Рішення № 13939641, 14.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/1514.02.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нобель АГ»

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енран Телеком»

про           стягнення платежу за простим векселем

За участю представників сторін:

від позивача: Серебряков М.М. –представник по довіреності № 30 від 31.01.2011 року

від відповідача: не з’явились

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Нобель АГ»до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Енран Телеком»про стягнення платежу за простим векселем в розмірі 85000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Нобель АГ" (далі - позивач) є векселедержателем та пред'явником простого векселя Серія АА № 0658810 від 28.12.2007 року, номінал –85 000,00 грн., строк платежу - за пред'явленням, емітованого товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма "Енран Телеком" (далі - відповідач)

Вказаний вексель позивачем був набутий у товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-Транс". За усіма формальними ознаками зазначений вексель підтверджує дійсність вексельного зобов'язання векселедавця (емітента). Однак станом на день подання позову у відповідача існує заборгованість перед позивачем за простим векселем на суму 85 000,00 грн. Тобто відповідач не виконав свої зобов'язання по погашенню векселя.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.01.2011 року порушено провадження у справі № 33/15, розгляд справи призначено на 31.01.2011 року.

В судове засідання 31.01.2011 року з’явились представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог у зв’язку з тим, що позивач звернувся до суду без наявності порушеного права, а також позивач не має права на стягнення платежу по векселю з векселедавця, оскільки володіє векселем на підставі індосаменту, зробленого невстановленою та не уповноваженою особою, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, Представник відповідача підтримав заявлене через відділ діловодства Господарського суду, клопотання про витребування доказів по справі.

Разом з позовною заявою позивачем було порушено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, а у випадку відсутності коштів –на майно відповідача в межах заявлених позовних вимог.

Вказане клопотання позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

В судовому засіданні 31.01.2011 року, відповідно до ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 14.02.2011 року, для надання додаткових доказів.

В судове засідання 14.02.2011 року з’явився представник позивача та надав письмові пояснення щодо відзиву відповідача на позов, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 85000,00 грн. заборгованості за простим векселем, 850,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте через відділ діловодства господарського суду подав заяву про витребування доказів та про проведення почеркознавчої експертизи.

Судом не приймається клопотання, оскільки подано після розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи 12.01.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Нобель АГ»(виконавець за договором) та фізичною особою - підприємцем Коптев Олександром Олександровичем (клієнт за договором) був укладений договір про надання правової допомоги № 1, відповідно до умов якого виконавець надає правову допомогу, а клієнт приймає надану правову допомогу та своєчасно її оплачує. Згідно п. 5.2.4 договору, оплата за договором може вноситися у вигляді коштів, натурою та цінними паперами.

20.12.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Нобель АГ»та фізична особа - підприємець Коптев Олександр Олександрович підписали акт прийому-передачі векселя згідно договору про надання правової допомоги № 1 від 12.01.2010 року, відповідно до якого ФОП Коптев О.О. передав, а ТОВ «Нобель АГ»прийняв 1 (один) простий вексель Серія АА № 0658810 від 28.12.2007 року, номінал –85 000,00 грн., строк платежу - за пред'явленням, емітований ТОВ НВФ «Енран Телеком» на користь ТОВ «Сфера Транс», у забезпечення погашення абонентської плати за договором про надання правової допомоги № 1 від 12.01.2010 року.

У відповідності до положень ст. 330 Цивільного кодексу України, встановлено якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього.

Згідно умов ст. 389 ЦК України, гроші, а також цінні папери на пред'явника не можуть бути витребувані від добросовісного набувача.

Згідно зі ст. 4 Закону України “Про вексельний обіг в Україні” видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.

Таким чином, з наведеного положення Закону “Про вексельний обіг в Україні” слідує, що видача вексель є способом проведення розрахунку за укладеним договором про надання правової допомоги № 1 від 12.01.2010 року.

Враховуючи вищевикладене позивач є добросовісним набувачем (законним векселедержателем) простого векселя Серія АА № 0658810 від 28.12.2007 року на суму 85 000,00 грн., а тому у позивача виникло право вимоги за простим векселем до відповідача в розмірі 85000,00 грн.

Відповідно до ст. 194 ЦК України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Частина 1 ст. 195 ЦК України встановлює, що групами цінних паперів, які можуть знаходитись в цивільному обороті на території України, є пайові, боргові, товаророзпорядчі, похідні, а також інші групи цінних паперів, передбачені в законі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 3 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” боргові цінні папери- цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, норми якого були чинними на момент видачі спірного векселя, вексель—цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Перелік обов’язкових реквізитів для простих векселів передбачений статтею 75 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі від 07.06.1930 року, що набула чинності для України 06.01.2000 року на підставі Закону України “Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року, якою запроваджений Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі” (далі –Уніфікований закон), згідно з якою простий вексель містить: назву “простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Так відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України “Про обіг векселів в Україні вексель підписується від імені юридичних осіб—власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

При дослідженні в судовому засіданні оригіналу спірного векселя судом встановлено, що він містять всі перераховані вище реквізити, а отже, має силу простого векселя, а до правовідносин, пов’язаних обігом векселів, застосовуються норми вексельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо строку платежу (статті 33 - 37).

Згідно зі ст. 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий, зокрема, зі строком платежу “за пред’явленням”. У ч. 1 ст. 34 Уніфікованого закону зазначено, що переказний вексель строком за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні. Він повинен бути пред’явлений для платежу протягом одного року від дати його складання.

Згідно абз. 4 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від № 5 від 08.06.2007 року "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" (далі - постанова), згідно якого у разі непред’явлення до платежу простого векселя в установлені строки (тобто протягом одного року від дати складання векселя) його держатель втрачає права за ним стосовно зобов'язаних за векселем осіб, за винятком векселедавця, роз'яснюючи таким чином особливості застосування положення ч. 1 ст. 53 Уніфікованого Закону для простого векселя.

З наведених положень випливає, що непред’явлення векселя для платежу протягом одного року від дати його складання відповідно до ст. 34 Уніфікованої о Закону не позбавляє позивача права вимоги за векселем і не звільняє відповідача від обов’язку здійснити платіж за ним в силу безумовного характеру вексельного зобов'язання для векселедавця.

Аналогічне положення закріплене в ч. 2 ст. 613 ЦК України, згідно якого якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (що не звільняє від обов'язку викопати таке зобов'язання).

Згідно положень абз. 2 п. 18 постанови, векселедавець простого векселя є прямим боржником за ним і вимоги до нього можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної (позовної) давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявления вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора. Оскільки у справі мова йде про вексель на пред'явника, то право вимоги за ним має пред'явник простого векселя.

Відповідно до ст.ст. 70, 77, 78 Уніфікованого закону позовні вимоги до векселедавця, які випливають з простого векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Згідно з п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов’язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд приймає до уваги доводи позивача про те, що на підставі ст.ст. 33-37, 77 Уніфікованого закону визначення дати початку перебігу позовної (вексельної) давності здійснюється від дати настання строків платежу за векселем, оскільки вексель зі строком платежу за пред’явленням підлягає оплаті при його пред’явленні, але у будь-якому разі він може бути пред’явлений емітенту для платежу протягом одного року від дати його складання.

Позивач пред’являє вимоги для примусової оплати відповідачем векселя в межах позовної (вексельної) давності, а саме простого векселя Серія АА № 0658810 номінал 85 000,00 три., строк платежу за пред'явленням, з датою видачі 28.12.2007 року та кінцевим строком пред'явлення до 28.12.2008 року, можуть бути пред'явлені до суду для примусового виконання до 28.12.2011року, що і було зроблено до закінчення строку позовної давності - 29.12.2010 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Згідно з ч. 2 ст. 198 Цивільного кодексу України відмова від виконання зобов'язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов'язання або на його недійсність не допускається.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що позивач не має права на стягнення платежу по векселю з векселедавця, так як володіє векселем на підставі індосаменту, зробленого невстановленою та не уповноваженою на те особою, оскільки індосамент на векселі не містить дати його проставлення, а відповідачем не надано суду жодною доказу того, що його було проставлено після порушення справи про банкрутство ТОВ "Сфера-Транс" або після прийняття Господарським судом м. Києва постанови про визнання ТОВ "Сфера-Транс" банкрутом, або що його було проставлено не уповноваженою на те особою.

З урахуванням вищевикладеного слід зазначити, що вексельні правочини регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202 - 211, 215 - 236, 509 - 609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми ЦК з урахуванням їх особливостей.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 85000,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача номінальної вартості векселя підлягають задоволенню в сумі 85000,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «Енран Телеком»(03057, м. Київ, вул. Довженка,14, ідентифікаційний код 24723944) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нобель АГ»(04210, м. Київ, пр.-т. Героїв Сталінграду, 24-А, ідентифікаційний код 35149806) заборгованість в розмірі 85 000 (вісімдесят п’ять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. та 236 (двісті сорок шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 22.02.2011 року