої половини грудної клітки на рівні 3-4-5 ребер від задньої пахвової лінії до лопаткової лінії; множинні непрямі переломи ребер з обох сторін (переломи ІІ-ІІІ-ІV-V-VІ ребер справа по середній пахвовій лінії, переломи ІІ-ІІІ-ІV-V зліва по середній пахвовій лінії); забій легень з крововиливами в ділянках коренів; багато-уламковий перелом 4-го грудного хребця зі зміщенням хребетного стовпа та повним розривом спинного мозку і його оболонок; 3) закритої травми тазу: садно в лобковій ділянці посередині на 2,0 см. вище передньої спайки статевих губ, розрив шкіри в лівій пахвинній ділянці біля верхньої частини основи великої статевої губи, повний розрив лобкового зрощення з дифузним крововиливом в м`які тканини; 4) множинні садна, подряпини та синці кінцівок: садно на передньо-внутрішній поверхні середньої третини лівої гомілки; садно на рівні внутрішньої кісточки лівого гомілковостопного суглобу; садно в ділянці основи 1-го пальця правої стопи; дві подряпини на зовнішній поверхні верхньої третини правого передпліччя; множинні подряпини на задньо-зовнішній поверхні середньої та нижньої третин правого передпліччя; синець на зовнішній поверхні середньої третини правого плеча; синець на передній поверхні середньої третини правого плеча; синець в правій пахвинній ділянці; синець на передньо-внутрішній поверхні верхньої та середньої третин лівого стегна; синець на передній поверхні лівого стегна, на межі середньої та нижньої його третин; синець на передній поверхні лівого колінного суглоба; синець на внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна; синець в правій підколінній ямці; синець на внутрішній поверхні середньої та нижньої третин правої гомілки; синець на внутрішній поверхні нижньої третини лівої гомілки. Порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Вироком Овруцького районного суду Житомирської області від 06.06.2024 у справі № 286/1606/22 ОСОБА_2 - відповідача 1 - визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки; заявлені у кримінальному провадженні цивільні позови потерпілих до обвинуваченого ОСОБА_2 , а саме цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 , про стягнення моральної шкоди в сумі 700000 грн., матеріальної шкоди у виді витрат на поховання в сумі 16000 грн. та вартості знищеного велосипеда в сумі 17500 грн., та цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 , про стягнення 700000 грн. моральної шкоди - залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні цивільних позовів у кримінальному провадженні, суд виходив з того, що позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів, зокрема, до страховика, і суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог саме лише до обвинуваченого, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок ДТП саме ним. При цьому, судом роз`яснено потерпілим право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідними позовними вимогами до обвинуваченого та страховика, що узгоджується з правовими позиціями Верховного суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27.02.2025 у справі № 286/1606/22 апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, а також задоволено апеляційні скарги захисників Панасюка О.Г. та ОСОБА_6 ; вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 06.06.2024 відносно ОСОБА_2 змінено в частині призначення покарання, в решті вирок суду залишено без змін.

Постановою Верховного суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 286/1606/22 касаційні скарги представника потерпілих адвоката Коломієць Ю.Г. в інтересах потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково; ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27.02.2025 щодо ОСОБА_2 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 04.03.2026 у справі № 286/1606/22 апеляційні скарги захисників Панасюка О.Г. та Кравчука В.І., потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок Овруцького районного суду Житомирської області від 06.06.2024 щодо ОСОБА_2 без змін.

Вирок суду від 06.06.2024 набрав законної сили 04.03.2026.

Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, вирок суду, що набрав законної сили, ухвалений щодо ОСОБА_7 , має приюдиційне значення у розглядуваній цивільній справі щодо протиправності діяння, яке полягало у порушенні Правил дорожнього руху під час керування автомобілем, що спричинило ДТП, внаслідок якого загинула велосипедистка ОСОБА_5 , і встановлення винуватості ОСОБА_2 у скоєнні цього протиправного діяння. Отже, суд у цивільній справі вважає доведеними вироком суду обставини протиправності діяння відповідача 1 як заподіювача шкоди, наявності шкоди та причинного зв`язку між шкодою та діями заподіювача, вини останнього в її заподіянні.

У статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Відповідно до частин 2 та 5 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно положень ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Письмовими доказами, доданими до позову, підтверджується здійснення позивачем 1 витрат на ритуальні товари та речі, необхідні для поховання, на суму 16000 грн., витрат на спорудження надгробного пам`ятника та його установку у розмірі 65500 грн., а також вартість знищеного велосипеда в сумі 17500 грн.

Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди позивач повинен довести, які саме дії спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд, який заслуховує сторін та встановлює фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

В п.78 рішення Європейського Суду з прав людини «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року суд зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Подібний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №944/4790/19 (провадження № 61-15852св21).

Виходячи з вищевикладеного, суд доходить висновку про те, що у позивачів внаслідок смерті їх близької людини (матері, дружини) при завданні тілесних ушкоджень джерелом підвищеної небезпеки виникло право на отримання відшкодування моральної шкоди.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром, заявлених в позові до стягнення сум на відшкодування моральної шкоди позивачам.

Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ: а) наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; б) виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого; в) при визначенні розміру моральної шкоди керується власною практикою в аналогічних справах.

Деякі форми моральної шкоди, включаючи емоційний розлад, за своєю природою не завжди можуть бути предметом конкретного доказу (рішення у справі "Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства" (від 28 травня 1985 року, Series А, №94, §96).

У справі "Stankov v. Bulgaria" Європейський суд зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.

За таких обставин, моральні страждання неможливо «виміряти» так, як це можна зробити з матеріальною шкодою. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Отже, будь-яка компенсація не може бути сумірною стражданням. Відповідно, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує глибину душевних страждань, психологічного та емоційного стану позивачів, які втратили близьку людину матір, дружину, що спричинило та буде спричиняти протягом усього їх життя душевні страждання і відновити становище, яке існувало у житті позивачів до смерті загиблої неможливо та виходячи із засад розумності та справедливості, дійшов до переконання, що розмір моральної шкоди, яку слід стягнути на користь позивачів підлягає зменшенню з 700 000 грн. до 500 000 грн. для кожного, і саме такий розмір моральної шкоди не буде вважатися явно завищеним чи надмірним.

Розмір моральної шкоди по 700 000 грн. кожному, що визначений позивачами, суд вважає необґрунтованим та такими, що не відповідає принципу співмірності сатисфакції.

До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2025 року у справі №365/604/21.

Водночас судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача 1, як власника транспортного засобу автомобіля марки «Volkswagen Passat», р.н. НОМЕР_4 , була застрахована згідно з полісом № АР/0964578 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним 31.10.2020 з страховиком ПрАТ «СК «Євроінс Україна», відповідачем 2, строком дії з 02.11.2020 по 01.11.2021.

Згідно з полісом № АР/0964 ліміт страхової суми на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю склав 260 000 грн., за заподіяну майну склав 130 000 грн., розмір франшизи - 2600 грн.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV), чинного на момент вчинення ДТП, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону№ 1961-IV).

Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачений такий обов`язок.

Згідно зі ст.6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст.ст.9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначені вище норми матеріального права, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону №1961-IV).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, провадження №14-176цс18.

Відповідно до ст.ст.1166, 1187, 1188 ЦК України, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у особи, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом №1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 26 Закону України «Про страхування» та пункту 6 частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовити у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема за наявності інших підстав, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1 статті 35.1 Закону №1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону №1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У спірних правовідносинах позивач 2 звернувся до відповідача 2 із повідомленням про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілої особи - 12.03.2024, що стверджується наявною у матеріалах справи копією такого повідомлення. Водночас, із тексту вказаного повідомлення від 12.03.2024 вбачається, що позивач 2 просив страховика - відповідача 2 виплатити страхове відшкодування та відшкодувати витрати у зв`язку із смертю ОСОБА_5 . У відповідь відповідач 2 листом від 18.03.2024 повідомив позивача 2 про відсутність правих підстав для прийняття рішення стосовно виплати страхового відшкодування, з мотивів ненадання всіх необхідних документів щодо кола осіб, які мають право на отримання страхового відшкодування у зв`язку із смертю потерпілої. В судовому засіданні позивач 2 пояснив, що страховик з приводу його звернення за страховою виплатою, повідомив йому про можливість її виплати лише після отримання вироку суду.

Наведеним спростовуються доводи відвідача 2, викладені у відзиві, щодо звернення позивача до відповідача 2 із заявою про виплату страхового відшкодування поза межами трьох років з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди - 12.08.2024, оскільки таке звернення письмово мало місце 12.03.2024.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону №1961-IV cтраховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

У спірному випадку загальний розмір регламентної виплати становить 72000 грн. ( 6000 грн. *12).

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону №1961-IV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У спірному випадку загальний розмір такого відшкодування страховиком становить 72000 грн.(6000 грн. *12).

За встановлених обставин, обов`язок з відшкодування моральної та матеріальної шкоди позивачу 2 у межах вищевказаних загальних розмірів страхового відшкодування (72000 грн. моральної шкоди та 72000 грн. витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника) покладається на страховика відповідача 2, з яким страхувальник - відповідач 1 уклав відповідний договір страхування, що не суперечитиме меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Тоді як в решті розміру заявленої моральної шкоди, яку суд визнав розумною і справедливою (500 000 грн. позивачу 1, 428 000 грн. позивачу 2), та розміру матеріальної шкоди (9500 грн і 17500 грн. позивачу 2 ) на страхувальника відповідача 1.

Представником позивача подано заяву про стягнення понесених судових витрат, в яких вказав, що позивачем 2 понесено витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 16800 грн., які просять покласти на відповідачів пропорційно в рівних частинах.

Частина перша статті 15 ЦПК України визначає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження заявлених витрат в сумі 16800 грн. надано договори про надання професійної правничої допомоги, акт приймання наданих послуг, рахунок, квитанцію до платіжної інструкції, платіжну інструкцію.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п.п.2, 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «Євроінс Україна» (ідентифікаційний код 22868348; 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 102) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ) моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи ОСОБА_5 , в розмірі 72000 грн., матеріальну шкоду у зв`язку із понесеними витратами на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 72000 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 8400 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ) моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи ОСОБА_5 , в розмірі 428 000 грн., матеріальну шкоду у зв`язку із понесеними витратами на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника в розмірі 9500 грн., матеріальну шкоду, завдану знищенням велосипеда, в розмірі 17500 грн. та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 8400 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ) моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи ОСОБА_5 , в розмірі 500 000 грн.

У решті вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СК «Євроінс Україна» (ідентифікаційний код 22868348; 03150, м.Київ, вул.Велика Васильківська, 102) на користь держави судовий збір в розмірі 1221,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 15140 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду у строк протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.09.2026.

Суддя: В. І. Вачко